Постанова
Іменем України
05 вересня 2019 року
м. Київ
справа № 752/9232/17
провадження № 61-32172св18
Верховний Суд у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду: Гулейкова І. Ю. (суддя-доповідач), Ступак О. В., Усика Г. І.,
учасники справи:
позивач -Управління праці та соціального захисту населення Голосіївської районної в м. Києві державної адміністрації,
відповідач - ОСОБА_1,
третя особа - Київський міський центр по нарахуванню та здійсненню соціальних виплат,
розглянув у попередньому судовому засіданні у порядку письмового провадження касаційну скаргу Управління праці та соціального захисту населення Голосіївської районної в м. Києві державної адміністрації на рішення Голосіївського районного суду міста Києва від 19 липня 2017 року у складі судді Мирошниченко О. В. та ухвалу Апеляційного суду міста Києва від 18 жовтня 2017 року у складі колегії суддів Гаращенка Д. Р., Левенця Б. Б., Пікуль А. А.,
ВСТАНОВИВ:
Короткий зміст позовних вимог і рішень судів
У травні 2016 року Управління праці та соціального захисту населення Голосіївської районної в м. Києві державної адміністрації (далі - Управління) звернулося до суду з позовом до ОСОБА_1, третя особа - Київський міський центр по нарахуванню та здійсненню соціальних виплат, про стягнення надмірно виплачених коштів щомісячної адресної допомоги внутрішньо переміщеним особам для покриття витрат на проживання, в тому числі на оплату житлово-комунальних послуг у розмірі 34 401,70 грн.
Позовну заяву мотивовано тим, що відповідач та її чоловік перебували на обліку в Управлінні, як внутрішньо переміщенні особи.
Щомісячна адресна допомога внутрішньо переміщеним особам для покриття витрат на проживання, в тому числі на оплату житлово-комунальних послуг, відповідно до вимог чинного законодавства України, ОСОБА_1 та її чоловіку ОСОБА_2 була призначена з 24 жовтня 2014 року по 23 квітня 2015 року, з 04 серпня 2015 року по 03 лютого 2016 року, з 26 квітня 2016 року по 30 квітня 2016 року, з 01 травня 2016 року по 25 жовтня 2016 року.
Під час перевірки обґрунтованості виплат з`ясувалося, що чоловік відповідача, а саме ОСОБА_1 має на праві приватної власності житловий будинок загальною площею 68,2 кв. м за адресою: АДРЕСА_1 .
16 січня 2017 року Управлінням прийнято протокол про закриття особового рахунку відповідача ОСОБА_1 на підставі пункту 12 постанови Кабінету Міністрів України від 01 жовтня 2014 року (далі - Порядок № 505) виплат грошової допомоги з 24 жовтня 2014 року, тобто з дня первинного звернення, у зв`язку зі зміною обставин, які впливають на виплату грошової допомоги.
Таким чином, у період з 24 жовтня 2014 року по 25 жовтня 2016 року, коли відповідачу виплачувалась щомісячна адресна допомога особам, які переміщуються з тимчасово окупованої території України та районів проведення антитерористичної операції, для покриття витрат на проживання, в тому числі на оплату комунальних послуг, с. Капитолівка, Ізюмського району, Харківської області, де розташований житловий будинок чоловіка відповідача на праві власності, не входило до переліку населених пунктів, на території яких органи державної влади не здійснюють свої повноваження, та населених пунктів, що розташовані на лінії зіткнення.
Наявність у власності житла на підконтрольній українській владі території та в місті, де органи державної влади виконують всі свої зобов`язання в повному обсязі, є причиною вважати раніше виплачені суми допомоги надмірно виплаченими.
У зв`язку з викладеним, Управління просило стягнути з ОСОБА_1 суму надмірно виплачених коштів щомісячної адресної допомоги внутрішньо переміщеним особам для покриття витрат на проживання, в тому числі на оплату житлово-комунальних послуг, у розмірі 34 401,70 грн.
Рішенням Голосіївського районного суду м. Києва від 19 липня 2017 року у позові Управлінню відмовлено.
Рішення суду мотивоване тим, що чоловік відповідача має житло в с. Капитолівка, Ізюмського району, Харківської області, тобто у районі, де проводиться антитерористична операція. Доказів того, що с. Капитолівка, Ізюмського району, Харківської області було виключено з переліку населених пунктів, на території яких здійснювалася антитерористична операція, а також те, що с. Капитолівка, Ізюмського району, Харківської області не відноситься до району проведення антитерористичної операції, суду не надано.
Ухвалою Апеляційного суду міста Києва від 18 жовтня 2017 року рішення Голосіївського районного суду м. Києва від 19 липня 2017 року залишено без змін.
