Постанова
Іменем України
21 серпня 2019 року
м. Київ
справа № 392/501/17
провадження № 61-41539св18
Верховний Суд у складі колегії суддів Третьої судової палати Касаційного цивільного суду:
головуючого - Висоцької В. С.,
суддів: Литвиненко І. В. (суддя-доповідач), Петрова Є. В., Сердюка В. В., Фаловської І. М.,
учасники справи:
позивач - ОСОБА_1,
відповідачі: Маловисківська районна державна адміністрація Кіровоградської області, відділ у Маловисківському районі Головного управління Держгеокадастру у Кіровоградській області,
особа, яка подавала апеляційну скаргу, - Селянське (фермерське) господарство "Токар Катерина Петрівна",
розглянув у порядку спрощеного позовного провадження справу за позовом ОСОБА_1 до Маловисківської районної державної адміністрації Кіровоградської області, Відділу у Маловисківському районі Головного управління Держгеокадастру у Кіровоградській області про визнання права на земельну частку (пай) за касаційною скаргою ОСОБА_1 на постанову Апеляційного суду Кіровоградської області від 10 липня 2018 року у складі колегії суддів: Карпенка О. Л., Голованя А. М., Мурашка С. І.,
ВСТАНОВИВ:
Описова частина
Короткий зміст позовних вимог
У березні 2017 року ОСОБА_1 звернувся до суду з вищевказаним позовом, зазначивши, що в період з 21 січня 1997 року до 06 листопада 2005 року він перебував у трудових відносинах з Відкритим акціонерним товариством "Ташлицьке" (далі - ВАТ "Ташлицьке") і був його акціонером, власником 287 іменних акцій.
21 серпня 1997 року ВАТ "Ташлицьке" отримало державний акт на право колективної власності на землю.
Як член сільськогосподарського товариства він мав право на земельний пай, але його не було включено до списків, які є додатком до державного акта на землю, і на його ім`я сертифікат на право на земельну частку (пай) не виготовлявся.
На його неодноразові звернення щодо видачі сертифіката до посадових осіб ВАТ "Ташлицьке" йому обіцяли виправити допущену помилку, проте до часу припинення ВАТ "Ташлицьке" його не було включено до вказаного списку і сертифікат не видано.
Вважав, що має право на земельну частку (пай), оскільки працював на підприємстві та був його членом.
Враховуючи викладене, ОСОБА_1 просив визнати за ним право на земельну частку (пай) у ВАТ "Ташлицьке" площею 7,40 га в умовних кадастрових гектарах без визначення меж цієї частки в натурі (на місцевості), яка розташована на території Плетеноташлицької сільської ради Маловисківського району Кіровоградської області.
Короткий зміст рішень судів першої та апеляційної інстанцій
Рішенням Маловисківського районного суду Кіровоградської області від 30 березня 2017 року у складі судді Кавун Т. В. позов задоволено. Визнано за ОСОБА_1 право на земельну частку (пай) площею 7,40 га в умовних кадастрових гектарах баз визначення меж цієї частки в натурі (на місцевості), розташовану на території Плетеноташлицької сільської ради Маловсиківського району Кіровоградської області у землі, яка перебувала у колективній власності ВАТ "Ташлицьке". Вирішено питання про розподіл судових витрат.
Рішення місцевого суду мотивоване тим, що на час паювання земель колективної власності ВАТ "Ташлицьке" ОСОБА_1 був власником 287 звичайних акцій цього товариства і перебував з ним у трудових відносинах, а тому відповідно до Указу Президента України "Про порядок паювання земель, переданих у колективну власність сільськогосподарських підприємств і організацій", він мав право на земельну частку (пай), і його порушене право підлягає захисту.
Постановою Апеляційного суду Кіровоградської області від 10 липня 2018 року апеляційну скаргу Селянського (фермерського) господарства " Токар Катерина Петрівна" (далі - СФГ " Токар Катерина Петрівна ") задоволено. Рішення Маловисківського районного суду Кіровоградської області від 30 березня 2017 року скасовано та ухвалено нове рішення про відмову в задоволенні позову.
