Постанова
Іменем України
05 вересня 2019 року
м. Київ
Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного кримінального суду:
головуюча Стефанів Н. С.,
судді: Голубицький С. С.,
Шевченко Т. В.,
секретар судового засідання Безкровний С. О.,
учасники судового провадження:
прокурор Ковальчук О. С.,
розглянув у судовому засіданні касаційну скаргу прокурора, яка брала участь у розгляді провадження судом апеляційної інстанції, на вирок Рівненського апеляційного суду від 05 лютого 2019 року у кримінальному провадженні, внесеному до Єдиного реєстру досудових розслідувань за № 12018180210000116,
стосовно ОСОБА_1, ІНФОРМАЦІЯ_1, який народився в с. Бугаївка Радивилівського району Рівненської області, засудженого за ч. 2 ст. 389 Кримінального кодексу України (далі - КК України).
1. Вимоги касаційної скарги, узагальнені доводи особи, яка її подала
Прокурор у касаційній скарзі виклала вимогу до суду касаційної інстанції про скасування вироку апеляційного суду з подальшим призначенням нового розгляду в суді апеляційної інстанції у зв`язку з істотним порушенням кримінального процесуального закону та невідповідністю призначеного апеляційним судом покарання ступеню тяжкості кримінального правопорушення та особі засудженого через м`якість. Стверджує, що суд, погодившись із встановленими місцевим судом фактичними обставинами кримінального провадження, без дослідження письмових доказів та встановлення нових даних стосовно особи обвинуваченого під час апеляційного перегляду вироку суду вийшов за межі апеляційної скарги та пом`якшив покарання ОСОБА_1, зробивши кардинально інший висновок щодо виду і міри покарання, не дотримуючись при цьому загальних засад призначення покарання, визначених ст. 65 КК України, що ставить під сумнів у цілому законність, вмотивованість та обґрунтованість ухваленого рішення відповідно до вимогст. 420 Кримінального процесуального кодексу України (далі - КПК України).
Зазначає, що фактичні обставини кримінального провадження, доведеність винуватості ОСОБА_1 у вчиненні злочину та кримінально-правова оцінка його діяння у касаційній скарзі не оспорюються.
2. Зміст оскаржуваного судового рішення і встановлені судами першої та апеляційної інстанції обставини
2.1 Суд першої інстанції
За вироком Радивилівського районного суду Рівненської області від 20 вересня 2018 року ОСОБА_1 визнано винуватим у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 2 ст. 389 КК України, і призначено покарання у виді обмеження волі на строк два роки.
Згідно з ч. 1 ст. 71 КК України за сукупністю вироків до призначеного покарання приєднано шляхом повного поглинення невідбуту частину покарання у вигляді 44 годин громадських робіт з урахуванням положень п. 4 ч. 1 ст. 72 КК України, що одному дню обмеження волі відповідають 8 годин громадських робіт, призначеного вироком Демидівського районного суду Рівненської області від 11 грудня 2017 року, та остаточно призначено покарання у виді обмеження волі на строк два роки.
На підставі ст. 75 КК України ОСОБА_1 звільнено від відбування призначеного покарання за умови, що протягом одного року іспитового строку він не вчинить нового злочину і виконає покладені на нього обов`язки, передбачені пунктами 1, 2 ч. 1 ст. 76 КК України.
2.2 Суд апеляційної інстанції, рішення якого оскаржується
За вироком Рівненського апеляційного суду від 05 лютого 2019 рокуапеляційну скаргу прокурора задоволено частково.
Вирок Радивилівського районного суду Рівненської області від 20 вересня 2018 року в частині призначення покарання скасовано.
ОСОБА_1 визнано винуватим за ч. 2 ст. 389 КК України і призначено покарання у виді арешту на строк один місяць.
На підставі ч. 1 ст. 71 КК України шляхом приєднання до призначеного покарання невідбутої частини покарання за попереднім вироком Демидівського районного суду від 11 грудня 2017 року, що згідно з вимогами ст. 72 КК України відповідає 5 дням арешту, остаточно призначено покарання у виді арешту на строк один місяць і п`ять днів.
Строк відбування покарання ОСОБА_1 визначено обчислювати з моменту звернення вироку до виконання.
