ПОСТАНОВА
Іменем України
10 вересня 2019 року
Київ
справа №825/389/16
адміністративне провадження №К/9901/10936/18
Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду:
судді-доповідача - Єресько Л.О.,
суддів: Загороднюка А.Г., Соколова В.М.
розглянувши у попередньому судовому засіданні у касаційній інстанції адміністративну справу №825/389/16
за позовом ОСОБА_1 до Департаменту держаної виконавчої служби Міністерства юстиції України, третя особа - відділ примусового виконання рішень управління державної виконавчої служби Головного територіального управління юстиції у Чернігівській області про визнання протиправною бездіяльності, визнання протиправною та скасування постанови, зобов`язання вчинити дії
за касаційною скаргою Департаменту держаної виконавчої служби Міністерства юстиції України
на постанову Чернігівського окружного адміністративного суду від 15 березня 2016 року, ухвалену колегією у складі: головуючого судді Житняк Л.О., суддів: Д`якова В.І., Соломко І.І.
та ухвалу Київського апеляційного адміністративного суду від 16 травня 2016 року, постановлену колегією у складі: головуючого судді Ісаєнко Ю.А., суддів: Губської Л.В., Федотова І.В.,
УСТАНОВИВ:
Короткий зміст позовних вимог та їх обгрунтування
23 лютого 2016 року ОСОБА_1 (надалі - позивач, ОСОБА_1 ) звернувся до Чернігівського окружного адміністративного суду із позовною заявою до Департаменту державної виконавчої служби Міністерства юстиції України (надалі - відповідач), де просив:
- визнати протиправною бездіяльність щодо невиконання рішення Європейського суду з прав людини від 18 липня 2013 року № 1270/12 у справі "Москаленко та інші проти України" відносно ОСОБА_1 в частині невиконання рішення Деснянського районного суду м. Чернігова від 04.01.2010 (ВП №39414636) та з питання відмови у відновленні його попереднього стану;
- визнати протиправною та скасувати постанову державного виконавця про закінчення виконавчого провадження № 39414636 від 12 лютого 2016 року по примусовому виконанню рішення Європейського суду з прав людини від 18 липня 2013 року №1270/12 у справі "Москаленко та інші проти України" та зобов`язати відповідача повідомити Урядового уповноваженого у справах Європейського суду з прав людини про це судове рішення;
- зобов`язати відповідача виконати рішення Європейського суду з прав людини від 18 липня 2013 року № 1270/12 у справі "Москаленко та інші проти України" у повному обсязі;
- зобов`язати відповідача примусити боржника - Головне управління Пенсійного фонду України в Чернігівській області, зробити перерахунок додаткової пенсії на теперішній час, який залучити до справи виконавчого провадження, здійснити заходи щодо виплати пенсії за минулий час та примусити вказаного боржника відновити його попередній стан (по виконанню рішення Деснянського районного суду м. Чернігова від 04 січня 2010 року, позивач - заявник - ОСОБА_1, ВП № 39414636, ВП № 29341890);
- зобов`язати відповідача постійно контролювати хід виконання вказаних рішень судів.
