ПОСТАНОВА
І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И
20 серпня 2019 року
м. Київ
Справа № 800/311/17 (П/9901/78/18)
Провадження № 11-206заі19
Велика Палата Верховного Суду у складі:
головуючого судді Князєва В. С.,
судді-доповідача Анцупової Т. О.,
суддів Антонюк Н. О., Бакуліної С. В., Британчука В. В., Власова Ю. Л., Гриціва М. І., Гудими Д. А., Данішевської В. І., Єленіної Ж. М., Золотнікова О. С., Кібенко О. Р., Лобойка Л. М., Лященко Н. П., Прокопенка О. Б., Рогач Л. І., Ситнік О. М., Ткачука О. С., Уркевича В. Ю., Яновської О. Г.,
за участю секретаря судового засідання Яроша Д. В.,
учасники справи:
представник позивача - ОСОБА_3, ОСОБА_1,
представник відповідача - Гунченко Олександра Анатоліївна,
розглянувши у відкритому судовому засіданні справу за адміністративним позовом ОСОБА_2 до Вищої кваліфікаційної комісії суддів України про визнання незаконним та скасування рішення, зобов`язання вчинити певні дії,
за апеляційною скаргою ОСОБА_2 на рішення Касаційного адміністративного суду у складі Верховного Суду від 06 лютого 2019 року (у складі колегії суддів Юрченко В. П., Васильєвої І. А., Пасічник С. С., Ханової Р. Ф., Хохуляка В. В.),
УСТАНОВИЛА:
ПРОЦЕДУРА
1. У липні 2017 року ОСОБА_2 звернувся до Вищого адміністративного суду України як суду першої інстанції з позовом, у якому з урахуванням заяви про зміну предмета позову від 23 лютого 2018 року просив:
- визнати незаконним та скасувати рішення Вищої кваліфікаційної комісії суддів України (далі - ВККС, Комісія) від 03 липня 2017 року про визнання кандидата ОСОБА_2 таким, що не підтвердив здатності здійснювати правосуддя у Касаційному адміністративному суді у складі Верховного Суду;
- зобов?язати Комісію у пленарному складі розглянути питання щодо визнання кандидата ОСОБА_2 таким, що підтвердив здатність здійснювати правосуддя у Касаційному адміністративному суді у складі Верховного Суду.
2. Позовні вимоги обґрунтовано тим, що оскаржуване рішення прийняте з порушенням вимог частини другої статті 81 та статті 85 Закону України від 02 червня 2016 року № 1402-VIII "Про судоустрій і статус суддів" (далі - Закон № 1402-VIII), підпунктів 5.2 та 5.3 пункту 5 розділу 2 глави 6 Положення про порядок та методологію кваліфікаційного оцінювання, показники відповідності критеріям кваліфікаційного оцінювання та засоби їх встановлення, затвердженого рішенням ВККС від 03 листопада 2016 року № 143/зп-16 (далі - Положення про порядок кваліфікаційного оцінювання), Монреальської універсальної декларації про незалежність правосуддя 1983 року.
Позивач зауважує, що рішення ВККС, яким його визнано таким, що не підтвердив здатність здійснювати правосуддя, винесене з нечесних мотивів, оскільки відсутні докази недоброчесної поведінки ОСОБА_2 . При цьому відповідачем не доведено, з якими показниками не справився позивач та чим це підтверджується.
Позивач звертає увагу на те, що нормативно-правове регулювання оцінювання результатів виконання практичного завдання не відповідає основоположному принципу законності, оскільки кандидат на посаду судді не може передбачити для себе, за якими показниками його буде оцінено.
Крім того, позивач вважає, що відповідачем грубо порушені його права на отримання відомостей про себе, на ефективну реалізацію судового захисту своїх прав у зв`язку із тривалим неотриманням рішення ВККС, яке є предметом оскарження у справі, що розглядається.
3. Вищий адміністративний суд України ухвалою від 02 серпня 2017 року відкрив провадження у цій справі.
