Постанова
Іменем України
09 вересня 2019 року
м. Київ
справа № 479/286/16-ц
провадження № 61-25911св18
Верховний Суд у складі колегії суддів Третьої судової палати Касаційного цивільного суду Грушицького А. І. (суддя-доповідач), Фаловської І. М., Сердюка В. В.,
учасники справи:
позивач - ОСОБА_1,
відповідач - публічне акціонерне товариство комерційний банк "ПриватБанк"
розглянув у попередньому судовому засіданні в порядку письмового провадження касаційну скаргу публічного акціонерного товариства комерційного банку "ПриватБанк" на рішення Кривоозерського районного суду Миколаївської області від 14 березня 2017 року в складі судді Микитей Л. Л.та рішення Апеляційного суду Миколаївської області від 03 липня 2017 року у складі колегії суддів: Галущенка О. І.,Серебрякової Т. В., Лисенка П. П.,
у справі за позовом ОСОБА_1 до публічного акціонерного товариства комерційного банку "ПриватБанк" про стягнення неправомірно знятих з карткового рахунку грошових коштів та відшкодування моральної шкоди.
ОПИСОВА ЧАСТИНА
Короткий зміст позовних вимог
18 квітня 2016 року ОСОБА_1 звернувся з позовом до ПАТ "ПриватБанк" про відшкодування збитків, завданих автоматичним списанням коштів з карткового рахунку.
Позивач зазначав, що 24 серпня 2007 року він уклав з банком договір кредиту, за умовами якого отримав 1 587,30 грн шляхом встановлення кредитного ліміту на платіжну картку з кінцевим терміном повернення, що відповідає строку дії кредитної картки.
Рішенням Кривоозерського районного суду Миколаївської області від 23 квітня 2014 року у стягненні заборгованості, розмір якої станом на 11 лютого 2014 року складав 35 266,12 грн, відмовлено за пропуском строку позовної давності.
Посилаючись на те, що відповідач і після цієї дати продовжував автоматичне списання коштів з його карткових рахунків на яких обліковувалися кошти його заробітної плати, позивач просив відшкодувати збитки, завдані цими неправомірними діями.
Короткий зміст рішень судів першої та апеляційної інстанцій
Заочним рішенням Кривоозерського районного суду Миколаївської області від 14 березня 2017 року позов задоволено частково. Стягнуто з ПАТ КБ "ПриватБанк" на користь ОСОБА_1 5 194,18 грн автоматично списаних із карткового рахунку грошових коштів та 3 000 грн понесених витрат за надання юридичної допомоги. В решті позовних вимог відмовлено. Стягнуто з ПАТ КБ "ПриватБанк" в дохід держави судовий збір в сумі 551,20 грн.
Ухвалюючи рішення суд першої інстанції виходив з того, що зобов`язання, які виникли за кредитним договором, позивачем належним чином не виконані, а тому банк, відповідно до пункту 3.2.5 Умов та правил надання споживчого кредиту, які є невід`ємною частиною цього договору мав право на такий спосіб захисту порушеного права, як автоматичне списання простроченої заборгованості за кредитним договором, за виключенням сум списаних з карток, які не мають відношення до кредитного договору.
Рішенням Апеляційного суду Миколаївської області від 03 липня 2017 року заочне рішення Кривоозерського районного суду Миколаївської області від 14 березня 2017 року змінено в частині розміру збитків. Стягнуто з ПАТ КБ "ПриватБанк" на користь ОСОБА_1 2 052,33 грн в якості відшкодування збитків, завданих автоматичним списанням коштів. В іншій частині рішення залишено без зміни.
Ухвалюючи рішення суд апеляційної інстанції, виходив з того, що відшкодуванню підлягає сума, яка складає різницю між загальним розміром коштів автоматично списаних банком на погашення кредитної заборгованості та розміром заборгованості, визначеної судовим наказом.
Короткий зміст вимог касаційної скарги
У касаційній скарзі, поданій у липні 2017 року до Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ ПАТ КБ "ПриватБанк" посилаючись на неправильне застосування судом норм матеріального та процесуального права, просить скасувати рішення судів першої та апеляційної інстанції в частині задоволених позовних вимог та ухвалити нове рішення про відмову у задоволенні вимог про стягнення з ПАТ КБ "ПриватБанк" збитків.
Надходження касаційної скарги до суду касаційної інстанції
Ухвалою Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ від 28 серпня 2017 року відкрито касаційне провадження у цивільній справі № 479/286/16-ці витребувано її з Кривоозерського районного суду Миколаївської області та зупинено виконання рішення Кривоозерського районного суду Миколаївської області від 14 березня 2017 року та рішення Апеляційного суду Миколаївської області від 03 липня 2017 року.
Відповідно до підпункту 4 пункту 1 розділу XIII "Перехідні положення" ЦПК України у редакції Закону України від 03 жовтня 2017 року № 2147-VIII "Про внесення змін до Господарського процесуального кодексу України, Цивільного процесуального кодексу України, Кодексу адміністративного судочинства України та інших законодавчих актів" касаційні скарги (подання) на судові рішення у цивільних справах, які подані і розгляд яких не закінчено до набрання чинності цією редакцією Кодексу, передаються до Касаційного цивільного суду та розглядаються спочатку за правилами, що діють після набрання чинності цією редакцією Кодексу.
