ПОСТАНОВА
Іменем України
03 вересня 2019 року
Київ
справа №320/5789/18
адміністративне провадження №К/9901/16839/19
Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду:
судді-доповідача Мельник-Томенко Ж.М.,
суддів Жука А.В., Мартинюк Н.М.,
за участі:
секретаря судового засідання Кравченко Р.О.,
представника позивача ОСОБА_1,
представника відповідача Калман Д.А.,
розглянувши у відкритому судовому засіданні адміністративну справу за позовом ОСОБА_2 до Державного підприємства обслуговування повітряного руху України про стягнення компенсації
за касаційною скаргою ОСОБА_2 на ухвалу Київського окружного адміністративного суду від 03.01.2019 (суддя Харченко С.В.) та постанову Шостого апеляційного адміністративного суду від 07.05.2019 (колегія суддів у складі: Горяйнова А.М., Ісаєнко Ю.А., Файдюка В.В.)
ВСТАНОВИВ:
Короткий зміст позовних вимог та їх обґрунтування
31.10.2018 ОСОБА_2 звернувся до суду з адміністративним позовом до Державного підприємства обслуговування повітряного руху України, в якому просив стягнути компенсацію за затримку розрахунку при звільненні у розмірі 699 105,00 грн.
Позов мотивовано тим, що відповідно до вимог законодавства позивач мав право на отримання одноразової грошової допомоги при звільненні, яку відповідач мав сплатити в день його звільнення. Натомість відповідач свого обов`язку не виконав, а виплатив грошові кошти 11.07.2017 в сумі 131 141,50 грн. за рішенням суду.
Короткий зміст рішень судів попередніх інстанцій
Ухвалою Київського окружного адміністративного суду від 03.01.2019 позовну заяву повернуто позивачеві.
Судове рішення першої інстанції мотивовано тим, що перебіг строку звернення до суду з цим позовом розпочався наступного дня після остаточного розрахунку з позивачем (який відбувся 11.07.2017), однак своє право на звернення до суду позивач реалізував після спливу тримісячного строку, не надавши доказів, які б свідчили про існування обставин, що об`єктивно перешкоджали йому звернутись з даним позовом до суду у межах строків, встановлених законом.
Постановою Шостого апеляційного адміністративного суду від 07.05.2019 ухвалу суду першої інстанції залишено без змін.
Суд апеляційної інстанції погодився із висновками суду першої інстанції щодо відсутності поважних причин пропуску строку звернення до суду з позовом.
Короткий зміст та обґрунтування вимог касаційної скарги
У касаційній скарзі позивач просить скасувати ухвалу Київського окружного адміністративного суду від 03.01.2019 та постанову Шостого апеляційного адміністративного суду від 07.05.2019 та направити справу до суду першої інстанції для продовження розгляду.
Наголошує, що позивач хоч і знав про порушення свого права ще в липні 2017 року, але він був не обізнаний в трудовому законодавстві, а тому строк звернення до суду повинен відраховуватися з серпня 2018 року, тобто з моменту, коли він дізнався про спосіб захисту своїх прав на підставі статті 117 Кодексу законів про працю України (далі - КЗпП України)
Вважає, що судами попередніх інстанцій не надано належну оцінку доводам позивача про поважність пропуску строку звернення до суду.
Позиція інших учасників справи
Відповідач у відзиві на касаційну скаргу просить залишити її без задоволення, а рішення судів попередніх інстанцій - без змін.
Рух касаційної скарги
Касаційний адміністративний суд у складі Верховного Суду ухвалою від 24.06.2019 відкрив касаційне провадження за скаргою ОСОБА_2 на ухвалу Київського окружного адміністративного суду від 03.01.2019 та постанову Шостого апеляційного адміністративного суду від 07.05.2019.
Ухвалою від 09.08.2019 Касаційний адміністративний суд у складі Верховного Суду зазначену адміністративну справу призначив до розгляду.
Встановлені судами попередніх інстанцій обставини справи
ОСОБА_2 є полковником у відставці. На виконання наказу Міністра оборони України від 19.10.1999 № 600 був відряджений із залишенням на військовій службі до Державного підприємства обслуговування повітряного руху України Міністерства транспорту і зв`язку України.
На підставі наказу Міністра оборони України від 02.06.2009 № 415 генеральний директор ДП "Украерорух" видав наказ від 19.06.2009 № 288/о про звільнення ОСОБА_2 з військової посади у запас з посади начальника зміни відділу управління використання повітряного простору "Украероцентру" Державного підприємства обслуговування повітряного руху України у військовому званні полковника відповідно до пункту "б" частини шостої статті 26 Закону України "Про військовий обов`язок і військову службу" (за станом здоров`я).
Після звільнення з військової служби позивач звернувся із листом до ДП "Украерорух" з вимогою здійснити виплату одноразової грошової допомоги при звільненні з військової служби у розмірі 50 % від грошового забезпечення за кожен календарний рік вислуги у розмірі 136 141,00 грн. Листом від 09.02.2017 № 1-25-437 ДП "Украерорух" повідомило позивача про відсутність підстав для виплати зазначеної грошової допомоги.
