Постанова
Іменем України
7 серпня 2019 року
м. Київ
Справа № 757/43785/18-ц
Провадження № 14-310 цс 19
Велика Палата Верховного Суду у складі
судді-доповідача Гудими Д. А.,
суддів Антонюк Н. О., Анцупової Т. О., Бакуліної С. В., Британчука В. В., Власова Ю. Л., Гриціва М. І., Данішевської В. І., Єленіної Ж. М., Кібенко О. Р., Князєва В. С., Лобойка Л. М., Прокопенка О. Б., Пророка В. В., Рогач Л. І., Ситнік О. М., Ткачука О. С., Уркевича В. Ю., Яновської О. Г.
розглянула справуза позовом Компанії "Teamtrend Limited" (далі також - позивач) (представник - адвокат Русин Олександр Юрійович) до Акціонерного товариства Комерційного банку (далі також - АТ КБ) "ПриватБанк", Національного банку України (далі також - НБУ), ОСОБА_1, Товариства з обмеженою відповідальністю (далі також - ТзОВ) "Редакція газети "Закон і Бізнес", за участю третіх осіб, які не заявляють самостійні вимоги щодо предмета спору: на стороні позивача - ОСОБА_2, Компанії "Collyer Limited", Компанії "Trade Point Agro Limited", на стороні відповідача - Міністерства фінансів України, про визнання незаконною бездіяльності та визнання інформації недостовірною і такою, що порочить ділову репутацію,
за касаційною скаргою позивача на ухвалу Печерського районного суду міста Києва від 10 жовтня 2018 року, постановлену суддею Соколовим О. М., і постанову Київського апеляційного суду від 29 листопада 2018 року, прийняту колегією суддів у складі Журби С. О., Таргоній Д. О. і Приходько К. П.
ІСТОРІЯ СПРАВИ
Короткий зміст позовних вимог
1. 8 грудня 2017 року позивач звернувся до суду з позовом, в якому просив:
1.1. Визнати незаконною бездіяльність НБУ, яка полягала у тому, що він не спростував недостовірну інформацію щодо участі позивача у шахрайських схемах, яка порочить ділову репутацію останнього.
1.2. Визнати незаконною бездіяльність АТ КБ "ПриватБанк", яка полягала у тому, що це товариство не спростувало недостовірну інформацію щодо участі позивача у шахрайських схемах, яка порочить ділову репутацію останнього.
1.3. Визнати недостовірною та такою, що порочить ділову репутацію позивача, інформацію, поширену ІНФОРМАЦІЯ_3 ТзОВ "Редакція газети "Закон і Бізнес" у статті ОСОБА_1 "ІНФОРМАЦІЯ_2" в електронному вигляді на вебсайті щотижневої газети "Закон і Бізнес" інтернет-ресурсу zib.com.ua.
1.4. Зобов`язати ТзОВ "Редакція газети "Закон і Бізнес" (вебсайт zib .com.ua) не пізніше п`яти днів з дня набрання судовим рішенням у справі законної сили спростувати поширену недостовірну інформацію шляхом опублікування тексту резолютивної частини рішення суду у цій справі на вебсайті zib .com.ua.
2. Позовну заяву мотивував так :
2.1. У жовтні 2017 року в електронному виданні газети "Закон і Бізнес", розміщеному на вебсайті zib .com.ua, були опубліковані статті ОСОБА_1 під назвою "ІНФОРМАЦІЯ_1" та "ІНФОРМАЦІЯ_2".
2.2. У статті з назвою "ІНФОРМАЦІЯ_2" її автор зазначив про незаконне кредитування АТ КБ "ПриватБанк" низки компаній-нерезидентів України, у тому числі позивача, а також про участь останнього у "Приват-піраміді". Ця інформація не відповідає дійсності та порочить ділову репутацію позивача.
2.3. Крім того, не відповідають дійсності твердження автора статті "ІНФОРМАЦІЯ_2" про те, що позивач брав участь у шахрайській схемі, внаслідок якої АТ КБ "ПриватБанк" втратило активи, передані на підставі кредитних договорів і які не мали належного забезпечення.