4. 15 грудня 2017 року набрав чинності Закон України від 03 жовтня 2017 року № 2147-VIII "Про внесення змін до Господарського процесуального кодексу України, Цивільного процесуального кодексу України, Кодексу адміністративного судочинства України та інших законодавчих актів" (далі - Закон № 2147-VІІІ) та розпочав роботу Верховний Суд.
Підпунктом 5 пункту 1 розділу VII "Перехідні положення" Кодексу адміністративного судочинства України (далі - КАС України) в редакції Закону № 2147-VІІІ передбачено, що позовні заяви та апеляційні скарги на судові рішення в адміністративних справах, які подані до Вищого адміністративного суду України як суду першої або апеляційної інстанції та розгляд яких не закінчено до набрання чинності цією редакцією Кодексу, передаються до Касаційного адміністративного суду та розглядаються спочатку за правилами, що діють після набрання чинності цією редакцією Кодексу.
5. Ураховуючи наведене, а також те, що Вищий адміністративний суд України остаточного рішення у справі не ухвалив, позовну заяву ОСОБА_2 було передано на розгляд Касаційного адміністративного суду у складі Верховного Суду.
6. Касаційний адміністративний суд у складі Верховного Суду ухвалою від 09 січня 2018 року прийняв до провадження справу за позовом ОСОБА_2 до ВККС про визнання незаконним та скасування рішення, зобов`язання вчинити певні дії.
7. Рішенням Касаційного адміністративного суду у складі Верховного Суду від 06 лютого 2019 року відмовлено ОСОБА_2 у задоволенні позову.
8. Не погодившись із таким рішенням, ОСОБА_2 подав апеляційну скаргу з тих підстав, що оскаржуване рішення є незаконним, необґрунтованим та прийняте Касаційним адміністративним судом у складі Верховного Суду з неправильним застосуванням норм матеріального права та порушенням норм процесуального права. В апеляційній скарзі ОСОБА_2 просить скасувати рішення Касаційного адміністративного суду у складі Верховного Суду від 06 лютого 2019 року та ухвалити нове рішення про задоволення позовних вимог.
9. Велика Палата Верховного Суду ухвалою від 12 березня 2019 року відкрила апеляційне провадження за апеляційною скаргою ОСОБА_2 на рішення Касаційного адміністративного суду у складі Верховного Суду від 06 лютого 2019 року.
10. 01 квітня 2019 року до Великої Палати Верховного Суду від ВККС надійшов відзив на апеляційну скаргу, у якому відповідач просить залишити апеляційну скаргу ОСОБА_2 без задоволення, а рішення Касаційного адміністративного суду у складі Верховного Суду від 06 лютого 2019 року - без змін.
11. Ухвалою Великої Палати Верховного Суду від 03 квітня 2017 року призначено справу до розгляду в судовому засіданні.
12. 19 квітня 2019 року до Великої Палати Верховного Суду надійшло клопотання ОСОБА_3 як представника ОСОБА_2 про зупинення провадження у цій справі до вирішення справи № 3-408/2018 (6488/18), що розглядається в порядку конституційного провадження, за конституційною скаргою ОСОБА_4 щодо відповідності Конституції України положень частини п`ятої статті 83, підпункту "а" пункту 11 частини четвертої статті 85, частини третьої статті 88 Закону № 1402-VIII.
13. Ухвалою Великої Палати Верховного Суду від 14 травня 2019 року відмовлено у задоволенні клопотання про зупинення провадження у справі.
14. Велика Палата Верховного Суду перенесла розгляд справи на 20 серпня 2019 року, про що учасників справи інформовано повісткою-повідомленням від 17 травня 2019 року.
15. На підставі рішення зборів суддів Верховного Суду в Касаційному адміністративному суді від 20 травня 2019 року № 12 "Про дострокове вибуття судді Саприкіної І. В. зі складу Великої Палати Верховного Суду" та розпорядження керівника апарату Верховного Суду Булки О. А. від 06 червня 2019 року № 15/0/30-19 "Про призначення повторного автоматизованого розподілу судових справ" протоколом повторного автоматизованого розподілу судових справ між суддями від 06 червня 2019 року у цій справі суддею-доповідачем визначено Анцупову Т. О.
