ПОСТАНОВА
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
10 вересня 2019 року
м. Київ
Справа № 912/2369/18
Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного господарського суду:
Ткач І.В. - головуючий, Вронська Г.О., Кондратова І.Д.,
розглянув в порядку письмового провадження касаційну скаргу Комунального підприємства "Житлосвіт 2012"
на постанову Центрального апеляційного господарського суду від 09.04.2019
(головуючий суддя Коваль Л.А., судді Пархоменко Н.В., Чередко А.Є.)
та рішення Господарського суду Кіровоградської області від 02.01.2019
(суддя Кабакова В.Г.)
у справі №912/2369/18
за позовом Спільного підприємства Товариства з обмеженою відповідальністю "Світловодськпобут"
до 1) Світловодської міської ради, 2) Комунального підприємства "Житлосвіт 2012"
про стягнення 303 551,39 грн,
ВСТАНОВИВ:
ІСТОРІЯ СПРАВИ
1. Стислий виклад позовних вимог
1.1. У вересні 2018 року Спільне підприємство Товариство з обмеженою відповідальністю "Світловодськпобут" (далі - СП ТОВ "Світловодськпобут") звернулось до Господарського суду Кіровоградської області з позовом до Світловодської міської ради, Комунального підприємства "Житлосвіт 2012" (далі - КП "Житлосвіт 2012") про стягнення солідарно з відповідачів заборгованості у сумі 303 551,39 грн, з яких: 220 323,19 грн основний борг за централізоване опалення, 67 556,21 грн інфляційних втрат та 15 671,99 грн 3% річних.
1.2. Позов обґрунтований порушенням відповідачами ч. 2 ст. 24 Закону України "Про теплопостачання", які не уклали договір теплопостачання з позивачем. При цьому КП "Житлосвіт 2012" у визначені періоди, будучи балансоутримувачем відповідних нежитлових приміщень, отримувало прибуток від передачі в оренду цих приміщень, та фактично не сплачувало вартість послуг з централізованого опалення.
1.3. Відповідачем-2 подано клопотання про застосування позовної давності до заявлених позовних вимог.
2. Обставини справи, встановлені судами першої та апеляційної інстанцій
2.1. Рішенням Виконавчого комітету Світловодської міської ради №742 від 15.08.2012 "Про визначення виконавця житлово-комунальної послуги з централізованого опалення та гарячого водопостачання" виконавцем послуг з централізованого опалення та гарячого водопостачання для споживачів у приватних будинках, будинках садибного типу та для споживачів у багатоквартирних будинках з використанням внутрішньобудинкових теплових мереж визначено СП ТОВ "Світловодськпобут".
2.2. Рішенням Виконавчого комітету Світловодської міської ради Кіровоградської області №522 від 11.07.2014 "Про визнання комунального підприємства "Житлосвіт 2012" балансоутримувачем житлового фонду" визнано балансоутримувачем житлового фонду комунальної власності територіальної громади м. Світловодськ КП "Житлосвіт 2012".
Пунктом 2 даного рішення зобовʼязано КП "Житлосервіс 2012" передати обʼєкти житлового фонду комунальної власності територіальної громади м. Світловодськ на баланс КП "Житлосвіт 2012".
2.3. Рішенням Виконавчого комітету Світловодської міської ради Кіровоградської області №118 від 26.02.2016 "Про визнання КП "Житлосервіс 2012" балансоутримувачем обʼєктів житлового фонду комунальної власності територіальної громади м. Світловодська" визнано балансоутримувачем обʼєктів житлового фонду комунальної власності територіальної громади м. Світловодська КП "Житлосервіс 2012".
Пунктом 2 цього рішення вирішено передати з балансу КП "Житлосвіт 2012" на баланс КП "Житлосервіс 2012" обʼєкти житлового фонду комунальної власності територіальної громади м. Світловодська.
У пункті 5 цього ж рішення зазначено, що рішення №522 від 11.07.2014 "Про визнання комунального підприємства "Житлосвіт 2012" балансоутримувачем житлового фонду" визнано таким, що втратило чинність.
