ПОСТАНОВА
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
03 вересня 2019 року
м. Київ
справа № 920/960/18
Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного господарського суду:
Могил С.К. - головуючий (доповідач), Волковицька Н.О., Случ О.В.,
за участю секретаря судового засідання Кравчук О.І.
та представників
позивача: не з`явились,
відповідача: не з`явились,
третьої особи: Кравець А.О. (довіреність № 9/1-9-118 від 03.09.2018),
розглянувши у відритому судовому засіданні касаційну скаргу Фізичної особи-підприємця Радькова Станіслава Євгеновича
на постанову Північного апеляційного господарського суду від 26.06.2019
у справі № 920/960/18
за позовом Фізичної особи-підприємця Радькова Станіслава Євгеновича
до Регіонального відділення Фонду державного майна України по Сумській області
за участю третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору, на стороні відповідача - Міністерства освіти та науки України,
про зобов`язання укласти додаткову угоду,
В С Т А Н О В И В:
У грудні 2018 року Фізична особа-підприємець Радьков Станіслав Євгенович (далі - ФОП Радьков С.Є. ) звернулась до Господарського суду Сумської області з позовом до Регіонального відділення Фонду державного майна України по Сумській області (далі - РГ ФДМ України) (за участю третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору, на стороні відповідача - Міністерства освіти та науки України (далі - МОН України)) про зобов`язання відповідача укласти додаткову угоду № 1 до договору оренди державного майна № 2074 від 26.05.2014, предметом якого є об`єкти, загальною площею 8,0 м2, а саме: 1) частина нежитлового приміщення площею 2,0 м2 на першому поверсі будівлі головного корпусу; 2) частина нежитлового приміщення площею 2,0 м2 на другому поверсі будівлі центрального корпусу; 3) частина нежитлового приміщення площею 2,0 м2 на першому поверсі будівлі електротехнічного корпусу; 4) частина замощення площею 2,0 м2 біля будівлі головного корпусу, розташовані за адресою: м. Суми, вул. Римського -Корсакова, 2, у редакції, що викладена у прохальній частині позовної заяви.
Позовні вимоги мотивовані тим, що відповідач порушив передбачене ст. 17 Закону України "Про оренду державного та комунального майна" право позивача на продовження дії договору оренди на той самий термін, оскільки заяви про припинення або зміну умов договору оренди протягом одного місяця після закінчення терміну дії договору позивачу не надходило. Посилання відповідача у листі № 18-07-02576 від 21.06.2018 на лист МОН України від 05.06.2018 № 1/11-6024 про намір використовувати майно для власних потреб є порушенням права позивача на володіння майном з огляду на положення ч. 3 ст. 17 Закону України "Про оренду державного та комунального майна". Натомість, в порушення вказаної норми, письмове попередження надійшло 21.06.2018, а тому не може бути підставою для припинення договору оренди.
Рішенням Господарського суду Сумської області від 05.02.2019 (суддя Резніченко О.Ю.) позов задоволено частково. Зобов`язано РГ ФДМ України укласти з ФОП Радьковим С.Є. додаткову угоду № 1 до договору оренди державного майна № 2074 від 26.05.2014, предметом якого є об`єкти загальною площею 8,0 м2, а саме: 1) частина нежитлового приміщення площею 2,0 м2 на першому поверсі будівлі головного корпусу; 2) частина нежитлового приміщення площею 2,0 м2 на другому поверсі будівлі центрального корпусу; 3) частина нежитлового приміщення площею 2,0 м2 на першому поверсі будівлі електротехнічного корпусу; 4) частина замощення площею 2,0 м2 біля будівлі головного корпусу, розташовані за адресою: м. Суми, вул. Римського - Корсакова, 2, у редакції, що викладена у прохальній частині позовної заяви, за виключенням реквізитів балансоутримувача, який не є стороною договору оренди державного майна № 2074 від 26.05.2014.
Постановою Північного апеляційного господарського суду від 26.06.2019 (колегія суддів у складі: Коротун О.М. - головуючий, Пономаренко Є.Ю., Смірнова Л.Г.) рішення місцевого господарського суду скасовано та прийнято нове - про відмову у задоволенні позову повністю.