ФАКТИЧНІ ОБСТАВИНИ, ВСТАНОВЛЕНІ СУДОМ, ТА ЗМІСТ СПІРНИХ ПРАВОВІДНОСИН
16. Рішенням від 07 листопада 2016 року № 145/зп-16 ВККС оголосила конкурс на зайняття 120 вакантних посад суддів касаційних судів у складі Верховного Суду, а також затвердила Умови проведення конкурсу на зайняття вакантних посад суддів касаційних судів у складі Верховного Суду.
17. 25 листопада 2016 року ОСОБА_2 звернувся до Комісії із заявою про проведення стосовно нього кваліфікаційного оцінювання для участі у конкурсі на посаду судді Касаційного адміністративного суду у складі Верховного Суду за спеціальною процедурою призначення як суддя.
18. Рішенням від 05 грудня 2016 року № 19/вс-16 ВККС допустила ОСОБА_2 до участі у конкурсі на посаду судді Касаційного адміністративного суду у складі Верховного Суду.
19. Рішенням ВККС від 11 січня 2017 року № 2/зп-17 призначено кваліфікаційне оцінювання 653 кандидатів, допущених до участі у конкурсі на зайняття 120 вакантних посад суддів у складі Верховного Суду, зокрема Заїки М. М.
20. У межах проведення конкурсу ОСОБА_2 за результатами першого етапу кваліфікаційного оцінювання "Складення іспиту" був допущений до іншого етапу кваліфікаційного оцінювання "Дослідження досьє та проведення співбесіди".
21. Громадська рада доброчесності (далі - ГРД) надала Комісії висновок про невідповідність кандидата на посаду судді Верховного Суду ОСОБА_2 критеріям доброчесності та професійної етики, затверджений 18 квітня 2017 року.
Проаналізувавши інформацію щодо ОСОБА_2, ГРД виявила обставини, які дають підстави для висновку про його невідповідність критеріям доброчесності та професійної етики. Зокрема, у висновку зазначено таке:
- у деклараціях особи, уповноваженої на виконання функцій держави або місцевого самоврядування, за 2015 і 2016 роки ОСОБА_2 вказав фінансові зобов`язання своєї дружини ОСОБА_5 на суму 590 000 доларів США, з яких 300 000 доларів США були отримані у 2012 році і 290 000 доларів США - у 2013 році. Проте ці суми відсутні у деклараціях про майновий стан, доходи, витрати і зобов`язання фінансового характеру за 2013 і 2014 роки;
- у паперових деклараціях за 2013, 2014 та 2015 роки ОСОБА_2 не декларував дохід дружини від зайняття підприємницької діяльності, а після запровадження системи електронного декларування такий дохід (у значному розмірі) з`явився в електронних деклараціях за 2015 і 2016 роки;
- ОСОБА_2, будучи у складі колегії суддів Вищого адміністративного суду України, скасував подання Вищої ради юстиції, внесені за зверненням Тимчасової спеціальної комісії з перевірки суддів загальної юрисдикції про звільнення суддів, які свавільно брали під варту або позбавляли права керування транспортними засобами у зв`язку з подіями на майдані Незалежності у 2013-2014 роках.
ГРД у зазначеному вище висновку надала ВККС інформацію стосовно звернень фізичних осіб, у яких наводяться приклади неправомірних (неправосудних), на їх думку, рішень, ухвалених за участю позивача. Також повідомлено Комісію про знаходження на розгляді у Вищій раді правосуддя дисциплінарної справи стосовно ОСОБА_2 за скаргами ОСОБА_6 та ПрАТ "Альба Україна".
22. 26 квітня 2017 року відбулася співбесіда з кандидатом ОСОБА_2 . За результатами співбесіди ВККС прийняла рішення щодо винесення питання про підтвердження здатності кандидата на посаду судді Касаційного адміністративного суду у складі Верховного Суду ОСОБА_2 . здійснювати правосуддя у відповідному суді на розгляд у пленарному складі Комісії.
23. З0 червня 2017 року ГРД направила до ВККС рішення від 29 червня 2017 року про надання інформації для доповнення до висновку про невідповідність кандидата критеріям доброчесності та професійної етики.