На виконання рішення Виконавчого комітету Світловодської міської ради №522 від 11.07.2014, відповідно до копії авізо №3 від 25.11.2014 з балансу КП "Житлосервіс 2012" передано на баланс КП "Житлосвіт 2012" обʼєкти житлового фонду згідно з додатком №1.
2.4. Згідно з п. 3 рішення Виконавчого комітету Світловодської міської ради від 10.04.2013 за №259 "Про передачу на баланс Комунального підприємства "Житлосервіс 2012" та Комунального підприємства "Житлосвіт 2012" житлових будинків та споруд" вирішено передати з балансу житлово-експлуатаційної контори №3, житлово-експлуатаційної контори №4, житлово-експлуатаційної контори №5 та прийняти на баланс Комунального підприємства "Житлосвіт 2012" житлові будинки та споруди згідно з переліком (додаток № 2).
2.5. Опалювальні сезони у 2014-2016 роках у м. Світловодськ розпочиналися та закінчувалися відповідно до рішень Виконавчого комітету Світловодської міської ради Кіровоградської області та наказів Спільного підприємства-Товариства з обмеженою відповідальністю "Світловодськпобут" про початок та закінчення опалювальних сезонів.
2.6. Актами прийому-передачі основних засобів від 01.03.2016 підтверджується передача багатоквартирних житлових будинків, що знаходяться за відповідними адресами, з балансу КП "Житлосвіт 2012" на баланс КП "Житлосервіс 2012". Передача будинків з балансу КП "Житлосвіт 2012" на баланс КП "Житлосервіс 2012" виконана на підставі рішення Виконавчого комітету Світловодської міської ради від 26.02.2016 за №118.
В актах прийому-передачі приміщень, які складались між КП "Житлосервіс 2012", КП "Житлосвіт 2012" та орендарями приміщень за адресами: вул. Леніна, 4, вул. Бойка, 2-б, вул. Леніна, 60, вул. Леніна, 64, вул. Бульвар Дніпровський, 20, вул. Богуна, 15, вул. Калініна, 20, міститься інформація щодо наявності централізованого опалення, наявність теплопостачання або наявність батарей централізованого опалення.
2.7. Позивачем проведено нарахування вартості наданих послуг теплопостачання нежитлових приміщень, що знаходяться у багатоквартирних житлових будинках, за період з 01.10.2015 по 01.03.2016 на суму 220 323,19 грн.
Розрахунок вартості наданих послуг проводився позивачем на підставі тарифів для потреб інших споживачів, затверджених постановами Національної комісії, що здійснює державне регулювання у сферах енергетики та комунальних послуг у відповідний період.
3. Стислий виклад рішення суду першої інстанції та постанови суду апеляційної інстанції
3.1. 02 січня 2019 року рішенням Господарського суду Кіровоградської області позовні вимоги задоволено частково. Стягнуто з КП "Житлосвіт 2012" на користь СП ТОВ "Світловодськпобут" заборгованість в розмірі 220 323,19 грн, а також витрати по сплаті судового збору в розмірі 3 304,85 грн. В задоволенні позовних вимог до Світловодської міської ради та в іншій частині позовних вимог відмовлено.
3.2. 09 квітня 2019 року постановою Центрального апеляційного господарського суду рішення Господарського суду Кіровоградської області від 02.01.2019 залишено без змін.
3.3. Рішення та постанова в частині стягнення основної суми боргу мотивовані тим, що згідно з рішеннями Виконавчого комітету Світловодської міської ради від 10.04.2013 №259 та від 11.07.2014 №522 всі будинки за адресами, зазначеними в позові, перебували на балансі КП "Житлосвіт-2012", тому, з урахуванням приписів ст. 24 Закону України "Про житлово-комунальні послуги", обовʼязок безпосереднього утримання майна покладається на балансоутримувача, який утримував на своєму балансі не лише житлові квартири, а будинки в цілому як споруди з вбудованими нежитловими приміщеннями. Також суди дійшли висновку, що матеріалами справи підтверджено розпорядження відповідачем-2 спірними нежитловими приміщеннями.