2.4. Оскільки стаття "ІНФОРМАЦІЯ_2" розповсюджена в електронному виданні щотижневої газети "Закон і Бізнес", належними відповідачами у цій справі є автор статті та ТзОВ "Редакція газети "Закон і Бізнес".
2.5. До спірних правовідносин слід застосувати пункти 9, 12, 15 і 25 постанови Пленуму Верховного Суду України № 1 від 27 лютого 2009 року "Про судову практику у справах про захист гідності та честі фізичної особи, а також ділової репутації фізичної та юридичної особи" (далі - постанова Пленуму ВСУ № 1).
2.6. Відповідно до статті 62 Конституції України та частини другої статті 2 Кримінального кодексу України діє презумпція невинуватості особи. До ухвалення обвинувального вироку у кримінальній справі щодо позивача будь-які безпідставні висловлювання про його винуватість у вчиненні злочину завдають шкоди діловій репутації.
2.7. НБУ й АТ КБ "ПриватБанк" до часу націоналізації останнього державою в особі Міністерства фінансів України не заявляли про наявність проблем, які висвітлені у циклі статей ОСОБА_1 . Тому мали спростувати недостовірну інформацію, поширену у цих статтях, але вказане не зробили. Внаслідок описаної бездіяльності НБУ й АТ КБ "ПриватБанк" позивача у пресі звинувачують у шахрайських схемах, що порочить його ділову репутацію перед партнерами та негативно впливає на його ділову активність.
3. Позовну заяву подав як третя особа, яка заявляє самостійні вимоги щодо предмета спору, у справі № 757/64933/17-ц за позовом ОСОБА_2 до АТ КБ "ПриватБанк", НБУ, ОСОБА_1, ТзОВ "Редакція газети "Закон і Бізнес", ТзОВ "Інформаційне агентство "Інтерфакс-Україна", ТзОВ "Київський інститут проблем управління імені Горшеніна" про захист честі, гідності та ділової репутації.
Короткий зміст рішення суду першої інстанції
4. 6 вересня 2018 року Печерський районний суд міста Києва постановив ухвалу про відкриття провадження у справі № 757/43785/18-ц.
5. 10 жовтня 2018 року Печерський районний суд міста Києва постановив ухвалу про закриття провадження у справі.
6. Мотивував ухвалу так :
6.1. Вимоги позивача до АТ КБ "ПриватБанк", НБУ, ТзОВ "Редакція газети "Закон і Бізнес" про визнання незаконною бездіяльності та визнання інформації недостовірною слід розглядати за правилами господарського судочинства з огляду на приписи статті 20 Господарського процесуального кодексу (далі - ГПК) України у редакції, чинній на час відкриття провадження у справі.
6.2. Зловживання процесуальними правами є особливою формою цивільного процесуального правопорушення, тобто умисними недобросовісними діями учасників цивільного процесу, що супроводжуються порушенням умов здійснення суб`єктивних процесуальних прав і здійснюються лише з видимістю реалізації таких прав. З огляду на приписи статей 12 і 44 Цивільного процесуального кодексу (далі - ЦПК) України у редакції, чинній час відкриття провадження у справі, позивач необґрунтовано, штучно об`єднав позовні вимоги з метою зміни підсудності та завідомо безпідставно, штучно залучив ОСОБА_1 як відповідача. Тому справу не можна розглядати за правилами цивільного судочинства, а провадження у ній слід закрити.
Короткий зміст рішення суду апеляційної інстанції
7. 29 листопада 2018 року Київський апеляційний суд прийняв постанову про залишення без змін ухвали суду першої інстанції.
8. Мотивував постанову так :
8.1. Належним відповідачем у разі поширення оспорюваної інформації у мережі інтернет є автор відповідного інформаційного матеріалу та власник вебсайту. Позивач має встановити вказаних осіб і зазначити їх у позовній заяві з наданням відповідного обґрунтування. Якщо автор поширеної інформації невідомий або його особу та/чи місце проживання (місцезнаходження) неможливо встановити, належним відповідачем є власник вебсайту, на якому розміщений зазначений інформаційний матеріал (пункт 12 постанови Пленуму ВСУ № 1).
