ПОСТАНОВА
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
10 вересня 2019 року
м. Київ
Справа № 904/4685/18
Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного господарського суду: Баранець О.М. - головуючий, Кондратова І.Д., Студенець В.І.,
за участю секретаря судового засідання Низенко В.Р.,
розглянувши у відкритому судовому засіданні касаційну скаргу Акціонерного товариства "Національна акціонерна компанія "Нафтогаз України"
на рішення Господарського суду Дніпропетровської області
у складі судді Красота О.І.
від 21.03.2019
та постанову Центрального апеляційного господарського суду
у складі колегії суддів: Широбокової Л.П., Подобєда І.М., Орєшкіної Е.В.
від 29.05.2019
за позовом Публічного акціонерного товариства "Національна акціонерна компанія "Нафтогаз України"
до Акціонерного товариства "Дніпроазот"
про стягнення 12 430 091,33 грн
за участю представників:
позивача: Литвин П.В.
відповідача: Трубаков Є.О.
ВСТАНОВИВ:
1. Короткий зміст позовних вимог.
У жовтні 2018 року Публічне акціонерне товариство "Національна акціонерна компанія "Нафтогаз України" звернулось до Господарського суду Дніпропетровської області з позовом до Акціонерного товариства "Дніпроазот" про стягнення 12 430 091,33 грн, з яких: 11 318 739,82 грн - основний борг, 633 175,41 грн - пеня, 236 443,77 грн - інфляційні втрати та 241 732,33 грн - три відсотки річних.
В обґрунтування вимог позивач зазначав, що відповідач в порушення умов укладеного з позивачем договору купівлі-продажу природного газу № 3312/1718-ТЕ-3 від 06.10.2017 не виконав своєчасно та в повному обсязі взяті на себе зобов`язання з оплати поставленого позивачем природного газу, в результаті чого у відповідача утворився борг, який підлягає стягненню. Крім того, за порушення виконання своїх договірних зобов`язань щодо своєчасної та повної оплати отриманого природного газу, відповідач відповідно до статті 611, частини 2 статті 625 Цивільного кодексу України та умов договору зобов`язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, три відсотки річних від простроченої суми та пеню.
2. Короткий виклад обставин справи, встановлених судами попередніх інстанцій.
06.10.2017 між Публічним акціонерним товариством "Національна акціонерна компанія "Нафтогаз України" (постачальник, позивач) та Публічним акціонерним товариством "Дніпроазот" (споживач, відповідач) був укладений договір постачання природного газу № 3312/1718-ТЕ-3 (далі по тексту - договір), відповідно до пунктів 1.1., 1.2., 2.1. якого постачальник зобов`язався поставити споживачеві у 2017-2018 роках (у період з 01.10.2017 по 31.03.2018) природний газ в обсязі до 7695,000 тис. куб.м. з розподіленням зазначеного обсягу газу по місяцях: у жовтні 2017 року 368,000 тис. куб.м., у листопаді 2017 року - 1241,000 тис. куб.м., у грудні 2017 року - 1568,000 тис. куб.м., у січні 2018 року - 1674,000 тис. куб.м., у лютому 2018 року - 1490,000 тис. куб.м., у березні 2018 року - 1354,000 тис. куб.м., а споживач зобов`язався оплатити його на умовах цього договору та використати виключно для виробництва теплової енергії для надання послуг з опалення та постачання гарячої води населенню.
У подальшому сторони уклали між собою додаткову угоду № 1 від 30.11.2017, якою змінили обсяги постачання природного газу та виклали пункт 2.1. договору в іншій редакції, згідно з якою постачальник передає споживачу природний газ у період з 01.10.2017 по 31.03.2018 (включно) орієнтовним обсягом до 7 515,860 тис куб. метрів з розподіленням зазначеного обсягу газу по місяцях (тис.куб.м): у жовтні - 188,860, решта місяців - без змін. У додатковій угоді № 4 від 21.02.2018 сторони визначили обсяг постачання природного газу до 6744,383 тис.куб.м., в тому числі по місяцях (тис.куб.м): у січні 2018 року - 1605,061, решта місяців - без змін. У додатковій угоді № 5 від 26.03.2018 визначили обсяг постачання природного газу до 6725,707 тис.куб.м., в тому числі по місяцях (тис.куб.м): у лютому 2018 року - 1471,324, решта місяців - без змін. У додатковій угоді № 6 від 31.03.2018 визначили обсяг постачання природного газу до 6882,857 тис.куб.м., в тому числі по місяцях (тис.куб.м): у березні 2018 року - 1511,150, решта місяців - без змін.
