ПОСТАНОВА
Іменем України
09 вересня 2019 року
Київ
справа №826/15672/15
провадження №К/9901/18056/18
Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду: судді-доповідача Коваленко Н.В., судді Берназюка Я.О., судді Саприкіної І.В., розглянувши в письмовому провадженні заяву уповноваженої особи Фонду гарантування вкладів фізичних осіб на ліквідацію публічного акціонерного товариства "Банк "Київська Русь" про перегляд ухвали Вищого адміністративного суду України від 21 грудня 2016 року у справі за позовом ОСОБА_1 до уповноваженої особи Фонду гарантування вкладів фізичних осіб на ліквідацію публічного акціонерного товариства "Банк "Київська Русь", Фонду гарантування вкладів фізичних осіб, третя особа - публічне акціонерне товариство "Банк "Київська Русь", про визнання протиправним дій та скасування рішень,
УСТАНОВИВ:
ОСОБА_1 звернувся до суду з адміністративним позовом до уповноваженої особи Фонду гарантування вкладів фізичних осіб на здійснення ліквідації в ПАТ "Банк "Київська Русь" Волкова О.Ю. (далі - Уповноважена особа Фонду, відповідач 1), Фонду гарантування вкладів фізичних осіб (далі - відповідач 2), у якому просив: визнати неправомірними (протиправними) дії Уповноваженої особи Фонду щодо визнання нікчемними таких правочинів (згідно з повідомленням № 4744/01): правочин з дострокового повернення вкладу в сумі 285170,80 доларів США на рахунок № НОМЕР_1 ; правочин з перерахування грошових коштів в сумі 6588903,15 грн. з призначенням платежу "Зарахування гривні на поточний рахунок згідно Постанови НБУ № 160 та заяви від 19 березня 2015 року з рахунку НОМЕР_2 на поточний рахунок НОМЕР_3, який відкрито у Банку та належить позивачу"; правочин з перерахування грошових коштів в сумі 7000000 грн. з призначенням платежу "Надання безвідсоткової поворотної фінансової допомоги, згідно Договору №3 від 19 березня 2015 року без ПДВ з поточного рахунку НОМЕР_3, який відкрито у Банку та належить позивачу на поточний рахунок НОМЕР_4, який відкрито у банку та належить ТОВ "СБС"; правочин з перерахування грошових коштів в сумі 6558310,00 грн. з рахунку НОМЕР_4, який належить ТОВ "СБС" та відкрито у ПАТ "Банк "Київська Русь" на погашення заборгованості за кредитним договором №19062-20/9-1 від 7 листопада 2014 року з призначенням платежу - погашення кредитної заборгованості, згідно кредитного договору № 19062-20/9-1 від 7 листопада 2014 року, без ПДВ; скасувати неправомірні рішення Уповноваженої особи Фонду щодо визнання нікчемними правочинів, які перелічено вище (згідно з повідомленням № 4744/01).
Позовні вимоги обґрунтовано тим, що при достроковому розірванні Договору банківського вкладу (депозиту) від 29 вересня 2014 року, а також при вчиненні усіх наступних дій щодо розпорядження належними позивачу коштами не було допущено порушень вимог законодавства та нормативних актів банку. Відтак, висновки відповідача Уповноваженої особи Фонду про наявність законних підстав для визнання нікчемними перелічених вище правочинів, на думку позивача, є необґрунтованими.
Постановою Окружного адміністративного суду міста Києва від 30 грудня 2015 року, залишеною без змін ухвалою Київського апеляційного адміністративного суду від 14 квітня 2016 року, позовні вимоги задоволено частково. Визнано протиправними дії Уповноваженої особи Фонду щодо визнання нікчемними наступних правочинів: правочину з дострокового повернення вкладу в сумі 285170,80 доларів США на рахунок № НОМЕР_1 ; правочину з перерахування грошових коштів в сумі 6588903,15 грн. з призначенням платежу "Зарахування гривні на поточний рахунок згідно Постанови НБУ № 160 та заяви від 19 березня 2015 року з рахунку НОМЕР_2 на поточний рахунок НОМЕР_3, який відкрито у Банку та належить позивачу"; правочину з перерахування грошових коштів в сумі 7000000 грн. з призначенням платежу "Надання безвідсоткової поворотної фінансової допомоги, згідно Договору №3 від 19 березня 2015 року без ПДВ з поточного рахунку НОМЕР_3, який відкрито у Банку та належить позивачу на поточний рахунок НОМЕР_4, який відкрито у банку та належить ТОВ "СБС"; правочину з перерахування грошових коштів в сумі 6558310,00 грн. з рахунку НОМЕР_4, який належить ТОВ "СБС" та відкрито у ПАТ "Банк "Київська Русь" на погашення заборгованості за кредитним договором №19062-20/9-1 від 7 листопада 2014 року з призначенням платежу - погашення кредитної заборгованості, згідно кредитного договору № 19062-20/9-1 від 7 листопада 2014 року, без ПДВ. В іншій частині адміністративного позову - відмовлено.