Постанова апеляційного суду мотивована тим, що хоча право позивача на земельну частку (пай) в землях колективної власності ВАТ "Ташлицьке" і було порушене у зв`язку з невключенням його до списку в додатку до державного акта, проте не підлягає захисту, оскільки ОСОБА_1 пропустив позовну давність, перебіг якої розпочався у 1997 році. При цьому апеляційний суд зазначив, що поважних причин, які перешкоджали б зверненню до суду в межах строку позовної давності, позивач не зазначив.
Короткий зміст вимог касаційної скарги
У серпні 2018 року ОСОБА_1 звернувся до Верховного Суду із касаційною скаргою на постанову Апеляційного суду Кіровоградської області від 10 липня 2018 року, в якій, посилаючись на неправильне застосування судом норм матеріального права і порушення норм процесуального права, просив скасувати оскаржуване судове рішення і залишити в силі рішення суду першої інстанції.
Узагальнені доводи особи, яка подала касаційну скаргу
Касаційна скарга мотивована тим, що рішенням суду першої інстанції вирішувалося питання про передачу земельного паю, а не конкретної земельної ділянки № НОМЕР_1 . Рішення про передачу позивачу у власність конкретної земельної ділянки вирішувалося не судом, а іншим органом і після набрання рішенням суду законної сили. Чинним законодавством визначено, що строк оренди отриманих орендарем земельних ділянок залежатиме від дій власників землі з реалізації ними своїх прав, що відповідає змісту статті 13 Закону України "Про порядок виділення в натурі (на місцевості) земельних ділянок власникам земельних часток (паїв)". Оскаржуване судове рішення ніяким чином не могло вплинути на права та законні інтереси СФГ "Токар Катерина Петрівна", оскільки суд не вирішував питання про передачу земельної ділянки № НОМЕР_1 .
Узагальнений виклад позиції інших учасників справи
У квітні 2019 року представник СФГ "Токар Катерина Петрівна " - адвокат Соколовська Є. В. подала відзив на касаційну скаргу, в якому просила залишити її без задоволення, посилаючись на те, що висновок апеляційного суду про застосування до спірних правовідносин позовної давності є правильним, оскільки позивач мав право на одержання земельної частки (паю) із земель колективної власності з 21 серпня 1997 року. Тобто загальна позовна давність для захисту прав позивача спливла 21 серпня 2000 року. Рішення суду першої інстанції безпосередньо вплинуло на права та законні інтереси СФГ " Токар Катерина Петрівна ", оскільки це судове рішення стало єдиною підставою для прийняття Маловисківською районною державною адміністрацією (далі - Маловисківська РДА) розпорядження від 14 червня 2017 року № 246-р, яким у власність позивача передано спірну земельну ділянку № НОМЕР_1 та припинено право оренди товариства.
Фактичні обставини справи, встановлені судами
З 21 січня 1997 року до 06 листопада 2000 року ОСОБА_1 перебував у трудових відносинах з ВАТ "Ташлицьке" та працював на посаді тракториста.
21 серпня 1997 року ВАТ "Ташлицьке" отримало державний акт на право колективної власності на землю, серія КР МВ 19 .
Згідно із сертифікатом іменних акцій товариства серії 01-ВИ № 139 та довідки ВАТ "Ташлицьке" від 19 листопада 1997 року № 620/11/97 ОСОБА_1 є власником 287 звичайних акцій ВАТ "Ташлицьке" на загальну суму 250 000 карбованців.
07 квітня 2006 року скасовано державну реєстрацію ВАТ "Ташлицьке", що підтверджується витягом з Єдиного державного реєстру юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців.
12 лютого 2004 року між Маловисківською РДА та СФГ " Токар Катерина Петрівна " було укладено договір оренди землі, згідно з умовами якого Маловисківська РДА (орендодавець за договором) передала СФГ "Токар Катерина Петрівна" (орендар за договором) земельні ділянки загальною площею 106 га в оренду строком на десять років.
23 лютого 2016 року на підставі вказаного договору оренди від 26 травня 2011 року за СФГ " Коробейко Василь Іванович " у Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно було зареєстровано, зокрема, право оренди земельної ділянки сільськогосподарського призначення №№ 118, 123, 171, 199, 229, 239, 291, 307, 336, 359, 396, 503-522 загальною площею 158,6 га, яку передано в оренду строком на п`ять років.
У подальшому такі договори неодноразово переукладалися.
