П О С Т А Н О В А
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
22 серпня 2019 року
м. Київ
Справа № 9901/826/18
Провадження № 11-322заі19
Велика Палата Верховного Суду у складі:
головуючого судді-доповідача Прокопенка О. Б.,
суддів Антонюк Н. О., Бакуліної С. В., Британчука В. В., Власова Ю. Л., Гриціва М. І., Єленіної Ж. М., Золотнікова О. С., Кібенко О. Р., Лященко Н. П., Рогач Л. І., Ситнік О. М., Ткачука О. С., Уркевича В. Ю., Яновської О. Г.,
за участю:
секретаря судового засідання Ключник А. Ю.,
позивача - фізичної особи - підприємця ОСОБА_2 .,
представника Вищої ради правосуддя - Цуцкірідзе І. Л.,
розглянувши в судовому засіданні адміністративну справу за позовом фізичної особи - підприємця (далі - ФОП) ОСОБА_2 до Вищої ради правосуддя (далі - ВРП) про скасування рішення, зобов`язання вчинити дії
за апеляційною скаргою ФОП ОСОБА_2 на ухвалу Касаційного адміністративного суду у складі Верховного Суду від 4 березня 2019 року (судді Олендер І. Я., Бившева Л. І., Гончарова І. А., Пасічник С. С., Ханова Р. Ф.),
УСТАНОВИЛА:
18 жовтня 2018 року ФОП ОСОБА_2 звернувся до Касаційного адміністративного суду у складі Верховного Суду з адміністративним позовом, у якому просив скасувати рішення Другої Дисциплінарної палати ВРП від 23 липня 2018 року № 2359/2дп/15-18 "Про відмову у притягненні до дисциплінарної відповідальності суддів Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ Князюка О. В., апеляційного суду Київської області Яворського М . А., Сушко Л. П." (далі - рішення Другої Дисциплінарної палати ВРП) та зобов`язати ВРП провести повторний розгляд дисциплінарної справи.
Касаційний адміністративний суд у складі Верховного Суду ухвалою від 4 березня 2019 року на підставі пункту 1 частини першої статті 238 Кодексу адміністративного судочинства України (далі - КАС) закрив провадження у справі, оскільки справу не належить розглядати за правилами адміністративного судочинства.
За висновками суду, відповідно до частини третьої статті 51 Закону України від 21 грудня 2016 року № 1798-VІІІ "Про Вищу раду правосуддя" (далі - Закон
№ 1798-VІІІ) скарга на рішення Дисциплінарної палати може бути подана виключно до ВРП і не може бути самостійним предметом судового розгляду.
При цьому Касаційний адміністративний суд у складі Верховного Суду зазначив, що Велика Палата Верховного Суду, розглядаючи адміністративну справу № 9901/748/18 за цим же позовом ФОП ОСОБА_2 до ВРП на ухвалу Касаційного адміністративного суд у складі Верховного Суду від 28 серпня 2018 року, дійшла висновку про те, що цей суд правомірно відмовив у відкритті провадження у справі на підставі пункту 1 частини першої статті 170 КАС.
ФОП ОСОБА_2 подав апеляційну скаргу, у якій просить скасувати ухвалу суду про закриття провадження у справі та ухвалити нове рішення, яким скасувати рішення Другої Дисциплінарної палати ВРП та ухвалу ВРП від 7 вересня 2018 року № 9260/0/18-18 і зобов`язати ВРП провести повторний розгляд дисциплінарної справи.
Так, ФОП ОСОБА_2. вказує на помилковість висновків суду про те, що провадження у справі слід було закрити. Вважає оскаржувану ухвалу суду незаконною та неконституційною, такою, що постановлена з грубим порушенням матеріального та процесуального права. Зазначає, що він виконав вимоги Закону № 1798-VІІІ та оскаржив рішення Другої Дисциплінарної палати ВРП безпосередньо до цього органу, і за наслідками розгляду скарги ВРП було постановлено ухвалу ВРП від 7 вересня 2018 року № 9260/0/18-18. Тобто ВРП виконала свої функції як суд апеляційної інстанції.
В апеляційній скарзі ФОП ОСОБА_2 . наводить доводи щодо незаконності, немотивованості та необґрунтованості рішення Другої Дисциплінарної палати ВРП про відмову у притягненні суддів до дисциплінарної відповідальності.
У відзиві на апеляційну скаргу ВРП вказує на правильність висновків суду першої інстанції про закриття провадження у справі та просить відмовити в задоволенні скарги, а оскаржувану ухвалу суду - залишити в силі.
Заслухавши суддю-доповідача, пояснення сторін, дослідивши наведені в апеляційній скарзі доводи та наведені на противагу їм аргументи представника ВРП, Велика Палата Верховного Суду переглянула оскаржуване судове рішення та дійшла висновку про відсутність підстав для задоволення цієї скарги.