У цьому рішенні ГРД звернула увагу ВККС на додаткові обставини, які є додатковою підставою для висновку про невідповідність позивача критеріям доброчесності та професійної етики. Зокрема, зазначено, що згідно з даними з Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань станом на 31 грудня 2015 року дружина позивача ОСОБА_5 була засновником ТОВ "Кананка". Проте у декларації особи, уповноваженої на виконання функцій держави або місцевого самоврядування, за 2015 рік позивач інформацію про цю юридичну особу не відобразив. Не зазначив також у своїй декларації за 2015 рік інформацію про заробітну плату дружини, отриману нею у 2015 році від ПП "АМБРА СІМХА", у розмірі 28 646 грн.
24. 03 липня 2017 року ВККС у пленарному складі, розглянувши питання про підтвердження здатності ОСОБА_2 здійснювати правосуддя у відповідному суді, сімома голосами (проти шести) ухвалила рішення № 158/вс-17, яким визнала позивача таким, що не підтвердив здатності здійснювати правосуддя у Касаційному адміністративному суді у складі Верховного Суду за критеріями професійної етики та доброчесності.
25. Вказане рішення Комісії обґрунтоване тим, що позивач не підтвердив відповідності своєї поведінки високим стандартам, дотримання яких слід очікувати від кандидата на посаду судді Верховного Суду, критеріям професійної етики та доброчесності, а саме:
- не зазначив у розділах про фінансові зобов`язання декларацій за 2013 і 2014 роки фінансові зобов`язання своєї дружини ОСОБА_5 на суму 590 000 доларів США, з яких 300 000 доларів США були отримані у 2012 році і 290 000 доларів США - у 2013 році, за умови їх відображення у деклараціях особи, уповноваженої на виконання функцій держави або місцевого самоврядування, за 2015 і 2016 роки;
- не задекларував у деклараціях за 2015 і 2016 роки корпоративних прав своєї дружини в ТОВ "Центр "Сонячне ремесло" та ПП "АМБРА СІМХА";
- не задекларував у декларації за 2015 рік повних і достовірних відомостей про доходи членів сімʼї.
Водночас Комісія врахувала те, що зазначені вище порушення кандидатом обов`язку декларування майна мали місце в різні роки і в трьох різних сферах економічної активності дружини кандидата (доходи у вигляді заробітної плати та у вигляді позики, корпоративні права). При цьому розміри доходу у вигляді позики, а також внеску до статутного капіталу ПП "АМБРА СІМХА" були значними.
26. Вважаючи рішення ВККС від 03 липня 2017 року № 158/вс-17 про визнання кандидата ОСОБА_2 таким, що не підтвердив здатності здійснювати правосуддя у Касаційному адміністративному суді у складі Верховного Суду протиправним, позивач звернувся до суду з адміністративним позовом.
ОЦІНКА СУДУ ПЕРШОЇ ІНСТАНЦІЇ
27. Відмовляючи ОСОБА_2 у задоволенні позову, Касаційний адміністративний суд у складі Верховного Суду виходив з того, що відповідач під час прийняття спірного у цій справі рішення не допущено порушення нормативно-правових актів, рішення прийнято повноваженим суб`єктом у межах та у спосіб, передбачений Конституцією України та Законом № 1402-VIII.
28. Надаючи оцінку доводам позивача, які він указав на обґрунтування протиправності оскаржуваного рішення, суд першої інстанції зазначив, що твердження ОСОБА_2 про те, що Комісія прийняла відносно нього рішення в межах вирішення питання про призначення судді на посаду з нечесних мотивів, є необґрунтованими. Рішення ВККС є мотивованим, жодне висловлювання в ньому не постановлено під сумнів, а висновки за їх наслідками є зрозумілими. Кожний із сумнівів щодо питання доброчесності ОСОБА_2 став предметом обговорення на пленарному засіданні Комісії, що знайшло своє детальне відображення у рішенні.
29. Водночас суд першої інстанції зазначив, що з огляду на дискреційні повноваження ВККС та обсяг правової та суспільної свідомості кожного із її членів, рішення про дотримання кандидатом показника відповідності на посаду судді критеріям кваліфікаційного оцінювання приймається за внутрішнім переконанням членів Комісії.
