Постанова
Іменем України
05 вересня 2019 року
м. Київ
справа № 206/3566/15-ц
провадження № 61-30073св18
Верховний Суд у складі колегії суддів Другої судової палати Касаційного цивільного суду: Ігнатенка В. М. (суддя-доповідач), Жданової В. С., Кузнєцова В. О.,
учасники справи:
позивач -ОСОБА_1 ,
відповідач - ОСОБА_2,
треті особи: ОСОБА_3, Реєстраційна служба Дніпропертровського міського управління юстиції, Восьма дніпропетровська нотаріальна контора, Виконавчий комітет Самарської районної у м. Дніпропетровську ради, Комунальне підприємство "Дніпропетровське міжміське бюро технічної інвентаризації" Дніпропетровської обласної ради, ОСОБА_4
розглянув у попередньому судовому засіданні у порядку письмового провадження касаційну скаргу ОСОБА_1 на рішення Самарського районного суду м. Дніпропетровська від 03 лютого 2017 року у складі судді Румянцева О. П. та рішення Апеляційного суду Дніпропетровської області від 12 липня 2017 рокуу складі колегії суддів: Городничої В. С., Варенко О. П., Лаченкової О. В., у справі за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2, треті особи: ОСОБА_3, Реєстраційна служба Дніпропертровського міського управління юстиції, Восьма дніпропетровська нотаріальна контора, виконавчий комітет Самарської районної у м. Дніпропетровську ради, Комунальне підприємство "Дніпропетровське міжміське бюро технічної інвентаризації" Дніпропетровської обласної ради, ОСОБА_4 про визнання права власності, визнання недійсним та скасування свідоцтва про право власності та реєстрації права власності.
ВСТАНОВИВ:
Описова частина
Короткий зміст вимог
В липні 2015 року ОСОБА_1 звернувся з позовом про визнання права власності, визнання недійсним та скасування свідоцтва про право власності та реєстрації права власності. Просив визнати недійсним та скасувати свідоцтво про право власності на нерухоме майно від 10 січня 2006 року, видане виконавчим комітетом Самарської районної у м. Дніпропетровську ради, визнати недійсною та скасувати реєстрацію права власності нерухомого майна в електронному реєстрі прав власності на нерухоме майно 16 січня 2006 року, реєстраційний номер 13476384, визнати недійсним та скасувати свідоцтво про право на спадщину за законом від 02 грудня 2009 року ВМО №552716, зареєстроване в реєстрі за № 3-2224, посвідчене Восьмою дніпропетровська нотаріальна контора, скасувати реєстрацію права власності від 14 січня 2010 року, визнати за ним право власності на 65/200 частин домоволодіння АДРЕСА_1, що складається з житлового будинку літ. А-1 прим. 2-2,2-3, житлової прибудови А 2-2, прибудови а1-1; сараю з погребом літ. Г, навісу літ. М, убиральні літ. П, душу літ. О; споруд № 2, 5, 6, 8, 9, 10, ІІ, у загальному користуванні споруди № 1, 7, І; житловою площею 44,4 кв. м, загальною площею 79,2 кв. м, визнати за ОСОБА_5 право власності на 65/200 частин домоволодінням АДРЕСА_1, що складається з житлового будинку літ. А-1 прим. 2-2, 2-3, житлової прибудови А2-2; прибудови а 1-1; сараю з погребом літ. Г, навісу літ. М; убиральні літ. П, душу літ. О, споруд № 2, 5, 6, 8, 9, 10, ІІ, у загальному користуванні споруди № 1, 7, І; житловою площею 44,4 кв. м, загальною площею 79,2 кв. м.