Позовні вимоги обґрунтовано тим, що рішення Деснянського районного суду м. Чернігова від 04 січня 2010 року на момент звернення до суду із цією позовною заявою не виконане, а отже підстави для закінчення виконавчого провадження відсутні. Крім того, на думку позивача, для повного виконання рішення Європейського суду боржник, одразу після виплати перерахованої пенсії за минулий час, повинен відновити попередній стан позивача за рішенням Європейського суду, тобто продовжувати нараховувати та виплачувати додаткову пенсію у встановленому судом розмірі до перших змін в законодавстві щодо цієї пенсії, чого також не зроблено. Державний виконавець повинен проконтролювати відновлення попереднього стану позивача, і тільки після цього виникнуть підстави для закінчення виконавчого провадження. При цьому, позивач вважає, що виконувати зазначене рішення Європейського суду потрібно незважаючи на проведені зміни у законодавстві щодо пенсій та відновити попередній стан позивача, оскільки зміни в законодавстві жодним чином не впливають на виконання остаточних рішень судів України. Позивач також зазначив, що державний виконавець наділений достатнім переліком повноважень з метою здійснення контролю за станом виконання рішень Європейського суду та судів України та повідомлення Секретаріату Урядового уповноваженого у справах Європейського суду про хід виконання останніх. Спірна постанова містить посилання на додаткову підставу закінчення виконавчого провадження, а саме висновки Європейського суду з прав людини по іншій справі. На думку позивача таке рішення за іншою справою, саме по собі не може бути підставою для закінчення виконавчого провадження. Одночасно позивач наголосив, що згідно рішень судів України відповідач вже був судом зобов`язаний виконати рішення Європейського суду у повному обсязі, попри це він продовжує ігнорувати рішення судів України, чим грубо порушує Конституцію та законодавство України.
Короткий зміст рішень судів попередніх інстанцій
Постановою Чернігівського окружного адміністративного суду від 15 березня 2016 року позов задоволено частково, визнано протиправною бездіяльність відповідача щодо невиконання рішення Європейського суду з прав людини від 18 липня 2013 року №1270/12 у справі "Москаленко та інші проти України" відносно ОСОБА_1, в частині невиконання рішення Деснянського районного суду м. Чернігова від 04 січня 2010 року (ВП №39414636); визнано протиправною та скасовано постанову головного державного виконавця відділу примусового виконання рішень Департаменту державної виконавчої служби Міністерства юстиції України про закінчення виконавчого провадження від 12 лютого 2016 року №39414636 по примусовому виконанню рішення Європейського суду з прав людини від 18 липня 2013 року №1270/12 у справі "Москаленко та інші проти України" в частині виконання рішення національного суду; в іншій частині позову відмовлено.
Задовольняючи частково позовні вимоги суд першої інстанції дійшов висновку, що рішення Європейського суду з прав людини не виконано у повному обсязі, оскільки постанова про закінчення виконавчого провадження ВП № 29341890 (рішення національного суду від 04 січня 2010 року у справі №2а-356/10) скасована в судовому порядку, рішення судів першої та апеляційної інстанцій залишені в силі ухвалою Вищого адміністративного суду України від 19 січня 2016 року, відповідно, в силу преюдиційного значення зазначеної ухвали Вищого адміністративного суду України, підстави вважати рішення національного суду виконаним відсутні.
Ухвалою Київського апеляційного адміністративного суду від 16 травня 2016 року апеляційну скаргу Департаменту державної виконавчої служби Міністерства юстиції України залишено без задоволення, постанову Чернігівського окружного адміністративного суду від 15 березня 2016 року - без змін.
Суд апеляційної інстанції мотивував своє рішення тим, що суд першої інстанції дав належну оцінку обставинам справи, правильно застосував законодавство, яке регулює спірні правовідносини та ухвалив правильне рішення, яке відповідає вимогам матеріального і процесуального права.
Короткий зміст та обґрунтування вимог касаційної скарги та її рух в касаційній інстанції
06 червня 2016 року до Вищого адміністративного суду України надійшла касаційна скарга Департаменту держаної виконавчої служби Міністерства юстиції України про скасування постанови Чернігівського окружного адміністративного суду від 15 березня 2016 року та ухвали Київського апеляційного адміністративного суду від 16 травня 2016 року через допущені судами порушення норм матеріального та процесуального права.
У касаційній скарзі скаржник зазначає, що рішення Європейського суду з прав людини та рішення національного суду в частині перерахунку та виплати пенсії ОСОБА_1 виконано в повному обсязі. Грошові кошти перераховані стягувачу платіжним дорученням Міністерства юстиції України від 07.11.2013 № 4537 у розмірі 21 608,28 грн (еквівалент 2000 євро), платіжним дорученням Міністерства юстиції України від 01.10.2014 № 7088 сплачена пеня за несвоєчасне виконання рішення Європейського суду з прав людини у розмірі 401,78 грн та платіжним дорученням Міністерства юстиції України від 20.06.2014 № 954, від 20.06.2014 № 982 перерахована заборгованість за рішенням національного суду у розмірі 13 850,24 грн. Тому, 12 лютого 2016 року державним виконавцем на підставі пункту 8 частитни 1 статті 49 Закону України "Про виконавче провадження" винесено постанову про закінчення виконавчого провадження у зв`язку з фактичним виконанням рішення згідно з виконавчим документом.