У пункті 6.1. договору сторони досягли домовленості, що оплата за газ здійснюється споживачем виключно коштами шляхом 100% поточної оплати протягом місяця поставки газу. Остаточний розрахунок за фактично переданий газ здійснюється до 25-го числа (включно) місяця, наступного за місяцем поставки. Сторони в абзаці другому пункту 6.1. договору погодили, що з урахуванням пункту 11.3. цього договору (зі змінами внесеними додатковою угодою № 2 від 23.01.2017) укладення договору про організацію взаєморозрахунків, а також підписання сторонами відповідно до постанови Кабінету міністрів України № 20 від 11.01.2005 "Про затвердження Порядку перерахування деяких субвенцій з державного бюджету місцевим бюджетам на надання пільг, субсидій та компенсацій" спільних протокольних рішень про організацію взаєморозрахунків за природний газ та теплопостачання, не змінює строків та умов розрахунків за цим договором.
У пункті 8.2. договору сторони передбачили, що у разі прострочення споживачем оплати згідно з пунктом 6.1. цього договору він зобов`язується сплатити постачальнику пеню в розмірі 16,4% річних, але не більше подвійної облікової ставки Національного банку України, що діяла у період, за який нараховується пеня, розраховану від суми простроченого платежу за кожний день прострочення. Згідно із зазначеним пунктом нарахування пені не здійснюється постачальником на суми оплат, проведені споживачем відповідно до постанови Кабінету Міністрів України № 256 від 04.03.2002.
Додатковою угодою № 2/2 від 22.01.2018 сторони внесли зміни в пункт 8.2. договору, зокрема щодо розміру пені та визначили пеню у розмірі 15,3% річних, але не більше подвійної облікової ставки Національного банку України, що діяла у період, за який нараховується пеня, розраховану від суми простроченого платежу за кожний день прострочення. Відповідно до пункту 6 додаткової угоди № 2/2 вона набирає чинності з дати її підписання і діє з 01.01.2018.
Договір набирає чинності з дати підписання уповноваженими представниками сторін та скріплення підпису постачальника печаткою, і діє в частині реалізації природного газу з 01.10.2017 до 31.03.2018 (включно), а в частині проведення розрахунків - до їх повного здійснення (пункт 12.1. договору).
На виконання умов договору постачальник протягом періоду з жовтня 2017 року по березень 2018 року включно поставив споживачу, а останній прийняв природний газ на загальну суму 40 818 095,14 грн, що підтверджується актами приймання - передачі природного газу від 31.10.217 на суму 1 120 015,34 грн, від 30.11.2017 на суму 6 314 933,06 грн, від 31.12.2017 на суму 6 177 229,18 грн, від 31.01.2018 на суму 9 518 653,75 грн, від 28.02.2018 на суму 8 725 539,85 грн, від 31.03.2018 на суму 8 961 723,96 грн. Вказані акти підписані та скріплені печатками сторін без зауважень та заперечень до них.
Однак, споживач сплатив вартість природного газу не в повному обсязі та здійснював оплату з порушенням встановлених у договорі строків, з огляду на що постачальник звернувся до Господарського суду Дніпропетровської області з цим позовом про стягнення зі споживача:
- основного боргу в сумі 11 318 739,82 грн,
- пені в сумі 633 175,41 грн за період з 28.11.2017 по 20.08.2018,
- трьох відсотків річних в сумі 241 732,33 грн за період з 28.11.2017 по 20.08.2018
- інфляційних втрат в сумі 236 443,77 грн за період з грудня 2017 року по липень 2018 року (з урахуванням часткових оплат).
