Постанова
Іменем України
05 вересня 2019 року
м. Київ
справа № 205/1262/16-ц
провадження № 61-31792св18
Верховний Суд у складі колегії суддів Другої судової палати Касаційного цивільного суду: Ігнатенка В. М. (суддя-доповідач), Жданової В. С.,
Кузнєцова В. О.,
учасники справи:
позивач - ОСОБА_1,
відповідач - Державна казначейська служба України,
третя особа - прокуратура Дніпропетровської області,
розглянув у попередньому судовому засіданні у порядку письмового провадження касаційну скаргу Державної казначейської служби України на рішення Ленінського районного суду м. Дніпропетровська від 03 травня 2017 року у складі судді Федченко В. М. та рішення апеляційного суду Дніпропетровської області від 03 жовтня 2017 року у складі колегії суддів: Єлізаренко І. А., Свистунової О. В., Красвітної Т. П. та касаційну скаргупрокуратури Дніпропетровської області на рішення апеляційного суду Дніпропетровської області від 03 жовтня 2017 року, у справі за позовом ОСОБА_1 до Державної казначейської служби України, третя особа - прокуратура Дніпропетровської області, про відшкодування моральної шкоди, завданої незаконними рішеннями і діями органів досудового розслідування, прокуратури та суду,
В С Т А Н О В И В:
Описова частина
Короткий зміст позовних вимог
У лютому 2016 року ОСОБА_1 звернулася до суду з позовом до Державної казначейської служби України, третя особа - прокуратура Дніпропетровської області, про відшкодування моральної шкоди, завданої незаконними рішеннями і діями органів досудового розслідування, прокуратури та суду.
Позовна заява мотивована тим, що 31 березня 2009 року Дніпропетровським транспортним прокурором порушено кримінальну справу № 99096903 щодо начальника служби вагонного господарства державного підприємства "Придніпровська залізниця" ОСОБА_2 та щодо неї - начальника фінансово-економічного відділу цієї служби за ознаками злочину, передбаченого частиною третьою статті 212 Кримінального кодексу України (далі - КК України). Кримінальну справу для організації досудового слідства прокурором передано у слідчий відділ СДПІ по роботі з великими платниками податків у м. Дніпропетровську. При проведенні досудового слідства, 23 червня 2009 року слідчим слідчого відділу податкової міліції СДПІ по роботі з великими платниками податків порушено ще одну кримінальну справу за ознаками частини другої статті 366 КК України та об`єднано її із справою № 99096903. Того ж дня слідчим винесено постанову про притягнення її в якості обвинуваченої за частиною третьою статті 212 і частиною другою статті 366 КК України, обрано запобіжний захід у вигляді підписки про невиїзд, накладено арешт на її майно.
10 липня 2009 року, виконуючим обов`язки прокурора м. Дніпропетровська затверджено обвинувальний висновок і справу передано до Кіровського районного суду м. Дніпропетровська для судового розгляду. Справа за її обвинуваченням розглядалася Кіровським районним судом м. Дніпропетровська понад п`ять років. 09 вересня 2014 року постановою Кіровського районного суду м. Дніпропетровська кримінальна справа направлена прокурору м. Дніпропетровська для організації додаткового розслідування. Обраний їй запобіжний захід - підписка про невиїзд, судом залишено без змін. 24 грудня 2014 року прокуратурою м. Дніпропетровська кримінальну справу № 99096903 направлено для додаткового розслідування до слідчого відділу Лівобережної об`єднаної ДПІ м. Дніпропетровська ГУ Міндоходів в України у Дніпропетровській області, де справу зареєстровано як кримінальне провадження № 32015100110000102 за ознаками кримінальних правопорушень, передбачених частиною третьою статті 212, частиною другою статті 366 КК України. З грудня 2014 року досудове слідство у кримінальному провадженні здійснювалося слідчим СУ фінансових розслідувань ГУ ДФС у Дніпропетровській області Шкарупою Б. А. Процесуальне керівництво досудовим розслідуванням здійснювалося прокуратурою Дніпропетровської області.