Крім того, суди зазначили, що в актах прийому-передачі приміщень, які складались між КП "Житлосервіс 2012", КП "Житлосвіт 2012" та орендарями відповідних приміщень, міститься інформація щодо наявності централізованого опалення, наявності теплопостачання або наявності батарей централізованого опалення та в матеріалах справи відсутні докази на підтвердження відключення від мережі централізованого теплопостачання будинків, в яких знаходяться приміщення, або окремо приміщень, за теплопостачання яких позивач просить стягнути заборгованість, та не спростовано надані розрахунки.
У звʼязку з викладеним, зазначені обставини свідчать про теплопостачання приміщень, зазначених в позові, та про наявність підстав для стягнення основної суми заборгованості в розмірі 220 323,19 грн з відповідача-2.
3.3.1. З огляду на зазначений позивачем в розрахунках період з 01.10.2015 по 29.02.2016, суди дійшли висновку про відсутність підстав для застосування позовної давності, про яку заявляв відповідач-2.
3.3.2. Відмова у задоволенні вимоги щодо солідарного стягнення з відповідачів суми боргу за послуги централізованого теплопостачання мотивована тим, що житлові будівлі, до яких постачалася теплова енергія, знаходяться на балансі відповідача-2, тому саме на нього покладений обовʼязок з оплати отриманих послуг.
3.3.3. Щодо вимоги про стягнення інфляційних втрат за період з 01.10.2015 по 01.06.2018 та 3% річних за період з 01.10.2015 по 01.07.2018, суди дійшли висновку, що відсутність укладеного між сторонами договору та відсутність конкретного строку оплати наданих позивачем послуг позбавляє можливості перевірки наданого розрахунку, тому, з урахуванням приписів ст. 530 ЦК України, строк виконання відповідачем зобовʼязань з оплати наданих позивачем послуг повʼязаний з моментом предʼявлення вимоги виконавцем. Така вимога предʼявлена відповідачу- 2 у листі від 12.07.2018 №700, що поза межами періоду нарахувань. Таким чином, відсутні підстави для стягнення з відповідача-2 інфляційних втрат та 3% річних.
4. Стислий виклад вимог касаційної скарги та аргументи учасників справи
4.1. Комунальне підприємство "Житлосвіт 2012" звернулося до Верховного Суду з касаційною скаргою, в якій просить скасувати постанову Центрального апеляційного господарського суду від 09.04.2019, рішення Господарського суду Кіровоградської області від 02.01.2019 повністю та ухвалити нове рішення, яким відмовити в задоволенні позовних вимог щодо стягнення з КП "Житлосвіт 2012" заборгованості за централізоване опалення за безпідставністю і недоведеністю позовних вимог.
4.2. Скаржник обґрунтовує вимоги, що містяться у касаційній скарзі, зокрема, такими доводами.
4.2.1. При визначенні саме відповідача-2 споживачем, а отже боржником у зобовʼязанні з оплати поставленої теплової енергії у нежитлові приміщення, судом апеляційної інстанції порушено та не застосовано положення ст.ст. 11, 16, 319, 322, 327, 401, 402, 510, 511, 526, 527, 541, 714 ЦК України, ст. 78 ГК України, ч. 3 ст. 4 Житлового кодексу Української РСР, приписів ст.ст. 1, 23, 24, 26 Закону України "Про житлово-комунальні послуги", ст.ст. 1, 19 Закону України "Про теплопостачання", ст.ст. 26, 29, 30, 60 Закону України "Про місцеве самоврядування в Україні", ст.ст. 4, 5 Закону України "Про оренду державного і комунального майна", ст.ст. 1, 7, 13 "Про особливості здійснення права власності у багатоквартирному будинку", ч. 1 ст. 10 Закону України "Про природні монополії" та ст. 13 Закону України "Про захист економічної конкуренції", Правила надання послуг з централізованого опалення, постачання холодної та гарячої води і водовідведення, що затверджені постановою Кабінету Міністрів України №630 від 21.07.2005, Правила користування тепловою енергією, що затверджені Постановою Кабінету Міністрів України №1198 від 03.10.2007, рішення виконавчого комітету Світловодської міської ради від 11.07.2014 №522 "Про визнання комунального підприємства "Житлосвіт-2012" балансоутримувачем житлового фонду".