3. Короткий зміст рішення місцевого та постанови апеляційного господарських судів і мотиви їх прийняття.
Господарський суд Дніпропетровської області рішенням від 21.03.2019, залишеним без змін постановою Центрального апеляційного господарського суду від 29.05.2019, позов задовольнив частково. Провадження у справі стосовно суми 9 164 667,08 грн закрив. Стягнув з Акціонерного товариства "ДніпроАЗОТ" на користь Публічного акціонерного товариства "Національна акціонерна компанія "Нафтогаз України" 316 587,70 грн пені, 241 732,33 грн три відсотки річних, 236 443,77 грн інфляційних витрат та судовий збір у сумі 154 140,27 грн. У решті позовних вимог відмовив.
Суди попередніх інстанцій відмовили у задоволенні позову в частині стягнення 2 154 072,76 грн основного боргу, врахувавши те, що зазначена сума була сплачена відповідачем до подання позову, а також закрили провадження у справі в частині стягнення 9 164 667,08 грн основного боргу на підставі пункту 2 частини 1 статті 231 Господарського процесуального кодексу України з огляду на відсутність спору в цій частині, оскільки зазначена суми була сплачена відповідачем після відкриття провадження у справі.
Задовольняючи позовні вимоги про стягнення інфляційних втрат та трьох відсотків річних в заявлених позивачем до стягнення сумах, суди попередніх інстанцій виходили з того, що обставини прострочення відповідачем виконання свого грошового зобов`язання щодо оплати отриманого природного газу у встановлені в договорі постачання природного газу № 3312/1718-ТЕ-3 від 06.10.2017 строки є доведеними та не спростовані відповідачем і є підставою для стягнення з відповідача інфляційних втрат, трьох відсотків річних, розмір яких визначений позивачем правильно.
Задовольняючи позовні вимоги про стягнення пені частково, місцевий господарський суд, з яким погодився і суд апеляційної інстанції, керуючись частиною 3 статті 551 Цивільного кодексу України, статтею 233 Господарського кодексу України дійшов висновку про наявність підстав для зменшення заявленої позивачем до стягнення пені на 50%. При цьому суди врахували те, що основний борг був погашений відповідачем повністю, господарська діяльність відповідача в частині виробництва та постачання теплової енергії в гарячій воді є збитковою з огляду на неналежне виконанням населенням як кінцевим споживачем природного газу зобов`язань з оплати отриманих послуг з централізованого опалення та гарячої води, в діях відповідача відсутній прямий умисел у порушенні зобов`язання, своєчасне виконання якого залежить від кінцевих споживачів, а не безпосередньо та не лише від відповідача та в матеріалах справи відсутні докази погіршення фінансового стану позивача, ускладнення в господарській діяльності чи завдання позивачу збитків внаслідок порушення відповідачем умов договору № 3312/1718-ТЕ-3 від 06.10.2017.
4. Короткий зміст вимог касаційної скарги.
У касаційній скарзі позивач - Акціонерне товариство "Національна акціонерна компанія "Нафтогаз України" просить скасувати рішення Господарського суду Дніпропетровської області від 21.03.2019 та постанову Центрального апеляційного господарського суду від 29.05.2019 в частині зменшення пені на 316 587,71 грн та ухвалити в цій частині позовних вимог нове рішення про стягнення 316 587,71 грн пені, у стягненні яких було відмовлено.
5. Узагальнені доводи особи, яка подала касаційну скаргу.
В обґрунтування вимог касаційної скарги скаржник посилається на неправильне застосування судами попередніх інстанцій норм матеріального права, а саме: статей 525, 526, 598 - 599, 617 Цивільного кодексу України, частини 2 статті 218, статті 233 та частини 3 статті 219 Господарського кодексу України. За твердження скаржника суди попередніх інстанцій:
- при зменшення пені не врахували інтереси позивача, особливості його майнового стану, фінансове становище, не дослідили ступінь виконання контрагентами зобов`язань перед позивачем;
- дійшли помилкового висновку про наявність підстав для зменшення пені, оскільки не врахували, що наведені відповідачем в клопотання про зменшення розміру пені не мають ознак обставин непереборної сили, залишили поза увагою відсутність в матеріалах справи доказів вжиття відповідачем всіх належних заходів для недопущення правопорушення та доказів неправомірних дій з боку позивача.
