ПОСТАНОВА
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
04 вересня 2019 року
м. Київ
Справа № 906/1174/18
Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного господарського суду:
Берднік І.С. - головуючого, Міщенка І.С., Сухового В.Г.,
за участю секретаря судового засідання - Корнієнко О.В.,
за участю представників:
Приватного вищого навчального закладу "Інститут підприємництва та сучасних технологій" - не з`явився,
Публічного акціонерного товариства "Банк Форум" в особі голови комісії з припинення - ліквідатора Шевченка Олександра Володимировича - не з`явився,
Приватної юридичної фірми "Центр юридичної допомоги "Дігест" - не з`явився,
Приватного нотаріуса Київського міського нотаріального округу Скульської Тетяни Анатоліївни - не з`явився,
ОСОБА_1 - не з`явився,
ОСОБА_4 - не з`явився,
розглянувши у відкритому судовому засіданні касаційну скаргу Приватного вищого навчального закладу "Інститут підприємництва та сучасних технологій"
на постанову Північно-західного апеляційного господарського суду від 17.07.2019 (у складі колегії суддів: Крейбух О.Г. (головуючий), Павлюк І.Ю., Юрчук М.І.) та на рішення Господарського суду Житомирської області від 28.03.2019 (суддя Машевська О.П.)
у справі №906/1174/18
за позовом Приватного вищого навчального закладу "Інститут підприємництва та сучасних технологій"
до Публічного акціонерного товариства "Банк Форум" в особі голови комісії з припинення - ліквідатора Шевченка Олександра Володимировича, Приватної юридичної фірми "Центр юридичної допомоги "Дігест", Приватного нотаріуса Київського міського нотаріального округу Скульської Тетяни Анатоліївни
за участю третіх осіб, які не заявляють самостійних вимог щодо предмета спору, на стороні Публічного акціонерного товариства "Банк Форум" в особі голови комісії з припинення - ліквідатора Шевченка Олександра Володимировича: ОСОБА_1, ОСОБА_4,
про визнання договору про відступлення прав вимоги недійсним і скасування рішення про державну реєстрацію прав і обтяжень,
ВСТАНОВИВ:
У грудні 2018 року Приватний вищий навчальний заклад "Інститут підприємництва та сучасних технологій" (далі - позивач, ПВНЗ "ІПСТ") звернувся до Господарського суду Житомирської області з позовом до Публічного акціонерного товариства "Банк Форум" в особі голови комісії з припинення - ліквідатора Шевченка Олександра Володимировича (далі - Банк в особі голови комісії з припинення - ліквідатора Шевченка О.В.), Приватної юридичної фірми "Центр юридичної допомоги "Дігест" (далі - Центр юридичної допомоги "Дігест"), приватного нотаріуса Київського міського нотаріального округу Скульської Тетяни Анатоліївни (далі - нотаріус Скульська Т.А.) про:
визнання недійсним договору про відступлення (купівлі-продажу) прав вимоги від 24.01.2018 №958-Ф, укладений між Банком в особі начальника Управління реалізації активів (кредитів) роздрібного бізнесу Департаменту супроводження та реалізації активів Таран Ольги Андріївни та Центром юридичної допомоги "Дігест" (далі - договір від 24.01.2018 №958-Ф, спірний договір);
скасування рішення нотаріуса Скульської Т.А. від 24.01.2018 індексний номер: 39341218 про державну реєстрацію прав та їх обтяжень.
В обґрунтування позовних вимог позивач зазначив, що договір від 24.01.2018 №958-Ф за своєю правовою природою є договором факторингу, а відсутність Центру юридичної допомоги "Дігест" у Державному реєстрі фінансових установ виключає можливість укладення ним договорів про надання фінансових послуг та порушує вимоги законодавства щодо форми, змісту і суб`єктного складу договору факторингу, що є підставою для визнання договору від 24.01.2018 №958-Ф недійсним на підставі ст.ст. 203, 215 Цивільного кодексу України (далі - ЦК України).
Позиція позивача про те, що договір від 24.01.2018 №958-Ф є договором факторингу і до нього необхідно застосовувати вимоги законодавства щодо суб`єктного складу такого виду договорів, ґрунтується на тому, що Центр юридичної допомоги "Дігест", заявивши до позивача вимогу про стягнення коштів у більшому розмірі, ніж номінальна вартість відступленої Банком вимоги, має намір отримати винагороду у вигляді різниці між номінальною вартістю відступленої вимоги та її ринковою (дійсною) вартістю.