Ухвала апеляційного суду мотивована тим, що при вирішенні даної справи судом правильно визначено характер правовідносин між сторонами, правильно застосовано закон, що їх регулює, повно і всебічно досліджено матеріали справи та надано належну правову оцінку доводам сторін і зібраним у справі доказам. Доводи апеляційної скарги не спростовують висновків суду, обґрунтовано викладених у мотивувальній частині оскаржуваного рішення щодо правомірності нарахування ОСОБА_1 адресної матеріальної допомоги як внутрішньо переміщеній особі для покриття витрат на проживання, в тому числі на оплату житлово-комунальних послуг.
Короткий зміст та узагальнені доводи касаційної скарги, позиції інших учасників справи
У листопаді2017 року до Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ засобами поштового зв`язку надійшла касаційна скарга Управління, в якій скаржник, посилаючись на неправильне застосування судами попередніх інстанцій норм матеріального права та порушення норм процесуального права, просить скасувати оскаржувані судові рішення і ухвалити нове рішення про задоволення позову в повному обсязі.
Касаційну скаргу мотивовано тим, що рішення Голосіївського районного суду м. Києва від 19 липня 2017 року та ухвала Апеляційного суду м. Києва від 18 жовтня 2017 року є незаконними, необґрунтованими та такими, що ухвалені без з`ясування та врахування фактичних обставин справи, які мають значення для правильного вирішення спору. Судами помилково залишено поза увагою, що відповідно до переліку населених пунктів, на території яких органи державної влади тимчасово не здійснюють свої повноваження, та переліку населених пунктів, що розташовані на лінії зіткнення, затвердженого розпорядженням Кабінету Міністрів України від 07 жовтня 2014 року № 1085 (у редакції розпорядження Кабінету Міністрів України від 02 грудня 2015 року № 1276-р) с. Капитолівка, Ізюмського району, Харківської області не входило до переліку населених пунктів, на території яких органи державної влади не здійснюють свої повноваження та населених пунктів, що розташовані на лінії зіткнення. Крім того, скільки чоловік відповідача має у власності житлове приміщення, яке розташоване на підконтрольній території України, вона не мала права на отримання грошової допомоги.
Станом на дату постановлення цієї постанови від інших учасників справи не надходило заперечень на касаційну скаргуУправління.
Рух справи в суді касаційної інстанції
Ухвалою Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ від 13 листопада 2017 року відкрито касаційне провадження у справі, витребувано з Голосіївського районного суду міста Києва матеріали справи № 752/9232/17-ц та надано строк для подачі заперечень на касаційну скаргу.
У статті 388 Цивільного процесуального кодексу України (далі - ЦПК України), в редакції Закону України № 2147-VІІІ від 03 жовтня 2017 року "Про внесення змін до Господарського процесуального кодексу України, Цивільного процесуального кодексу України, Кодексу адміністративного судочинства України та інших законодавчих актів", який набрав чинності 15 грудня 2017 року, передбачено, що судом касаційної інстанції у цивільних справах є Верховний Суд.
На підставі підпункту 6 пункту 1 розділу XIII Перехідні положення ЦПК України справа передана до Верховного Суду.
Позиція Верховного Суду
Вивчивши матеріали справи, перевіривши доводи касаційної скарги, Верховний Суд у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду дійшов висновку, що касаційна скарга підлягає залишенню без задоволення, а оскаржувані судові рішення першої та апеляційної інстанцій - без змін, оскільки їх ухвалено з додержанням норм матеріального та процесуального права.
Згідно з положенням частини другої статті 389 ЦПК України підставами касаційного оскарження є неправильне застосування судом норм матеріального права чи порушення норм процесуального права.
Відповідно до вимог частини першої статті 400 ЦПК України під час розгляду справи в касаційному порядку суд перевіряє в межах касаційної скарги правильність застосування судом першої або апеляційної інстанції норм матеріального чи процесуального права і не може встановлювати або (та) вважати доведеними обставини, що не були встановлені в рішенні чи відкинуті ним, вирішувати питання про достовірність або недостовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими.
Судами попередніх інстанцій встановлено, що ОСОБА_1 з 24 жовтня 2014 року має статус особи, яка переміщена з тимчасово окупованої території України та районів проведення антитерористичної операції.
Відповідно до рішень Управління від 01 листопада 2014 року, 14 серпня 2015 року, 11 травня 2016 року ОСОБА_1 була призначена щомісячна адресна допомога внутрішньо переміщеним особам для покриття витрат на проживання, в тому числі на оплату житлово-комунальних послуг, на період з 24 жовтня 2014 року по 25 жовтня 2016 року.