Судами обох інстанцій встановлено, що між ФОП Радьковим С.Є. (орендарем) та РГ ФДМ України (орендодавцем) 26.05.2014 укладено договір оренди державного майна № 2074, за умовами якого орендодавець передає, а орендар приймає в строкове платне користування державне нерухоме майно - групу інвентарних об`єктів загальною площею 8,0 м2, а саме: 1) частину нежитлового приміщення площею 2,0 м2 на першому поверсі будівлі головного корпусу (реєстровий номер 05408289.94 . ЮУЧПКХ6); 2) частину нежитлового приміщенню площею 2,0 м2 на другому поверсі будівлі центрального корпусу (реєстровий номер 05408289.94 . ЮУЧПКХ13); 3) частину нежитлового приміщення площею 2,0 м2 на першому поверсі будівлі електро-технічного корпусу (реєстровий номер 05408289.94 .ЮУЧПКХ12): 4) частину замощення площею 2,0 м2 біля будівлі головного корпусу, розташовану за адресою: м. Суми, вул. Римського - Корсакова, 2, що перебуває на балансі Сумського державного університету, вартість якого визначена згідно з висновком про вартість майна станом на 31.03.2014 і становить за незалежною оцінкою 18 600 грн.
Згідно з п. 1.2. договору майно передається в оренду з метою розміщення торговельних автоматів, що відпускають продовольчі товари.
Відповідно до п. 10.1. договору, він укладений строком на 1 рік - з 26.05.2014 до 25.05.2015 включно.
В подальшому, 14.08.2015 між сторонами укладено договір про внесення змін до договору оренди, згідно з яким п. 10.1. викладено в новій редакції, а саме: "10.1. Цей договір діє до 24.05.2018 включно".
Пунктом 10.4. договору визначено, що у разі відсутності заяви однієї зі сторін про припинення цього договору або зміни його умов після закінчення строку його чинності протягом одного місяця договір вважається продовженим на той самий строк і на тих самих умовах, які були передбачені цим договором. Зазначені дії оформляються додатковим договором, який є невід`ємною частиною договору, при обов`язковій наявності дозволу органу, уповноваженого управляти об`єктом оренди.
Майно, яке є об`єктом оренди, належить до сфери управління МОН України.
Листом від 03.03.2018 за № 18-07-01026 відповідач повідомив позивача, що для розгляду питання щодо продовження терміну дії договору оренди позивачу необхідно надати заяву на продовження договору оренди, згоду балансоутримувача, оцінку об`єкта оренди відповідно до Методики КМУ № 629 від 10.08.1995.
Позивач звернувся до РГ ФДМ України із заявою від 14.03.2018 про продовження дії договору оренди від 26.05.2014 № 2074, у зв`язку з чим РГ ФДМ України звернулося до МОН України листом від 23.03.2018 № 07-07-01257 щодо продовження дії договору оренди від 26.05.2014 № 2074 терміном на 2 роки 364 дні.
Листом від 05.06.2018 № 1/11-6024 МОН України не надало дозвіл на продовження терміну дії договору оренди від 26.05.2014 № 2074 та повідомило, що в подальшому має намір використовувати майно для власних потреб.
Відповідач листом від 21.06.2018 № 18-07-02576 повідомив позивача, що МОН України не надало дозвіл на продовження дії договору оренди, а договір оренди вважається припиненим з моменту повернення орендованого майна.
У серпні 2018 року супровідним листом № 12 від 10.08.2018 позивач звернувся до відповідача з проханням підписати додаткову угоду № 1 до договору оренди державного майна № 2074 від 26.05.2014 щодо подовження терміну дії договору оренди, з доданою угодою в 3-х екземплярах.
Листом від 20.08.2018 № 18-07-03917 відповідач повідомив позивача про те МОН України не надало дозвіл на продовження терміну дії договору оренди та повернув три примірники додаткової угоди № 1 про продовження дії договору оренди, що і стало підставою для звернення з даним позовом до суду.
Частково задовольняючи позовні вимоги місцевий господарський суд виходив з того, що відповідач не заперечує проти продовження дії договору оренди, а МОН України, посилаючись як на підставу для заперечень проти продовження дії договору оренди на використання майна для власних потреб, не повідомило про це позивача в порядку та в строки, визначені ст. 17 Закону України "Про оренду державного та комунального майна", не подало доказів на підтвердження використання майна для власних потреб.
Скасовуючи рішення суду першої інстанцій та відмовляючи у задоволенні позовних вимог суд апеляційної інстанції виходив з того, що матеріали справи не містять доказів згоди власника майна на продовження дії договору оренди, доказів наявності необхідного обсягу дієздатності у орендодавця на вчинення таких дій до матеріалів справи теж не додано. Враховуючи заперечення власника проти продовження договору оренди, повідомлення про це орендодавця та обізнаність орендаря, суд апеляційної інстанції дійшов висновку про відсутність підстав для задоволення позову.
Не погоджуючись з постановою апеляційного господарського суду позивач звернувся до Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду з касаційною скаргою, в якій просить її скасувати, а рішення місцевого господарського суду залишити в силі, посилаючись на неправильне застосування судоми апеляційної інстанцій норм матеріального права та порушення норм процесуального права, що призвело до помилкового висновку про відмову у задоволенні позовних вимог.