Постанова
Іменем України
09 вересня 2019 року
м. Київ
справа № 136/923/18
провадження № 61-13020св19
Верховний Суд у складі колегії суддів Другої судової палати Касаційного цивільного суду: Бурлакова С. Ю. (суддя-доповідач), Коротенка Є. В., Курило В. П.,
учасники справи:
позивач - ОСОБА_1,
відповідач - товариство з обмеженою відповідальністю "Прилуцьке",
розглянув у попередньому судовому засіданні у порядку письмового провадження касаційну скаргу товариства з обмеженою відповідальністю "Прилуцьке" на рішення Липовецького районного суду Вінницької області від 11 січня 2019 року у складі судді Стадника С. І. та постанову Вінницького апеляційного суду від 16 травня 2019 року в складі колегії суддів: Шемети Т. М., Панасюка О. С., Сала Т. Б.,
ВСТАНОВИВ:
Описова частина
Короткий зміст позовних вимог
У травні 2018 року ОСОБА_1 звернувся до суду з позовом до товариства з обмеженою відповідальністю "Прилуцьке" (далі - ТОВ "Прилуцьке") про визнання договору оренди земельної ділянки недійсним.
Позовна заява мотивована тим, що вона є власником земельної ділянки для ведення товарного сільськогосподарського виробництва площею 3,2894 га (кадастровий номер 0522284000:04:000:0206), яка розташована на території Новоприлуцької сільської ради Липовецького району Вінницької області. На підставі договору оренди землі від 12 березня 2014 року, який укладено між ОСОБА_1 та ТОВ "Прилуцьке", в Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно за відповідачем було зареєстровано право оренди зазначеної земельної ділянки.
Стверджувала, що цей договір вона не підписувала, повноваження на підписання договору від свого імені нікому не надавала, а дізналася про нього у травні 2017 року.
У зв`язку з чим, просила визнати недійсним договір оренди земельної ділянки загальною площею 3,2894 га з кадастровим номером 0522284000:04:000:0206 від 12 березня 2014 року, укладений між ОСОБА_1 та ТОВ "Прилуцьке".
Короткий зміст рішень судів першої та апеляційної інстанцій
Рішенням Липовецького районного суду Вінницької області від 11 січня 2019 року, залишеним без змін постановою Вінницького апеляційного суду від 16 травня 2019 року, позов задоволено.
Визнано недійсним договір оренди землі від 12 березня 2014 року, який укладено між ОСОБА_1 та ТОВ "Прилуцьке" про передачу в оренду земельної ділянки для ведення товарного сільськогосподарського виробництва площею 3,2894 га (кадастровий номер 0522284000:04:000:0206), яка розташована на території Новоприлуцької сільської ради Липовецького району Вінницької області. Вирішено питання про судові витрати.
Суд першої інстанції, з висновками якого погодився суд апеляційної інстанції, виходив із того, що відповідно до висновку судово-почеркознавчої експертизи, проведеної ТОВ "Експертно-юридична фірма Соломон" № 054/18 від 08 листопада 2018 року спірний договір, укладений від імені орендодавця, підписаний не нею, а іншою особою, тобто спірний договір був укладений без волевиявлення позивача, а тому наявні підстави для визнання договору оренди землі недійсним на підставі статей 203, 215 ЦК України. Підстав для застосування наслідків спливу строку позовної давності судом не встановлено, оскільки не здобуто доказів того, що позивач раніше могла дізнатися про існування спірного договору, а отримання орендної плати за користування її майном не свідчить про її обізнаність.
Рух справи у суді касаційної інстанції
Ухвалою Верховного Суду від 17 липня 2019 року відкрито касаційне провадження у справі № 136/923/18 витребувано її з Липовецького районного суду Вінницької області.
Узагальнені доводи касаційної скарги
У липні 2019 року ТОВ "Прилуцьке" подав касаційну скаргу до Верховного Суду, у якій, посилаючись на неправильне застосування судом норм матеріального права та порушення норм процесуального права, просив скасувати оскаржені судові рішення та ухвалити нове рішення про відмову у задоволенні позову.
Касаційна скарга мотивована тим, що суди не з`ясували обставини, які мають значення для правильного вирішення справи, дійшли помилкових висновків, які не підтверджені доказами. Позивач не мав жодних об`єктивних перешкод довідатися про наявність договору оренди землі з часу його укладення, як власник земельної ділянки міг і повинен був довідатися про порушення своїх прав, оскільки частина перша статті 261 ЦК України містить презумпцію обізнаності особи про стан своїх суб`єктивних прав.
Узагальнені доводи особи, яка подала заперечення на касаційну скаргу
Відзив на касаційну скаргу учасники справи до суду не подали.
Фактичні обставини справи, встановлені судом
Суд установив, що ОСОБА_1 є власником земельної ділянки для ведення товарного сільськогосподарського виробництва площею 3,2894 га (кадастровий номер 0522284000:04:000:0206), яка розташована на території Новоприлуцької сільської ради Липовецького району Вінницької області, що підтверджується Державним актом серії ВН № 202609 про право власності на земельну ділянку від 12 січня 2006 року.
Згідно з договором оренди землі, предметом якого є земельна ділянка, належна позивачеві, договір укладено між ОСОБА_1 та ТОВ "Прилуцьке". На підставі цього договору в Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно за ТОВ "Прилуцьке" було зареєстровано право оренди земельної ділянки з кадастровим номером 0522284000:04:000:0206 строком на 5 років.
Ухвалою Вінницького апеляційного суду від 11 квітня 2019 року, за клопотанням ОСОБА_1 призначено у справі судову почеркознавчу експертизу, проведення якої було доручено Вінницькому відділенню Київського науково-дослідного інституту судових експертиз 2019 року.
За результатами проведення судово-технічної та почеркознавчої експертизи № 2908/2909/19-21 від 25 квітня 2019 року Вінницьким відділенням Київського науково-дослідного інституту судових експертиз експертом Криловським В. С. встановлено, що в оригіналі договору оренди земельної ділянки від 12 листопада 2014 року, укладеному між ОСОБА_1 та ТОВ "Прилуцьке", в графі "Орендодавець" підпис виконаний не самою ОСОБА_1, а іншою особою, без наслідування почерку ОСОБА_1 .
Мотивувальна частина
Позиція Верховного Суду
Згідно з частиною другою статті 389 ЦПК України підставами касаційного оскарження є неправильне застосування судом норм матеріального права чи порушення норм процесуального права.
Касаційна скарга не підлягає задоволенню.
Джерела права й акти їх застосування
Відповідно до статті 256 ЦК України позовна давність - це строк, у межах якого особа може звернутися до суду з вимогою про захист свого цивільного права або інтересу.
Загальна позовна давність встановлюється тривалістю у три роки (стаття 257 ЦК України).