Задовольняючи позовні вимоги в частині визнання протиправними дій Уповноваженої особи Фонду, суди виходили з того, що за встановлених у цій справі обставин обґрунтованих підстав для визнання згаданих вище правочинів нікчемними немає. Стосовно позовних вимог щодо визнання неправомірними рішень Уповноваженої особи Фонду про визнання нікчемними правочинів банку, то відмовляючи у задоволенні цих вимог суди виходили з того, що доказів, які б підтверджували наявність саме оформленого рішення про визнання нікчемними правочинів в матеріалах справи немає, а визнання протиправними дій Уповноваженої особи, на думку суду, є достатнім способом захисту порушеного права.
Вищий адміністративний суд України ухвалою від 21 грудня 2016 року залишив без змін постанову Окружного адміністративного суду міста Києва від 30 грудня 2015 року та ухвалу Київського апеляційного адміністративного суду від 14 квітня 2016 року.
Постановляючи зазначене рішення, суд виходив з того, що суди попередніх інстанцій дійшли правильного висновку про те, що у правовідносинах, які виникли у зв`язку з достроковим поверненням позивачу його депозитного вкладу немає ознак, які б свідчили про наявність підстав, з якими Закон № 4452-VI пов`язує нікчемність правочинів. Стосовно способу захисту порушених прав, то з огляду на те, що окремого рішення щодо нікчемності правочинів та про застосування наслідків нікчемності, як встановлено у цій справі, Уповноважена особа Фонду не приймала, визнання судами неправомірними дій відповідача уповноваженої особи Фонду гарантування вкладів фізичних осіб на ліквідацію публічного акціонерного товариства "Банк "Київська Русь" щодо нікчемності перелічених вище правочинів в цьому випадку є виправданим.
Не погоджуючись з ухвалою Вищого адміністративного суду України від 21 грудня 2016 року, постановою Окружного адміністративного суду міста Києва від 30 грудня 2015 року та ухвалою Київського апеляційного адміністративного суду від 14 квітня 2016 року, посилаючись на неоднакове застосування судом касаційної інстанції одних і тих самих норм процесуального права, уповноважена особа Фонду гарантування вкладів фізичних осіб на ліквідацію публічного акціонерного товариства "Банк "Київська Русь" звернулась із заявою про перегляд Верховним Судом України зазначених судових рішень, в якій просить їх скасувати та направити адміністративну справу для розгляду до суду першої інстанції.
Заява обґрунтована тим, що позивач ОСОБА_1 у даній справі звернувся за захистом порушених прав, що виникли із цивільних відносин, а саме із цивільно-правової угоди, а тому такий спір підлягає розгляду в порядку цивільного судочинства. При цьому, рішення суду касаційної інстанцій повинно бути переглянуто Верховним Судом України з підстав, передбачених пунктами 1,2,5 частини першої статті 237 Кодексу адміністративного судочинства України у зв`язку з неоднаковим застосуванням судом касаційної інстанції одних і тих самих норм матеріального права, процесуального права, невідповідність судового рішення суду касаційної інстанції викладеному у постанові Верховного Суду України висновку щодо застосування у подібних правовідносинах норм матеріального права. На підтвердження вказаних доводів позивачем подано копії різних за змістом судових рішень Вищого адміністративного суду України: ухвали від 14.06.2016 № К/800/16003/16, ухвали від 04.07.2016 у справі № К/800/17863/16, постанови Судової палати в адміністративних справах Верховного Суду України від 15.06.2016 у справі №826/20410/14, постанови Судової палати у цивільних справах Верховного Суду України від 09.11.2016 у справі № 6-2309цс16, постанови Судової палати у цивільних справах Верховного Суду України від 20.01.2016 у справі №6-3133цс15.
Ухвалою Верховного Суду України від 5 квітня 2017 року відкрито провадження у справі за позовом ОСОБА_1 до уповноваженої особи Фонду гарантування вкладів фізичних осіб на ліквідацію публічного акціонерного товариства "Банк "Київська Русь", Фонду гарантування вкладів фізичних осіб, третя особа публічне акціонерне товариство "Банк "Київська Русь", про визнання протиправним дій та скасування рішень для перегляду ухвали Вищого адміністративного суду України від 21 грудня 2016 року.
Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду ухвалою від 22 січня 2019 року справу за позовом ОСОБА_1 до уповноваженої особи Фонду гарантування вкладів фізичних осіб на ліквідацію публічного акціонерного товариства "Банк "Київська Русь", Фонду гарантування вкладів фізичних осіб, третя особа публічне акціонерне товариство "Банк "Київська Русь", про визнання протиправним дій та скасування рішеньпередав на розгляд Великої Палати Верховного Суду. Ухвалу мотивовано тим, що Уповноважена особа просить переглянути ухвалу Вищого адміністративного суду України з тієї підстави, що суд касаційної інстанції по-різному застосовує одні й ті ж норми процесуального права.
