Постанова
Іменем України
09 вересня 2019 року
м. Київ
справа № 522/2676/16-ц
провадження № 61-19744св18
Верховний Суд у складі колегії суддів Другої судової палати Касаційного цивільного суду: Крата В. І. (суддя-доповідач), Дундар І. О., Краснощокова Є. В.,
учасники справи:
позивач - товариство з обмеженою відповідальністю "Продімпекс",
відповідач - ОСОБА_1,
розглянув у попередньому судовому засіданні у порядку письмового провадження без повідомлення учасників справи касаційну скаргу ОСОБА_1 на заочне рішення Приморського районного суду м. Одеси від 07 липня 2016 року в складі судді: Нікітіной С. І., та ухвалу апеляційного суду Одеської області від 18 травня 2017 року у складі колегії суддів: Вадовської Л. М., Ващенко Л. Г., Колеснікова Г. Я.,
ІСТОРІЯ СПРАВИ
Короткий зміст позовних вимог
У листопаді 2016 року товариство з обмеженою відповідальністю "Продімпекс" (далі - ТОВ "Продімпекс") звернулося з позовом до ОСОБА_1 про стягнення боргу за договором позики.
Позовна заява обґрунтована тим, що 30 березня 2015 року між товариством в особі директора та співробітником товариства ОСОБА_1 укладено договір безвідсоткової позики, за яким позичальник отримала в позику 3 000 грн. під зобов`язання повернення коштів не пізніше 30 квітня 2015 року. Крім того, 25 травня 2015 року між товариством в особі директора та ОСОБА_1 укладено договір безвідсоткової позики, за яким позичальник отримала в позику 3000 грн. під зобов`язання повернення коштів не пізніше 29 червня 2016 року. Відповідач порушила умови позики та зобов`язання за договорами не виконала, кошти не повернула.
ТОВ "Продімпекс" просив стягнути з ОСОБА_1 :
борг за позикою в сумі 6 000 грн;
інфляційні втрати в сумі 246,00 грн;
3 % річних в сумі 129,20 грн;
судові витрати.
Короткий зміст рішень суду першої інстанції
Заочним рішення Приморського районного суду м. Одеси від 07 липня 2016 року позов ТОВ "Продімпекс" задоволено. Стягнуто з ОСОБА_1 на користь ТОВ "Продімпекс" суму в розмірі 6 375,20 грн. Вирішено питання про розподіл судових витрат.
Рішення суду першої інстанції мотивовано тим, що позичальник порушив обов`язок по поверненню грошових коштів (суми позики) в установлений строк.
Ухвалою Приморського районного суду м. Одеси від 16 лютого 2017 року заяву ОСОБА_1 про перегляд заочного рішення у справі за позовом ТОВ "Продімпекс" до ОСОБА_1 про стягнення боргу за договором позики залишено без задоволення.
Короткий зміст ухвали суду апеляційної інстанції
Ухвалою апеляційного суду Одеської області від 18 травня 2017 року апеляційну скаргу ОСОБА_1 відхилено. Заочне рішення Приморського районного суду м. Одеси від 07 липня 2016 року залишено без змін.
Ухвала суду апеляційної інстанції мотивована тим, що підписання між ТОВ "Продімпекс" та ОСОБА_1 договорів безвідсоткової позики 30 березня 2015 року та 29 травня 2015 року не є спірним, договори є укладеним, оскільки грошові кошти (суму позики) передано при підписанні договорів; договори укладено у письмовій формі, договорами встановлено їх безоплатність. Таким чином, на підставі договорів між сторонами виникли правовідносини позики грошових коштів, врегульовані параграфом 1 глави 71 ЦК України.