Постановою Окружного адміністративного суду міста Києва від 23.06.2017 у справі № 826/4914/17 з Державного підприємства обслуговування повітряного руху України було стягнуто на користь позивача одноразову грошову допомогу у розмірі 136 141,00 грн.
Фактична виплата одноразової грошової допомоги у зазначеному розмірі була здійснена 11.07.2017.
Не погоджуючись із такими діями відповідача позивач 31.10.2018 звернувся до суду із адміністративним позовом про стягнення компенсації за затримку розрахунку при звільненні.
Ухвалою Окружного адміністративного суду міста Києва від 05.11.2018 вказаний адміністративний позов було залишено без руху з підстав пропуску строку звернення до суду та запропоновано позивачу звернутися до суду із заявою про поновлення строку звернення до суду та надати докази поважності причин пропуску такого строку.
Позивач 12.12.2018 направив до суду заяву про поновлення пропущеного строку звернення до адміністративного суду, у якій зазначив, що у серпні 2018 року дізнався про те, що нормами КЗпП України передбачена компенсація за невиплату працівникові належних сум при звільненні у визначені чинним законодавством строки, у зв`язку з чим 28.08.2018 звернувся до ДП "Украерорух" із заявою про виплату компенсації за затримку розрахунку при звільненні у розмірі 699 105,00 грн. Листом від 09.10.2018 № 1-26.2-4801 відповідач відмовив у виплаті компенсації.
ПОЗИЦІЯ ВЕРХОВНОГО СУДУ
Релевантні джерела права й акти їх застосування
Статтею 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод від 04.11.1950, ратифікованої Законом від 17.07.1997 № 475/97-ВР передбачено, що кожен має право на справедливий і публічний розгляд його справи упродовж розумного строку незалежним і безстороннім судом, встановленим законом.
Частиною першою статті 5 Кодексу адміністративного судочинства України (далі - КАС України) визначено, що кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до адміністративного суду за захистом, якщо вважає, що рішенням, дією чи бездіяльністю суб`єкта владних повноважень порушені її права, свободи або законні інтереси.
Згідно з частиною першою статті 118 КАС України процесуальні строки - це встановлені законом або судом строки, у межах яких вчиняються процесуальні дії. Процесуальні строки встановлюються законом, а якщо такі строки законом не визначені - встановлюються судом.
Відповідно до частини першої статті 122 КАС України позов може бути подано в межах строку звернення до адміністративного суду, встановленого цим Кодексом або іншими законами.
Приписами частин третьої та п`ятої статті 122 КАС України передбачено, що для захисту прав, свобод та інтересів особи цим Кодексом та іншими законами можуть встановлюватися інші строки для звернення до адміністративного суду, які, якщо не встановлено інше, обчислюються з дня, коли особа дізналася або повинна була дізнатися про порушення своїх прав, свобод чи інтересів. Для звернення до суду у справах щодо прийняття громадян на публічну службу, її проходження, звільнення з публічної служби встановлюється місячний строк.
Згідно з частинами першою та другою статті 123 КАС України, у разі подання особою позову після закінчення строків, установлених законом, без заяви про поновлення пропущеного строку звернення до адміністративного суду, або якщо підстави, вказані нею у заяві, визнані судом неповажними, позов залишається без руху. При цьому протягом десяти днів з дня вручення ухвали особа має право звернутися до суду з заявою про поновлення строку звернення до адміністративного суду або вказати інші підстави для поновлення строку. Якщо заяву не буде подано особою в зазначений строк або вказані нею підстави для поновлення строку звернення до адміністративного суду будуть визнані неповажними, суд повертає позовну заяву.
Відповідно до статті 116 КЗпП України при звільненні працівника виплата всіх сум, що належать йому від підприємства, установи, організації, провадиться в день звільнення. Якщо працівник в день звільнення не працював, то зазначені суми мають бути виплачені не пізніше наступного дня після пред`явлення звільненим працівником вимоги про розрахунок. Про нараховані суми, належні працівникові при звільненні, власник або уповноважений ним орган повинен письмово повідомити працівника перед виплатою зазначених сум. В разі спору про розмір сум, належних працівникові при звільненні, власник або уповноважений ним орган в усякому випадку повинен в зазначений у цій статті строк виплатити не оспорювану ним суму.
Статтею 117 КЗпП України передбачено, що в разі невиплати з вини власника або уповноваженого ним органу належних звільненому працівникові сум у строки, зазначені в статті 116 цього Кодексу, при відсутності спору про їх розмір підприємство, установа, організація повинні виплатити працівникові його середній заробіток за весь час затримки по день фактичного розрахунку. При наявності спору про розміри належних звільненому працівникові сум власник або уповноважений ним орган повинен сплатити зазначене в цій статті відшкодування в тому разі, коли спір вирішено на користь працівника. Якщо спір вирішено на користь працівника частково, то розмір відшкодування за час затримки визначає орган, який виносить рішення по суті спору.
Згідно з частиною першою статті 233 КЗпП України працівник може звернутися з заявою про вирішення трудового спору безпосередньо до районного, районного у місті, міського чи міськрайонного суду в тримісячний строк з дня, коли він дізнався або повинен був дізнатися про порушення свого права, а у справах про звільнення - в місячний строк з дня вручення копії наказу про звільнення або з дня видачі трудової книжки.