30. Стосовно посилання позивача на рішення Окружного адміністративного суду м. Києва від 25 квітня 2018 року у справі № 826/2269/18, яким визнано протиправним та скасовано висновок про невідповідність кандидата на посаду судді Верховного Суду ОСОБА_2 критеріям доброчесності та професійної етики, затверджений ГРД 18 квітня 2017 року, та рішення про надання доповнення до висновку про невідповідність, затвердженого ГРД 29 червня 2017 року, суд першої інстанції, з посиланням на правову позицію Великої Палати Верховного Суду, висловлену в постанові від 03 липня 2018 року у справі № 800/252/17, зауважив, що скасування відповідного висновку ГРД у судовому порядку не є підставою для його невзяття до відома ВККС, адже цей висновок існував на час проходження відповідного етапу конкурсу.
31. Водночас Касаційний адміністративний суд у складі Верховного Суду підкреслив, що ВККС, отримавши повноваження на проведення конкурсу до Верховного Суду в межах проведеної судової реформи, лише використовувала інформацію, отриману від ГРД, висновки якої повинні бути включені в досьє кандидата і не можуть бути залишені поза увагою Комісії.
32. Натомість указана інформація є загальнодоступною в контексті відкритості відповідних декларацій особи, уповноваженої на виконання функцій держави або місцевого самоврядування, на сайті НАЗК, як і декларацій про майновий стан, доходи, витрати і зобов`язання фінансового характеру, що розміщена у суддівському досьє на сайті ВККС.
КОРОТКИЙ ЗМІСТ ТА ОБҐРУНТУВАННЯ НАВЕДЕНИХ В АПЕЛЯЦІЙНІЙ СКАРЗІ ВИМОГ
33. В апеляційній скарзі на рішення Касаційного адміністративного суду у складі Верховного Суду від 06 лютого 2019 року ОСОБА_3 як представник ОСОБА_2 зазначає, що суд першої інстанції не здійснював дослідження оскаржуваного рішення ВККС на предмет перевірки його вимогам вмотивованості, зокрема щодо наявності в ньому інформації про загальний набраний бал та отриманий бал за кожен критерій окремо, у тому числі за критерії компетентності та професійної етики.
34. Скаржник зауважує, що в оскаржуваному рішенні відповідача критерії професійної етики та доброчесності оцінювалися на підставі одних і тих же обставин, хоч показники їх встановлення є різними.
35. Акцентує скаржник увагу й на тому, що факти недоброчесності ОСОБА_2 вже були предметом спору у справі № 826/2268/18, за результатами розгляду якої ухвалено судове рішення, яке набрало законної сили. Зокрема, суд у цій справі встановив протиправність висновків ГРД, які повністю продубльовані в оскаржуваному рішенні, тому так само мали бути визнані протиправними, чого суд першої інстанції не зробив, що фактично призвело до порушення принципу правової визначеності.
36. Водночас скаржник зазначає, що в оскаржуваному рішенні не міститься жодних посилань на дані, отримані від НАЗК та ДФС, щодо вчинення позивачем будь-яких порушень декларування. Натомість інформація, отримана від НАБУ та ГРД, щодо відповідності витрат і майна судді та членів його сім`ї, а також близьких осіб задекларованим доходам не може бути включена до суддівського досьє та відповідно не підлягає обговоренню під час співбесіди, оскільки ці суб`єкти не є центральним органом виконавчої влади зі спеціальним статусом, який забезпечує формування та реалізує державну антикорупційну політику.
37. Окремо скаржник звертає увагу на те, що члени сімʼї позивача не позбавляються права на особисте життя в силу того, що останній є публічною особою. Жодна норма не зобов`язує членів сімʼї судді надавати інформацію відносно себе та своїх майнових прав, а суддя не несе відповідальності за те, що члени його сімʼї відмовилися надавати таку інформацію. При цьому, на думку скаржника, оскаржуване рішення не містить жодного доказу, який би вказував на те, що суддя умисно нібито неправильно заповнив декларації та приховав майно чи доходи.