Позов мотивований тим, що ОСОБА_6 на підставі свідоцтва про право на спадщину за законом від 02 грудня 2009 року належить 65/100 частин домоволодіння АДРЕСА_1, посвідченого державним нотаріусом Восьмої дніпропетровська нотаріальна контора Комендо О. М., зареєстрованого за № 3-2224. Дане домоволодіння належало померлій матері відповідача, ОСОБА_7, на підставі свідоцтва про право власності на нерухоме майно від 10 січня 2006 року, виданого виконавчим комітетом Самарської районної у м. Дніпропетровську ради. Підставою для видачі померлій ОСОБА_7 свідоцтва стало рішення Виконавчого комітету Самарської районної ради депутатів від 26 червня 1997 року № 389. ОСОБА_1, перебуваючи у шлюбі з відповідачем, під час проживання в спірному домоволодінні було внесено значні поліпшення, шляхом трудових і грошових затрат і тому вартість нерухомості збільшилася. Так, інвентарна вартість домоволодіння складає 240 639,00 грн, проведені поліпшення складають майже 50 % від загальної вартості. Загальна сума витрат позивача на збільшення вартості будинку складає 30 907,07 грн. Позивач вважає, що має право на 1/2 частку 65/100 частин домоволодіння АДРЕСА_1 . У цілому домоволодіння АДРЕСА_1 включає житловий будинок А-1; загальною площею 116,9 кв. м, житловою площею 68,2 кв. м, сарай Б-шлак; погріб В-цегла; сарай Д- цегла; сарай Е - глинолит; убиральню Ж - дош.; душ К - дош.; навіс М; душ О - цегла; убиральня П -цегла; споруди № 1-10, І, ІІ.
Короткий зміст судових рішень
Рішенням Самарського районного суду м. Дніпропетровська від 03 лютого 2017 року позовні вимоги ОСОБА_1 задоволено частково, визнано недійсним та скасовано свідоцтво про право власності на нерухоме майно від 10 січня 2006 року, видане виконавчим комітетом Самарської районної у м. Дніпропетровську ради на ім`я ОСОБА_7 на 65/100 частин домоволодіння АДРЕСА_1, визнано недійсним та скасовано свідоцтво про право на спадщину за законом на 65/100 частин домоволодіння АДРЕСА_1 на ім`я ОСОБА_8, видане державним нотаріусом Восьмої дніпропетровської нотаріальної контори від 02 грудня 2009 року, в задоволенні інших позовних вимог було відмовлено.
Рішення суду першої інстанції мотивовано тим, що свідоцтво про право власності на нерухоме майно на ім`я ОСОБА_7 на 65/100 частин домоволодіння АДРЕСА_1 видане виконавчим комітетом Самарської районної у м. Дніпропетровську ради 10 січня 2006 року, тобто вже після смерті ОСОБА_7, яка померла ІНФОРМАЦІЯ_1, тому свідоцтво про її право власності на нерухоме майно є недійсним та підлягає скасуванню. Свідоцтво про право на спадщину за законом від 02 грудня 2009 року було видано на підставі свідоцтва про право власності на нерухоме майно від 10 січня 2006 року, що визнано судом недійсним, тому воно також підлягає скасуванню. Вищезазначені свідоцтва були видані на підставі рішення виконавчого комітету Самарської районної Ради народних депутатів від 25 червня 1997 року за № 389, проте дане рішення мало номер 329. Суд вважає доведеним той факт, що за час шлюбу з відповідачем позивач суттєво розбудував і переобладнав житловий будинок з господарськими спорудами на земельній ділянці, що належала його тещі ОСОБА_7, однак у встановлений законом порядок право власності на новозбудоване майно не було зареєстровано на подружжя позивача та відповідача. Отже, спірна частина домоволодіння за час перебування сторін у шлюбі не належала жодному з подружжя, тобто з юридичної точки зору не було спільною сумісною власністю подружжя позивача та відповідача. Вимог про визнання спірної частини домоволодіння спільною сумісною власністю подружжям не заявлялося. Тому позивачем обрано невірний спосіб захисту свого права власності на частину спірного домоволодіння, у зв`язку з чим вимоги про визнання права власності задоволенню не підлягають.
