ПОСТАНОВА
Іменем України
09 вересня 2019 року
Київ
справа №808/5617/14
адміністративне провадження №К/9901/3634/18
Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду:
судді-доповідача - Пасічник С.С.,
суддів: Васильєвої І.А., Юрченко В.П.,
розглянувши в порядку письмового провадження касаційну скаргу Запорізької митниці Державної фіскальної служби України на постанову Запорізького окружного адміністративного суду від 23 вересня 2014 року (суддя Батрак І.В.) та ухвалу Дніпропетровського апеляційного адміністративного суду від 10 березня 2015 року (головуючий суддя Уханенко С.А., судді: Богданенко І.Ю., Дадим Ю.М.) у справі за позовом Публічного акціонерного товариства "Електрометалургійний завод "Дніпроспецсталь ім.А.М.Кузьміна" до Запорізької митниці Міністерства доходів і зборів України, Головного управління Державної казначейської служби України у Запорізькій області про визнання протиправними дій, визнання неправомірною бездіяльності та стягнення переплати ввізного мита,
В С Т А Н О В И В:
У вересні 2014 року Публічне акціонерне товариство "Електрометалургійний завод "Дніпроспецсталь ім.А.М.Кузьміна" (далі - Товариство, позивач) звернулось до суду з позовом до Запорізької митниці Міністерства доходів і зборів України (далі - Митниця, відповідач 1), Головного управління Державної казначейської служби України у Запорізькій області (далі - Казначейство, відповідач 2) про визнання протиправною відмови Митниці у поверненні Товариству суми митних платежів за ВМД №112030001/2012/006560 від 25 липня 2012 року у розмірі 22 555,97 грн.; визнання неправомірною бездіяльності Митниці щодо ненадання Казначейству висновку про повернення Товариству з Державного бюджету України надмірно сплачених коштів за ВМД №112030001/2012/006560 від 25 липня 2012 року у розмірі 22 555,97грн.; стягнуто з Державного бюджету України на користь Товариства переплату ввізного мита у сумі 22 555,97грн.
Обґрунтовуючи позовну заяву, вказувало, що рішення Митниці про визначення митної вартості товару №112030001/2012/000192/1 від 25 липня 2012 року, на підставі якого позивачем (додатково до самостійно визначеної митної вартості товарів) сплачено до бюджету 22 555,97 грн., скасовано в судовому порядку, але після звернення Товариства із заявою про повернення зазначеної переплати ці кошти йому повернуті не були, чим порушено положення розділу ІІІ Порядку повернення платникам податків коштів, що обліковуються на відповідних рахунках митного органу як передоплата, і митних та інших платежів, помилково та/або надмірно сплачених до бюджету, контроль за справлянням яких здійснюється митними органами, затвердженого наказом Державної митної служби України від 20 липня 2007 року №618 та зареєстрованого в Міністерстві юстиції України 25 вересня 2007 року за №1097/14364 (далі - Порядок №618).
Постановою Запорізького окружного адміністративного суду від 23 вересня 2014 року, залишеною без змін ухвалою Дніпропетровського апеляційного адміністративного суду від 10 березня 2015 року, позов задоволено.
Приймаючи такі рішення, суди першої та апеляційної інстанцій прийшли до висновку, що після набрання законної сили рішеннями судів у справі №808/660/13-а в частині визнання протиправними та скасування рішення Митниці про коригування митної вартості і картки відмови у Товариства виникло право на повернення надміру сплачених коштів в сумі 22 555,97 грн., а тому відмова відповідача 1 у їх поверненні за заявою позивача є протиправною.
Не погоджуючись з прийнятими судами рішеннями, Митниця подала до Вищого адміністративного суду України касаційну скаргу, в якій, посилаючись на порушення ними норм матеріального та процесуального права, просила їх скасувати та прийняти нове рішення про відмову в задоволенні позову.
Мотивуючи касаційну скаргу, Митниця зазначала, що Товариство вже зверталось до суду з позовною вимогою про стягнення на його користь надміру сплачених митних платежів в сумі 22 555,97 грн., тобто реалізувало своє право на судовий захист в цій частині, однак в задоволенні позову було відмовлено судовими рішеннями у справі №808/660/13-а; крім того під час прийняття рішень у даній справі суди не врахували, що саме лише скасування рішення митного органу про коригування митної вартості не обов`язково свідчить про наявність переплати та не є безумовною підставою для повернення сплачених на його підставі грошових коштів, оскільки це питання має вирішуватись митним органом за результатами здійснення перевірочних заходів; в той же час Товариством під час звернення із заявою не було додано документів, що підтверджують суму надмірно сплачених митних платежів.
Позивач в запереченнях (відзиві) на касаційну скаргу проти доводів та вимог останньої заперечив, вважаючи їх безпідставними, а рішення судів попередніх інстанцій, які він просив залишити без змін, - обґрунтованими та законними.
Відповідач 2 своїми правом на подання письмових заперечень (відзивів) на касаційну скаргу не скористався.