Із повідомлення прокуратури Дніпропетровської області від 17 серпня 2015 року їй стало відомо, що 31 липня 2015 року слідчим Шкарупою Б. А. винесено постанову про закриття кримінального провадження № 32015100110000102 на підставі пункту 2 частини першої статті 284 Кримінального процесуального кодексу України (далі - КПК України), у зв`язку з відсутністю в діях посадових осіб складу кримінального правопорушення. Про скасування запобіжного заходу та арешт майна не повідомлялося. 22 вересня 2015 року і 04 грудня 2015 року її захисником - адвокатом Савченко В. П. на ім`я начальника слідчого управління ФР ГУ ДФС у Дніпропетровській області подавалися адвокатський запит і звернення з вимогою видати копію постанови про закриття кримінального провадження та надати можливість ознайомитись із матеріалами відповіді, які не було надано. 03 грудня 2015 року її захисник звернувся до прокуратури Дніпропетровської області зі скаргою на обмеження органами досудового слідства і прокуратури конституційних прав. Вимагав надати копію постанови про закриття кримінального провадження, скасування запобіжного заходу та арешту майна. Проте, до цього часу ні відповіді від прокуратури, ні копії постанови про закриття провадження не надійшло.
Період її незаконного перебування під слідством і судом, тобто з 23 червня 2009 року - дня винесення незаконної постанови про притягнення її в якості обвинуваченої і незаконного обрання запобіжного заходу до 31 липня 2015 року - дня закриття кримінального провадження становить 6 років 1 місяць та 7 днів або - 73 місяці і 7 днів. Увесь цей час, не вважаючи себе винною, вона вимушена була багаторазово з`являтися на виклики слідчих і суду, приймати участь у слідчих діях і судових засіданнях в якості обвинуваченої, підсудної, доводити свою невинуватість та незаконність обраного запобіжного заходу. Оскільки, всі виклики до слідчого і в суд здійснювалися в робочі дні, вимушена була змінювати робочий розпорядок, виправдовуватись перед керівництвом підприємства, давати пояснення, міняти свої робочі плани. Будучи обмеженою у свободі пересування обраним їй запобіжним заходом, з 23 червня 2009 року не виїздила у відпустки, всі відпустки проводила вдома, тоді як до обрання запобіжного заходу позивач щорічно проводила відпустки за межами області. Таким чином, внаслідок незаконного обвинувачення та обрання запобіжного заходу відбулися негативні зміни в її житті, були порушені звичні соціальні зв`язки, стосунки в колективі та інші негативні наслідки незаконного притягнення до кримінальної відповідальності. Позивач зазнала певних обмежень своїх цивільних прав, передбачених Конституцією України щодо свободи пересування, свободи обрання місця проживання та розпорядження належним їй рухомим та нерухомим майном. Все це зумовило глибокі душевні страждання, які вона вимушена була переносити у зв`язку з незаконним притягненням до кримінальної відповідальності, порушенням її конституційних прав, принижень честі і гідності.
Тому просила стягнути з Державної Казначейської служби України за рахунок Державного бюджету України шляхом списання в безспірному порядку з єдиного казначейського рахунку на її користь моральну шкоду в розмірі 234 322,54 грн, завдану незаконними діями органів досудового слідства, прокуратури та суду, судові витрати віднести за рахунок держави.
Короткий зміст судових рішень
Рішенням Ленінського районного суду м. Дніпропетровська від 13 травня 2017 року позов задоволено частково; стягнуто з Державної Казначейської служби України за рахунок Державного бюджету України шляхом списання в безспірному порядку з єдиного казначейського рахунку на користь ОСОБА_1 117 164,00 грн; у задоволення решти вимог відмовлено; вирішено питання про розподіл судових витрат.
Рішення суду першої інстанції мотивоване тим, що незаконними діями органів досудового слідства порушено право позивача на свободу та особисту недоторканість та завдано моральної шкоди, оскільки ОСОБА_1 зазнала душевних страждань у зв`язку з притягнення її до кримінальної відповідальності та перебуванням під підпискою про невиїзд, що спричинило порушення нормального та звичного способу життя. Задовольняючи частково позовні вимоги ОСОБА_1 та визначаючи розмір моральної шкоди, суд першої інстанції посилався на пункт 3 Прикінцевих положень Закону України "Про внесення змін до деяких законодавчих актів України" від 06 грудня 2016 року № 1774-УІІІ, та застосував як розрахункову величину мінімальну заробітну плату у розмірі 1 600,00 грн на місяць для визначення розміру моральної шкоди.
