У Х В А Л А
28 серпня 2019 року
м. Київ
Справа № 910/2861/18
Провадження № 12-140гс19
Велика Палата Верховного Суду у складі:
судді-доповідача Уркевича В. Ю.,
суддів Анцупової Т. О., Бакуліної С. В., Британчука В. В., Власова Ю. Л., Гриціва М. І., Гудими Д. А., Данішевської В. І., Єленіної Ж. М., Золотнікова О. С., Кібенко О. Р., Князєва В. С., Лященко Н. П., Прокопенка О. Б., Пророка В. В., Рогач Л. І., Ситнік О. М., Ткачука О. С.,
перевірила наявність підстав для передачі на розгляд Великої Палати Верховного Суду справи № 910/2861/18 за позовом Київського національного лінгвістичного університетудо Товариства з обмеженою відповідальністю "Територіальне міжгосподарче обʼєднання "Ліко-Холдінг" (далі - ТОВ "ТМО "Ліко-Холдінг"), треті особи, які не заявляють самостійних вимог щодо предмета спору, на стороні позивача: Київська міська рада, Міністерство освіти і науки України, про зобовʼязання вчинити дії та визнання права власності та за зустрічним позовомТОВ "ТМО "Ліко-Холдинг" до Київського національного лінгвістичного університету про розірвання договору за касаційною скаргою Київського національного лінгвістичного університету на постанову Північного апеляційного господарського суду від 27 травня 2019 року (головуючий суддя Разіна Т. І., судді Іоннікова І. А., Чорна Л. В.) й рішення Господарського суду міста Києва від 12 грудня 2018 року (суддя Літвінова М. Є.) та
ВСТАНОВИЛА:
У березні 2018 року Київський національний лінгвістичний університет звернувся до Господарського суду міста Києва з позовною заявою до ТОВ "ТМО "Ліко-Холдінг" про:
- зобовʼязання виконати пункт 5.2.3. інвестиційного договору від 20 лютого 2007 року
№ 18 на реалізацію проекту будівництва на земельній ділянці площею 0,5809 га (кадастровий № 8000000000:79:364:0038) за адресою: м. Київ, Голосіївський район, вул. Ломоносова, 50/2, а саме: передати Київському національному лінгвістичному університету 2 500 квадратних метрів загальної площі студентського гуртожитку шляхом оформлення Акту про результати інвестиційної діяльності по обʼєкту в редакції, запропонованій позивачем;
- визнання за Київським національним лінгвістичним університетом права власності на гуртожиток (секція 5, літ. "А"), реєстраційний номер обʼєкта нерухомого майна 909520080361; загальною площею 1 212,8 кв. м, за адресою: м. Київ, вул. Ломоносова, 50/2, секц. 5;
- визнання за Київським національним лінгвістичним університетом права власності на гуртожиток (секція 4, літ. "А"), реєстраційний номер обʼєкта нерухомого майна 897320480000; загальною площею 722,6 кв. м, за адресою: м. Київ, вул. Ломоносова, 50/2, секц.4;
- визнання за Київським національним лінгвістичним університетом права власності на частку розміром 7885/10000 обʼєкта нерухомого майна, а саме гуртожитку (секція 6, літ. "А"), реєстраційний номер обʼєкта нерухомого майна 909557380361; загальною площею 716 кв.м. за адресою: м. Київ, вул. Ломоносова, 50/2, секц.6.
Позовні вимоги обґрунтовані тим, що рішенням Київської міської ради від 28 березня 2002 року № 380/1814 позивачу було надано земельну ділянку площею 0,58 га в постійне користування для будівництва, експлуатації та обслуговування гуртожитку для студентів на вул. Ломоносова, 50 у Голосіївському районі м. Києва за рахунок земель комунальної власності. В подальшому розпорядженням Кабінету Міністрів України від 27 грудня 2006 року № 667-р було схвалено Концепцію Державної програми "Студентський та учнівський гуртожиток" на 2007-2010 роки.
З метою забезпечення житлових прав студентів, 20 лютого 2017 року між позивачем та відповідачем було укладено інвестиційний договір № 18 на реалізацію проекту будівництва на земельній ділянці площею 0,5809 га (кадастровий
№ 8000000000:79:364:0038) за адресою: м. Київ, Голосіївський район, вул. Ломоносова, яка надана університетові на праві постійного користування (Державний акт ЯЯ
№ 080570 від 30 серпня 2004 року, цільове призначення - для будівництва, експлуатації та обслуговування гуртожитку для студентів), предметом якого є реалізація інвестиційного проекту будівництва інвестиційного обʼєкта: комплексу об`єктів соціальної інфраструктури, гуртожитку для студентів та житлових будинків, розташованих за адресою: вул. Ломоносова, 50 у Голосіївському районі м. Києва, з орієнтовним обсягом інвестицій 60 000 000,00 грн. Забудовник доручає інвестору функції замовника від початку реалізації інвестиційного проекту до прийняття гуртожитку для студентів в експлуатацію.
