Постанова
Іменем України
05 вересня 2019 року
м. Київ
справа № 760/13099/16
провадження № 61-27869св18
Верховний Суд у складі колегії суддів Третьої судової палати Касаційного цивільного суду:
Висоцької В. С. (суддя-доповідач), Литвиненко І. В., Фаловської І. М.
учасники справи:
позивач - публічне акціонерне товариство банк "Контракт",
відповідач - ОСОБА_1,
розглянув у попередньому судовому засіданні в порядку письмового провадження касаційну скаргу публічного акціонерного товариства банк "Контракт" в особі Уповноваженої особи Фонду гарантування вкладів фізичних осібна рішення апеляційного суду м. Києва від 14 червня 2017 року у складі колегії суддів Невідомої Т. О., Гаращенка Д. Р., Пікуль А. А.,
ОПИСОВА ЧАСТИНА
Короткий зміст позовних вимог
У липні 2016 року публічне акціонерне товариство банк "Контракт" (далі - ПАТ "Контракт", банк) звернулося до суду до ОСОБА_1, вякому просило стягнути з відповідача на його користь заборгованість за договором від 14 січня 2015 року про відкриття та обслуговування рахунку/рахунків фізичної особи з використанням банківської платіжної картки/карток у розмірі 18 890,93 грн, з яких: 7 300,79 грн - заборгованість за простроченим кредитом, 7 616,78 грн - заборгованість за простроченими процентами, 400,11 грн - інфляційні нарахування на суму прострочених процентів, 3 082,28 грн - інфляційні нарахування на суму простроченого кредиту, 152,91 грн - 3% річних від суми заборгованості за простроченим кредитом, 338,06 грн - 3% річних від суми заборгованості за простроченим кредитом.
Позов мотивовано тим, що 14 січня 2015 року між сторонами укладено договір про відкриття та обслуговування рахунку/рахунків фізичної особи з використанням банківської платіжної картки/карток (далі - БПК), згідно умов відповідачу відкрито картковий рахунок у гривні, а також емітована платіжна картка типу Master Card World Wide, а саме MC Gold, що обслуговувалася банком для фізичних осіб.
Умовами договору передбачено певні операції, в тому числі внесення або зняття готівки, здійснення безготівкових операцій в межах витратного ліміту та встановлення добових обмежень по зняттю/розрахункам за допомогою банківської платіжної картки. Поповнення рахунку відбувається у валюті, в якій відкрито рахунок, у готівковій або безготівковій формах, але не менше суми витратного ліміту та відповідної суми за обслуговування рахунку, які передбачені Тарифами на обслуговування операцій з міжнародними платіжними картками, емітованими банком для фізичних осіб. Нарахування процентів за використання кредитного ліміту/Овердрафту за рахунком здійснюється відповідно до вимог Правил відкриття та обслуговування рахунків фізичних осіб з використанням банківських платіжних карток ПАТ "Контракт".
Також у договорі передбачено, що якщо валюта проведення операції з використанням платіжної картки є долар США, Євро або Гривня, то така валюта відрізняється від валюти ведення рахунку. Таким чином, Банк списує з рахунку кошти у валюті ведення рахунку в сумі, що є еквівалентною сумі операції на час такого списання по курсу, встановленому Банком.
За користування грошовими коштами понад ліміт передбачена необхідність сплатити проценти.
Відповідач погодив усі умови договору шляхом підписання заяв та договору.
Так, відповідач зарахував на свою картку 31 000,00 грн.
З 22 січня 2015 року відповідач почав здійснювати операції зі своєю карткою і допустив перевитрату витратного ліміту, тобто скористався належними банку коштами, понад залишок коштів на своїй банківській картці, чим допустив несанкціонований овердрафт.
17 лютого 2015 позивач звернувся до відповідача із повідомленням-вимогою про негайне погашення заборгованості.
11 лютого 2016 року позивач повторно направив відповідачу лист аналогічного змісту, проте відповіді на них відповідач не надав.
Оскільки у визначений строк відповідач свої зобов`язання не виконав, позивач просить, крім заборгованості, також застосувати положення частини другої статті 625 ЦК Українита стягнути 3% річних та індекс інфляції за невиконання грошового зобов`язання.
Короткий зміст рішень судів першої та апеляційної інстанцій
Рішенням Солом`янського районного суду м. Києва від 07 листопада 2016 року у складі судді Кицюк В. С. позов задоволено.