Разом з тим, мотивуючи свою вимогу про скасування рішення нотаріуса Скульської Т.А. від 24.01.2018 індексний номер: 39341218 про державну реєстрацію прав та їх обтяжень, на підставі якого до інформації про державну реєстрацію іпотеки (номер запису про іпотеку 24515233) було внесено відомості про нового іпотекодержателя за договором іпотеки від 19.08.2008 №15309 (Центр юридичної допомоги "Дігест") позивач зазначив, що запис про скасування державної реєстрації прав може бути внесено до Державного реєстру речових прав лише на підставі судового рішення про скасування попереднього рішення про державну реєстрацію.
Ухвалою Господарського суду Житомирської області від 02.01.2019 залучено до участі у справі в якості третіх осіб, які не заявляють самостійних вимог щодо предмета спору, на стороні Банку в особі голови комісії з припинення - ліквідатора Шевченка О.В.: ОСОБА_1 та ОСОБА_4 .
Рішенням Господарського суду Житомирської області від 28.03.2019, залишеним без змін постановою Північно-західного апеляційного господарського суду від 17.07.2019, у задоволенні позову ПВНЗ "ІПСТ" відмовлено.
Судові рішення обґрунтовані тим, що договір від 24.01.2018 №958-Ф за своєю правовою природою є оплатним договором відступлення права вимоги (цесією), а не договором факторингу чи договором про надання фінансової послуги в розумінні Закону України "Про фінансові послуги та державне регулювання ринків фінансових послуг", оскільки за спірним договором жодна із сторін не передає грошові кошти в розпорядження другої сторони (клієнта) за плату.
Таким чином, суди попередніх інстанцій дійшли висновку про недоведеність позивачем порушення Центром юридичної допомоги "Дігест" господарської компетенції при укладанні договору від 24.01.2018 №958-Ф, що свідчить про необґрунтованість позовних вимог про визнання договору від 24.01.2018 №958-Ф недійсним на підставі ст.ст.203, 215 ЦК України.
При цьому, суди попередніх інстанцій врахували правовий висновок Великої Палати Верховного Суду, викладений у постанові від 11.09.2018 у справі №909/968/16.
Враховуючи відсутність правових підстав для задоволення позовної вимоги про визнання договору від 24.01.2018 №958-Ф недійсним, суди попередніх інстанцій дійшли висновку і про відмову у задоволенні позовної вимоги ПВНЗ "ІПСТ" про скасування рішення нотаріуса Скульської Т.А. від 24.01.2018, індексний номер: 39341218, про державну реєстрацію прав та їх обтяжень.
Не погоджуючись з рішенням суду першої інстанції від 28.03.2019 та постановою суду апеляційної інстанції від 17.07.2019, у серпні 2019 року ПВНЗ "ІПСТ" звернулось з касаційною скаргою, в якій, посилаючись на порушення судами попередніх інстанцій норм матеріального та процесуального права, просило скасувати судові рішення, постановити нове, яким задовольнити позовні вимоги.
У касаційній скарзі позивач зазначив, що суди попередніх інстанцій дійшли необґрунтованого висновку, що договір від 24.01.2018 №958-Ф за своєю правовою природою є договором відступлення права вимоги (цесією), оскільки намір Центру юридичної допомоги "Дігест" отримати винагороду у вигляді різниці між номінальною вартістю відступленої вимоги та її ринковою (дійсною) вартістю, свідчить про те, що спірний договір є договором факторингу, а тому Центр юридичної допомоги "Дігест" має бути включеним у Державний реєстр фінансових установ для можливості укладати договори факторингу.
Одночасно в касаційній скарзі позивач заявив клопотання про передачу справи №906/1174/18 на розгляд Великої Палати Верховного Суду з огляду на те, що судами попередніх інстанцій неправильно застосовано висновки Великої Палати Верховного Суду у постанові від 11.09.2018 у справі №909/968/16, що свідчить про існування виключної правової проблеми.
Неправильне застосування судами попередніх інстанцій при вирішенні спору висновків Великої Палати Верховного Суду у постанові від 11.09.2018 у справі №909/968/16 (щодо розмежування договору факторингу та інших способів відступлення права вимоги) не є підставою для передачі справи на розгляд Великої Палати Верховного Суду в розумінні ч.5 ст.302 ЦК України, у зв`язку з чим у задоволенні клопотання позивача слід відмовити.
30.08.2019 Центр юридичної допомоги "Дігест" надав заперечення на касаційну скаргу, в яких просив відмовити у задоволенні касаційної скарги.
03.09.2019 позивач подав заяву про розгляд справи без участі представника та керівника ПВНЗ "ІПСТ", оскільки представник буде приймати участь в інших судових справах в Корольовському районному суді м. Житомира, а керівник позивача не може самостійно представляти інтереси ПВНЗ "ІПСТ".
Сторони у справі своїх представників у судове засідання не направили, хоча були повідомлені про дату, час і місце судового засідання належним чином.
