ПОСТАНОВА
Іменем України
09 вересня 2019 року
м. Київ
справа №640/986/19
адміністративне провадження №К/9901/16136/19
Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду:
судді-доповідача - Усенко Є.А.,
суддів: Олендера І.Я., Гусака М.Б.,
розглянув у порядку письмового провадження за наявними у справі матеріалами касаційну скаргу Головного управління Державної фіскальної служби у місті Києві на постанову Шостого апеляційного адміністративного суду від 23.05.2019 (судді - Беспалов О.О., Ключкович В.Ю., Парінов А.Б.) у справі за адміністративним позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "Орімі Трейд ЛТД" до Головного управління Державної фіскальної служби у місті Києві про визнання протиправним та скасування податкового повідомлення-рішення,
У С Т А Н О В И В :
Товариство з обмеженою відповідальністю "Орімі Трейд ЛТД" (далі - ТОВ "Орімі Трейд ЛТД", Товариство, позивач) звернулося з адміністративним позовом до Головного управління Державної фіскальної служби у місті Києві (далі - ГУ ДФС у м. Києві, відповідач), в якому просило визнати протиправним та скасувати податкове повідомлення-рішення від 03.01.2019 №0000201401, яким позивачу збільшено суму грошового зобов`язання за платежем "податок на прибуток приватних підприємств" на загальну суму 734`854,00 грн.
Позовні вимоги обґрунтовано доводами про те, що оскаржуване податкове повідомлення-рішення прийнято контролюючим органом з порушенням норм чинного податкового законодавства та на підставі необґрунтованих висновків акту перевірки.
Рішенням Окружного адміністративного суду міста Києва від 06.03.2019 у задоволенні адміністративного позову відмовлено повністю.
Відмовляючи у задоволенні позову, суд першої інстанції виходив з того, що господарські операції позивача з ТОВ "Рекламне агенство "Пропаганда"" з постачання маркетингових та рекламних послуг, фінансові показники яких відтворені позивачем у податковому обліку з податку на прибуток, не були реальними, не призвели до змін майнового стану платника податків, а надані позивачем контролюючому органу документи на підтвердження показників податкового обліку (фінансовий результат для оподаткування, визначений у фінансовій звітності підприємства), оформлені з порушенням норм частини другої статті 9 Закону України "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні", пункту 2.4 Положення про документальне забезпечення записів у бухгалтерському обліку, затвердженого наказом Міністерства фінансів України від 24.05.1995 №88 (зареєстровано в Міністерстві юстиції України 05.06.1995 за №168/704).
Постановою Шостого апеляційного адміністративного суду від 23.05.2019 апеляційну скаргу позивача задоволено, рішення суду першої інстанції скасовано, позовні вимоги задоволено, визнано протиправним та скасовано податкове повідомлення-рішення від 03.01.2019 №0000201401.
Суд апеляційної інстанції дійшов висновку, що суд першої інстанції неправильно встановив обставини справи щодо господарських операцій з постачання маркетингових та рекламних послуг ТОВ "Рекламне агенство "Пропаганда"" на користь позивача. Оцінюючи облікові документи, надані позивачем щодо цих операцій, суд апеляційної інстанції визнав їх доказами, які підтверджують як ці операції, так і задекларовані позивачем показники податкового обліку (в частині витрат).
ГУ ДФС у м. Києві подало до Касаційного адміністративного суду у складі Верховного Суду касаційну скаргу на постанову Шостого апеляційного адміністративного суду від 23.05.2019, у якій, посилаючись на порушення судом апеляційної інстанції норм матеріального та процесуального права, просить скасувати рішення суду апеляційної інстанції та залишити в силі рішення суду першої інстанції.
Обґрунтовуючи вимоги, викладені в касаційній скарзі, відповідач посилається на те, що надані позивачем на підтвердженні показників податкового обліку договори, акти виконаних робіт та податкові накладні зі сторони ТОВ "Рекламне агенство "Пропаганда"" підписані ОСОБА_1, особою, яка непричетна до його діяльності. Позивач не підтвердив вплив придбаних послуг (результатів вивчення, дослідження та аналізу споживчого попиту) на динаміку продажу продукції у торгівельній мережі, досягнення розумної економічної мети, взаємозв`язок між отриманими послугами та його господарською діяльністю. Ці обставини, за оцінкою відповідача, свідчать про нереальність операцій з постачання послуг між позивачем і ТОВ "Рекламне агенство "Пропаганда"".
Заперечуючи проти касаційної скарги у відзиві на скаргу, позивач просить залишити скаргу без задоволення як безпідставну.
Верховний Суд у складі Касаційного адміністративного суду ухвалою від 01.07.2019 відкрив касаційне провадження за касаційною скаргою Головного управління Державної фіскальної служби у місті Києві, а ухвалою від 22.08.2019 призначив касаційний розгляд справи у порядку письмового провадження.