8.2. Позивач зазначив ОСОБА_1 співвідповідачем і вказав адресою його місця проживання (місцезнаходження) юридичну адресу ТзОВ "Редакція газети "Закон і Бізнес", не обґрунтувавши, як зазначеного автором статті "ІНФОРМАЦІЯ_2" "ОСОБА_1" вдалося ідентифікувати саме як ОСОБА_1, чи є така особа та де вона знаходиться.
8.3. Зазначення ОСОБА_1 відповідачем у справі за вимогою про визнання інформації недостовірною та такою, що порочить ділову репутацію позивача, є безпідставним і має ознаки штучного створення суб`єктного складу учасників справи.
8.4. Вимогу про зобов`язання спростувати інформацію позивач заявив лише до ТзОВ "Редакція газети "Закон і Бізнес", а вимоги про визнання бездіяльності незаконною - також до АТ КБ "ПриватБанк" і НБУ. З огляду на суб`єктний склад учасників справи спір слід розглядати за правилами господарського судочинства (пункт 14 частини першої статті 20 ГПК України у редакції, чинній на час відкриття провадження у справі).
8.5. Необґрунтованими є доводи позивача про те, що суд першої інстанції, закриваючи провадження у справі, фактично спростував свої ж висновки, сформульовані в ухвалі про відкриття провадження, оскільки процедура закриття провадження у справі визначає наслідки встановлення порушення правил юрисдикції, допущених при відкритті провадження.
Короткий зміст вимог касаційної скарги
9. 17 грудня 2018 року позивач подав касаційну скаргу. Просить скасувати ухвалу Печерського районного суду міста Києва від 10 жовтня 2018 року та постанову Київського апеляційного суду від 29 листопада 2018 року, а справу направити для продовження розгляду до суду першої інстанції.
Короткий зміст ухвали суду касаційної інстанції
10. 22 травня 2019 року Верховний Суд у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду ухвалою передав справу на розгляд Великої Палати Верховного Суду. Мотивував ухвалу тим, що у касаційній скарзі є доводи про порушення правил суб`єктної юрисдикції.
АРГУМЕНТИ УЧАСНИКІВ СПРАВИ
(1) Доводи особи, яка подала касаційну скаргу
11. Позивач мотивує касаційну скаргу так :
11.1. Печерський районний суд міста Києва ухвалою від 3 вересня 2018 року у справі № 757/64933/17-ц незаконно роз`єднав і виділив в окреме провадження позов Компанії "Teamtrend Limited", що є предметом розгляду у справі № 757/43785/18-ц. Вказану ухвалу позивач оскаржив в апеляційному порядку.
11.2. Провадження у справі можна було би закрити виключно за наслідками проведення підготовчого засідання відповідно до вимог статті 197 ЦПК України та з дотриманням порядку, визначеного статтею 198 ЦПК України. Проте суд порушив встановлений процесуальним законом порядок проведення підготовчого засідання та закрив провадження у справі за власною ініціативою, не визначивши складу учасників судового процесу.
11.3. Суд першої інстанції не повідомив представника позивача про розгляд справи, а на сайті суду була вказана неправдива інформація щодо часу, на який у цій справі призначене судове засідання. Крім того, цей суд не відклав розгляд справи, незважаючи на відсутність відомостей про вручення відповідачам - ТзОВ "Редакція газети "Закон і Бізнес" і ОСОБА_1 - повідомлень про дату, час і місце судового засідання.
11.4. Висновок апеляційного суду про штучність притягнення співвідповідачем у справі фізичної особи є припущенням, яке не ґрунтується на доказах.
11.5. Характер спірних правовідносин і визначений у позові склад учасників справи підтверджують те, що спір треба розглядати за правилами цивільного судочинства. На вид судочинства не впливає те, що всі відповідачі, крім одного, є юридичними особами (позивач звертає увагу на постанови Апеляційного суду міста Києва від 13 червня 2018 року у справі № 757/64933/17-ц і Великої Палати Верховного Суду від 30 травня 2018 року у справі № 569/2749/15-ц).