Ураховуючи наведене, висновки Європейського суду з прав людини у справі "В`ячеслав Корчагін проти Росії", заяву представника позивача про розгляд справи без його участі та те, що явка учасників справи в суд касаційної інстанції не визнавалася обов`язковою, а участь у засіданні суду є правом, а не обов`язком сторони, Верховний Суд у складі колегії дійшов висновку про можливість розгляду касаційної скарги по суті за відсутності представників сторін.
Заслухавши доповідь судді-доповідача, дослідивши наведені в касаційній скарзі доводи, подані заперечення, перевіривши матеріали справи, Верховний Суд вважає, що касаційна скарга підлягає частковому задоволенню з таких підстав.
Судами попередніх інстанцій встановлено, що 19.08.2008 між ОСОБА_1 (позичальник) та Банком укладено кредитний договір № 0075/08/52-CLNv, відповідно до якого Банк відкриває позичальнику відновлювальну кредитну лінію на споживчі цілі з лімітом кредитування 150 000,00 доларів США строком по 18.08.2018 (далі - кредитний договір від 19.08.2008 № 0075/08/52-CLNv).
Того ж дня, з метою забезпечення виконання ОСОБА_1 зобов`язань за кредитним договором від 19.08.2008 № 0075/08/52-CLNv, було укладено:
між Банком (кредитор) та ОСОБА_4 (поручитель) - договір поруки № 75-0075/08/52-CLNv, згідно якого поручитель поручився перед кредитором за виконання ОСОБА_1 кредитного договору від 19.08.2008 № 0075/08/52-CLNv у повному обсязі (далі - договір поруки від 19.08.2008 №75-0075/08/52-CLNv);
між Банком (іпотекодержатель) та ПВНЗ "ІПСТ" (іпотекодавець) - іпотечний договір №15309, відповідно до якого предметом іпотеки є нерухоме майно - будівля навчального корпусу за адресою: АДРЕСА_1, загальною площею 3 073 кв. м., яка належить іпотекодавцю на праві приватної власності на підставі свідоцтва про право власності від 20.08.2005 та знаходиться на орендованій земельній ділянці площею 0, 9815 га (далі - іпотечний договір від 19.08.2008 №15309), (далі - спірна будівля).
У зв`язку з невиконанням ОСОБА_1 зобов`язань за кредитним договором від 19.08.2008 № 0075/08/52-CLNv у встановлений договором строк, Банк у грудні 2010 року звернувся до Корольовського районного суду м. Житомира із позовною заявою до ОСОБА_1 та ОСОБА_4 (як поручителя) про солідарне стягнення заборгованості за кредитним договором від 19.08.2008 № 0075/08/52-CLNv в розмірі 168 668, 30 доларів США, що станом на 02.11.2010 було еквівалентно 1 335 464, 99 грн.
Ухвалою Корольовського районного суду м. Житомира від 05.01.2011 у справі №2-5082/10, відкрито провадження по цивільній справі за позовом Банку до ОСОБА_1 та ОСОБА_4 про стягнення кредитної заборгованості.
Однак, на час слухання цієї справи в матеріалах справи відсутні докази прийняття районним судом м. Житомира рішення у справі №2-5082/10.
26.12.2017 за результатами проведення електронних торгів на електронному майданчику ТОВ "НВП "Інформаційні технології" Центр юридичної допомоги "Дігест" придбав право вимоги за кредитним договором від 19.08.2008 № 0075/08/52-CLNv, договором поруки від 19.08.2008 №75-0075/08/52-CLNv та іпотечним договором від 19.08.2008 №15309, що підтверджується протоколом електронних торгів № UA-EA-2017-12-18-000006-b.
24.01.2018 між Банком та Центром юридичної допомоги "Дігест" (новий кредитор) укладено договір №958-Ф, за яким Банк шляхом продажу відступив Центру юридичної допомоги "Дігест" право вимоги до ОСОБА_1 за кредитним договором від 19.08.2008 № 0075/08/52-CLNv, до ОСОБА_4 за договором поруки від 19.08.2008 №75-0075/08/52-CLNv та до ПВНЗ "ІПСТ" за іпотечним договором від 19.08.2008 №15309 (п.п. 1.1, 1.2 спірного договору, додаток №1 до спірного договору).
Відповідно до п. 4.1 договору від 24.01.2018 №958-Ф за відступлення прав вимоги новий кредитор сплачує Банку грошові кошти в сумі 1 111 414,00 грн.
На підставі рішення про державну реєстрацію прав та їх обтяжень від 24.01.2018, індексний номер: 39341218, нотаріус Скульська Т.А. внесла запис до Державного реєстру іпотек (номер запису про іпотеку: 24515233) про те, що новим іпотекодержателем за іпотечним договором від 19.08.2008 №15309 є Центр юридичної допомоги "Дігест".