4.2.2. Рішенням виконавчого комітету Світловодської міської ради від 11.07.2014 №522 "Про визнання комунального підприємства "Житлосвіт-2012" балансоутримувачем житлового фонду" вирішено визнати відповідача-2 балансоутримувачем житлового фонду комунальної власності територіальної громади міста Світловодська. Рішення органу місцевого самоврядування щодо визначення відповідача-2 балансоутримувачем вільних нежитлових учасниками справи суду не надано.
4.2.3. На думку скаржника, саме відповідач-1 (Світловодська міська рада) як власник нежитлових приміщень у багатоквартирних будинках, повинен нести тягар утримання цього майна, в тому числі і щодо оплати теплової енергії, якщо така поставлялася у ці нежитлові приміщення, а також обліковувати його в себе на балансі.
4.2.4. Згідно з ч. 1 ст. 1 Закону України "Про теплопостачання" відповідач-2 не є балансоутримувачем нежитлових приміщень, а поняття споживача і балансоутримувача не є тотожними.
Частинами 1 та 2 ст. 24 Закону України "Про житлово-комунальні послуги" не встановлено жодного права чи обовʼязку балансоутримувача володіти чи розпоряджатися майном власника.
Відповідач-2 наголошує, що суди безпідставно ототожнили балансоутримувача житлового фонду комунальної власності із споживачем теплової енергії у конкретно визначених нежитлових приміщеннях, що не належать до житлового фонду.
Частиною 2 ст. 23 Закону України "Про житлово-комунальні послуги" визначено, що власник має право доручати повністю або частково розпоряджатися та управляти належним йому майном відповідно до закону та договору балансоутримувачу або управителю. Таких доказів управління майном власника відповідачем-2 ані позивач, ані відповідач-1 суду не надали, а суди у свою чергу ухилилися від дослідження цих обставин.
4.2.5. Також скаржник не погоджується з посиланням судів на правову позицію Верховного Суду, яка викладена у постанову Великої Палати Верховного Суду від 04.07.2018 у справі №904/7183/17, оскільки вказана правова позиція стосувалася зобовʼязань власника майна сплатити отримані комунальні послуги та відсутності договору між сторонами, тоді як відповідач-2 не є ані власником, ані користувачем вільних нежитлових приміщень не отримував комунальної послуги, внаслідок чого не є споживачем комунальної послуги та не має обовʼязку її сплачувати.
Суди ухилилися від дослідження обставин справи, що повʼязані із предметом та виконанням умов договору №24, чим порушили вимоги ст.ст. 11, 86, 210, 236 ГПК України, наслідком якого стало безпідставне (незаконне) стягнення з відповідача-2 заборгованості відповідача-1.
4.2.6. Судові рішення, що оскаржуються, порушують ст. 1 Першого протоколу до Конвенції, ст.ст. 13 та 41 Конституції України, оскільки протиправно обертають грошові кошти мешканців будинку, які спрямовані на утримання спільного майна багатоквартирного будинку шляхом їх накопичення і використання відповідачем-2 як виконавцем комунальної послуги та прибуток відповідача-2, що використовується для оплати праці трудового колективу, на утримання майна Світловодської міської ради без достатньої правової підстави.
4.2.7. Взаємовідносини між теплопостачальними організаціями та споживачами теплової енергії (не населенням) регулюються Правилами користування тепловою енергією, що затверджені Постановою Кабінету Міністрів України від 03.10.2007 №1198.
