У Х В А Л А
28 серпня 2019 року
м. Київ
Справа № 761/5156/13-ц
Провадження № 14-425цс19
Велика Палата Верховного Суду у складі
судді-доповідача Гудими Д. А.,
суддів Анцупової Т. О., Бакуліної С. В., Британчука В. В., Власова Ю. Л., Гриціва М. І., Данішевської В. І., Єленіної Ж. М., Золотнікова О. С., Кібенко О. Р., Князєва В. С., Лященко Н. П., Прокопенка О. Б., Пророка В. В., Рогач Л. І., Ситнік О. М., Ткачука О. С., Уркевича В. Ю.
ознайомилася з матеріалами справи за позовом ОСОБА_1 (далі - позивачка) до Товариства з обмеженою відповідальністю фірма "Консоль ЛТД" (далі - відповідач) про визнання майнового права на об`єкт інвестування та права на отримання квартири в натурі
за касаційною скаргою відповідача на рішення Шевченківського районного суду міста Києва від 11 квітня 2013 року й ухвалу Апеляційного суду міста Києва від 24 травня 2017 року та
в с т а н о в и л а:
25 лютого 2013 року позивачка звернулася до суду з позовною заявою, в якій просила :
- визнати за позивачкою майнове право на двокімнатну квартиру АДРЕСА_1, загальною проектною площею 76,4 кв. м (далі - квартира) як на частку в об`єкті незавершеного будівництва згідно з договором пайової участі у фінансуванні будівництва № 0614/322-155 від 2 березня 2004 року (далі - договір);
- визнати за позивачкою право на отримання в натурі квартири площею, що буде визначена після обмірів бюро технічної інвентаризації.
Мотивувала позовну заяву такими обставинами :
- 2 березня 2004 року позивачка уклала з відповідачем договір, згідно з яким вона сплатила відповідачеві 160 440,00 грн як внесок у спільну діяльність, а він зобов`язався завершити будівництво будинку згідно з проектом та вимогами державних будівельних норм з виділенням позивачці після закінчення будівництва частки у вигляді квартири;
- позивачка виконала зобов`язання за договором у повному обсязі, що підтверджує довідка відповідача від 9 квітня 2012 року № 1211/4;
- відповідач порушив встановлений договором строк введення будинку в експлуатацію, внаслідок чого позбавив позивачку можливості оформити право власності на квартиру, що є підставою для звернення до суду.
11 квітня 2013 року Шевченківський районний суд міста Києва ухвалив рішення, яким задовольнив позовні вимоги частково: визнав за позивачкою майнові права на квартиру як на частку в об`єкті незавершеного будівництва згідно з договором; у задоволенні позовних вимог в іншій частині відмовив. Мотивував рішення так :
- позивачка повністю виконала свої обов`язки за договором, сплативши на користь відповідача кошти у сумі 160 440 грн, що підтверджують копія квитанції до прибуткового касового ордера № 34 від 23 березня 2004 року та довідка відповідача від 9 квітня 2012 року № 1211/4;
- позивачка у повному обсязі виконала умови додаткової угоди про внесення змін і доповнень до договору від 22 вересня 2011 року (далі - додаткова угода), що підтверджують відповідні квитанції;
- відповідач не виконав договірні зобов`язання, оскільки не передав відповідні документи для оформлення права власності позивачці, а будинок, в якому розташована квартира, не введений в експлуатацію;
- позивачка, сплативши всю суму паю згідно з договором та додатковою угодою, набула майнові права на квартиру як на частку в об`єкті незавершеного будівництва згідно з договором, а тому позов у цій частині слід задовольнити;
- відповідно до статті 331 Цивільного кодексу України (далі - ЦК України) право власності на новостворене нерухоме майно виникає з моменту завершення будівництва або з моменту прийняття його в експлуатацію, якщо це передбачено договором або законом. А тому у задоволенні іншої позовної вимоги необхідно відмовити.
24 травня 2017 року Апеляційний суд міста Києва постановив ухвалу, якою залишив без змін рішення Шевченківського районного суду міста Києва від 11 квітня 2013 року. Мотивував ухвалу так :
- майнове право можна визначити як "право очікування", яке є складовою частиною майна як об`єкта цивільних прав. Вказане підтверджують висновки Верховного Суду України, викладені у постанові від 30 березня 2016 року у справі № 6-265цс16;
- моментом виникнення майнових прав у їх носія є момент набуття права власності, визначений статтею 328 ЦК України на підставах, що не заборонені законом, зокрема із правочинів;
- виконання грошових зобов`язань за інвестиційною угодою, а саме повна сплата вартості об`єкта інвестування (стовідсоткова передоплата), підтверджує вчинення дій, спрямованих на виникнення юридичних фактів, необхідних і достатніх для отримання права вимоги переходу права власності на об`єкт будівництва або набуття майнових прав на цей об`єкт. Вказане підтверджують висновки Верховного Суду України, сформульовані у постановах від 2 жовтня 2013 року у справі № 6-98цс13 і від 25 вересня 2013 року у справі № 6-85цс13;
- до спірних правовідносин не застосовуються висновки Верховного Суду України, сформульовані у справах № 6-1502цс15 та № 6-290цс16, оскільки правовідносини у тих справах відрізняються від правовідносин у справі № 761/5156/13-ц;
- оскільки позивачка сплатила повну вартість квартири, існують юридичні підстави для визнання за нею майнових прав на квартиру як на об`єкт цивільних прав;
- з огляду на принцип юридичної визначеності за відсутності серйозного порушення судом першої інстанції норм права немає підстав для втручання у його рішення від 11 квітня 2013 року, що набуло статусу остаточного;
- оскарження відповідачем через чотири роки рішення суду першої інстанції виглядає як "оскарження заради оскарження", оскільки відповідач не обґрунтував порушення його прав та інтересів позивачкою, яка у повному обсязі виконала її договірні зобов`язання;
- звертаючись до суду з позовною заявою, позивачка обрала для себе такий спосіб захисту порушеного права, який, на її думку, є ефективним і не заборонений законом;
- суд першої інстанції обґрунтовано відмовив позивачці у задоволенні вимоги про виділення об`єкта інвестування в натурі, оскільки на час розгляду справи у суді першої інстанції будинок мав статус об`єкта незавершеного будівництва;
- доводи апеляційної скарги щодо недотримання судом першої інстанції правил підсудності є безпідставними, оскільки не узгоджуються з вимогами Закону України "Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом".
20 вересня 2017 року відповідач звернувся до Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ із касаційною скаргою, в якій просить скасувати рішення Шевченківського районного суду міста Києва від 11 квітня 2013 року та ухвалу Апеляційного суду міста Києва від 24 травня 2017 року й ухвалити нове рішення - про відмову у задоволенні позову. Також просить закрити провадження у справі.
Мотивує касаційну скаргу так :