При відхиленні доводів апеляційної скарги про недоведеність передання їй грошових коштів в загальній сумі 6000,00 грн. за двома договорами апеляційний суд вказав, що відповідно до положень частини 1 статті 1046 ЦК України договір позики є укладеним з моменту передання грошей. За умовами договорів безвідсоткової позики від 30 березня 2015 року та від 29 травня 2015 року позика надається шляхом передання грошових коштів позичальнику під час підписання сторонами договору; підписанням договору позичальник підтверджує факт одержання ним від позикодавця позики в розмірі, зазначеному в пункті 1 договору. Договори безвідсоткової позики від 30 березня 2015 року та від 29 травня 2015 року підписані сторонами 30 березня 2015 року та 29 травня 2015 року відповідно. ОСОБА_1 підписання договорів не заперечує. За таких обставини, у сенсі положень пунктів 3, 4 договорів грошові кошти ТОВ "Продімпекс" передано ОСОБА_1 та нею отримано під час підписання договорів, тобто 30 березня 2015 року в сумі 3000 грн та 29 травня 2015 року в сумі 3000 грн, фактом підписання ОСОБА_1 договорів підтверджено отримання коштів 30 березня 2015 року в сумі 3000 грн та 29 травня 2015 року в сумі 3 000 грн. Крім того, договори містять власноручно зроблений ОСОБА_1 запис про отримання нею грошових коштів в сумі 3000 грн. по кожному з договорів. ТОВ "Продімпекс" не надано видаткового касового ордеру чи видаткової відомості, чи касової книги, однак це не спростовує укладення договорів безвідсоткової позики, передачу та отримання в позику коштів під зобов`язання повернення суми позики через 30 днів з дня підписання договорів. Порушення ведення касових операцій, якщо таке й мало місце, не звільняє ОСОБА_1 від виконання обов`язку по поверненню сум позики.
Аргументи учасників справи
У червні 2017 року ОСОБА_1 подала касаційну скаргу, в якій просила оскаржені рішення скасувати та направити справу на новий розгляд. При цьому посилалася на те, що судами неправильно застосовано норми матеріального права та порушено норми процесуального права.
Касаційна скарга мотивована тим, що належним та допустимим доказом отримання позики має бути виключно видатковий касовий ордер або видаткова відомість та касова книга підприємства. Проте ці документи не надані позивачем, а суди прийняли рішення всупереч Положенню про ведення касових операцій у національній валюті в Україні, затвердженого постановою Правління Національного банку України від 15 грудня 2004 року № 637.
У липні 2017 року ТОВ "Продімпекс" через представника Сердюкова Б . Л. направило заперечення на касаційну скаргу, в якому просить касаційну скаргу відхилити, а оскаржені рішення залишити без змін. Заперечення мотивовані безпідставністю та необґрунтованістю доводів касаційної скарги. Вказує, що у пунктах 4 договорів позики передбачено, що підписанням цього договору позичальник підтверджує факт одержання ним від позикодавця позики. У постанові Верховного Суду України від 18 вересня 2013 року у справі № 6-63цс13 вказано, що письмова форма договору позики внаслідок його реального характеру є доказом не лише факту укладення договору, але й факту передачі грошової суми позичальнику.
Короткий зміст ухвали суду касаційної інстанції
Ухвалою Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ від 26 червня 2017 року відкрито касаційне провадження у справі та зупинено виконання заочного рішення Приморського районного суду м. Одеси від 07 липня 2016 року до закінчення касаційного провадження у справі.
Рух справи
У статті 388 Цивільного процесуального кодексу України (далі - ЦПК України), в редакції Закону України № 2147-VІІІ від 03 жовтня 2017 року "Про внесення змін до Господарського процесуального кодексу України, Цивільного процесуального кодексу України, Кодексу адміністративного судочинства України та інших законодавчих актів", який набрав чинності 15 грудня 2017 року, передбачено, що судом касаційної інстанції у цивільних справах є Верховний Суд.
На підставі підпункту 6 пункту 1 розділу XIII Перехідні положення ЦПК України справа передана до Касаційного цивільного суду.
Відповідно до підпункту 4 пункту 1 розділу XIII Перехідні положення ЦПК України касаційні скарги (подання) на судові рішення у цивільних справах, які подані і розгляд яких не закінчено до набрання чинності цією редакцією Кодексу, передаються до Касаційного цивільного суду та розглядаються спочатку за правилами, що діють після набрання чинності цією редакцією Кодексу.
Позиція Верховного Суду
Колегія суддів відхиляє аргументи, які викладені в касаційній скарзі, з таких мотивів.
Згідно статті 15 ЦК України кожна особа має право на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання, а також на захист свого інтересу, який не суперечить загальним засадам цивільного законодавства. Порушення права пов`язане з позбавленням його суб`єкта можливості здійснити (реалізувати) своє право повністю або частково.