Постанова
Іменем України
02 вересня 2019 року
м. Київ
справа № 139/681/17
провадження № 61-29405св18
Верховний Суд у складі колегії суддів Другої судової палати Касаційного цивільного суду: Русинчука М. М. (суддя-доповідач), Антоненко Н. О., Журавель В. І.,
учасники справи:
позивач - ОСОБА_1,
відповідач - Приватне підприємство "Бонас",
розглянув у попередньому судовому засіданні у порядку письмового провадження без повідомлення учасників справи касаційну скаргу ОСОБА_1 на рішення Мурованокуриловецького районного суду Вінницької області від 22 вересня 2017 року в складі судді Тучинської Н. В. та ухвалу Апеляційного суду Вінницької області від 02 листопада 2017 року в складі колегії суддів: Берегового О. Ю., Денишенко Т.О., Матківської М. В.,
ВСТАНОВИВ:
Короткий зміст позовних вимог
У серпні 2017 року ОСОБА_1 звернувся з позовом до суду до Приватного підприємства "Бонас" (далі - ПП "Бонас") про визнання недійсним договорів оренди земельних ділянок та їх розірвання.
В обґрунтування позовних вимог зазначив, що на підставі державних актів на землю серії ЯА № 815710 від 19 жовтня 2005 року та серії ЯД № 364478 від 15 червня 2007 року ОСОБА_2 на праві власності належали земельні ділянки з цільовим призначенням для ведення товарного сільськогосподарського виробництва площею, 2,0808 га та 1,9706 га відповідно, які розташовані на території Морозівської сільської ради Мурованокуриловецького району Вінницької області.
Вказані земельні ділянки з 21 жовтня 2011 року перебувають в оренді ПП "Бонас" відповідно до договорів оренди від 12 травня 2011 року та 20 травня 2011 року. Договори укладені строком на 15 років.
ІНФОРМАЦІЯ_1 ОСОБА_2 померла. На підставі свідоцтв про право на спадщину за заповітом від 14 грудня 2016 року власником земельних ділянок став ОСОБА_1 .
Позивач звернувся до ПП "Бонас" з листом, у якому просив розірвати договори оренди землі, укладені зі спадкодавцем. У задоволенні такої вимоги відповідач відмовив.
На думку позивача, вказані договори оренди порушують його права як власника земельних ділянок на вільне володіння, користування та розпорядження ними. Тому, просив визнати недійсними та розірвати договори оренди земельних ділянок укладені між ОСОБА_2 та ПП "Бонас".
Короткий зміст судових рішень суду першої та апеляційної інстанцій
Рішенням Мурованокуриловецького районного суду Вінницької області від 22 вересня 2017 року, залишеним без змін ухвалою Апеляційного суду Вінницької області від 02 листопада 2017 року, в задоволенні позову відмовлено.
Суд першої інстанції, з яким погодився апеляційний суд, виходив з того, що обставин, які б слугували підставами для визнання недійсними та розірвання договорів оренди землі від 12 травня 2011 року та від 20 травня 2011 року, укладених між ОСОБА_2 та ПП "Бонас", під час розгляду справи не встановлено.
Короткий зміст вимог касаційної скарги
У грудні 2017 року ОСОБА_1 подав до Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ касаційну скаргу, у якій, посилаючись на неправильне застосування судами норм матеріального права та порушення норм процесуального права, просить скасувати рішення Мурованокуриловецького районного суду Вінницької області від 22 вересня 2017 року та ухвалу Апеляційного суду Вінницької області від 02 листопада 2017 року, ухвалити нове рішення, яким позовні вимоги задовольнити.
Аргументи учасників справи
Доводи особи, яка подала касаційну скаргу
У касаційній скарзі заявник вказує, що ОСОБА_2 підписувала з ПП "Бонас" заздалегідь підготовлені проекти - бланки договорів оренди землі, в які вже потім вносився рукописний текст щодо строку дії договорів, розміру орендної плати. Вказані умови окремо погоджені не були, тому позивач вважає, що така обставина свідчить про порушення вимог частини першої статті 627 ЦК України про розумність та справедливість умов договору. Зокрема, несправедливою є умова щодо строку дії договору (15 років), оскільки ОСОБА_2 на час укладення договору було 69 років, а такий тривалий строк дії договору створює істотний дисбаланс у правах і обов`язках сторін. Вказаний строк дії договору позбавляє орендодавця права на використання земельної ділянки для власних потреб, а у випадку спадкування не дає можливості спадкоємцю у повній мірі розпоряджатись спадковим майном на свій розсуд. Крім того, заявник вважає, що оспорювані договори не містять всіх істотних умов, передбачених статтею 15 Закону України "Про оренду землі".
