ПОСТАНОВА
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
10 вересня 2019 року
м. Київ
Справа № 904/4565/18
Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного господарського суду: Баранець О.М. - головуючий, Кондратова І.Д., Студенець В.І.,
за участю секретаря судового засідання Низенко В.Р.,
розглянувши у відкритому судовому засіданні касаційну скаргу Акціонерного товариства "Національна акціонерна компанія "Нафтогаз України"
на рішення Господарського суду Дніпропетровської області
у складі судді Новікової Р.Г.
від 26.12.2018
та постанову Центрального апеляційного господарського суду
у складі колегії суддів: Широбокової Л.П., Подобєда І.М., Орєшкіної Е.В.
від 18.03.2019
за позовом Публічного акціонерного товариства "Національна акціонерна компанія "Нафтогаз України"
до Акціонерного товариства "Дніпроазот"
про стягнення пені 1 208 923,36 грн, інфляційних втрат 1 199 508,09 грн, 3% річних 377 437,27 грн
за участю представників:
позивача: Литвин П.В.
відповідача: Трубаков Є.О.
ВСТАНОВИВ:
1. Короткий зміст позовних вимог.
У жовтні 2018 року Публічне акціонерне товариство "Національна акціонерна компанія "Нафтогаз України" звернулось до Господарського суду Дніпропетровської області з позовом до Акціонерного товариства "Дніпроазот" про стягнення 2 785 868,72 грн, з яких: 1 208 923,36 грн - пеня, 1 199 508,09 грн - інфляційні втрати та 377 437,27 грн - три відсотки річних.
В обґрунтування вимог позивач зазначав, що відповідач в порушення умов укладеного з позивачем договору постачання природного газу № 4778/1617-ТЕ-3 від 26.08.2016 не виконав своєчасно взяті на себе зобов`язання з оплати поставленого позивачем природного газу та відповідно до статті 611, частини 2 статті 625 Цивільного кодексу України та умов договору за порушення виконання своїх договірних зобов`язань щодо своєчасної оплати отриманого природного газу має сплатити інфляційні втрати за весь час прострочення, три відсотки річних від простроченої суми та за невиконання своїх зобов`язань у встановлений в договорі строк сплатити пеню.
2. Короткий виклад обставин справи, встановлених судами попередніх інстанцій.
26.08.2016 між Публічним акціонерним товариством "Національна акціонерна компанія "Нафтогаз України" (постачальник, позивач) та Публічним акціонерним товариством "Дніпроазот" (споживач, відповідач) був укладений договір постачання природного газу № 4778/1617-ТЕ-3 (далі по тексту - договір), відповідно до пунктів 1.1., 1.2., 2.1. якого постачальник зобов`язався поставити споживачеві у 2016-2017 роках (у період з 01.10.2016 по 31.03.2017) природний газ в обсязі до 6 077,000 тис. куб.м. з розподіленням зазначеного обсягу газу по місяцях в межах 4-го кварталу 2016 року (2 311,000 тис. куб.м.) та 1-го кварталу 2017 року (3 766,000 тис. куб.м.), а споживач зобов`язався оплатити його на умовах цього договору та використати виключно для виробництва теплової енергії для надання послуг з опалення та постачання гарячої води населенню.
У подальшому сторони уклали між собою додаткову угоду № 6 від 31.03.2017, якою змінили обсяги постачання природного газу та виклали пункт 2.1. договору в іншій редакції, згідно з якою постачальник передає споживачу природний газ у період з 01.10.2016 по 31.03.2017 (включно) орієнтовним обсягом до 6 942,128 тис. куб. метрів з розподіленням зазначеного обсягу газу по місяцях (тис.куб.м): у жовтні 2016 року - 383,433; у листопаді 2016 року - 1207,841; у грудні 2016 року - 1549,329; у січні 2017 року - 1809,728; у лютому 2017 року - 1391,479; у березні 2017 року - 600,318.
У пункті 6.1. договору сторони досягли домовленості, що оплата за газ здійснюється споживачем виключно коштами шляхом 100% поточної оплати протягом місяця поставки газу. Остаточний розрахунок за фактично переданий газ здійснюється до 25-го числа (включно) місяця, наступного за місяцем поставки. Сторони погодили, що з урахуванням пункту 11.3. цього договору (зі змінами внесеними додатковою угодою № 2 від 23.01.2017) укладення договору про організацію взаєморозрахунків, а також підписання сторонами відповідно до постанови Кабінету Міністрів України № 20 від 11.01.2005 "Про затвердження Порядку перерахування деяких субвенцій з державного бюджету місцевим бюджетам на надання пільг, субсидій та компенсацій" спільних протокольних рішень про організацію взаєморозрахунків за природний газ та теплопостачання, не змінює строків та умов розрахунків за цим договором.