Переглянувши судові рішення та на підставі встановлених фактичних обставин справи перевіривши правильність застосування норм матеріального і процесуального права, Верховний Суд приходить до висновку про відсутність підстав для задоволення касаційної скарги.
Так, судами попередніх інстанцій встановлено, що позивачем 25 липня 2012 року для проведення митного оформлення товару було подано вантажну митну декларацію №112030001/2012/006537.
Митницею під час здійснення контролю за правильністю визначення митної вартості прийнято рішення №112030001/2012/000192/1 від 25 липня 2012 року про коригування заявленої митної вартості товарів за шостим методом та картку відмови №112030001/2/00053 в прийнятті митної декларації, митному оформленні чи пропуску товарів і транспортних засобів через митний кордон України, у зв`язку з чим Товариство подало нову митну декларацію №112030000/2012/006560 із визначенням митної вартості товарів за шостим методом та сплатило всі платежі відповідно до поданої митної декларації.
Втім, не погодившись із визначеною митним органом митною вартістю товарів, Товариство звернулось до суду з позовом й постановою Запорізького окружного адміністративного суду від 17 квітня 2013 року у справі №2а-0870/660/13-а, залишеною без змін ухвалою Дніпропетровського апеляційного адміністративного суду від 10 квітня 2014 року, адміністративний позов Товариства задоволено частково: визнано протиправними та скасовано рішення Митниці про коригування заявленої митної вартості товарів №112030001/2012/000192/1 від 25 липня 2012 року та картку відмови в прийнятті митної декларації, митному оформленні чи пропуску товарів і транспортних засобів через митний кордон України №112030001/2/00053 від 25 липня 2012 року; в задоволенні позовних вимог в частині повернення надміру сплачених митних платежів зі сплати ввізного мита у розмірі 22 555,97 грн. відмовлено.
При цьому суди прийшли до висновку про наявність у позивача права на повернення вищевказаних коштів, проте лише з дотриманням відповідної послідовності дій, які передбачені Порядком №618.
11 червня 2014 року Товариство звернулось до Митниці з листом №171/1-217, в якому просило повернути на р/р підприємства надмірно сплачені до бюджету кошти за митною декларацією №112030001/2012/006560 від 25 липня 2012 року в розмірі 22 555,97 грн.
До зазначеного листа позивачем додано копії МД №112030000/2012/006560 від 25 липня 2012 року; ДМВ-2 №112030000/2012/006560 від 25 липня 2012 року; МД №112030000/2012/006537 від 25 липня 2012 року; ДМВ-2 №112030000/2012/006537 від 25 липня 2012 року; платіжного доручення №15365 від 25 липня 2012 року на суму 930 000,00 грн.; рішення про коригування митної вартості товарів №112030001/2012/000192/1 від 25 липня 2012 року; картки відмови №112030001/2/00053 від 25 липня 2012 року; постанови Запорізького окружного адміністративного суду від 17 квітня 2013 року та ухвали Дніпропетровського апеляційного адміністративного суду від 10 квітня 2014 року у справі №2а-0870/660/13-а.
За результатами розгляду зазначеного листа позивача повідомлено, що питання щодо повернення надмірно сплачених митних платежів у сумі 22 555,97 грн. було предметом розгляду справи №808/660/13-а, але в задоволенні позовних вимог в цій частині відмовлено як судом першої, так і судом апеляційної інстанції.
В частині 2 статті 19 Конституції України закріплено, що органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
Відповідно ж до статті 67 Конституції України кожен зобов`язаний сплачувати податки і збори в порядку і розмірах, встановлених законом.
Згідно із частиною 1 статті 301 МК України повернення помилково та/або надміру сплачених сум митних платежів здійснюється відповідно до Бюджетного та Податкового кодексів України.
За змістом підпунктів 14.1.115 та 14.1.182 пункту 14.1 статті 14 ПК України надміру сплачені грошові зобов`язання - суми коштів, які на певну дату зараховані до відповідного бюджету понад нараховані суми грошових зобов`язань, граничний строк сплати яких настав на таку дату; помилково сплачені грошові зобов`язання - суми коштів, які на певну дату надійшли до відповідного бюджету від юридичних осіб (їх філій, відділень, інших відокремлених підрозділів, що не мають статусу юридичної особи) або фізичних осіб (які мають статус суб`єктів підприємницької діяльності або не мають такого статусу), що не є платниками таких грошових зобов`язань.
Статтею 43 ПК України передбачалось, що Помилково та/або надміру сплачені суми грошового зобов`язання підлягають поверненню платнику відповідно до цієї статті та статті 301 Митного кодексу України, крім випадків наявності у такого платника податкового боргу.
У разі наявності у платника податків податкового боргу, повернення помилково та/або надміру сплаченої суми грошового зобов`язання на поточний рахунок такого платника податків в установі банку або шляхом повернення готівковими коштами за чеком, у разі відсутності у платника податків рахунку в банку, проводиться лише після повного погашення такого податкового боргу платником податків.