Згідно зі статтею 388 ЦПК України судом касаційної інстанції у цивільних справах є Верховний Суд.
На підставі підпунктів 2.3.2, 2.3.4, 2.3.13, 2.3.49 Положення про автоматизовану систему документообігу суду, затвердженого рішенням Ради суддів України від 26 листопада 2010 року № 30, зі змінами та доповненнями, постанови Пленуму Верховного Суду від 24 травня 2019 року № 8 "Про здійснення правосуддя у Верховному Суді" та рішення зборів суддів Касаційного цивільного суду від 28 травня 2019 року № 7 "Про заходи, спрямовані на своєчасний розгляд справ і їх вирішення у розумні строки" призначено повторний автоматизований розподіл цієї справи.
06 червня 2019 року справу розподілено колегії суддів Третьої судової палати Касаційного цивільного суду в складі Грушицького А. І. (суддя-доповідач), Фаловської І. М., Сердюка В. В.
Аргументи учасників справи
Доводи особи, яка подала касаційну скаргу
Касаційна скарга мотивована тим, що висновки судів першої та апеляційної інстанції є необгрунтованими щодо відсутності підстав для автоматичного списання коштів. Вказує, що судами не враховано, що під час оформлення картки для виплат позивач погодився з умовами договору та з Умовами та Правилами надання банківських послуг, зокрема, щодо права банку списувати кошти з карткового рахунку за наявності заборгованості за іншими договорами, які були укладені між сторонами та продовжували діяти на час списання коштів.
Крім того, заявник вважає неправомірним стягнення коштів на відшкодування витрат на правову допомогу, оскільки відсутні докази її надання та розрахунок, який підтверджує розмір цих витрат.
Відзив на касаційну скаргу не подано.
Фактичні обставини справи, встановлені судами
Як вбачається з матеріалів справи та встановлено судами першої та апеляційної інстанцій, 24 серпня 2007 року з ОСОБА_1 було укладено кредитний договір за умовами якого він отримав 1 587,30 грн кредиту шляхом встановлення кредитного ліміту на платіжну картку з кінцевим терміном повернення не пізніше 24 серпня 2008 року, що відповідає строку дії кредитної картки. Зазначений договір укладено шляхом підписання анкети-заяви позичальника (а. с. 5).
Його невід`ємною частиною є Умови та правила надання споживчого кредиту фізичним особам ("Розстрочка") (Стандарт). Відповідно до пунктів 3.2.5; 3.3.5 Умов та правил банк має право списувати кошти з усіх поточних рахунків боржника при настанні строків платежів у межах належних до сплати сум (а. с. 100-102).
За договором банк відкрив позичальнику рахунок для зарахування коштів на погашення кредитної заборгованості НОМЕР_2 та видав для доступу до цього рахунку платіжну кредитну картку НОМЕР_1 (а. с. 5).
В зв`язку з неналежним виконанням кредитного зобов`язання виникла заборгованість у розмірі 3 101 грн, а разом з судовим збором та витратами на інформаційно-технічне забезпечення заборгованість склала 3 141,84 грн, яка стягнута судовим наказом, виданим Кривоозерським районним судом Миколаївської області 17 листопада 2008 року.
Судовий наказ повернуто державним виконавцем без виконання (а. с. 103-104).
МОТИВУВАЛЬНА ЧАСТИНА
Позиція Верховного Суду
Відповідно до частин першої і другої статті 400 ЦПК України під час розгляду справи в касаційному порядку суд перевіряє в межах касаційної скарги правильність застосування судом першої або апеляційної інстанції норм матеріального чи процесуального права і не може встановлювати або (та) вважати доведеними обставини, що не були встановлені в рішенні чи відкинуті ним, вирішувати питання про достовірність або недостовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими.
Суд касаційної інстанції перевіряє законність судових рішень лише у межах позовних вимог, заявлених у суді першої інстанції.
Згідно з частиною другою статті 389 ЦПК України підставами касаційного оскарження є неправильне застосування судом норм матеріального права чи порушення норм процесуального права.
Вивчивши матеріали справи, перевіривши доводи касаційної скарги, Верховний Суд у складі колегії суддів Третьої судової палати Касаційного цивільного суду дійшов висновку, що касаційна скарга підлягає залишенню без задоволення, а оскаржувані рішення суду першої інстанції у незміненій частині та рішення суду апеляційної інстанції без змін, оскільки їх ухвалено з додержанням норм матеріального і процесуального права.
Мотиви, з яких виходить Верховний Суд, та застосовані норми права
Відповідно до положень частини першої статті 2 ЦПК України завданнями цивільного судочинства є справедливий, неупереджений та своєчасний розгляд і вирішення цивільних справ з метою ефективного захисту порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб, інтересів держави.