2.3 Обставини у кримінальному провадженні, встановлені судами першої та апеляційної інстанцій
ОСОБА_1 , будучи засудженим за попереднім вироком суду до покарання у виді 120 годин громадських робіт та ознайомленим з порядком і умовами відбування покарання з попередженням про кримінальну відповідальність за ухилення від його відбування, у періоди з 07 по 27 березня 2018 року та з 03 квітня по 25 травня 2018 року, без поважних причин не відпрацював 44 години у Бугаївській сільській раді згідно із затвердженими видами суспільно корисних робіт та визначеним періодом їх виконання, чим умисно ухилився від відбування зазначеного виду покарання.
3. Доводи інших учасників судового провадження
Прокурор у засіданні суду касаційної інстанції підтримав подану касаційну скаргу повністю і просив її задовольнити, наголошуючи на незаконності оспорюваного судового рішення.
4. Джерела права й акти їх застосування
4.1 Кримінальний кодекс України
4.1.1 Стаття 50. Поняття покарання та його мета
Частина 2. Покарання має на меті не тільки кару, а й виправлення засуджених, а також запобігання вчиненню нових злочинів як засудженими, так і іншими особами.
Частина 3. Покарання не має на меті завдати фізичних страждань або принизити людську гідність.
4.1.2 Стаття 65. Загальні засади призначення покарання
Частина 1. Суд призначає покарання:
1) у межах, установлених у санкції статті (санкції частини статті) Особливої частини цього Кодексу, що передбачає відповідальність за вчинений злочин, за винятком випадків, передбачених частиною другою статті 53 цього Кодексу;
2) відповідно до положень Загальної частини цього Кодексу;
3) враховуючи ступінь тяжкості вчиненого злочину, особу винного та обставини, що пом`якшують та обтяжують покарання.
Частина 2. Особі, яка вчинила злочин, має бути призначене покарання, необхідне й достатнє для її виправлення та попередження нових злочинів. Більш суворий вид покарання з числа передбачених за вчинений злочин призначається лише у разі, якщо менш суворий вид покарання буде недостатній для виправлення особи та попередження вчинення нею нових злочинів.
4.2 Кримінальний процесуальний кодекс України
4.2.1 Стаття 404. Межі перегляду судом апеляційної інстанції
Частина 1. Суд апеляційної інстанції переглядає судові рішення суду першої інстанції в межах апеляційної скарги.
Частина 2. Суд апеляційної інстанції вправі вийти за межі апеляційних вимог, якщо цим не погіршується становище обвинуваченого або особи, щодо якої вирішувалося питання про застосування примусових заходів медичного або виховного характеру.
4.2.2 Стаття 420. Вирок, ухвала про застосування примусових заходів медичного чи виховного характеру суду апеляційної інстанції
Частина 2. Вирок суду апеляційної інстанції повинен відповідати загальним вимогам до вироків. Крім того, у вироку суду апеляційної інстанції зазначаються зміст вироку суду першої інстанції, короткий зміст вимог апеляційної скарги, мотиви ухваленого рішення, рішення по суті вимог апеляційної скарги.
4.2.3 Стаття 433. Межі перегляду судом касаційної інстанції
Частина 1. Суд касаційної інстанції перевіряє правильність застосування судами першої та апеляційної інстанцій норм матеріального та процесуального права, правової оцінки обставин і не має права досліджувати докази, встановлювати та визнавати доведеними обставини, що не були встановлені в оскарженому судовому рішенні, вирішувати питання про достовірність того чи іншого доказу.
4.2.4 Стаття 436. Повноваження суду касаційної інстанції за наслідками розгляду касаційної скарги
Частина 1. Суд касаційної інстанції за наслідками розгляду касаційної скарги має право:
1) залишити судове рішення без зміни, а касаційну скаргу - без задоволення;
2) скасувати судове рішення і призначити новий розгляд у суді першої чи апеляційної інстанції;
3) скасувати судове рішення і закрити кримінальне провадження;
4) змінити судове рішення.
5. Мотиви та висновки Верховного Суду
5.1 Межі касаційного перегляду
Розгляд касаційної скарги Суд здійснює в частині дотримання апеляційним судом вимог кримінального процесуального закону при ухваленні оскаржуваного вироку та відповідності призначених виду і міри покарання вчиненому кримінальному правопорушенню [4.2.3].