Стягнуто з ОСОБА_1 на користь ПАТ Банк "Контракт" заборгованість станом на 20 липня 2016 року за договором від 14 січня 2015 про відкриття та обслуговування рахунку/рахунків фізичної особи з використанням банківської платіжної картки/карток у розмірі 18 890,93 грн.
Стягнуто з ОСОБА_1 на користь ПАТ "Контракт" судовий збір в сумі 1 378 грн.
Рішення суду першої інстанції мотивовано тим, що з 22 січня 2015 року по 23 січня 2015 року відбувалися операції: по видачі готівкових коштів через придбання валюти в доларах та Євро та при здійсненні розрахунків у безготівковій формі з використанням банківської платіжної картки на загальну суму станом на день списання 27 січня 2015 року за курсом банку 38 324,13 грн, відтак дійсно відбулося перевищення - несанкціонований овердрафт - перевитрату витратного ліміту, тобто відповідач скористався належними позивачу коштами, понад залишок коштів на своїй банківській картці, а відповідачем не було спростовано наданий ПАТ Банк "Контракт" розрахунок наявної заборгованості.
Рішенням Апеляційного суду м. Києва від 14 червня 2017 року апеляційну скаргу ОСОБА_1 задоволено. Рішення суду першої інстанції скасовано з ухваленням нового рішення про відмову у позові.
Рішення апеляційного суду мотивовано тим, що ПАТ Банк "Контракт" не надав належних та допустимих доказів виконання банком обов`язку повідомлення позичальника про здійснення операцій з використанням електронного платіжного засобу, а отже ризик збитків від здійснення таких операцій несе банк.
У даному випадку банк не вважається таким, що надав клієнтові кредит на відповідну суму, тому подальше нарахування банком заборгованості є безпідставним. Суму боргу банком нараховано за тарифами на обслуговування операцій з міжнародними платіжними картками, емітованими ПАТ Банк "Контракт" для фізичних осіб. Проте указані тарифи не були чинним на час укладення договору банківського рахунка, з ними відповідач не ознайомлювався та не погоджувався.
Короткий зміст вимог касаційної скарги
У касаційній скарзі ПАТ "Контракт" в особі Уповноваженої особи Фонду гарантування вкладів фізичних осіб, не погоджуючись з рішенням апеляційного суду, посилаючись на порушення судом норм матеріального та процесуального права, просить скасувати оскаржуване рішення із залишенням в силі рішення суду першої інстанції.
Узагальнені доводи особи, яка подала касаційну скаргу
Касаційна скарга мотивована тим, що відповідач скористався належними банку коштами, понад залишок власних коштів на банківській картці, чим допустив несанкціонований овердрафт. Апеляційним судом не враховано, що між проведенням операції за допомогою картки та списанням коштів з рахунку існує проміжок часу, протягом якого курс валют може коливатися, як в бік зменшення, так і в бік збільшення. Тому сума, яка фактично списується з рахунку, через курсову різницю може відрізнятися від суми, на яку клієнт розраховує при оплаті карткою або при знятті готівки через банкомат.
Операції із зняття валюти в розташованих за межами України банкоматах проводились Відповідачем в період з 22 по 23 січня 2015 року. Списання коштів з рахунку відповідача проводилось 27 січня 2015 року згідно Правил міжнародної платіжної системи. При цьому, банк застосовував курси валют 21,00 грн за один долар США та 23,70 грн за один Євро, які були встановлені на початок операційного дня 27 січня 2015 року згідно розпорядження № 18 від 27 січня 2015 року на встановлення комерційних курсів купівлі-продажу іноземної валюти з операцій по платіжним карткам (ПК).
Висновок апеляційного суду про те, що застосування банком такого курсу валюти, є помилковим та, як наслідок, необґрунтовано завищено розмір сум проведених відповідачем транзакцій у перерахунку із валюти операцій у валюту рахунку, не відповідає дійсності з наступних підстав, оскільки застосування такого порядку курсоутворення для проведення операцій з використанням банківської платіжної картки передбачений пунктами 1.38.1, 1.39.2 Правил Банку.