ПОЗИЦІЯ ВККС ЩОДО АПЕЛЯЦІЙНОЇ СКАРГИ
38. ВККС подала відзив на апеляційну скаргу. Вважає, що наведені в апеляційній скарзі доводи жодним чином не спростовують висновків суду першої інстанції. Комісія наголосила, що в спірному рішенні докладно зазначено про факти та обставини, які мали значення і стали підставою для прийняття цього рішення, а також правові підстави та мотиви прийняття саме такого рішення.
39. У відзиві на апеляційну скаргу ВККС звертає увагу на те, що зміст наданих та оцінених Комісією пояснень позивача свідчить про відсутність в останнього прагнення демонструвати бездоганну поведінку та несприйняття ним повною мірою фундаментальних засад професійної етики і доброчесності судді.
40. Водночас відповідач зауважив, що висновки Комісії про визнання кандидата ОСОБА_2 таким, що не підтвердив здатності здійснювати правосуддя у Касаційному адміністративному суді у складі Верховного Суду, зроблені за результатами дослідження матеріалів досьє, висновків ГРД та її уповноваженого представника, пояснень позивача, який у свою чергу брав безпосередню участь у співбесіді і дослідженні зібраних матеріалів. Зокрема, зміст оскаржуваного рішення свідчить про те, що частину висновків ГРД Комісія визнала неприйнятними, частину висновків зробила безпосередньо на підставі матеріалів досьє, що спростовує доводи апеляційної скарги про те, що оскаржуване рішення ґрунтується лише на висновках ГРД.
41. При цьому відповідач у відзиві на апеляційну скаргу наголосив на тому, що наведені у рішенні факти, які вплинули на оцінювання, Комісія не оцінювала на предмет законності дій чи бездіяльності позивача, наприклад з точки зору притягнення до відповідальності, а оцінювала як такі обставини, що можуть вплинути на здатність здійснювати правосуддя у Верховному Суді та в цілому на довіру до судової влади.
42. Також у судовому засіданні представник ВККС стосовно пояснень позивача та його представника про відсутність в оскаржуваному рішенні інформації про бал, отриманий ОСОБА_2 за критерієм професійної етики, зауважила, що, оскільки Комісією у пленарному складі не було прийнято рішення про підтвердження позивачем здатності здійснювати правосуддя, за критерієм професійної етики та доброчесності він був оцінений у 0 балів.
ПОЗИЦІЯ ВЕЛИКОЇ ПАЛАТИ ВЕРХОВНОГО СУДУ
43. Дослідивши наведені в апеляційній скарзі доводи, перевіривши матеріали справи, заслухавши пояснення сторін, Велика Палата Верховного Суду виходить з таких міркувань.
44. Відповідно до частини другої статті 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
45. Пунктом 4 розділу ХІІ "Прикінцеві та перехідні положення" Закону № 1402-VIII передбачено утворення Верховного Суду, судді якого призначаються за результатами конкурсу, проведеного відповідно до цього Закону.
46. Частиною першою статті 79 Закону № 1402-VIII передбачено, що конкурс на зайняття вакантної посади судді проводиться відповідно до цього Закону та положення про проведення конкурсу.
47. Положення про проведення конкурсу на зайняття вакантної посади судді затверджується ВККС (частина друга статті 79 Закону № 1402-VIII).
48. Частиною дев`ятою цієї статті передбачено, що ВККС проводить конкурс на зайняття вакантних посад суддів апеляційного суду чи суддів Верховного Суду на основі рейтингу учасників за результатами кваліфікаційного оцінювання.
49. Відповідно до частин першої та другої статті 81 Закону № 1402-VIII спеціальною процедурою призначення на посаду судді вищого спеціалізованого суду або Верховного Суду для цілей цього Закону вважається процедура призначення на посаду судді відповідного суду осіб, які відповідають одній з вимог, визначених частиною першою чи другою статті 33, частиною першою статті 38 цього Закону відповідно.
На посаду судді Верховного Суду за спеціальною процедурою може бути призначена особа, яка відповідає вимогам до кандидатів на посаду судді, за результатами кваліфікаційного оцінювання підтвердила здатність здійснювати правосуддя у Верховному Суді, а також відповідає одній із вимог, визначених частиною першою статті 38 цього Закону.