ПОСТАНОВА
Іменем України
09 вересня 2019 року
Київ
справа №826/2214/16
провадження №К/9901/18883/18
Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду: судді-доповідача Коваленко Н.В., суддів: Берназюка Я.О., Саприкіної І.В., розглянувши в письмовому провадженні справу за адміністративним позовом ОСОБА_1 до уповноваженої особи Фонду гарантування вкладів фізичних осіб на ліквідацію Публічного акціонерного товариства "Дельта Банк" Кадирова Владислава Володимировича, третя особа - Фонд гарантування вкладів фізичних осіб про зобов`язання вчинити дії, за касаційною скаргою ОСОБА_1 на постанову Окружного адміністративного суду міста Києва у складі головуючого судді Качура І.А. від 06 липня 2017 року та ухвалу Київського апеляційного адміністративного суду у складі: головуючої-судді: Желтобрюх І.Л., суддів: Бєлової Л.В., Парінова А.В., від 27 вересня 2017 року,
УСТАНОВИВ:
ІСТОРІЯ СПРАВИ
Короткий зміст позовних вимог
1. ОСОБА_1 звернулась до суду з позовом до уповноваженої особи Фонду гарантування вкладів фізичних осіб на ліквідацію Публічного акціонерного товариства "Дельта Банк" Кадирова Владислава Володимировича, третя особа - Фонд гарантування вкладів фізичних осіб, в якому просила зобов`язати відповідача внести пропозицію щодо затвердження виконавчою дирекцією Фонду гарантування вкладів фізичних осіб змін до реєстру акцептованих вимог кредиторів шляхом включення кредиторських вимог ОСОБА_1 (у розмірі 327 227,98 грн.) до четвертої черги реєстру акцептованих вимог кредиторів відповідно до ст. 52 Закону України "Про систему гарантування вкладів фізичних осіб", визнавши поважною причину пропуску ОСОБА_1 строку подання кредиторської вимоги.
Короткий зміст рішень судів першої та апеляційної інстанцій
2. Постановою Окружного адміністративного суду м. Києва від 06 липня 2017 року, залишеною без змін ухвалою Київського апеляційного адміністративного суду від 27 вересня 2017 року, у задоволенні позову відмовлено.
3. Відмовляючи у задоволенні позовних вимог, суди попередніх інстанцій виходили з того, що спеціальним Законом України "Про систему гарантування вкладів фізичних осіб" взагалі не передбачено можливості поновлення або продовження 30-денного строку на заявлення вимог кредитора будь - якої черги, що свідчить про необґрунтованість заявлених позовних вимог та, як наслідок, відсутність правових підстав до їх задоволення.
Короткий зміст вимог касаційної скарги
4. Не погоджуючись з рішеннями судів першої та апеляційної інстанцій, посилаючись на неправильне застосування судами першої та апеляційної інстанції норм матеріального права та порушення норм процесуального права, ОСОБА_1 звернулась із касаційною скаргою, в якій просить скасувати постанову Окружного адміністративного суду м. Києва від 06 липня 2017 року та ухвалу Київського апеляційного адміністративного суду від 27 вересня 2017 року та ухвалити нову постанову про задоволення позовних вимог.
СТИСЛИЙ ВИКЛАД ОБСТАВИН СПРАВИ, ВСТАНОВЛЕНИХ СУДАМИ ПЕРШОЇ ТА АПЕЛЯЦІЙНОЇ ІНСТАНЦІЙ
5. Судами попередніх інстанцій встановлено, що між позивачем та ПАТ "Дельта Банк" були укладені наступні договори:
- Договір банківського вкладу (депозиту) від 13.09.2013 №004-26513-130913 "Коло друзів-2013 (коло 3)" у доларах США, сума вкладу складає 8083,00 доларів США строком дії до 18.09.2014;
- Договір банківського вкладу (депозиту) від 13.09.2013 №003-26513-130913 "Коло друзів-2013 (коло 3)" у євро, сума вкладу складає 3740,00 євро, строком дії до 18.09.2014;
- Договір банківського вкладу (депозиту) від 20.06.2014 №00006007891110 "Найкращий on-line" у доларах США, сума вкладу складає 2000,00 доларів США, строком дії до 17.12.2014;
- Договір банківського вкладу (депозиту) від 01.11.2014 №002-26507-011114 "Найкраща пропозиція" у євро, сума вкладу складає 3000,00 євро, строком дії до 30.01.2015;
- Договір банківського вкладу (депозиту) від 20.01.2015 №00005009909515 "Найкращий від Миколая on-line" у доларах США, сума вкладу складає 5000,00 доларів США, строком дії до 20.04.2015;
- Договір банківського вкладу (депозиту) від 04.01.2014 №10002005437596 "Найкращий від Миколая on-line" у гривнях, сума вкладу складає 61265,32 грн., строком дії до 09.01.2015.
На підставі постанови Правління НБУ від 02.03.2015 "Про віднесення Публічного акціонерного товариства "Дельта Банк" до категорії неплатоспроможних", виконавчої дирекцією Фонду гарантування вкладів фізичних осіб прийнято рішення від 02.03.2015 №51 "Про запровадження тимчасової адміністрації Публічному акціонерному товаристві "Дельта Банк", згідно з яким з 03.03.2015 запроваджено тимчасову адміністрацію та призначено уповноважену особу Фонду гарантування вкладів фізичних осіб на здійснення тимчасової адміністрації у ПАТ "Дельта Банк".