Позивач зазначає, що відповідач отримав повноваження замовника будівництва; здійснив будівництво на земельній ділянці, яка знаходиться у користуванні позивача; будинок, який розташований на земельній ділянці позивача і частиною якого є гуртожиток, введений в експлуатацію; сторони інвестиційного договору виконали три етапи реалізації інвестиційного проекту і перейшли до четвертого, у звʼязку з чим позивач забезпечив оформлення акту про результати інвестиційної діяльності по обʼєкту та направив його для підписання відповідачу. Однак відповідач не підписав направлений йому акт та зі свого боку не забезпечив оформлення акту про результати інвестиційної діяльності по обʼєкту, що порушує пункт 5.1.3. договору.
Позивач зазначає, що відповідно до частини пʼятої статті 7 Закону України "Про інвестиційну діяльність" інвестор має право володіти, користуватися і розпоряджатися обʼєктами та результатами інвестицій, включаючи реінвестиції та торговельні операції на території України, відповідно до законодавчих актів України та враховуючи те, що договір передбачав передання земельної ділянки відповідачу для будівництва, а
ТОВ "ТМО "Ліко-Холдінг", як замовник такого будівництва, збудував та ввів в експлуатацію будинок, частиною якого є спірне майно (результат інвестиційної діяльності), до університету перешли права інвестора відповідного будівництва житлового будинку в частині, що відповідає площі гуртожитків. У свою чергу відповідачем не визнається право власності за позивачем на спірні обʼєкти.
У червні 2018 року ТОВ "ТМО "Ліко-Холдінг" звернулося до Київського національного лінгвістичного університету із зустрічним позовом про розірвання інвестиційного договору № 18 на реалізацію проекту будівництва від 20 лютого 2007 року.
Зустрічні позовні вимоги обґрунтовані тим, що відповідачем не виконані взяті на себе за договором зобовʼязання, в тому числі щодо передачі земельної ділянки, яка є обʼєктом інвестування, інвестору, що є істотним порушенням умов договору та є підставою для його розірвання в порядку статті 651 Цивільного кодексу України.
Рішенням Господарського суду міста Києва від 12 грудня 2018 року, залишеним без змін постановою Північного апеляційного господарського суду від 27 травня
2019 року, у задоволенні первісного позову відмовлено, зустрічний позов задоволено повністю.
Відмовляючи у задоволенні первісного позову, суди першої та апеляційної інстанцій виходили з того, що позивачем не доведено суду належними та допустимими доказами виконання ним умов договору в частині передачі відповідачу земельної ділянки як частини інвестиційного внеску у фінансування будівництва інвестиційного обʼєкту, а отже, суди попередніх інстанцій дійшли висновку, що у позивача за первісним позовом відповідно до статті 7 Закону України "Про інвестиційну діяльність" не виникло право володіти, користуватися і розпоряджатися обʼєктами та результатами інвестицій.
Задовольняючи зустрічну позовну вимогу, суди попередніх інстанцій зазначили, що ними встановлено порушення позивачем умов договору в частині сплати інвестиційного внеску та не передання земельної ділянки відповідачу, відтак, такі порушення є істотними у розумінні частини другої статті 651 Цивільного кодексу України внаслідок чого договір може бути розірвано за рішенням суду на вимогу однієї із сторін.
У липні 2019 року до Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду надійшла касаційна скарга Київського національного лінгвістичного університету на постанову Північного апеляційного господарського суду від 27 травня 2019 року та рішення Господарського суду міста Києва від 12 грудня 2018 року у справі № 910/2861/18, в якій просив оскаржувані судові рішення скасувати, ухвалити нове рішення, яким задовольнити первісний позов в повному обсязі, а в частині вимог за зустрічним позовом провадження закрити.
Київський національний лінгвістичний університет у своїй касаційній скарзі посилається на те, що судами попередніх інстанцій не були застосовані норми матеріального права, а саме стаття 413, частина друга статті 415 Цивільного кодексу України та зазначає, що незалежно від факту чинності інвестиційного договору № 18, виконання або невиконання умов цього договору його сторонами, гуртожитки, які побудовані на земельній ділянці, є власністю університету з 12 березня 2015 року. Скаржник зауважує, що встановивши відсутність факту передачі земельної ділянки ТОВ "ТМО "Ліко-Холдінг", суди мали застосувати норми статті 376 Цивільного кодексу України та визнати право власності на гуртожитки за університетом.