Згідно з пунктом 8.2. договору споживач зобов`язався у разі прострочення ним оплати згідно з пунктом 6.1. цього договору сплатити постачальнику пеню у розмірі 21% річних, але не більше подвійної облікової ставки Національного банку України, що діяла у період, за який нараховується пеня, розраховану від суми простроченого платежу за кожний день прострочення. Нарахування пені не здійснюється постачальником на суми оплат, проведені споживачем відповідно до постанови Кабінету Міністрів України № 20 від 11.01.2005.
Договір набирає чинності з дати підписання уповноваженими представниками сторін та скріплення підпису постачальника печаткою, і діє в частині реалізації природного газу з 01.10.2016 до 31.03.2017 (включно), а в частині проведення розрахунків - до їх повного здійснення (пункт 12.1. договору).
На виконання умов договору постачальник протягом періоду з жовтня 2016 року по березень 2017 року включно поставив споживачу, а останній прийняв природний газ на загальну суму 41 169 595,90 грн, що підтверджується актами приймання-передачі природного газу від 31.10.2016 на суму 2 273 911,07 грн, від 30.11.2016 на суму 7 162 980,26 грн, від 31.12.2016 на суму 9 188 140,70 грн, від 31.01.2017 на суму 10 732 410,94 грн, від 28.02.2017 на суму 8 252 027,06 грн, від 31.03.2017 на суму 3 560 125,87 грн. Вказані акти підписані та скріплені печатками сторін без зауважень та заперечень до них.
Споживач сплатив вартість природного газу в повному обсязі, однак, здійснював оплату з порушенням встановлених у договорі строків, з огляду на що постачальник звернувся до Господарського суду Дніпропетровської області з цим позовом про стягнення зі споживача:
- пені в сумі 1 208 923,36 грн за загальний період прострочення виконання свого зобов`язання з оплати природного газу з 28.02.2017 по 16.11.2017 (з урахуванням часткових оплат),
- трьох відсотків річних в сумі 377 437,27 грн за загальний період прострочення виконання грошового зобов`язання з 26.11.2016 по 21.12.2017 (з урахуванням часткових оплат)
- інфляційних втрат в сумі 1 199 508,09 грн за загальний період прострочення виконання грошового зобов`язання з грудня 2016 року по листопад 2017 року (з урахуванням часткових оплат).
3. Короткий зміст рішення місцевого та постанови апеляційного господарських судів і мотиви їх прийняття.
Господарський суд Дніпропетровської області рішенням від 26.12.2018, залишеним без змін постановою Центрального апеляційного господарського суду від 18.03.2019, позовні вимоги задовольнив частково, зменшив розмір пені на 40% та стягнув з Акціонерного товариства "Дніпроазот" на користь Публічного акціонерного товариства "Національна акціонерна компанія "Нафтогаз України" пеню в сумі 725 354,01 грн, три відсотки річних в сумі 377 437,27 грн, інфляційні втрати в сумі 1 161 489,23 грн та витрати по сплаті судового збору в сумі 41 217,75 грн. У решті позову відмовив.
Судові рішення мотивовані тим, що обставини порушення відповідачем встановлених у договорі постачання природного газу № 4778/1617-ТЕ-3 від 26.08.2016 строків оплати природного газу є доведеними та не спростовані відповідачем. За висновком судів прострочення виконання відповідачем свого грошового зобов`язання та невиконання зобов`язання у встановлений договором строк є підставою для стягнення з відповідача інфляційних втрат, трьох відсотків річних та пені. Дослідивши проведені позивачем розрахунки заявлених до стягнення сум, суди встановили, що розмір пені та трьох відсотків річних визначений позивачем правильно, а при проведенні розрахунку інфляційних втрат позивач нарахував індекс інфляції на суму основного боргу з урахуванням індексу інфляції попереднього місяця, що за висновком судів суперечить частині 2 статті 625 Цивільного кодексу України, оскільки базою (основою) для нарахування інфляційних втрат є сума основного боргу, необтяжена іншими нарахуваннями, у зв`язку з чим місцевий господарський суд провів власний розрахунок інфляційних втрат, з яким погодився суд апеляційної інстанції, та задовольнив зазначену позовну вимогу частково, відмовивши у стягненні суми інфляційної складової в розмірі 38 018, 86 грн.