20 січня 2010 року між Маловисківською РДА та СФГ " Токар Катерина Петрівна " було укладено договір оренди землі, згідно з умовами якого Маловисківська РДА (орендодавець) передала СФГ " Токар Катерина Петрівна" (орендар) земельні ділянки неуспадкованих земельних паїв загальною площею 147,6 га в оренду строком з 22 січня 2010 року до 22 січня 2015 року.
10 листопада 2014 року між Маловисківською РДА та СФГ " Токар Катерина Петрівна " було укладено додаткову угоду до договору оренди землі, за умовами якої сторони змінили строк оренди, збільшивши його до 10 років, тобто до 22 січня 2015 року, та зменшили розмір площі орендованих земельних ділянок до 134,88 га. Сторони також визначили перелік відповідних земельних ділянок, які передаються в оренду, в тому числі земельна ділянка № НОМЕР_1 .
Право оренди земельної ділянки з кадастровим номером 3523185200:02:001:0521 площею 6,3648 га зареєстровано у Державному реєстрі речових прав за СФГ " Токар Катерина Петрівна " на підставі договору оренди від 20 січня 2010 року, укладеного з Маловисківською РДА.
Розпорядженням голови Маловисківської районної державної адміністрації від 23 червня 2017 року № 253-р земельну ділянку № НОМЕР_1, кадастровий номер 3523185200:02:001:0521, згідно із схемою поділу по ВАТ "Ташлицьке", виключено з додаткової угоди від 10 листопада 2014 року до договору оренди землі.
Рух справи в суді касаційної інстанції.
Ухвалою Верховного Суду у складі судді Касаційного цивільного суду від 21 березня 2019 року відкрито провадження у цій справі та витребувано її матеріали із Маловисківського районного суду Кіровоградської області.
02 квітня 2019 року справа № 392/501/17 надійшла до Верховного Суду.
Ухвалою Верховного Суду у складі колегії суддів Третьої судової палати Касаційного цивільного суду від 12 серпня 2019 року справу призначено до судового розгляду Верховного Суду у складі колегії суддів Третьої судової палати Касаційного цивільного суду в кількості п`яти суддів у порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення (виклику) сторін.
МОТИВУВАЛЬНА ЧАСТИНА
Позиція Верховного Суду
Згідно з частиною третьою статті 3 ЦПК України провадження в цивільних справах здійснюється відповідно до законів, чинних на час вчинення окремих процесуальних дій, розгляду і вирішення справи.
Частиною другою статті 389 ЦПК України передбачено, що підставами касаційного оскарження є неправильне застосування судом норм матеріального права чи порушення норм процесуального права.
Судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим (частина перша статті 263 ЦПК України).
Під час розгляду справи в касаційному порядку суд перевіряє в межах касаційної скарги правильність застосування судом першої або апеляційної інстанції норм матеріального чи процесуального права і не може встановлювати або (та) вважати доведеними обставини, що не були встановлені в рішенні чи відкинуті ним, вирішувати питання про достовірність або недостовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими (частина перша статті 400 ЦПК України).
Вивчивши матеріали справи, перевіривши доводи касаційної скарги, Верховний Суд у складі колегії суддів Третьої судової палати Касаційного цивільного суду дійшов висновку, що касаційна скарга підлягає частковому задоволенню з таких підстав.
Мотиви, з яких виходить Верховний Суд, та застосовані норми права
Відповідно до пункту 1 частини третьої статті 2 ЦПК України основними засадами (принципами) цивільного судочинства є верховенство права.
Згідно з частиною першою статті 5 ЦПК України, здійснюючи правосуддя, суд захищає права, свободи та інтереси фізичних осіб, права та інтереси юридичних осіб, державні та суспільні інтереси у спосіб, визначений законом або договором.
За змістом статті 263 ЦПК України судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права із дотриманням норм процесуального права. Судове рішення має відповідати завданню цивільного судочинства, визначеному цим Кодексом. Обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з`ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні.
Відповідно до частини першої статті 264 ЦПК України під час ухвалення рішення суд вирішує такі питання: 1) чи мали місце обставини (факти), якими обґрунтовувалися вимоги та заперечення, та якими доказами вони підтверджуються; 2) чи є інші фактичні дані, які мають значення для вирішення справи, та докази на їх підтвердження; 3) які правовідносини сторін випливають із встановлених обставин; 4) яка правова норма підлягає застосуванню до цих правовідносин.