У Х В А Л А
20 серпня 2019 року
м. Київ
Справа № 813/1368/18
Провадження №11-722апп19
Велика Палата Верховного Суду у складі:
судді-доповідача Князєва В. С.,
суддів: Антонюк Н. О., Анцупової Т. О., Бакуліної С. В., Британчука В. В., Власова Ю. Л., Гриціва М. І., Гудими Д. А., Данішевської В. І., Єленіної Ж. М., Золотнікова О. С., Кібенко О. Р., Лобойка Л. М., Лященко Н. П., Прокопенка О. Б., Рогач Л. І., Ситнік О. М., Ткачука О. С., Уркевича В. Ю., Яновської О. Г.
перевірила наявність підстав для прийняття до провадження справи за позовом ОСОБА_1, ОСОБА_2, ОСОБА_3 до Львівської обласної ради про визнання недійсним і скасування рішення, у якій ОСОБА_1, ОСОБА_2 та їх представником - ОСОБА_4 подано касаційну скаргу на ухвалу Львівського окружного адміністративного суду від 22 серпня 2018 року та постанову Восьмого апеляційного адміністративного суду від 30 жовтня 2018 року,
УСТАНОВИЛА:
ОСОБА_1 , ОСОБА_2, ОСОБА_3 звернулись до суду з позовом до Львівської обласної ради, в якому просили:
- визнати недійсним та скасувати рішення Львівської обласної ради від 20 березня 2018 року № 648 "Про реорганізацію служби громадського здоров`я у Львівській області";
- зобов`язати відповідача прийняти рішення про забезпечення виконання вимог статті 49 Конституції України та компенсувати понесені позивачами витрати на лікування;
- зобов`язати відповідача здійснити контроль за виконанням рішення Львівської обласної ради від 31 січня 2017 року № 349 про виконання комплексної програми надання медичної допомоги мешканцям Львівщини за кошти обласного бюджету за 2017-2018 роки та компенсувати витрати на лікування в Інституті Філатова в 2017 та 2018 роках у Львівській обласній клінічній лікарні.
Львівський окружний адміністративний суд ухвалою від 22 жовтня 2018 року закрив провадження у справі. Роз`яснив позивачам, що спір у цій справі підлягає вирішенню в порядку цивільного судочинства.
Восьмий апеляційний адміністративний суд постановою від 30 жовтня 2018 року ухвалу Львівського окружного адміністративного суду від 22 серпня 2018 року залишив без змін.
Судові рішення мотивовано тим, що вимоги позовної заяви спрямовані не на оскарження рішення суб`єкта владних повноважень в розумінні Кодексу адміністративного судочинства України щодо регулювання публічних відносин, а на рішення власника (засновника), яким такий власник (засновник) встановив порядок реорганізації комунальних закладів Львівської обласної ради "Львівський обласний центр здоров`я" та "Львівський обласний медичний інформаційно-аналітичний центр". Відтак, в основі спору є цивільні відносини власності, на які юрисдикція адміністративних судів не поширюється.
Не погоджуючись із зазначеними судовими рішеннями, скаржники подали касаційну скаргу, в якій посилаються на порушення судами норм процесуального права та неправильне застосування норм матеріального права, просять скасувати рішення судів першої та апеляційної інстанцій та направити справу для продовження розгляду до суду першої інстанції. Зазначають, зокрема, про публічно-правовий характер цього спору, оскільки вважають, що предметом спору у цій справі є протиправні дії та порушення порядку прийняття рішення органом місцевого самоврядування, відтак - правовідносини є публічно-правовими.
Касаційний адміністративний суд у складі Верховного Суду ухвалою
від 03 грудня 2018 року відкрив касаційне провадження у цій справі, а ухвалою
від 11 липня 2019 року призначив її до розгляду.
Касаційний адміністративний суд у складі Верховного Суду ухвалою
від 17 липня 2019 року справу за позовом ОСОБА_1, ОСОБА_2, ОСОБА_3 до Львівської обласної ради про визнання недійсним і скасування рішення передав на розгляд Великої Палати Верховного Суду на підставі частини шостої статті 346 Кодексу адміністративного судочинства України.
Відповідно до частини шостої статті 346 Кодексу адміністративного судочинства України справа підлягає передачі на розгляд Великої Палати Верховного Суду у всіх випадках, коли учасник справи оскаржує судове рішення з підстав порушення правил предметної юрисдикції.
Ураховуючи, що в касаційній скарзі порушено питання про скасування судових рішень, зокрема, з підстав порушення правил предметної юрисдикції, Велика Палата Верховного Суду дійшла висновку про наявність правових підстав для прийняття цієї справи до розгляду.
Згідно з частиною першою статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод від 04 листопада 1950 року однією з істотних гарантій справедливого судового розгляду є публічний судовий розгляд.
Європейський суд з прав людини у рішенні від 26 травня 1988 року в справі "Екбатані проти Швеції" зазначив, що якщо розгляд справи у суді першої інстанції був публічним, відсутність "публічності" при розгляді справи у другій та третій інстанціях може бути виправданою особливостями процедури по цій справі. Якщо скарга стосується виключно питання права, залишаючи осторонь фактичні обставини справи, то вимоги статті 6 Конвенції можуть бути дотримані і тоді, коли заявнику не було надано можливості бути заслуханим у апеляційному чи касаційному суді особисто.
Зокрема, як зазначив Європейський суд з прав людини, це стосується суду тієї інстанції, перед яким не ставиться завдання встановлення фактичних обставин, а лише перевірка правильності застосування норм права.