11.6. Закривши провадження у справі, суди першої й апеляційної інстанцій створили позивачеві перешкоди у здійсненні права на судовий захист його прав, порушили права, гарантовані статтею 55 Конституції України та статтею 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод (далі - Конвенція). Ці порушення позивач обґрунтував висновками Європейського суду з прав людини (далі - ЄСПЛ) у рішеннях від 17 січня 1970 року у справі "Делькур проти Бельгії" ("Delcourt v. Belgium", заява № 2689/65) та від 4 грудня 1995 року у справі "Белле проти Франції" ("Bellet v. France", заява № 23805/94).
(2) Позиції інших учасників справи
12. 18 січня 2019 року НБУ подав відзив на касаційну скаргу, який мотивує так :
12.1. Позивач не довів, що ОСОБА_1 є реальною особою й автором інформації, яку позивач просить визнати недостовірною. Автор статті "ІНФОРМАЦІЯ_2" - невідомий, його особу та місце проживання неможливо встановити.
12.2. Спір виник між юридичними особами, а тому його слід розглядати за правилами господарського судочинства, що підтверджують приписи частини четвертої статті 11 Закону України "Про авторське право і суміжні права".
12.3. Залучення ОСОБА_1 відповідачем у справі є безпідставним і має ознаки штучного створення суб`єктного складу учасників справи, оскільки позивач не заявив до цього відповідача жодних вимог.
12.4. 22 листопада 2017 року Печерський районний суд міста Києва постановив ухвалу, якою відмовив у відкритті провадження у справі № 757/64116/17-ц за аналогічним позовом, оскільки вважав, що справу не можна розглядати за правилами цивільного судочинства. Позивач вказану ухвалу не оскаржив - і вона набрала законної сили.
12.5. Доводи касаційної скарги спрямовані на переоцінку доказів у справі та на встановлення її обставин, а тому касаційний суд не може взяти ці доводи до уваги.
13. НБУ обґрунтував доводи відзиву висновками ЄСПЛ, сформульованими у рішеннях від 24 липня 2003 року у справі "Рябих проти Росії" ("Ryabykh v. Russia",заява № 52854/99), від 9 червня 2011 року у справі "Желтяков проти України" ("Zheltyakov v. Ukraine", заява № 4994/04), від 6 листопада 2002 року у справі "Совтрансавто-Холдинг проти України" ("Sovransavto Holding v. Ukraine", заява № 48553/99), від 10 лютого 2010 року у справі "Серявін та інші проти України" ("Seryavin and Others v. Ukraine", заява № 4909/04), від 3 квітня 2008 року у справі "Пономарьов проти України" ("Ponomaryov v. Ukraine", заява № 3236/03), від 2 листопада 2006 року у справі "Нєлюбін проти Росії" ("Nelyubin v. Russia", заява № 14502/04).
14. 18 січня 2019 року АТ КБ "ПриватБанк" подало відзив на касаційну скаргу, в якому просить залишити судові рішення у цій справі без змін. Мотивує відзив так :
14.1. Позивач всупереч пункту 12 постанови Пленуму ВСУ № 1 та пункту 2 частини третьої статті 175 ЦПК України у редакції, чинній на час відкриття провадження у справі, не встановив особу ОСОБА_1 та не визначив його місце проживання/перебування, що виключає можливість визнання ОСОБА_1 належним відповідачем у цій справі.
14.2. Позивач не долучив до позовної заяви докази, які могли би свідчити про те, що адреса ОСОБА_1, вказана у позовній заяві, є його місцем проживання/перебування.
14.3. Позивач не вказав, які дії він вчинив для визначення такої адреси, та не навів юридичні підстави для зазначення юридичної адреси ТзОВ "Редакція газети "Закон і Бізнес" як адреси місця проживання/перебування ОСОБА_1
14.4. У мережі інтернет та у загальнодоступних базах даних відсутня інформація, яка би дозволила ідентифікувати автора статті " ОСОБА_1 " як ОСОБА_1 .
14.5. Ураховуючи неможливість встановлення особи ОСОБА_1 та місця його проживання, позивач мав зазначити відповідачем лише власника вебсайту.
14.6. Безпідставність і штучність залучення ОСОБА_1 відповідачем підтверджує те, що позивач всупереч пункту 4 частини третьої статті 175 ЦПК України не пред`явив до цього відповідача жодних вимог.