Надання клієнтам інформації про курси купівлі-продажу валют, що були застосовані банком при здійсненні операцій з використанням банківської платіжної картки, є обов`язковим банку лише за запитом клієнтів, та жодним нормативним актом Національного банку України не встановлено вимог щодо звітування комерційних банків стосовно курсів купівлі-продажу валют, які застосовуються при здійсненні операцій з використанням банківської платіжної картки.
Відповідач свідомо відмовився від отримання повідомлень банку про здійснені операції з використанням електронного платіжного засобу користувача та не замовив послуги мобільного банкінгу та не вказав, яким саме чином мав отримувати виписку по рахунку.
Судом апеляційної інстанції не враховано, що надані відповідачем курси валют використовувалися банками при проведенні операцій з купівлі-продажу готівкової іноземної валюти виключно у касі та відділеннях банку, тобто при безпосередньому зверненні клієнта до банку, а не при проведенні операцій із застосування банківських платіжних карток через банкомат, що розташований за межами України.
Оскільки розрахунок за здійснені клієнтом операції з використанням банківської платіжної картки відбувається за курсом, який встановлюється банком через кілька днів після ініціювання клієнтом операції, то попереднє його повідомлення про розмір витрат не є можливим, а тому визнання права відповідача на інформацію порушеним є передчасним. Тому доказів щодо попереднього повідомлення відповідача про здійснення операцій з використанням банківської платіжної картки не може бути та факт такого повідомлення не має значення для розгляду справи по суті, оскільки відповідач фізично не міг бути ознайомлений у день ініціювання операції 22 та 23 січня 2015 року про розмір понесених витрат за курсами валют, які будуть встановлені та застосовані у день розрахунку 27 січня 2015 року відповідно.
В даному випадку відповідач усвідомлено проводив зняття грошових коштів у валюті відмінній від валюти ведення рахунку, тобто знімав з відкритого в українській гривні рахунку грошові кошти в доларах США та Євро. Позивачем в період з 21 - 27 січня 2015 року проведено списання грошових сум з карткового рахунку відповідача, відкритого в гривні, в сумі, еквівалентній сумі знятої відповідачем через банкомат, розташований за межами України, іноземної валюти. Своїми діями відповідач здійснений міжбанківський переказ.
Застосування окремого курсу, встановленого банком для операцій з банківськими платіжними картками саме на день списання коштів відповідно до Правил Банку, і є порядком установлення курсу купівлі-продажу, обміну або конвертації іноземної валюти під час здійснення операцій з використанням електронних платіжних засобів.
Оскільки Національним банком України не встановлюються будь-які додаткові вимоги щодо порядку утворення курсів, які застосовуються під час здійснення операцій з використанням електронних платіжних засобів, то поширене тлумачення "порядку установлення курсу" з метою його прогнозування, яке використовується апеляційним судом та відповідачем, є безпідставним та не має аналогів в банківській системі України.
Висновок апеляційного суду, що 27 січня 2015 року банк не оприлюднював даних про установлення курсу купівлі-продажу, обміну іноземної валюти під час здійснення операцій з використанням банківської платіжної картки, в зв`язку з чим ці курси не можуть застосовуватися до спірних правовідносин, не відповідає дійсності та є помилковим оскільки жодним нормативним актом не встановлений обов`язок банків подавати як до Національного банку України інформацію щодо встановлення комерційних курсів купівлі-продажу іноземної валюти за операціями з використанням банківської платіжної картки, а у Національного банку України не існує обов`язку збирання та розміщення інформації стосовно установлення банками та, зокрема, ПАТ Банком "Контракт" курсу купівлі-продажу, обміну іноземної валюти під час здійснення операцій з використанням банківської платіжної картки, на сайтах Національного банку України, та інших установ.
Доказом наявності факту ознайомлення відповідача з усією необхідною інформацією є положення частини другої статті 638, частини другої статті 642 ЦК України, тобто фактичне прийняття пропозиції до укладання договору дією (фактичне підписання договору, отримання банківської платіжної картки, отримання банківських послуг за межами України).
З`ясування факту надсилання SМS-повідомлень та їхній зміст не має значення для розгляду даного спору, оскільки відповідач фізично не міг бути ознайомлений у день ініціювання операцій 22 та 23 січня 2015 року про розмір остаточних витрат, розмір яких буде з`ясований після встановлення банком курсів валют для проведення операцій з банківськими платіжними картками у день розрахунку 27 січня 2015 року, відповідно.