Постанова
Іменем України
09 вересня 2019 року
м. Київ
справа № 490/10964/15-ц
провадження № 61-15215св18
Верховний Суд у складі колегії суддів Другої судової палати Касаційного цивільного суду: Крата В. І. (суддя-доповідач), Дундар І. О., Краснощокова Є. В.,
учасники справи:
позивач за первісним позовом (відповідач за зустрічним позовом) - ОСОБА_1
відповідач за первісним позовом (позивач за зустрічним позовом) - публічне акціонерне товариство "Фідобанк",
третя особа - ОСОБА_2,
розглянув у попередньому судовому засіданні у порядку письмового провадження без повідомлення учасників справи касаційну скаргу публічного акціонерного товариства "Фідобанк", яка підписана представником Курником Вадимом Олександровичем, на рішення Центрального районного суду м. Миколаєва від 02 листопада 2016 року у складі судді: Гуденко О. А. та ухвалу апеляційного суду Миколаївської області від 15 лютого 2017 року у складі колегії суддів: Ямкової О. О., Довжук Т. С., Колосовського С. Ю.,
ІСТОРІЯ СПРАВИ
Короткий зміст позовних вимог
У листопаді 2015 року ОСОБА_3 звернулася із позовом до публічного акціонерного товариства "Фідобанк" (далі - ПАТ "Фідобанк", банк), третя особа - ОСОБА_2, про визнання припиненим іпотечного договору.
Первісний позов мотивований тим, що 05 квітня 2007 року між ОСОБА_3 та банком укладено іпотечний договір, за яким позивач для забезпечення кредитного зобов`язання ОСОБА_2, передала в іпотеку банку належну їй квартиру АДРЕСА_1 .
Рішенням Заводського районного суду міста Миколаєва від 30 червня 2009 року договір кредиту, укладений 05 квітня 2007 року між ОСОБА_2 та банком розірвано. Оскільки основне зобов`язання припинило свою дію, це має наслідком припинення іпотечного договору.
ОСОБА_3 просила визнати припиненим іпотечний договір, укладений 05 квітня 2007 року між ОСОБА_3 та ПАТ "Фідобанк".
У лютому 2016 року ПАТ "Фідобанк" звернулося із зустрічним позовом до ОСОБА_3, третя особа - ОСОБА_2, про звернення стягнення на предмет іпотеки.
ПАТ "Фідобанк" просив звернути стягнення у межах кредитної заборгованості ОСОБА_2 у сумі 543 030,30 грн на предмет іпотеки, а саме на нерухоме майно: двокімнатну квартиру, загальною площею 32,9 кв. м, житловою площею 19,2 кв. м, що знаходиться за адресою АДРЕСА_1 , яка є власністю ОСОБА_3, шляхом його продажу на прилюдних торгах за початковою ціною на рівні не нижчому за звичайні ціни на цей вид нерухомості на підставі оцінки, проведеної суб`єктом оціночної діяльності у рахунок погашення заборгованості перед ПАТ "Фідобанк" за кредитним договором № 053-в/41 від 05 квітня 2007 року, укладеного з ОСОБА_2, у загальній сумі 24 224,12 доларів США, що в еквіваленті становить 543 030,30 грн та 6 702,94 грн пені (комісії).
Ухвалою Центрального районного суду м. Миколаєва від 08 лютого 2016 року первісний та зустрічний позов прийнято та об`єднано в одне провадження.
Короткий зміст рішення суду першої інстанції
Рішенням Центрального районного суду м. Миколаєва від 02 листопада 2016 року у задоволенні первісного позову ОСОБА_3 до ПАТ "Фідобанк" відмовлено. У задоволенні зустрічного позову ПАТ "Фідобанк" до ОСОБА_3, третя особа - ОСОБА_2, про звернення стягнення на предмет іпотеки відмовлено.
Рішення суду першої інстанції мотивовано тим, що рішенням суду розірвано договір кредиту достроково у зв`язку з невиконанням позичальником своїх зобов`язань та стягнуто усю кредитну заборгованість достроково у повному обсязі, яку на цей час позичальником не погашено, тому зобов`язання сторін щодо виконання цього зобов`язання не можна вважати припиненими. Такої підстави для припинення зобов`язання, як дострокове розірвання договору у зв`язку зі стягненням на користь кредитора усієї суми заборгованості з боржника, глава 50 ЦК України не містить.
При відмові у задоволенні зустрічного позову суд першої інстанції вказав, що у зв`язку із порушенням боржником виконання зобов`язання за кредитним договором, банк відповідно до частини другої статті 1050 ЦК України і положень кредитного договору скористався правом дострокового стягнення з позичальника заборгованості за кредитним договором, змінив строк виконання основного зобов`язання - 30 червня 2009 року, а тому повинен був пред`явити позов про звернення стягнення на предмет іпотеки протягом трьох років, починаючи від цієї дати. Проте із позовом банк звернувся у лютому 2016 року, тобто поза межами позовної давності, що відповідно до статті 267 ЦК України є підставою для відмови у позові. При цьому суд зазначив, що залишення позову без розгляду не зупиняє перебігу позовної давності.