Рішенням апеляційного суду Дніпропетровської області від 03 жовтня 2017 року апеляційну скаргу ОСОБА_1 задоволено; рішення Ленінського районного суду м. Дніпропетровська від 13 травня 2017 року скасовано та ухвалено нове рішення, яким позов задоволено; стягнуто з Державної казначейської служби України за рахунок коштів Державного бюджету України шляхом списання коштів з єдиного казначейського рахунку на користь ОСОБА_1 234 322,54 грн на відшкодування моральної шкоди.
Рішення суду апеляційної інстанції мотивоване тим, місцевий суд дійшов правильного висновку про наявність підстав для задоволення позовних вимог, проте помилково визначив розмір моральної шкоди, розрахувавши його з мінімальної заробітної плати 1600,00 грн. Визначаючи розмір моральної шкоди слід керуватися статтею 8 Закону України "Про державний бюджет України на 2017 рік", якою встановлено у 2017 році мінімальну заробітну плату у місячному розмірі з 01 січня 2017 року - 3 200,00 грн. Отже розрахунок моральної шкоди слід провести виходячи саме із мінімальної заробітної плати у місячному розмірі станом на 2017 рік (час ухвалення судового рішення), що становить 3 200,00 грн.
Аргументи учасників справи
Короткий зміст вимог касаційної скарги та узагальнення її доводів
У касаційній скарзі, поданій у жовтні 2017 року до Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ (далі - ВССУ), Державна Казначейська служба України, посилаючись на неправильне застосування судами норм матеріального права та порушення норм процесуального права, просила скасувати рішення судів першої і апеляційної інстанцій та ухвалити нове рішення про відмову у задоволенні позову.
У касаційній скарзі, поданій у жовтні 2017 року до ВССУ, Прокуратура Дніпропетровської області, посилаючись на неправильне застосування апеляційним судоми норм матеріального права та порушення норм процесуального права, просила скасувати рішення апеляційного суду та залишити в силі рішення суду першої інстанції.
Заперечення (відзив) на касаційну скаргу до суду касаційної інстанції не надходили.
Рух справи у суді касаційної інстанції
Ухвалою ВССУ від 23 листопада 2017 року відкрито касаційне провадження за касаційною скаргою Державної казначейської служби України у вказаній справі та витребувано її матеріали з суду першої інстанції.
Ухвалою ВССУ від 29 листопада 2017 року відкрито касаційне провадження за касаційною скаргою прокуратури Дніпропетровської у вказаній справі та зупинено виконання рішення апеляційного суду до закінчення касаційного провадження.
Статтею 388 Цивільного процесуального кодексу України (далі - ЦПК України) передбачено, що судом касаційної інстанції у цивільних справах є Верховний Суд.
Підпунктом 4 пункту 1 розділу XIII "Перехідні положення" ЦПК України у редакції Закону України від 03 жовтня 2017 року № 2147-VIII "Про внесення змін до Господарського процесуального кодексу України, Цивільного процесуального кодексу України, Кодексу адміністративного судочинства України та інших законодавчих актів" передбачено, що касаційні скарги (подання) на судові рішення у цивільних справах, які подані і розгляд яких не закінчено до набрання чинності цією редакцією Кодексу, передаються до Касаційного цивільного суду та розглядаються спочатку за правилами, що діють після набрання чинності цією редакцією Кодексу.
29 травня 2018 року справу № 205/1262/16-ц та матеріали касаційного провадження ВССУ передано до Верховного Суду.
Фактичні обставини справи, встановлені судами
Установлено, що 31 березня 2009 року Дніпропетровським транспортним прокурором порушено кримінальну справу № 99096903 по відношенню до начальника служби вагонного господарства ДП "Придніпровська залізниця" ОСОБА_2 та начальника фінансово-економічного відділу цієї служби - ОСОБА_1 за ознаками злочину, передбаченого частиною третьою статті 212 КК України.
