Постанова
Іменем України
05 вересня 2019 року
м. Київ
справа № 405/8576/16-ц
провадження № 61-32056св18
Верховний Суд у складі колегії суддів Другої судової палати Касаційного цивільного суду: Ігнатенка В. М. (суддя-доповідач), Жданової В. С., Кузнєцова В. О.,
учасники справи:
позивач -ОСОБА_1 ,
відповідач - ОСОБА_2
розглянув у попередньому судовому засіданні у порядку письмового провадження касаційну скаргу ОСОБА_1 на рішення Апеляційного суду Кіровоградської області від 17 травня 2017 року у складі колегії суддів: Авраменко Т. М., Суровицька Л. В., Чельник О. І. усправі за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про визнання особи такою, яка втратила право користування житловим приміщенням
ВСТАНОВИВ:
Описова частина
Короткий зміст вимог
У грудні 2016 року ОСОБА_1 звернулася в суд з позовом до ОСОБА_2 про визнання особи такою, яка втратила право користування жилим будинком АДРЕСА_1 .
Позов мотивований тим, що ОСОБА_1 є власником жилого будинку АДРЕСА_1, що підтверджується договорами купівлі-продажу від 26 березня 1997 року. З відповідачем позивач перебувала у шлюбі, який рішенням Ленінського районного суду м. Кіровограда від 31 серпня 2010 року розірвано. Відповідач зареєстрований в будинку з 15 червня 2006 року. Він фактично не проживає в будинку з січня 2016 року. Позивач самостійно сплачувала рахунки за комунальні послуги, відповідач коштів на оплату комунальних послуг не надавав. До відповідача з проханням виписатися з будинку ОСОБА_1 не зверталась.
Короткий зміст судових рішень
Рішенням Ленінського районного суду м. Кіровограда від 27 січня 2017 року позов задоволено, відповідача визнано таким, який втратив право користування жилим будинком АДРЕСА_1 .
Рішення суду першої інстанції мотивовано тим, що непроживання відповідача у жилому будинку АДРЕСА_1 підтверджується актами про непроживання особи за місцем реєстрації, складеними сусідами позивача та завіреними головою квартального комітету № 22. Реєстрація відповідача за вказаною адресою створює перешкоди позивачу як власнику у вільному користуванні та розпорядженні своєю власністю.
Рішенням Апеляційного суду Кіровоградської області від 17 травня 2017 року апеляційну скаргу ОСОБА_2 задоволено, скасовано рішення Ленінського районного суду м. Кіровограда від 27 січня 2017 року, у позові ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про визнання особи такою, яка втратила право користування житловим приміщенням відмовлено.
Рішення апеляційного суду мотивовано тим, що суд першої інстанції не надав належної оцінки трьом актам, складеним головою квартального комітету, не звернув увагу на те, що в них не зазначено, з якого саме часу відповідач не проживає у спірному будинку та не наведено причин його непроживання. У актах відсутні відомості про те, чи обстежувався або оглядався будинок, відсутні відомості, на підставі яких об`єктивних даних встановлено факт непроживання відповідача та відсутність його особистих речей. Крім того, в актах вказано, що головою квартального комітету встановлено, що станом на 01 березня 2016 року, на 01 липня 2016 року та на 01 грудня 2016 року відповідач фактично не проживає в будинку, а свідки, які підписали акти, засвідчили лише той факт, що вони не бачили відповідача в домоволодінні протягом останніх трьох, згодом - останніх шести місяців, згодом - останніх 11 місяців, факт непроживання відповідача свідки в акті не підтверджували. У судовому засіданні свідки не допитувалися, обставини викладені в актах, не перевірялися. Суд першої інстанції не дав оцінки факту придбання даного жилого будинку позивачем у період шлюбу з відповідачем.
Короткий зміст вимог касаційної скарги
У червні 2017 року ОСОБА_1 засобами поштового зв`язку надіслала касаційну скаргу до Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ (далі - ВССУ), в якій, посилаючись на порушення апеляційним судами норм процесуального права та неправильне застосування норм матеріального права, вона просить скасувати рішення Апеляційного суду Кіровоградської області від 17 травня 2017 року і залишити в силі рішення Ленінського районного суду м. Кіровограда від 27 січня 2017 року.
Рух справи в суді касаційної інстанції
Ухвалою ВССУ від 26 липня 2017 року відкрито касаційне провадження за касаційною скаргою ОСОБА_1 .
Статтею 388 Цивільного процесуального кодексу України (далі - ЦПК України) передбачено, що судом касаційної інстанції у цивільних справах є Верховний Суд.
Підпунктом 4 пункту 1 розділу XIII "Перехідні положення" ЦПК України у редакції Закону України від 03 жовтня 2017 року № 2147-VIII "Про внесення змін до Господарського процесуального кодексу України, Цивільного процесуального кодексу України, Кодексу адміністративного судочинства України та інших законодавчих актів" передбачено, що касаційні скарги на судові рішення у цивільних справах, які подані і розгляд яких не закінчено до набрання чинності цією редакцією Кодексу, передаються до Касаційного цивільного суду та розглядаються спочатку за правилами, що діють після набрання чинності цією редакцією Кодексу.
29 травня 2018 року справу № 405/8576/16-ц та матеріали касаційного провадження ВССУ передано до Верховного Суду.
Доводи особи, яка подала касаційну скаргу
Касаційна скарга обґрунтована тим, щоапеляційний суд не мотивував критичне ставлення до актів про непроживання відповідача у її жилому будинку та формально поставився до оцінки даних актів. Відповідач не довів факт проживання у її жилому будинку. Відповідач не несе витрат, пов`язаних з користуванням даним жилим будинком. Факт непроживання відповідача й у період судового розгляду даної справи у суді першої інстанції підтверджується поверненням судових повісток без вручення, які направлялися відповідачу за місцем його реєстрації.
Мотивувальна частина
Позиція Верховного Суду
Частиною третьою статті 401 ЦПК України передбачено, що суд касаційної інстанції залишає касаційну скаргу без задоволення, а рішення без змін, якщо відсутні підстави для скасування судових рішень.
Згідно із частиною третьою статті 3 ЦПК України провадження в цивільних справах здійснюється відповідно до законів, чинних на час вчинення окремих процесуальних дій, розгляду і вирішення справи.
Відповідно до частини другої статті 389 ЦПК України підставами касаційного оскарження є неправильне застосування судом норм матеріального права чи порушення норм процесуального права.
Частиною першою статті 400 ЦПК України передбачено, що під час розгляду справи в касаційному порядку суд перевіряє в межах касаційної скарги правильність застосування судом першої або апеляційної інстанції норм матеріального чи процесуального права і не може встановлювати або (та) вважати доведеними обставини, що не були встановлені в рішенні чи відкинуті ним, вирішувати питання про достовірність або недостовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими.
Перевіривши доводи касаційної скарги та матеріали справи, Верховний Суд дійшов висновку про залишення касаційної скарги без задоволення.
Фактичні обставини, встановлені судами