6. Узагальнений виклад позиції інших учасників справи.
У відзиві на касаційну скаргу відповідач просить відмовити у задоволенні касаційної скарги та залишити без змін рішення Господарського суду Дніпропетровської області 21.03.2019 та постанову Центрального апеляційного господарського суду від 29.05.2019, посилаючись на те, що суди попередніх інстанцій дійшли обґрунтованих висновків про наявність підстав для зменшення відповідальності відповідача у вигляді зменшення пені. За твердженням відповідача суди попередніх інстанцій в повному обсязі дослідили матеріали справи, ухвалили правильні рішення відповідно до норм чинного законодавства, а доводи скаржника в касаційній скарзі є безпідставними та необґрунтованими та не спростовують правильні висновки судів.
Позиція Верховного Суду
7. Оцінка аргументів учасників справи і висновків місцевого господарського суду та суду апеляційної інстанцій.
Касаційний господарський суд, обговоривши доводи касаційної скарги, перевіривши матеріали справи, юридичну оцінку обставин справи та повноту їх встановлення судами, дослідивши правильність застосування судами першої та апеляційної інстанцій норм матеріального та дотримання норм процесуального права, вважає, що касаційна скарга не підлягає задоволенню.
Як правильно встановили суди попередніх інстанцій, укладений між сторонами у справі договір постачання природного газу № 3312/1718/ТЕ-3 від 06.10.2017 за своєю правовою природою є договором постачання енергетичними та іншими ресурсами.
За змістом статті 714 Цивільного кодексу України за договором постачання енергетичними та іншими ресурсами через приєднану мережу одна сторона (постачальник) зобов`язується надавати другій стороні (споживачеві, абонентові) енергетичні та інші ресурси, передбачені договором, а споживач (абонент) зобов`язується оплачувати вартість прийнятих ресурсів та дотримуватись передбаченого договором режиму її використання, а також забезпечити безпечну експлуатацію енергетичного та іншого обладнання.
До договору постачання енергетичними та іншими ресурсами через приєднану мережу застосовуються загальні положення про купівлю-продаж, положення про договір поставки, якщо інше не встановлено законом або не випливає із суті відносин сторін.
Відповідно до частини 1 та 6 статті 265 Господарського кодексу України за договором поставки одна сторона - постачальник зобов`язується передати (поставити) у зумовлені строки (строк) другій стороні - покупцеві товар (товари), а покупець зобов`язується прийняти вказаний товар (товари) і сплатити за нього певну грошову суму. До відносин поставки, не врегульованих цим Кодексом, застосовуються відповідні положення Цивільного кодексу України про договір купівлі-продажу.
Згідно з частинами 1, 2 статті 692 Цивільного кодексу України покупець зобов`язаний оплатити товар після його прийняття або прийняття товаророзпорядчих документів на нього, якщо договором або актами цивільного законодавства не встановлений інший строк оплати товару. Покупець зобов`язаний сплатити продавцеві повну ціну переданого товару.
У пункті 6.1. договору сторони погодили, що оплата за природний газ здійснюється споживачем виключно коштами шляхом 100% поточної оплати протягом місяця поставки природного газу. Остаточний розрахунок за фактично переданий природний газ здійснюється до 25-го числа (включно) місяця, наступного за місяцем поставки газу.
Згідно з частинами 1 та 2 статті 193 Господарського кодексу України суб`єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов`язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов`язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться. Кожна сторона повинна вжити усіх заходів, необхідних для належного виконання нею зобов`язання, враховуючи інтереси другої сторони та забезпечення загальногосподарського інтересу. Порушення зобов`язань є підставою для застосування господарських санкцій, передбачених цим Кодексом, іншими законами або договором.
Відповідно до статті 526 Цивільного кодексу України зобов`язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.