Постанова
Іменем України
04 вересня 2019 року
м. Київ
справа № 487/2480/17
провадження № 61-11239св19
Верховний Суд у складі колегії суддів Другої судової палати Касаційного цивільного суду:
головуючого - Крата В. І.,
суддів: Антоненко Н. О., Дундар І. О., Краснощокова Є. В. (суддя-доповідач), Русинчука М. М.,
учасники справи:
позивач - ОСОБА_1,
відповідач - ОСОБА_2,
третя особа - Виконавчий комітет Миколаївської міської ради,
розглянув у порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи касаційну скаргу ОСОБА_1 на постанову Миколаївського апеляційного суду від 26 квітня 2019 року у складі колегії суддів: Базовкіної Т. М., Кушнірової Т. Б. та Яворської Ж. М.,
ОПИСОВА ЧАСТИНА
Короткий зміст позовних вимог
У травні 2017 року ОСОБА_1 звернувся до суду з позовом до
ОСОБА_2 , третя особа - Виконавчий комітет Миколаївської міської ради, про розірвання шлюбу та визначення місця проживання дитини.
Позовна заява мотивована тим, що з 24 липня 2009 року ОСОБА_1 перебуває у шлюбі з ОСОБА_2 .
За час перебування у шлюбі, у сторін, ІНФОРМАЦІЯ_1, народився син - ОСОБА_3
З березня 2016 року сторони припинили спільне проживання через відсутність взаєморозуміння та постійні конфлікти. Неодноразові спроби примирення не мали успіху. Подальше спільне проживання та збереження шлюбу позивач вважає неможливим.
Після припинення шлюбних відносин малолітній син ОСОБА_4, переважно проживає разом з ОСОБА_1 Сторони не дійшли згоди щодо місця проживання сина. Позивач не згоден на проживання сина разом з відповідачем, оскільки остання не має власного житла, хоча зареєстрована за адресою батьків, але фактично проживає на зйомних квартирах.
ОСОБА_1 просив суд розірвати шлюб, укладений між ним та ОСОБА_2 та визначити місце проживання сина разом з ним.
Короткий зміст рішень судів першої, апеляційної та касаційної інстанцій
Справа розглядалася судами неодноразово.
Рішенням Заводського районного суду міста Миколаєва від 27 червня
2018 року, залишеним без змін постановою апеляційного суду Миколаївської області від 16 серпня 2018 року, позовні вимоги ОСОБА_1 задоволено.
Шлюб, зареєстрований між ОСОБА_1 та ОСОБА_2
24 липня 2009 року міським відділом реєстрації актів громадянського стану Миколаївського міського управління юстиції, актовий запис № 486 - розірвано. Залишено прізвище після розірвання шлюбу у ОСОБА_2 - " ОСОБА_2 ". Визначено місце проживання дитини - ОСОБА_3 за місцем проживання батька - ОСОБА_1 за адресою: АДРЕСА_1 . Стягнуто з ОСОБА_2 на користь ОСОБА_1 судові витрати у розмірі 1 280,00 грн.
Задовольняючи позовні вимоги в частині визначення місця проживання дитини, суди виходили із доцільності визначення місця проживання разом із батьком.
Постановою Верховного Суду від 16 січня 2019 року постанову апеляційного суду Миколаївської області від 16 серпня 2018 року в частині задоволення позовних вимог про визначення місця проживання дитини скасовано. Справу в цій частині передано на новий розгляд до суду апеляційної інстанції.
За результатом нового розгляду постановою апеляційного суду Миколаївської області від 26 квітня 2019 року апеляційну скаргу ОСОБА_2 задоволено. Рішення Заводського районного суду міста Миколаєва від 27 червня
2018 року скасовано, ухвалено нове рішення, яким в задоволенні позову ОСОБА_1 до ОСОБА_2, третя особа - Виконавчий комітет Миколаївської міської ради, про визначення місця проживання дитини відмовлено.
Відмовляючи у задоволенні позовних вимог в частині визначення місця проживання дитини, суд апеляційної інстанції виходив із наявності правових підстав для визначення місця проживання з матір`ю, оскільки мати в найбільшій мірі може сприяти гармонійному розвитку малолітнього сина.
Аргументи учасників справи
У червні 2019 року ОСОБА_1 подав до Верховного Суду касаційну скаргу, в якій, посилаючись на неправильне застосування судом норм матеріального права та порушення норм процесуального права, просить скасувати рішення суду апеляційної інстанції та залишити в силі рішення суду першої інстанції.
