Постанова
Іменем України
29 серпня 2019 року
м. Київ
справа № 640/23804/18
провадження № 61-3848св19
Верховний Суд у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду:
Синельникова Є. В. (суддя-доповідач), Хопти С. Ф., Шиповича В. В.,
учасники справи:
заявник - ОСОБА_3 ,
заінтересована особа - ОСОБА_2 ,
розглянув у попередньому судовому засіданні у порядку письмового провадження касаційну скаргу ОСОБА_3 на рішення Київського районного суду м. Харкова, у складі судді Зуба Г. А.,
від 28 грудня 2018 року та постанову Харківського апеляційного суду, у складі колегії суддів: Хорошевського О. М., Кіся П. В., Яцини В. Б.,
від 05 лютого 2019 року.
Короткий зміст заяви та її обґрунтування
У грудні 2018 року ОСОБА_3 звернувся до суду із заявою про видачу обмежувального припису, заінтересована особа - ОСОБА_2
Заява мотивована тим, що він перебував з ОСОБА_2 у зареєстрованому шлюбі з 06 вересня 1997 року. Рішенням Київського районного суду м. Харкова від 29 вересня 2014 року у справі
№ 640/15653/14-ц шлюб між ними розірвано. Він є адвокатом та здійснює свою діяльність за адресою: АДРЕСА_2. Заявник зазначав, що на підставі рішення Київського районного суду м. Харкова
від 28 вересня 2010 року ним разом з ОСОБА_2 як подружжям було набуто у спільну сумісну власність 1/2 частину нежитлових приміщень № 1-4, загальною площею 30,5 кв. м, у будинку
АДРЕСА_2 . З 2014 року ОСОБА_2 не користується вказаним приміщенням, однак приїжджає та вимагає гроші у заявника, ображає його, всі ці погрози, приниження викликають у заявника побоювання за свою безпеку та безпеку своїх рідних.У грудні 2018 року за адресою проживання заявника приїхали невідомі особи разом із ОСОБА_2, які почали викидати речі заявника з його офісу, тому, заявник не може користуватись офісом та почувається постійно у небезпеці.
Посилаючись на положення Закону України "Про запобігання та протидію домашньому насильству", заявник просив видати стосовно
ОСОБА_2 обмежувальний припис, яким встановити наступні заходи тимчасового (на 6 місяців, з дня набрання судовим рішенням чинності) обмеження її прав та покладення на неї обов`язків, а саме: усунути перешкоди у користуванні заявником об`єктом права власності, а саме нежитловими приміщеннями № 1-4, загальною площею 30,5 кв. м, у будинку АДРЕСА_2, 1 шляхом вселення заявника у зазначені риміщення; зобов`язати ОСОБА_2 не чинити перешкоди у користуванні зазначеними приміщеннями; заборонити ОСОБА_2 наближатись на відстань 50 м до робочого місця адвоката ОСОБА_3, яке розташоване за адресою: АДРЕСА_2, та до його місця проживання за адресою:
АДРЕСА_3 ; заборонити ОСОБА_2 у будь-який спосіб спілкуватися із заявником та в будь-який спосіб контактувати з ним.
Короткий зміст рішення суду першої інстанції
Рішенням Київського районного суду м. Харкова від 28 грудня 2018 року ОСОБА_3 відмовлено у задоволенні заяви.
Рішення суду першої інстанції мотивовано тим, що заявник не надав належних та допустимих доказів на підтвердження наявності підстав для застосування спеціальних заходів щодо протидії домашньому насильству, які визначені Законом України "Про запобігання та протидію домашньому насильству".
Короткий зміст постанови суду апеляційної інстанції
Постановою Харківського апеляційного суду від 05 лютого 2019 рокуапеляційну скаргу ОСОБА_3 залишено без задоволення, рішення суду першої інстанції залишено без змін.
Постанова суду апеляційної інстанції мотивована тим, що всі доводи заявника зводяться лише до визнання за ним права користування спірним майном, тому підстави для задоволення заяви про видачу обмежувального припису відсутні, оскільки дії ОСОБА_2 не містять ознак економічного насильства відносно заявника у розумінні вимог Закону України "Про запобігання та протидію домашньому насильству".