Щодо наявності відкритого виконавчого провадження № 29341890 з виконання національного суду скаржник зазначив, що боржником - Головним управлінням Пенсійного фонду України в Чернігівській області не було надано доказів державному виконавцю щодо перерахування відповідних коштів на користь ОСОБА_1, оскільки відповідне перерахування було здійснено Міністерством юстиції України безпосередньо на рахунок стягувача, у зв`язку з чим боржником по виконавчому провадженню № 29341890 Головне управління Пенсійного фонду України в Чернігівській області може не мати відповідної інформації щодо перерахування вказаних коштів.
Ухвалою Вищого адміністративного суду України від 11 жовтня 2016 року відкрито касаційне провадження за скаргою Департаменту держаної виконавчої служби Міністерства юстиції України про скасування постанови Чернігівського окружного адміністративного суду від 15 березня 2016 року та ухвали Київського апеляційного адміністративного суду від 16 травня 2016 року.
15 грудня 2017 року набрав чинності Закон України від 03 жовтня 2017року № 2147-VІІІ "Про внесення змін до Господарського процесуального кодексу України, Цивільного процесуального кодексу України, Кодексу адміністративного судочинства України та інших законодавчих актів" (далі - Закон № 2147-VІІІ).
Статтею 327 Кодексу адміністративного судочинства України в редакції вищевказаного Закону, обумовлено, що судом касаційної інстанції в адміністративних справах є Верховний Суд.
У зв`язку із початком роботи Верховного Суду, на виконання підпунктів 1, 7 пункту 1 Розділу VII "Перехідні положення" КАС України матеріали касаційної скарги передано до Верховного Суду.
Відповідно до підпункту 4 пункту 1 розділу VII "Перехідні положення" КАС України касаційні скарги (подання) на судові рішення в адміністративних справах, які подані і розгляд яких не закінчено до набрання чинності цією редакцією Кодексу, передаються до Касаційного адміністративного суду та розглядаються спочатку за правилами, що діють після набрання чинності цією редакцією Кодексу.
29 січня 2018 року відповідно до протоколу автоматизованого розподілу судової справи між суддями визначено склад колегії суддів: головуючий суддя (суддя - доповідач) Шарапа В.М., судді Бевзенко В.М., Данилевич Н.А.
Згідно з протоколом повторного автоматизованого розподілу судової справи між суддями, який здійснено на підставі розпорядження заступника керівника апарату Верховного Суду - керівника секретаріату Касаційного адміністративного суду від 21 червня 2019 року №808/0/78-19 у зв`язку із зміною спеціалізації та введенням до іншої палати судді - доповідача Шарапи В.М. (Рішення зборів суддів Верховного Суду в Касаційному адміністративному суді від 20.05.2019 № 14), що унеможливлює його участь у розгляді касаційних скарг, визначено новий склад колегії суддів: головуючий суддя (суддя-доповідач) Єресько Л.О., судді Загороднюк А.Г., Соколов В.М.
Ухвалою Верховного Суду у складі судді Касаційного адміністративного суду Єресько Л.О. від 04 вересня 2019 року дана касаційна скарга була прийнята до провадження, закінчено підготовчі дії та призначено її до розгляду в попередньому судовому засіданні.
Позиція інших учасників справи
Від ОСОБА_1 надійшов відзив на касаційну скаргу, де позивач посилається на не обґрунтованість доводів даної касаційної скарги та просить її відхилити, а рішення прийняті судами першої та апеляційної інстанцій залишити без змін.