Різниця у правовідносинах між споживачами за Правилами №630 і за Правилами №1198 в частині вільного користування послугою суттєва. Так, згідно із Правилами №630 споживач зобовʼязаний укласти договір про централізоване опалення із теплопостачальною організацією, у той час як споживач згідно з Правилами №1198 такого обовʼязку не має, а навпаки має право у будь-який час відмовитися від надання такої послуги.
Суди першої та апеляційної інстанцій проігнорували доводи відповідача-2, що позивач не мав правових підстав змушувати будь-якого споживача отримувати теплову енергію, яка йому непотрібна, а відтак вести нечесну підприємницьку діяльність.
4.2.8. Так, у постанові від 26.09.2018 у справі №750/12850/16-ц, Верховний Суд вказав, що питання щодо фактичного користування житлово-комунальними послугами входить до предмета доказування у справі та має істотне значення для її правильного вирішення, а обовʼязок сплати виникає лише у разі отримання споживачем певних послуг.
Свої вимоги щодо оплати заборгованості за постачання теплової енергії позивач обґрунтовував саме тим, що хоча власником нежитлових приміщень і є Світловодська міська рада, якій він виставляв рахунки на сплату та з якою намагався укласти договір, але у звʼязку із тим, що орендодавцем майна був відповідач-2, то він і повинен сплачувати послуги з теплопостачання. Таким чином, необґрунтованими є висновки судів, що зазначені вище нежитлові приміщення були на балансі відповідача-2 та що відповідач-2 виступав їх орендодавцем до їхнього звільнення орендарями.
4.3. СП ТОВ "Світловодськпобут" подало відзив на касаційну скаргу, в якому просить залишити постанову Центрального апеляційного господарського суду від 09.04.2019, рішення Господарського суду Кіровоградської області від 02.01.2019 без змін, а касаційну скаргу - без задоволення.
4.3.1. Відзив мотивовано тим, що відповідно до ст. 6 Закону України "Про житлово-комунальні послуги" в редакції від 09.11.2017 визначено учасників правовідносин у сфері надання житлово-комунальних послуг. На думку позивача, він є виконавцем послуги з централізованого опалення, а відповідачі споживачами цієї послуги.
Позивач вважає, що КП "Житлосвіт 2012" відповідно до рішення від 11.07.2014 №522 було балансоутримувачем відповідних приміщень в період з 11.04.2014 по 01.03.2016 та згідно з вимогами Закону України "Про житлово-комунальні послуги" несе відповідальність за їх утримання та користування.
4.3.2. В порушення ч. 2 ст. 24 Закону України "Про теплопостачання" КП "Житлосвіт 2012" не уклало договір на теплопостачання з СП ТОВ "Світловодськпобут", при цьому в період стягнення заборгованості, підприємство, перебуваючи балансоутримувачем, отримувало прибуток від передачі в оренду вільних приміщень орендарям та фактично не сплачувало вартість послуг з централізованого опалення.
Відсутність договору на надання житлово-комунальних послуг само по собі не може бути підставою для звільнення споживача від оплати послуг у повному обсязі.
За змістом норм Цивільного кодексу України, Закону України "Про житлово- комунальні послуги", укладання договору на надання житлово-комунальних послуг є обовʼязком споживача. Відмова споживача послуг від укладення договору в такому разі суперечить вимогам ч. 3 ст. 6, ст.ст. 627, 630 Цивільного кодексу України, п. 1, 5 ч. 2 ст. 7 Закону України "Про житлово-комунальні послуги".
КП "Житлосвіт 2012" зобовʼязане оплатити житлово-комунальні послуги, якщо воно фактично користувалося ними. Факт відсутності договору про надання житлово-комунальних послуг сам по собі не може бути підставою для звільнення споживача від оплати послуг у повному обсязі.
При цьому, позивач посилається на правові позиції, викладені у постанові Судової палати у цивільних та господарських справах Верховного Суду України від 30.10.2013 по справі №6-59цс13, у постанові Верховного Суду України від 10.10.2012 №6-110цс12 та у постанові Верховного Суду України від 20.04.2016 у справі № 6-2951цс15.