Короткий зміст ухвали суду апеляційної інстанції
Ухвалою апеляційного суду Миколаївської області від 15 лютого 2017 року апеляційну скаргу ПАТ "Фідобанк" відхилено. Рішення Центрального районного суду міста Миколаєва від 2 листопада 2016 року залишено без змін.
Ухвала суду апеляційної інстанції мотивована тим, що після набрання законної сили рішенням Заводського районного суду міста Миколаєва від 30 червня 2009 року, внаслідок чого наступив строк виконання основного зобов`язання, банк 30 вересня 2011 року вперше звернувся до суду із позовом до ОСОБА_3 про звернення стягнення на предмет іпотеки, проте ухвалою Центрального районного суду міста Миколаєва 14 листопада 2014 року позов банку залишено без розгляду, тобто пред`явленням у вересні 2011 року позову, який залишено без розгляду, позовна давність не була перервана. Із цим позовом банк звернувся у лютому 2016 року, тобто поза межами позовної давності, про застосування наслідків спливу якої заявлено ОСОБА_3 .
Аргументи учасників справи
У березні 2017 року ПАТ "Фідобанк" через представника Курника В. О. подало касаційну скаргу на рішення Центрального районного суду м. Миколаєва від 02 листопада 2016 року та ухвалу апеляційного суду Миколаївської області від 15 лютого 2017 року, в якій просить скасувати рішення суду першої інстанції у частині відмови у задоволенні зустрічного позову та ухвалу апеляційного суду та ухвалити нове рішення, яким зустрічний позов задовольнити. В іншій частині рішення суду першої інстанції залишити без змін.
Касаційна скарга мотивована тим, що позовна давність перервалася 05 жовтня 2011 року у зв`язку із пред`явленням позову про звернення стягнення на предмет іпотеки та відкриттям провадження у справі. У зв`язку із постановленням ухвали Заводського районного суду міста Миколаєва від 21 липня 2014 року про скасування заочного рішення Заводського районного суду міста Миколаєва від 13 грудня 2011 року на підставі статті 264 ЦК України розпочався новий перебіг позовної давності (2 роки та 9 місяців), тому звернувшись із позовом у лютому 2016 року банк не пропустив позовну давність. ПАТ "Фідобанк" зазначає, що відносини регулюються Законом України "Про мораторій на стягнення майна громадян України, наданого як забезпечення кредитів в іноземній валюті", тому позовна давність зупинена на підставі пункту 2 частини першої статті 263 ЦК України.
Аналіз касаційної скарги свідчить, що судові рішення оскаржуються тільки в частині відмови у задоволенні зустрічного позову про звернення стягнення на предмет іпотеки. У частині первісного позову судові рішення першої та апеляційної інстанції не оскаржуються, а тому в касаційному порядку не переглядаються.
Короткий зміст ухвали суду касаційної інстанції
Ухвалою Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ від 13 травня 2017 року відкрито касаційне провадження у справі.
Рух справи
У статті 388 Цивільного процесуального кодексу України (далі - ЦПК України) у редакції Закону України № 2147-VІІІ від 03 жовтня 2017 року "Про внесення змін до Господарського процесуального кодексу України, Цивільного процесуального кодексу України, Кодексу адміністративного судочинства України та інших законодавчих актів", який набрав чинності 15 грудня 2017 року, передбачено, що судом касаційної інстанції у цивільних справах є Верховний Суд.
На підставі підпункту 6 пункту 1 розділу XIII Перехідні положення ЦПК України справа передана до Касаційного цивільного суду.
Відповідно до підпункту 4 пункту 1 розділу XIII Перехідні положення ЦПК України касаційні скарги (подання) на судові рішення у цивільних справах, які подані і розгляд яких не закінчено до набрання чинності цією редакцією Кодексу, передаються до Касаційного цивільного суду та розглядаються спочатку за правилами, що діють після набрання чинності цією редакцією Кодексу.
Позиція Верховного Суду
Колегія суддів відхиляє аргументи, викладені у касаційній скарзі, з таких мотивів.
Суди встановили, що 05 квітня 2007 року між АБ "Факторіал-Банк", правонаступником якого є ПАТ "Фідобанк" та ОСОБА_2 укладений договір кредиту № 053-в/41, згідно умов якого позивач надав відповідачу кредит у сумі 25 000 доларів США під 10 % річних, строком до 04 квітня 2017 року.
Для забезпечення виконання умов договору кредиту 05 квітня 2007 року між ОСОБА_3 та ПАТ "Фідобанк" укладений іпотечний договір, згідно якого майновий поручитель ОСОБА_3 зобов`язана відповідати перед позивачем за виконання позичальником своїх зобов`язань за кредитним договором у повному обсязі. Предметом іпотеки відповідно до пункту 1.2. іпотечного договору є нерухоме майно: двокімнатна квартира, що знаходиться за адресою: АДРЕСА_1, яка є власністю іпотекодавця на праві договору довічного утримання від 21 січня 1994 року. Вартість предмету іпотеки визначена сторонами у сумі - 186 850 грн.