Задовольняючи позовні вимоги про стягнення пені частково, місцевий господарський суд, з яким погодився і суд апеляційної інстанції, керуючись частиною 3 статті 551 Цивільного кодексу України, статтею 233 Господарського кодексу України дійшов висновку про наявність підстав для зменшення заявленої позивачем до стягнення пені на 40%, врахувавши те, що господарська діяльність відповідача є збитковою з огляду на невиконанням перед ним населенням як кінцевими споживачами зобов`язань з оплати отриманих послуг з централізованого опалення, а в матеріалах справи відсутні докази погіршення фінансового стану позивача, ускладнення в господарській діяльності чи завдання позивачу збитків внаслідок порушення відповідачем умов договору та в діях відповідача відсутній прямий умисел у порушенні зобов`язання, своєчасне виконання якого залежить від кінцевих споживачів, а не безпосередньо та лише від відповідача.
4. Короткий зміст вимог касаційної скарги.
У касаційній скарзі позивач - Акціонерне товариство "Національна акціонерна компанія "Нафтогаз України" просить скасувати рішення Господарського суду Дніпропетровської області від 26.12.2018 та постанову Центрального апеляційного господарського суду від 18.03.2019 в частині зменшення пені та відмови у стягненні 483 569,35 грн пені та 38 018,86 грн інфляційних втрат та ухвалити в цих частинах нове рішення, яким задовольнити позовні вимоги про стягнення 483 569,35 грн пені та 38 018,86 грн інфляційних втрат, у стягненні яких було відмовлено.
5. Узагальнені доводи особи, яка подала касаційну скаргу.
В обґрунтування вимог касаційної скарги скаржник посилається на неправильне застосування судами попередніх інстанцій норм матеріального права, а саме: статей 525, 526, 598 - 599, 625 Цивільного кодексу України, статті 233 Господарського кодексу України, та порушення судами норм процесуального права. За твердження скаржника суди попередніх інстанцій:
- при зменшення пені не врахували інтереси позивача, особливості його майнового стану, фінансове становище, не дослідили ступінь виконання контрагентами зобов`язань перед позивачем;
- дійшли помилкового висновку про наявність підстав для зменшення пені, оскільки залишили поза увагою відсутність в матеріалах справи доказів вжиття відповідачем всіх належних заходів для недопущення правопорушення та доказів неправомірних дій з боку позивача;
- дійшли помилкового висновку щодо неправильного обрахування позивачем інфляційних втрат, оскільки при проведенні позивачем розрахунку інфляційних втрат був застосований сукупний індекс інфляції, помножений на суму боргу, що відповідає методиці, викладеній в листі Верховного Суду України № 62-97 від 03.04.1997 та в постанові Пленуму Вищого господарського суду України № 14 від 17.12.2013;
- не врахували висновки, викладені в постановах Верховного Суду від 17.07.2018 у справі № 904/10242/17 та від 04.12.2018 у справі № 913/63/18, про те, що нарахування інфляційних втрат за наступний період з урахуванням збільшення суми боргу на індекс інфляції попереднього місяця є обґрунтованим.
6. Узагальнений виклад позиції інших учасників справи.
У відзиві на касаційну скаргу відповідач просить відмовити у задоволенні касаційної скарги та залишити без змін рішення Господарського суду Дніпропетровської області 26.12.2018 та постанову Центрального апеляційного господарського суду від 18.03.2019, посилаючись на те, що суди попередніх інстанцій дійшли обґрунтованих висновків про наявність підстав для зменшення відповідальності відповідача у вигляді зменшення пені та про неправильний розрахунок інфляційних втрат, проведений позивачем. За твердженням відповідача суди попередніх інстанцій в повному обсязі дослідили матеріали справи, ухвалили правильні рішення відповідно до норм чинного законодавства, а доводи скаржника в касаційній скарзі є безпідставними та необґрунтованими та не спростовують правильні висновки судів.
Позиція Верховного Суду
7. Оцінка аргументів учасників справи і висновків місцевого господарського суду та суду апеляційної інстанцій.
Касаційний господарський суд, обговоривши доводи касаційної скарги, перевіривши матеріали справи, юридичну оцінку обставин справи та повноту їх встановлення судами, дослідивши правильність застосування судами першої та апеляційної інстанцій норм матеріального та дотримання норм процесуального права, вважає, що касаційна скарга підлягає частковому задоволенню.
Згідно з частинами 1, 2 статті 692 Цивільного кодексу України покупець зобов`язаний оплатити товар після його прийняття або прийняття товаророзпорядчих документів на нього, якщо договором або актами цивільного законодавства не встановлений інший строк оплати товару. Покупець зобов`язаний сплатити продавцеві повну ціну переданого товару.
У пункті 6.1. договору сторони погодили, що оплата за газ здійснюється покупцем виключно грошовими коштами шляхом 100% поточної оплати протягом місяця поставки газу. Остаточний розрахунок за фактично переданий природний газ здійснюється до 25-го числа (включно) місяця, наступного за місяцем поставки газу.