11 Червня 2015 року позивачу під час здійснення тимчасової адміністрації у ПАТ "Дельта Банк" було виплачено гарантовану суму у розмірі 200 000,00 грн.
Відповідно до постанови Правління НБУ від 02.10.2015 №664 "Про відкликання банківської ліцензії та ліквідації ПАТ "Дельта Банк", виконавчою дирекцією Фонду гарантування вкладів фізичних осіб 02.10.2015 прийнято рішення №181 "Про початок здійснення процедури ліквідації ПАТ "Дельта Банк" та делегування повноважень ліквідатора Банку", відповідно до якого розпочато процедуру ліквідацію Банку та призначено Уповноважену особу Фонду - Кадирова В.В. строком на 2 роки з 05.10.2015 року по 04.10.2017 року включно.
Інформацію про відкликання банківської ліцензії, ліквідацію банку, призначення Уповноваженої особи Фонду та відшкодування коштів вкладникам ПАТ "Дельта Банк" було опубліковано в газеті "Голос України" 08.10.2015 року, а тому, відповідно, строк подачі кредиторських вимог було встановлено до 09.11.2015 року включно.
Проте позивач у встановлений строк кредиторські вимоги не заявила.
05 Лютого 2016 року позивач звернулась до Уповноваженої особи Фонду гарантування вкладів фізичних осіб на ліквідацію ПАТ "Дельта Банк" Кадирова В.В. із заявою про внесення змін до реєстру акцептованих вимог кредиторів ПАТ "Дельта Банк", у якій зазначила причину неподання кредиторської вимоги у встановлений чинним законодавством строк.
Вказана заява була залишена відповідачем без розгляду.
6. Не погоджуючись з зазначеною бездіяльністю відповідача, ОСОБА_1 звернулась до суду з цим позовом.
ДОВОДИ УЧАСНИКІВ СПРАВИ
7. Касаційна скарга обґрунтована тим, у період з 08.10.2015 року до 09.11.2015 року позивач безперервно хворіла та перебувала на стаціонарному лікуванні, а тому не мала можливості ні дізнатися про відкликання банківської ліцензії та ліквідацію ПАТ "Дельта Банк", ні подати кредиторську вимогу у встановлений законодавством строк. Посилається на те, що судами попередніх інстанцій неповно з`ясовано та не доведено обставини, що мають значення для справи, а висновки, викладені в оскаржуваних рішеннях, не відповідають обставинам справи.
8. Відповідачем та третью особою не подано заперечення (відзиву) на касаційну скаргу ОСОБА_1 .
ПОЗИЦІЯ ВЕРХОВНОГО СУДУ
9. Розглядаючи даний спір, суди першої та апеляційної інстанцій прийшли до висновку, що дані відносини є публічно-правовими, а справа належить до юрисдикції адміністративного суду.
10. Однак із даним висновком колегія суддів Верховного Суду не погоджується з огляду на наступне.
11. Згідно зі статтею 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод 1950 року (далі - Конвенція) кожен має право на справедливий і публічний розгляд його справи упродовж розумного строку незалежним і безстороннім судом, встановленим законом.
12. Європейський суд з прав людини у пункті 24 рішення від 20 липня 2006 року у справі "Сокуренко і Стригун проти України" зазначив, що фраза "встановлений законом" поширюється не лише на правову основу самого існування суду, але й на дотримання таким судом певних норм, які регулюють його діяльність. Термін "судом, встановленим законом" у пункті 1 статті 6 Конвенції передбачає усю організаційну структуру судів, включно з питаннями, що належать до юрисдикції певних категорій судів.
13. Кожна особа має право в порядку, встановленому КАС України, звернутися до адміністративного суду, якщо вважає, що рішенням, дією чи бездіяльністю суб`єкта владних повноважень порушені її права, свободи або інтереси (частина перша статті 6 цього Кодексу у редакції, чинній на час ухвалення оскаржуваних судових рішень).
14. Згідно з частиною першою статті 2 КАС України (у зазначеній редакції) завданням адміністративного судочинства є захист прав, свобод та інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб у сфері публічно-правових відносин від порушень з боку органів державної влади, органів місцевого самоврядування, їхніх посадових і службових осіб, інших суб`єктів при здійсненні ними владних управлінських функцій на основі законодавства, в тому числі на виконання делегованих повноважень, шляхом справедливого, неупередженого та своєчасного розгляду адміністративних справ.
15. Відповідно до пункту 1 частини першої статті 3 згаданого Кодексу справа адміністративної юрисдикції - це переданий на вирішення адміністративного суду публічно-правовий спір, у якому хоча б однією зі сторін є орган виконавчої влади, орган місцевого самоврядування, їхня посадова чи службова особа або інший суб`єкт, який здійснює владні управлінські функції на основі законодавства, в тому числі на виконання делегованих повноважень.
16. За правилами визначення юрисдикції адміністративних судів, закріплених статтею 17 КАС України (у редакції, чинній на час ухвалення оскаржуваних судових рішень), юрисдикція адміністративних судів поширюється на публічно-правові спори, зокрема, спори фізичних чи юридичних осіб із суб`єктом владних повноважень щодо оскарження його рішень (нормативно-правових актів чи правових актів індивідуальної дії), дій чи бездіяльності; спори між суб`єктами владних повноважень з приводу реалізації їхньої компетенції у сфері управління, у тому числі делегованих повноважень.