Короткий зміст вимог касаційної скарги та її доводи
У касаційній скарзі ОСОБА_3 просить скасувати оскаржені судові рішення та ухвалити нове рішення, яким заяву задовольнити, посилаючись на неправильне застосування судами попередніх інстанцій норм матеріального права та порушення норм процесуального права. Також заявник просить постановити окремі ухвали щодо Національного юридичного університету імені Ярослава Мудрого та Харківського апеляційного суду.
Доводи касаційної скарги зводяться до того, що суди помилково не застосували статті 1, 26 Закону України "Про запобігання та протидію домашньому насильству", не взяли до уваги факти економічного та психологічного насильства з боку колишньої дружини заявника, які потребували негайного реагування компетентних органів. Суди не застосували положення статті 60 СК України щодо презумпції спільності права власності подружжя на майно. Заінтересована особа двічі порушила право заявника на повагу до його приватного житло. Розгляд справи в судах першої та апеляційної інстанцій не відповідає завданням цивільного судочинства. На думку заявника, наявні підстави для винесення судом касаційної інстанції окремих ухвал щодо Національного юридичного університету імені Ярослава Мудрого та Харківського апеляційного суду.
Заявник подав клопотання про приєднання до матеріалів справи тексту рішення Європейського суду з прав людини у справі "Котенко та інші проти України", яке разом із додатком приєднано до матеріалів справи.
Відзиву на касаційну скаргу не надходило
Надходження касаційної скарги до суду касаційної інстанції
Ухвалою Верховного Суду від 19 квітня 2019 року відкрито касаційне провадження за поданою касаційною скаргою.
23 травня 2019 року справу передано судді-доповідачу.
Фактичні обставини справи, встановлені судами
ОСОБА_3 та ОСОБА_2 . перебували у зареєстрованому шлюбі з 06 вересня 1997 року.
Рішенням Київського районного суду м. Харкова від 29 вересня 2014 року
№ 640/15653/14-ц шлюб між подружжям розірвано.
Суди встановили, що між ОСОБА_3 та ОСОБА_2 . виникли неприязні стосунки, які призводять до конфліктів, у тому числі між ними виник спір щодо нерухомого майна за адресою:
АДРЕСА_2 , яке заявник використовує для здійснення своєї адвокатської діяльності.
Згідно витягу з реєстру прав власності на нерухоме майно власниками нежитлового приміщення першого поверху № 1-4, загальною
площею 30,5 кв. м, по АДРЕСА_2 є ОСОБА_2 і ОСОБА_5 по 1/2 частини кожен. Право власності виникло на підставі рішення Київського районного суду м. Харкова від 28 вересня
2010 року (а.с.8-11).
Згідно нотаріально посвідченої заяви ОСОБА_3 засвідчив, що грошові кошти, за які ОСОБА_2 придбала 1/2 частину квартири АДРЕСА_2, є об`єктом її особистої власності, подаровані її батьками. Зазначене майно набувається ОСОБА_2 в особисту приватну власність.
16 грудня 2018 року ОСОБА_2 привезла до місця проживання заявника його речі з офісу, внаслідок чого відбувся конфлікт. Про цей факт повідомлено органи поліції.
Обидва учасника справи посилались на факти домашнього насильства у різних його проявах (фізичного, психологічного, економічного).
Позиція Верховного Суду
Перевіривши доводи касаційної скарги та матеріали справи, колегія суддів дійшла наступних висновків.
Згідно з положеннями частини другої статті 389 ЦПК України підставами касаційного оскарження є неправильне застосування судом норм матеріального права чи порушення норм процесуального права.
Згідно з частиною першою статті 400 ЦПК України під час розгляду справи в касаційному порядку суд перевіряє в межах касаційної скарги правильність застосування судом першої або апеляційної інстанції норм матеріального чи процесуального права і не може встановлювати або (та) вважати доведеними обставини, що не були встановлені в рішенні чи відкинуті ним, вирішувати питання про достовірність або недостовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими.
Касаційна скарга не підлягає задоволенню з наступних підстав.
Основним нормативно-правовим актом, який регулює спірні правовідносини, є Закон України "Про запобігання та протидію домашньому насильству". Цей Закон визначає організаційно-правові засади запобігання та протидії домашньому насильству, основні напрями реалізації державної політики у сфері запобігання та протидії домашньому насильству, спрямовані на захист прав та інтересів осіб, які постраждали від такого насильства.