Рішенням Апеляційного суду Дніпропетровської області від 12 липня 2017 року апеляційну скаргу ОСОБА_1 відхилено, апеляційну скаргу ОСОБА_5 задоволено, рішення Самарського районного суду м. Дніпропетровська від 03 лютого 2017 року в частині визнання недійсним та скасування свідоцтва про право власності на нерухоме майно від 10 січня 2006 року, виданого виконавчим комітетом Самарської районної у м. Дніпропетровську ради на ім`я ОСОБА_7 на 65/100 частин домоволодіння АДРЕСА_1, а також, визнання недійсним та скасування свідоцтва про право на спадщину за законом на 65/100 частин даного домоволодіння, виданого державним нотаріусом Восьмої дніпропетровської державної нотаріальної контори від 02 грудня 2009 року на ім`я ОСОБА_8 скасовано та відмовлено ОСОБА_1 у задоволенні цих позовних вимог, в іншій частині рішення суду залишено без змін.
Рішення апеляційного суду мотивовано тим, що твердження позивача, викладені в апеляційній скарзі, щодо домовленості з померлою матір`ю відповідача, ОСОБА_7, у подальшому передати подружжю відбудовану нерухомість не підтверджені. Факт відбудови та збільшення площі домоволодіння АДРЕСА_1 сторонами не заперечується, але право власності за будь-ким із сторін за час перебування у шлюбі на добудовану та розширену нерухомість ніким не реєструвалося, тому не може вважатися спільним майном. Крім того, якщо є правовстановлюючий документ, який підтверджує право власності на нерухоме майно за особою, яка на час реєстрації права власності померла, реєстрація права власності на нерухоме майно може бути здійснена за особою, на ім`я якої видані правовстановлюючі документи. У випадку відсутності таких документів, порушене питання вирішується в судовому порядку. Звернутись із заявою про реєстрацію прав власності на нерухоме майно за померлою особою мають право її спадкоємці, у даному випадку дочка ОСОБА_2, яка при зверненні до нотаріальної контори не отримала відмову нотаріуса, а зареєструвала в установленому законом порядку за собою право на спадщину за законом, що дає підстави стверджувати про наявність всіх необхідних правовстановлюючих документів як для підтвердження права власності на 65/100 частин домоволодіння АДРЕСА_1 за ОСОБА_7, так і в подальшому для видачі свідоцтва на вказане майно про право на спадщину за законом на ім`я ОСОБА_2 . Вказані обставини не було враховано судом першої інстанції при ухваленні рішення, чим порушено права і законні інтереси відповідача, як спадкоємця.
Короткий зміст вимог касаційної скарги
У липні 2017 року ОСОБА_1 засобами поштового зв`язку надіслав касаційну скаргу до Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ (далі - ВССУ), в якій, посилаючись на порушення судами норм процесуального права та неправильне застосування норм матеріального права, просив скасувати рішення Самарського районного суду м. Дніпропетровська від 03 лютого 2017 року та рішення Апеляційного суду Дніпропетровської області від 12 липня 2017 року та направити справу на новий розгляд до суду першої інстанції.
Рух справи в суді касаційної інстанції
Ухвалою ВССУ від 19 серпня 2017 року відкрито касаційне провадження за касаційною скаргою ОСОБА_1 .
Статтею 388 Цивільного процесуального кодексу України (далі - ЦПК України) передбачено, що судом касаційної інстанції у цивільних справах є Верховний Суд.
Підпунктом 4 пункту 1 розділу XIII "Перехідні положення" ЦПК України у редакції Закону України від 03 жовтня 2017 року № 2147-VIII "Про внесення змін до Господарського процесуального кодексу України, Цивільного процесуального кодексу України, Кодексу адміністративного судочинства України та інших законодавчих актів" передбачено, що касаційні скарги на судові рішення у цивільних справах, які подані і розгляд яких не закінчено до набрання чинності цією редакцією Кодексу, передаються до Касаційного цивільного суду та розглядаються спочатку за правилами, що діють після набрання чинності цією редакцією Кодексу.
22 травня 2018 року справу № 206/3566/15-ц і матеріали касаційного провадження ВССУ передано до Верховного Суду.
Доводи особи, яка подала касаційну скаргу