Перевіривши обґрунтованість наведених у касаційній скарзі доводів та заперечень на касаційну скаргу, правильність застосування судами першої та апеляційної інстанцій норм матеріального та процесуального права, Верховний Суд дійшов висновку, що касаційна скарга не підлягає задоволенню.
Суди попередніх інстанцій встановили, що ГУ ДФС у м. Києві проведено документальну планову виїзну перевірку ТОВ "Орімі Трейд ЛТД" з питань податкового, валютного законодавства за період з 01.01.2015 по 30.06.2018, єдиного внеску на загальнообов`язкове державне соціальне страхування за період з 01.01.2011 по 30.06.2018, за результатами якої складено акт від 18.10.2018 №637/26-15-14-01-01/25287617. Згідно з висновками, викладеними в цьому акті, Товариство порушило, зокрема норми пункту 44.1 статті 44, підпункту 134.1.1 пункту 134.1 статті 134, підпункту 139.2.1 пункту 139.1 статті 139 Податкового кодексу України (ПК), пунктів 10, 11, 19 Положення (стандарту) бухгалтерського обліку 16 - "Витрати", затвердженого наказом Міністерства фінансів України від 31.12.1999 №318, Положення (стандарту) бухгалтерського обліку 15 "Доходи", затвердженого наказом Міністерства фінансів України від 29.11.1999 №290, статей 2, 4, 9 Закону України "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні", у результаті чого завищено витрати та занижено фінансовий результат до оподаткування на загальну суму 4`082`521,00 грн за 2015 рік. Такі порушення пов`язані із включенням Товариством до витрат вартості рекламних послуг, придбаних у ТОВ "Рекламне агенство "Пропаганда"".
На підставі зазначеного акту перевірки та з врахуванням результатів розгляду скарг позивача в процедурі адміністративного оскарження відповідачем прийнято податкове повідомлення-рішення від 03.01.2019 №0000201401 про збільшення позивачу грошового зобов`язання за "платежем податок на прибуток приватних підприємств" на 734`854,00 грн (основний платіж).
Відповідно до абзацу першого підпункту 134.1.1 пункту 134.1 статті 134 ПК (у редакції, чинній станом на 2015 рік) об`єктом оподаткування є прибуток із джерелом походження з України та за її межами, який визначається шляхом коригування (збільшення або зменшення) фінансового результату до оподаткування (прибутку або збитку), визначеного у фінансовій звітності підприємства відповідно до національних положень (стандартів) бухгалтерського обліку або міжнародних стандартів фінансової звітності, на різниці, які виникають відповідно до положень цього розділу.
Відповідно до частини першої статті 9 Закону України "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність" (у редакції до внесення змін Законом України від 03.11.2016 №1724-VIII) до на момент виникнення спірних правовідносин), підставою для бухгалтерського обліку господарських операцій є первинні документи, які фіксують факти здійснення господарських операцій. Первинні документи повинні бути складені під час здійснення господарської операції, а якщо це неможливо - безпосередньо після її закінчення. Для контролю та впорядкування оброблення даних на підставі первинних документів можуть складатися зведені облікові документи.
Первинні та зведені облікові документи можуть бути складені на паперових або машинних носіях і повинні мати такі обов`язкові реквізити: назву документа (форми); дату і місце складання; назву підприємства, від імені якого складено документ; зміст та обсяг господарської операції, одиницю виміру господарської операції; посади осіб, відповідальних за здійснення господарської операції і правильність її оформлення; особистий підпис, аналог власноручного підпису або підпис, прирівняний до власноручного підпису відповідно до Закону України "Про електронний цифровий підпис", або інші дані, що дають змогу ідентифікувати особу, яка брала участь у здійсненні господарської операції (частина друга цієї статті).
Відповідно до пунктів 6, 7 Положення (стандарту) бухгалтерського обліку 16 "Витрати", затвердженого наказом Міністерства фінансів України від 31.12.1999 №318 (зареєстровано в Міністерстві юстиції України 19.01.2000 за №27/4248), витратами звітного періоду визнаються або зменшення активів, або збільшення зобов`язань, що призводить до зменшення власного капіталу підприємства (за винятком зменшення капіталу внаслідок його вилучення або розподілу власниками), за умови, що ці витрати можуть бути достовірно оцінені.
Витрати визнаються витратами певного періоду одночасно з визнанням доходу, для отримання якого вони здійснені. Витрати, які неможливо прямо пов`язати з доходом певного періоду, відображаються у складі витрат того звітного періоду, в якому вони були здійснені.
Визначальною ознакою господарської операції як об`єкта фіксації документами бухгалтерського обліку, дані якого, в свою чергу, є підставою для податкового обліку, є реальні зміни майнового стану платника податків. Відповідно до цієї ознаки для бухгалтерського та податкового обліку мають значення документи, які підтверджують фактичне здійснення господарських операцій та складені з дотриманням вимог, які встановлені правовими нормами.