Ухвалою від 29 травня 2019 року Велика Палата Верховного Суду справу за позовом ОСОБА_1 до уповноваженої особи Фонду гарантування вкладів фізичних осіб на ліквідацію Публічного акціонерного товариства "Банк "Київська Русь", Фонду гарантування вкладів фізичних осіб про визнання протиправними й скасування рішень, у якій уповноваженою особою Фонду гарантування вкладів фізичних осіб на ліквідацію Публічного акціонерного товариства "Банк "Київська Русь" Білою Іриною Володимирівною подано заяву про перегляд ухвали Вищого адміністративного суду України від 21 грудня 2016 року, - повернула до Касаційного адміністративного суду у складі Верховного Суду для продовження розгляду у відповідній колегії.
Як зазначено колегією суддів Великої Палати Верховного Суду, в розумінні пункту 2 частини першої статті 237 та абзацу другого частини другої статті 241 КАС України у вказаній редакції постанова колегії суддів Судової палати в адміністративних справах Верховного Суду України від 15 червня 2016 року (справа № 826/20410/14, № 21-286а16), постанови Судової палати у цивільних справах Верховного Суду України від 20 січня 2016 року (справа № 6-3133цс15) та 09 листопада 2016 року (справа № 6-2309цс16), у яких, на думку Уповноваженої особи, по-іншому застосовано норми процесуального права, ніж у справі, що розглядається, не є рішеннями суду касаційної інстанції іншої юрисдикції.
Таким чином, як, зазначено Великою Палатою Верховного Суду, зі змісту доданих до заяви копій ухвал Вищого адміністративного суду України від 14 червня 2016 року (справа № 805/5130/15-а, № К/800/16033/16) та 04 липня 2016 року (справа № 820/4082/15, № К/800/17863/16), постанови Судової палати в адміністративних справах Верховного Суду України від 15 червня 2016 року (справа № 826/20410/14, № 21-286а16), постанов Судової палати у цивільних справах Верховного Суду України від 20 січня 2016 року (справа № 6-3133цс15) та 09 листопада 2016 року (справа № 6-2309цс16) й ухвали Вищого адміністративного суд України від 21 грудня 2016 року, яку заявник просить переглянути, не вбачається неоднакового застосування одних і тих самих норм процесуального права касаційними судами різної юрисдикції, як про це зазначено в ухвалі Верховного Суду у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду від 22 січня 2019 року, а відтак немає підстав для передачі справи на розгляд Великої Палати Верховного Суду.
Крім того, Велика Палата Верховного Суду зазначила, що відповідно до частини третьої статті 237 КАС України у редакції, чинній на час звернення із заявою до суду, у разі якщо під час розгляду справи Верховний Суд України встановить, що існує необхідність відійти від висновку про застосування норми права, викладеного у постанові Верховного Суду України, яка була прийнята іншим складом суду (іншою палатою чи палатами, які брали участь у спільному засіданні), справа передається на розгляд спільного засідання судових палат Верховного Суду України. В ухвалі Верховного Суду у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду від 22 січня 2019 року відсутнє посилання на необхідність відійти від висновку про застосування норми права, викладеного у постанові Верховного Суду України, що також свідчить про відсутність підстав для передачі справи на розгляд Великої Палати Верховного Суду.
18 липня 2019 року справа № 826/15672/15 надійшла до Касаційного адміністративного суду у складі Верховного Суду.
З 15 грудня 2017 року набрали чинності зміни до Кодексу адміністративного судочинства України, внесені Законом України від 3 жовтня 2017 № 2147-VIII "Про внесення змін до Господарського процесуального кодексу України, Цивільного процесуального кодексу України, Кодексу адміністративного судочинства України та інших законодавчих актів" (далі - Закон №2147-VIII), та почав роботу Верховний Суд.
Відповідно до підпункту 1 пункту 1 Розділу VІІ "Перехідні положення" Кодексу адміністративного судочинства України (у редакції Закону 2147-VIII) заяви про перегляд судових рішень Верховним Судом України в адміністративних справах, які подані та розгляд яких не закінчено до набрання чинності цією редакцією Кодексу, передаються до Касаційного адміністративного суду та розглядаються спочатку колегією у складі трьох або більшої непарної кількості суддів за правилами, що діяли до набрання чинності цією редакцією Кодексу. Такі заяви розглядаються без повідомлення та виклику учасників справи, за винятком випадку, коли суд з огляду на обставини справи ухвалить рішення про інше.
Отже, розгляд Касаційним адміністративним судом у складі Верховного Суду заяв про перегляд Верховним Судом України судових рішень здійснюються за правилами Кодексу адміністративного судочинства України, які були чинними до 15 грудня 2017 року, тобто до внесення Законом №2147-VIII змін до цього Кодексу.