Установлені судами фактичні обставини справи
Постановою Деснянського районного суду м.Чернігова від 04 січня 2010 року у справі №2а-356/10 позов ОСОБА_1 до Головного управління Пенсійного фонду України в Черкаській області задоволено частково, визнані протиправними дії відповідача щодо виплати ОСОБА_1 додаткової пенсії у розмірах, менших, ніж передбачені статтею 50 Закону України "Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи"; зобов`язано відповідача здійснити перерахунок додаткової пенсії з 23 жовтня 2008 року у розмірах, відповідно до статті 50 Закону України "Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи" та здійснити відповідні виплати за відрахуванням вже виплачених сум.
Рішенням Європейського суду з прав людини від 18 липня 2013 року №1270/12 у справі "Москаленко та інші проти України" (заява позивача №49131/12 та 249 інших заяв), зокрема:
- оголошено прийнятними скарги заявників, наведені у Додатку 3 (в тому числі скарга ОСОБА_1 ), за пунктом 1 статті 6, статтею 13 Конвенції та за статтею 1 Першого протоколу до Конвенції щодо тривалого невиконання рішень, ухвалених на їхню користь, та щодо відсутності ефективних національних засобів юридичного захисту щодо цих скарг, а решту скарг у заявах - неприйнятною (п. 4);
- постановлено, що було порушення пункту 1 статті 6 Конвенції та статті 1 Першого протоколу до Конвенції (п. 5);
- постановлено, що було порушення статті 13 Конвенції (п. 6).
- постановлено, що:
(a) протягом трьох місяців держава-відповідач має виконати рішення національних судів, ухвалені на користь заявників, які залишаються невиконаними, та сплатити 2000 (дві тисячі) євро кожному заявнику або його/її спадкоємцю; ці суми є відшкодуванням матеріальної та моральної шкоди, а також компенсацією судових витрат, і мають бути сплачені разом з будь-якими податками, що можуть нараховуватись, та конвертовані в національну валюту за курсом на день здійснення платежу;
(b) зі спливом зазначеного тримісячного строку і до остаточного розрахунку на ці суми нараховуватиметься простий відсоток (simple interest) у розмірі граничної позичкової ставки Європейського центрального банку, яка діятиме в період несплати, до якої має бути додано три відсоткові пункти.
Згідно додатку 3 до вказаного рішення, держава повинна виконати постанову національного суду, зокрема, Деснянського районного суду м. Чернігова від 04 січня 2010 року, 04 лютого 2011 року, 23 червня 2011 року.
Постановою державного виконавця відділу примусового виконання рішень Державної виконавчої служби України відкрито виконавче провадження з виконання рішення Європейського суду з прав людини від 18 липня 2013 року № 1270/12.
12 серпня 2013 року позивач звернувся до державного виконавця з заявою, в якій зазначив реквізити рахунку у банку. В цій же заяві позивач вказав, що по вказаним у рішенні Європейського суду з прав людини рішенням національних судів України досі здійснюється примусове виконання Управлінням державної виконавчої служби Головного управління юстиції у Чернігівській області, зокрема, по постанові Деснянського районного суду м. Чернігова від 04 січня 2010 року триває виконавче провадження № 29341890, по постанові Деснянського районного суду м. Чернігова від 04 лютого 2011 року триває виконавче провадження № 35920618, по постанові Деснянського районного суду м. Чернігова від 23 червня 2011 року триває виконавче провадження № 27787753. Крім цього, позивач просив зобов`язати відповідача по рішенню Деснянського районного суду м. Чернігова від 04 січня 2010 року зробити повний розрахунок боргу з додаткової пенсії із розрахунку на теперішній час, тобто за усі місяці по серпень 2013 року включно, з урахуванням рішення Європейського суду з прав людини та вислати копію цього розрахунку на його адресу, а також зобов`язати боржника в подальшому здійснювати виплату додаткової пенсії у розмірі, вказаному у постанові суду від 04 січня 2010 року.