Відзив/заперечення на касаційну скаргу до суду не надходили
Надходження касаційної скарги до суду касаційної інстанції
Ухвалою Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних та кримінальних справ від 29 листопада 2017 року відкрито касаційне провадження за касаційною скаргою ОСОБА_1 .
На виконання вимог підпункту 4 пункту 1 Розділу XIII "Перехідні положення" ЦПК України 23 травня 2018 року справа передана до Касаційного цивільного суду у складі Верховного Суду.
Позиція Верховного Суду
Перевіривши доводи касаційної скарги та матеріали справи, колегія суддів дійшла висновку про відсутність підстав для задоволення касаційної скарги з наступних мотивів.
Суди першої та апеляційної інстанцій встановили, що ОСОБА_2 на підставі державних актів на землю серії ЯА № 815710 від 19 жовтня 2005 року та серії ЯД № 364478 від 15 червня 2007 року була власником земельних ділянок з цільовим призначенням для ведення товарного сільськогосподарського виробництва площею 2,0808 га (кадастровий номер 0522884300:02:001:0250) та 1,9706 га (кадастровий номер 0522884300:02:001:0249) відповідно, які розташовані на території Морозівської сільської ради Мурованокуриловецького району Вінницької області.
Згідно з договорами оренди землі від 12 травня 2011 року та 20 травня 2011 року вказані земельні ділянки з 21 жовтня 2011 року перебувають в оренді ПП "Бонас". Договори укладені строком на 15 років.
ІНФОРМАЦІЯ_1 ОСОБА_2 померла.
Відповідно до свідоцтв про право на спадщину за заповітом, виданих позивачеві 14 грудня 2016 року державним нотаріусом Мурованокуриловецької державної нотаріальної контори, зареєстрованих у реєстрі за № 1740 та № 1736, позивач із 14 грудня 2016 року є власником земельних ділянок за кадастровими номерами 0522884300:02:001:0250 та 0522884300:02:001:0249.
Згідно з частиною першою статті 638 ЦК України договір є укладеним, якщо сторони в належній формі досягли згоди з усіх істотних умов договору.
Істотними умовами договору є умови про предмет договору, умови, що визначені законом як істотні або є необхідними для договорів даного виду, а також усі ті умови, щодо яких за заявою хоча б однієї із сторін має бути досягнуто згоди.
Відповідно до статті 15 Закону України "Про оренду землі" істотними умовами договору оренди землі є: об`єкт оренди ( місце розташування та розмір земельної ділянки ); строк дії договору оренди; орендна плата із зазначенням її розміру, індексації, форм платежу, строків, порядку її внесення і перегляду та відповідальності за її несплату; умови використання та цільове призначення земельної ділянки, яка передається в оренду; умови збереження стану об`єкта оренди; умови і строки передачі земельної ділянки орендарю; умови повернення земельної ділянки орендодавцеві; існуючі обмеження ( обтяження ) щодо використання земельної ділянки; визначення сторони, яка несе ризик випадкового пошкодження або знищення об`єкта оренди чи його частини; відповідальність сторін та умови передачі у заставу та внесення до статутного фонду права оренди земельної ділянки.
Відсутність у договорі оренди землі однієї з істотних умов, передбачених цією статтею, а також порушення вимог статей 4-6, 11, 17, 19 цього Закону є підставою для відмови в державній реєстрації договору оренди, а також для визнання договору недійсним відповідно до закону.
З аналізу вказаних норм вбачається, що саме по собі встановлення судом відсутності у договорах оренди земельних ділянок окремих умов, передбачених статтею 15 Закону України "Про оренду землі", не є достатньою та безспірною підставою для застосування судом способів захисту цивільних прав або інтересів, а саме: визнання правочину недійсним. Для визнання недійсними в судовому порядку договорів оренди землі необхідна наявність кількох складових, а саме: відсутність у договорі оренди істотної умови, та, як наслідок, порушення у зв`язку з цим прав та законних інтересів орендодавця, а також наявність причинно-наслідкового зв`язку між цими складовими.
В касаційний скарзі заявник посилається на те, що в спірних договорах оренди земельних ділянок відсутні такі істотні умови як: об`єкт оренди (кадастровий номер земельної ділянки); умови передачі в заставу та внесення до статутного фонду права оренди чи його частини; умови передачі земельної ділянки орендарю; форми сплати орендної плати, порядок її внесення і перегляду.
Згідно з пунктом 14 розділу "Перехідні положення" Земельного Кодексу України (у редакції, яка була чинною на момент укладення договору) до набрання чинності законами України про державний земельний кадастр та про ринок земель забороняється внесення права на земельну частку (пай) до статутних фондів господарських товариств.