Касаційна скарга мотивована тим, що суд апеляційної інстанції неправомірно прийняв рішення про продовження розгляду справи у складі колегії суддів якою раніше вже розглядалася цивільна справа за участі ОСОБА_2 та
ОСОБА_1 .
Також судом апеляційної інстанції залучено докази, які прийняті з порушенням встановленого статтею 367 ЦПК України порядку. Ці документи не підлягали долученню до матеріалів справи, оскільки не є належними та допустимими доказами, відповідно до статей 77, 79 ЦПК України.
Крім того, приймаючи постанову про відмову у задоволенні позовних вимог ОСОБА_1 про визначення місця проживання дитини з батьком, суд апеляційної інстанції безпідставно відхилив докази, які свідчать про те, що проживання саме з батьком відповідає якнайкращим інтересам дитини.
Також, суд апеляційної інстанції не дотримався вказівок, що містяться в постанові суду касаційної інстанції у цій справі, й відповідно до статті 417 ЦПК України є обов`язковими для судів першої та апеляційної інстанції під час нового розгляду справи, а саме: не надав належної оцінки висновку органу опіки та піклування виконкому Миколаївської міської ради від 05 лютого 2018 року.
У липні 2019 року ОСОБА_2 подала відзивів на касаційну скаргу, у якому просить залишити її без задоволення. Зазначає, що постанова суду апеляційної інстанціїє законною і обґрунтованою, підстав для її скасування немає.
Постанова апеляційного суду Миколаївської області від 26 квітня 2019 року оскаржується в частині відмови у задоволенні позовних вимог про визначення місця проживання дитини. В іншій частині рішення суду апеляційної інстанції в касаційному порядку не оскаржуються, а тому відповідно до положень статті 400 ЦПК України не перевіряється.
Рух справи
Ухвалою Верховного Суду від 31 травня 2019 року відкрито касаційне провадження в цій справі.
Ухвалою Верховного Суду від 22 серпня 2019 року справу призначено до судового розгляду.
Фактичні обставини справи, встановлені судами
Судами встановлено, що ОСОБА_1 та ОСОБА_2 є батьками малолітнього ОСОБА_4, ІНФОРМАЦІЯ_2 .
З березня 2016 року сторони припинили подружні стосунки та з цього часу проживають окремо, малолітній син залишився проживати разом з матір`ю. Батько, за погодженням з матір`ю, забирає дитину та досить часто проводить з ним час.
За рішенням апеляційного суду Миколаївської області від 19 вересня
2017 року з ОСОБА_1 на користь ОСОБА_2 стягнуто аліменти на утримання сина ОСОБА_4 у розмірі 1 700,00 грн щомісячно.
Мати - ОСОБА_2 має у власності 1/3 частину квартири АДРЕСА_2, в якій мешкають її батьки.
ОСОБА_2 на підставі договору оренди від 22 травня 2018 року винаймає двокімнатну квартиру АДРЕСА_3, яка має належні умови для проживання дитини, є окрема дитяча кімната, вона відвідує школу, цікавиться успіхами сина, підписала декларацію № 0001-ТРК0-1200 про вибір лікаря, який надає первинну медичну допомогу, для ОСОБА_4 .
Відповідач працює у ТОВ "Рибна компанія "Атол", обіймає посаду контролера-касира, з січня 2019 року її заробітна плата становить 4 300,00 грн. За місцем роботи характеризується позитивно.
Батько дитини - ОСОБА_1 мешкає по АДРЕСА_1, в двоповерховому будинку з належними побутовими умовами.
Позивач зареєстрував місце проживання сина ОСОБА_4 за своїм місцем проживання. В будинку є дитяча кімната, яка облаштована меблями, комп`ютером та іграшками, що підтверджується актом обстеження умов проживання.
ОСОБА_4 є учнем першого класу загальноосвітньої шкоди І-ІІІ ступенів № 13, батько відвідує школу, приділяє увагу вихованню сина. ОСОБА_1 підписана декларація № 0000-РМРЗ-НЕ3Т про вибір лікаря, який надає первинну медичну допомогу, для ОСОБА_4 .
ОСОБА_1 працює приватним підприємцем, характеризується позитивно. Згідно з витягом з Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань, ОСОБА_1 є фізичною собою-підприємцем, основним видом діяльності якого є вантажний автомобільний транспорт. Ці обставини підтверджені і ОСОБА_1 у його відповіді на заперечення відповідача на позов. Так, позивач зазначив, що ним здійснюються перевезення в межах від Херсону до Одеси.