Відповідно до частини другої статті 55 Конституції України кожному гарантується право на оскарження в суді рішень, дій чи бездіяльності органів державної влади, органів місцевого самоврядування, посадових і службових осіб.
Статтею 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод від 4 листопада 1950 року (далі - Конвенція) встановлено, що кожен має право на справедливий і публічний розгляд його справи упродовж розумного строку незалежним і безстороннім судом, встановленим законом.
Європейський суд з прав людини (далі - ЄСПЛ) у своїй практиці неодноразово наголошував, що право на доступ до суду, закріплене у статті 6 Конвенції, не є абсолютним: воно може підлягати дозволеним за змістом обмеженням, зокрема щодо умов прийнятності скарг. Такі обмеження не можуть зашкоджувати самій суті права доступу до суду, мають переслідувати легітимну мету, а також має бути обґрунтована пропорційність між застосованими засобами та поставленою метою (пункт 33 рішення від 21 грудня 2010 року у справі "Перетяка та Шереметьєв проти України").
З метою усунення прогалин національного законодавства, на які звернув увагу ЄСПЛ у рішенні від 9 січня 2013 року у справі "Олександр Волков проти України", Верховна Рада України прийняла Закон № 1798-VІІІ, глава 4 якого визначає нову процедуру та порядок здійснення дисциплінарного провадження щодо суддів.
Згідно з практикою ЄСПЛ "навіть у разі, коли судовий орган, що виносить рішення у спорах щодо "прав та обов`язків цивільного характеру", у певному відношенні не відповідає пункту 1 статті 6 Конвенції, порушення Конвенції не констатується за умови, якщо провадження у вищезазначеному органі "згодом є предметом контролю, здійснюваного судовим органом, що має повну юрисдикцію та насправді забезпечує гарантії пункту 1 статті 6 Конвенції". У межах скарги за статтею 6 Конвенції для того, щоб визначити, чи мав суд другої інстанції "повну юрисдикцію" або чи забезпечував "достатність перегляду" для виправлення відсутності незалежності в суді першої інстанції, необхідно врахувати такі чинники, як предмет оскаржуваного рішення, спосіб, у який було винесено рішення, та зміст спору, включаючи бажані та дійсні підстави для оскарження (рішення від 9 січня 2013 року у справі "Олександр Волков проти України", пункт 123).
Як зазначає Консультативна рада європейських суддів (далі - КРЄС), "дисциплінарний розгляд справи в кожній країні повинен передбачати можливість подання апеляції на рішення первинного дисциплінарного органу (відомства або суду) до суду" (пункт 77 (v) Висновку № 3 (2002) КРЄС щодо принципів та правил, які регулюють професійну поведінку суддів, зокрема питання етики, несумісної поведінки та неупередженості).
Дисциплінарний орган ВРП не є судом держави, однак має характеристики "суду" з точки зору автономного трактування статті 6 Конвенції та під час здійснення своїх функцій може розглядатися як "суд" у змістовному значенні цього терміна.
Конституцією України встановлено, що відповідно до закону в системі правосуддя утворюються органи та установи для забезпечення, зокрема, розгляду справ щодо дисциплінарної відповідальності суддів і прокурорів (частина десята статті 131).
Так, держава гарантує контроль за належним виконанням суддями своїх професійних обов`язків шляхом створення єдиного органу - ВРП, що приймає рішення за наслідком розгляду дисциплінарних скарг щодо суддів.
Відповідно до частини першої статті 1 Закону № 1798-VІІІ ВРП є колегіальним, незалежним конституційним органом державної влади та суддівського врядування, який діє в Україні на постійній основі для забезпечення незалежності судової влади, її функціонування на засадах відповідальності, підзвітності перед суспільством, формування доброчесного та високопрофесійного корпусу суддів, додержання норм Конституції і законів України, а також професійної етики в діяльності суддів і прокурорів.
Повноваження, засади організації та порядок діяльності ВРП визначаються Конституцією України, цим Законом та Законом України від 2 червня 2016 року
№ 1402-VIII "Про судоустрій і статус суддів" (далі - Закон № 1402-VIII).
Порядок дисциплінарного провадження щодо судді врегульовано Законом
№ 1402-VIII, зокрема частиною першою статті 107 цього Закону визначено, що право на звернення зі скаргою щодо дисциплінарного проступку судді (дисциплінарною скаргою) має будь-яка особа. Громадяни здійснюють зазначене право особисто або через адвоката, юридичні особи - через адвоката, органи місцевого самоврядування - через своїх керівників або представників.
Дисциплінарне провадження щодо судді здійснюють дисциплінарні палати ВРП у порядку, визначеному Законом № 1798-VІІІ, з урахуванням вимог Закону № 1402-VІІІ (cтаття 108 цього Закону).
Аналогічні положення закріплені і в частині другій статті 42 Закону № 1798-VІІІ.