Судами попередніх інстанцій також встановлено, що у зв`язку з укладенням договору від 24.01.2018 №958-Ф Центр юридичної допомоги "Дігест" 12.02.2018 звернувся до Корольовського районного суду м. Житомира із заявою у справі № 296/352/12-ц про заміну первісного позивача - Банку на Центр юридичної допомоги "Дігест" та уточнив позовні вимоги, а саме: просив стягнути з ПВНЗ "ІПСТ" 168 668, 30 доларів США, що еквівалентно 4 226 582,35 грн та звернути стягнення на предмет іпотеки за іпотечним договором від 19.08.2008 №15309 шляхом продажу спірної будівлі Центром юридичної допомоги "Дігест" з укладенням від імені ПВНЗ "ІПСТ" договору купівлі-продажу з іншою особою-покупцем в рахунок погашення кредитної заборгованості в сумі 4 226 582, 35 грн.
Протокольною ухвалою Корольовського районного суду м. Житомира від 13.02.2018 у справі № 296/352/12-ц замінено первісного позивача - Банк на Центр юридичної допомоги "Дігест".
15.05.2018 між Центром юридичної допомоги "Дігест" та ТОВ "Затишний хутір" укладено попередній договір №1477, відповідно до якого сторони зобов`язались в майбутньому, до 15.07.2018, укласти договір купівлі-продажу спірної будівлі за ціною 15 000 000, 00 грн.
Постановою приватного нотаріуса Житомирського міського нотаріального округу Житомирської області ГТУЮ у Житомирській області Кузьміної Л.Л. від 03.10.2018 №252 відмовлено Центру юридичної допомоги "Дігест" у посвідченні договору купівлі-продажу спірної будівлі у зв`язку з тим, що спірна будівля з 29.10.2014 перебуває під податковою заставою та з 30.09.2016 знаходиться під арештом.
Постанова приватного нотаріуса Кузьміної Л.Л. від 03.10.2018 №252 рішенням Корольовського районного суду м. Житомира від 19.02.2019 у справі № 296/10107/18 визнана обґрунтованою.
З огляду на викладене вище, судами попередніх інстанцій встановлено, що власником спірної будівлі є ПВНЗ "ІПСТ", що підтверджується інформаційною довідкою з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно від 28.03.2019 №161459909.
Враховуючи вчинення Центром юридичної допомоги "Дігест" дій щодо набуття права власності на предмет іпотеки - спірну будівлю для подальшого її продажу, позивач як власник спірної будівлі звернувся до господарського суду за захистом своїх порушених майнових прав та інтересів.
Предметом розгляду даної справи є вимога позивача про визнання недійсним договору від 24.01.2018 №958-Ф на підставі ст.ст.203, 215 ЦК України та, як наслідок, скасування рішення нотаріуса Скульської Т.А. від 24.01.2018 індексний номер: 39341218 про державну реєстрацію прав та їх обтяжень.
Як вже зазначалось вище, суд першої інстанції, з яким погодився і суд апеляційної інстанції, беручи до уваги висновки Великої Палати Верховного Суду, викладені у постанові від 11.09.2018 у справі №909/968/16, дійшов висновку, що договір від 24.01.2018 №958-Ф є правочином з відступлення права вимоги (цесією), який є предметом регулювання ст.ст.512, 514 ЦК України, а не договором факторингу, як помилково вважає позивач, а тому вимоги останнього не підлягають задоволенню.
Проте, Касаційний господарський суд не погоджується із вказаними висновками судів попередніх інстанцій, оскільки вони є передчасними, зробленими з порушенням норм процесуального права, що унеможливило встановлення фактичних обставин, які мають значення для правильного вирішення справи.
За змістом ст. 236 ГПК України рішення є законним тоді, коли суд, виконавши всі вимоги процесуального законодавства і всебічно перевіривши обставини, вирішив справу відповідно до норм матеріального права, що підлягають застосуванню до таких правовідносин.
Обґрунтованим визнається рішення, в якому повно відображені обставини, що мають значення для справи, висновки суду стосовно встановлених обставин і правові наслідки є вичерпними, відповідають дійсності і підтверджуються достовірними доказами, дослідженими в судовому засіданні.
Відповідно до ч. 1 ст. 237 ГПК України при ухваленні рішення суд вирішує, зокрема, такі питання: чи мали місце обставини (факти), якими обґрунтовувалися вимоги та заперечення, та якими доказами вони підтверджуються; чи є інші фактичні дані, які мають значення для вирішення справи, та докази на їх підтвердження; яку правову норму належить застосувати до цих правовідносин.
Рішення судів попередніх інстанцій не відповідають вказаним вимогам законодавства, враховуючи наступне.