14.7. Позивач порушив правила об`єднання позовних вимог, оскільки вимога до АТ КБ "ПриватБанк" не є похідною від вимоги про захист ділової репутації.
14.8. Вимогу до АТ КБ "ПриватБанк" слід розглядати за правилами господарського судочинства та не можна об`єднувати в одне провадження з іншими вимогами з огляду на частину четверту статті 188 ЦПК України, ухвалу Печерського районного суду міста Києва від 22 листопада 2017 року у справі № 757/64116/17-ц і висновки Верховного Суду України, викладені у постановах від 22 березня 2017 року у справі №6-2852цс16, від 1 березня 2017 року у справі №6-923цс16, від 24 лютого 2016 року у справі №6-1009цс15, від 17 лютого 2016 року у справі №6-1965цс15 та від 18 листопада 2015 року у справі №6-1737цс15.
14.9. Необґрунтованими є доводи касаційної скарги щодо порушення судами прав позивача, гарантованих статтею 55 Конституції України та статтею 6 Конвенції.
ПОЗИЦІЯ ВЕРХОВНОГО СУДУ
(1) Оцінка аргументів учасників справи та висновків судів першої й апеляційної інстанцій
(1.1) Щодо юрисдикції суду
15. Як зазначив позивач у касаційній скарзі, у провадженні Печерського районного суду міста Києва перебуває справа № 757/64933/17-ц за позовом ОСОБА_2 про захист честі, гідності та ділової репутації, до участі в якій позивач був залучений як третя особа, як не заявляє самостійні вимоги щодо предмета спору.
16. Згідно з матеріалами справи й інформацією з Єдиного державного реєстру судових рішень:
16.1. 8 грудня 2017 року відповідно до статті 34 ЦПК України у редакції, чинній на той час, позивач подав у вказаній справі позовну заяву, заявивши самостійні вимоги щодо предмета спору.
16.2. 26 квітня 2018 року Печерський районний суд міста Києва ухвалою, занесеною до журналу судового засідання у справі № 757/64933/17-ц, відмовив у прийнятті позовної заяви позивача.
16.3. 13 червня 2018 року Апеляційний суд міста Києва прийняв постанову, якою скасував зазначену ухвалу Печерського районного суду міста Києва та направив справу для продовження розгляду до суду першої інстанції.
16.4. 3 вересня 2018 року Печерський районний суд міста Києва постановив ухвалу у справі № 757/64933/17-ц, якою роз`єднав позовні вимоги за первісним позовом ОСОБА_2 і позовні вимоги третіх осіб, зокрема і позивача.
17. Отже, на час звернення позивача до суду (8 грудня 2017 року) ЦПК України та ГПК України діяли у редакціях, чинних до 15 грудня 2017 року. Натомість суди першої й апеляційної інстанцій, порушили норми процесуального права, вирішивши питання про юрисдикцію суду у справі № 757/43785/18-ц на підставі приписів процесуальних законів, які набрали чинності 15 грудня 2017 року та були чинними на момент відкриття провадження у справі, а не на момент подання позову.
18. ЦПК України у редакції, чинній на час звернення з позовом до суду, передбачав, що суди розглядають у порядку цивільного судочинства справи щодо захисту порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів, що виникають, ізцивільних, а також з інших правовідносин, крім випадків, коли розгляд таких справ проводиться за правилами іншого судочинства (частина перша статті 15).
19. Справи, підвідомчі господарським судам, на той час визначала стаття 12 ГПК України у редакції, чинній до 15 грудня 2017 року.
20. Заявлені у цій справі позовні вимоги могли бути предметом розгляду як за правилами цивільного, так і за правилами господарського судочинства, оскільки зазначені стаття 15 ЦПК України та стаття 12 ГПК України не встановлювали відповідної заборони. Проте поряд з предметним критерієм для визначення юрисдикції має враховуватися також суб`єктний критерій.
21. Позивачем і відповідачем можуть бути, зокрема, фізичні і юридичні особи (частина друга статті 30 ЦПК України у редакції, чинній на час звернення з позовом до суду).