Згідно з частинами 1 та 2 статті 193 Господарського кодексу України суб`єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов`язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов`язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться. Кожна сторона повинна вжити усіх заходів, необхідних для належного виконання нею зобов`язання, враховуючи інтереси другої сторони та забезпечення загальногосподарського інтересу. Порушення зобов`язань є підставою для застосування господарських санкцій, передбачених цим Кодексом, іншими законами або договором.
Відповідно до статті 526 Цивільного кодексу України зобов`язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.
Якщо у зобов`язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін) (частина 1 статті 530 Цивільного кодексу України).
Однак, як встановили суди попередніх інстанцій, відповідач в порушення умов договору постачання природного газу № 4778/1617-ТЕ-3 від 26.08.2016 неналежним чином виконував свій обов`язок з оплати прийнятого від позивача в жовтні 2016 року - березні 2017 року обсягу природного газу, здійснював оплату з порушенням встановлених в договорі строків для оплати.
Статтею 610 Цивільного кодексу України передбачено, що порушенням зобов`язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов`язання (неналежне виконання).
Згідно з частиною 1 статті 612 Цивільного кодексу України боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов`язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом.
Відповідно до статті 611 Цивільного кодексу України у разі порушення зобов`язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом, зокрема сплата неустойки.
Неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов`язання. Пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов`язання за кожен день прострочення виконання (статті 549 Цивільного кодексу України ).
У пункті 8.2. договору сторони визначили відповідальність споживача за прострочення оплати отриманого природного газу та погодили, що у разі прострочення споживачем оплати згідно з пунктом 6.1. цього договору він зобов`язується сплатити постачальнику пеню у розмірі 21% річних, але не більше подвійної облікової ставки Національного банку України, що діяла у період, за який нараховується пеня, розраховану від суми простроченого платежу за кожний день прострочення.
Отже, у зв`язку з неналежним виконанням відповідачем, який за умовами договору зобов`язався нести відповідальність за прострочення оплати природного газу та сплатити штрафні санкції, позивач, керуючись чинним законодавством та умовами пункту 8.2. договору № 4778/1617-ТЕ-3 від 26.08.2016, правильно та обґрунтовано нарахував і заявив до стягнення з відповідача у цій справі пеню.
Суди попередніх інстанцій встановили, що у зв`язку з неналежним виконанням відповідачем протягом періоду з 28.02.2017 по 16.11.2017 своїх зобов`язань за договором зі своєчасної оплати отриманого від позивача природного газу позивач нарахував та заявив до стягнення у цій справі 1 208 923,36 грн пені.
Разом з цим суди попередніх інстанцій встановили, що відповідач звернувся до місцевого господарського суду із заявою про зменшення розміру штрафних санкцій, в якій просив суд зменшити заявлену позивачем до стягнення з нього пеню на 80%. В обґрунтування зазначеного клопотання відповідач послався на скрутне фінансове становище, в якому перебуває товариство, на те, що природний газ, який поставлявся позивачем відповідачу за договором № 4778/1617-ТЕ-3 від 26.08.2016, використовувався виключно для вироблення теплової енергії для населення, яку відповідач продавав теплопостачальним організаціям, які в свою чергу несвоєчасно та не в повному обсязі здійснювали з відповідачем розрахунки та мають перед ним значну дебіторську заборгованість. Відповідач також зазначає про те, що несвоєчасний розрахунок за природний газ за договором виник не з його і обставини несвоєчасної оплати є об`єктивними, оскільки своєчасність оплати вартості природного газу за договором залежала від своєчасності розрахунків населення за опалення та від учасників відносин з організації взаєморозрахунків за природний газ та теплопостачання шляхом перерахування деяких субвенцій з державного бюджету місцевим бюджетами, зокрема від наявності та строків переказу коштів Головним розпорядником коштів - Головним управлінням Державної казначейської служби України. За твердженням відповідача він не має можливості сплатити повну суму заявленої позивачем до стягнення пені через відсутність достатнього обсягу коштів та неможливості відшукати додаткові кошти, стягнення неустойки в повному обсязі в примусовому порядку призведе до арешту коштів на рахунках товариства, що значно погіршить господарську діяльність відповідача, призведе до повного зупинення його виробничої та господарської діяльності, зокрема зупинення виробництва хлорної продукції, незабезпечення питною водою учбових закладів, дитячих садків, лікарень та інших об`єктів соціальної інфраструктури, спричинить виникнення дефіциту знезаражувальних реагентів на ринку, які необхідні для виготовлення питної води, вивільнення значної кількості робітників.