23 червня 2009 року слідчим слідчого відділу податкової міліції СДПІ по роботі з великими платниками податків Брилою Є . А. порушено кримінальну справу у відношенні начальника служби вагонного господарства ДП "Придніпровська залізниця" ОСОБА_2 та начальника фінансово-економічного відділу цієї служби - ОСОБА_1 за ознаками частини другої статті 366 КК України та об`єднано її із справою № 99096903.
24 червня 2009 року слідчим слідчого відділу податкової міліції СДПІ по роботі з великими платниками податків Брилою Є. А. винесено постанову про притягнення ОСОБА_1 в якості обвинуваченої за частиною третьою статті 212 і частиною другою статті 366 КК України, обрано запобіжний захід у вигляді підписки про невиїзд, накладено арешт на її майно.
10 липня 2009 року виконуючим обов`язки прокурора м. Дніпропетровська затверджено обвинувальний висновок у кримінальній справі № 99096903 у відношенні ОСОБА_2 та ОСОБА_1 і справу передано у Кіровський районний суд м. Дніпропетровська для розгляду по суті.
Судом першої інстанції витребовувалося для огляду кримінальне провадження № 32015100110000102, в якому міститься постанова слідчого СВ ПМ СДПІ по роботі з ВПП у м. Дніпропетровську Брила Є. А. від 16 вересня 2009 року про обрання ОСОБА_1 запобіжного заходу у вигляді підписки про невиїзд.
09 вересня 2014 року постановою Кіровського районного суду м. Дніпропетровська кримінальну справу за обвинуваченням ОСОБА_2 і ОСОБА_1 за частиною третьою статті 212 і частиною другою статті 366 КК України направлено прокурору м. Дніпропетровська для організації досудового розслідування. Запобіжний захід у вигляді підписки про невиїзд ОСОБА_1 залишено без змін.
Відповідно до листа прокуратури м. Дніпропетровська від 27 травня 2015 року досудове розслідування у кримінальній справі доручено СВ Лівобережної ОДШ м. Дніпропетровська ГУ Міндоходів у Дніпропетровській області та внесено дані до ЄРДР за № 32015100110000102.
31 липня 2015 року постановою слідчого СУ ФР ГУ ДФС у Дніпропетровській області Шкарупи Б. А. кримінальне провадження № 32015100110000102 закрито на підставі пункту 2 частини першої статті 284 КПК України у зв`язку з відсутністю в діях посадових осіб складу кримінального правопорушення.
Період перебування ОСОБА_1 під слідством (з 23 червня 2009 року - дня винесення постанови про притягнення її в якості обвинуваченої і обрання запобіжного заходу до 31 липня 2015 року - дня закриття кримінального провадження) становить 6 років 1 місяць 7 днів або 73 місяці і 7 днів.
Мотивувальна частина
Позиція Верховного Суду
Частиною третьою статті 401 ЦПК України передбачено, що суд касаційної інстанції залишає касаційну скаргу без задоволення, а рішення без змін, якщо відсутні підстави для скасування судових рішень.
Згідно із частиною третьою статті 3 ЦПК України провадження в цивільних справах здійснюється відповідно до законів, чинних на час вчинення окремих процесуальних дій, розгляду і вирішення справи.
У силу частини другої статті 389 ЦПК України підставами касаційного оскарження є неправильне застосування судом норм матеріального права чи порушення норм процесуального права.
Частиною першою статті 400 ЦПК України передбачено, що під час розгляду справи в касаційному порядку суд перевіряє в межах касаційної скарги правильність застосування судом першої або апеляційної інстанції норм матеріального чи процесуального права і не може встановлювати або (та) вважати доведеними обставини, що не були встановлені в рішенні чи відкинуті ним, вирішувати питання про достовірність або недостовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими.
Перевіривши доводи касаційних скарг та матеріали справи, Верховний Суд дійшов висновку про залишення касаційних скарг без задоволення.
Мотиви, з яких виходить Верховний Суд, та застосовані норми права