Постанова
Іменем України
04 вересня 2019 року
м. Київ
справа №473/1608/18
провадження № 51-2860км19
Верховний Суд колегією суддів Третьої судової палати Касаційного кримінального суду у складі:
головуючого Бородія В.М.,
суддів Єремейчука С.В., Стороженка С.О.,
за участю:
секретаря судового засідання Лисоконь І.В.,
прокурора Міщенко Т.М.,
розглянув у відкритому судовому засіданні касаційну скаргу прокурора Телечкана Д.В., який брав участь у розгляді кримінального провадження судом апеляційної інстанції, на ухвалу Миколаївського апеляційного суду від 19 березня 2019 року у кримінальному провадженні №12018150190000683 внесеного до Єдиного реєстру досудових розслідувань 14 квітня 2018 року за обвинуваченням
ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , громадянки України, мешканки АДРЕСА_1 ), яка має професійно-технічну освіту, працюючу приватним підприємцем, не заміжню, раніше не судиму,
у вчиненні кримінального правопорушення передбаченого ч. 1 ст. 186 Кримінального Кодексу України (Далі-КК).
Рух справи, зміст судових рішень і встановлені судами
першої та апеляційної інстанцій обставини:
Вироком Вознесенського міськрайонного суду Миколаївської області від 31 липня 2018 року ОСОБА_1 засуджено за ч. 1 ст. 186 КК до покарання у виді штрафу в розмірі 50 неоподатковуваних мінімумів доходів громадян.
Вирішено питання щодо речових доказів.
За цим вироком ОСОБА_1 визнано винуватою у відкритому викраденні чужого майна (грабіж) за таких обставин.
14 квітня 2018 року близько 13-ої години в м. Вознесенську Миколаївської області обвинувачена ОСОБА_1 перебувала на зупинці громадського транспорту неподалік території Вознесенського Центрального ринку по вул. Центральна, де також перебувала потерпіла ОСОБА_2, в руках якої знаходився мобільний телефон моделі "Samsung Galaxy J3". У цей час у обвинуваченої ОСОБА_1 виник умисел на відкрите заволодіння даним мобільним телефоном та вона з корисних мотивів, шляхом ривку відкрито заволоділа мобільним телефоном моделі "Samsung Galaxy J3" вартістю 3549 гривень 90 копійок. Після заволодіння даним мобільним телефоном обвинувачена ОСОБА_1 на неодноразові вимоги потерпілої ОСОБА_2 повернути її мобільний телефон не реагувала та в подальшому мобільний телефон не повернула, чим спричинила потерпілій ОСОБА_2 матеріальну шкоду на загальну суму 3549 гривень 90 копійок.
Цивільний позов потерпілої задоволено частково, стягнуто з ОСОБА_1 на користь потерпілої ОСОБА_2 3549,90 грн - у рахунок відшкодування майнової шкоди та 3000 грн - у рахунок відшкодування моральної шкоди.
Судові витрати по справі відсутні.
Ухвалою Миколаївського апеляційного суду від 19 березня 2019 року вирок суду першої інстанції за апеляційною скаргою захисника обвинуваченої змінено, перекваліфіковано дії ОСОБА_1 з ч. 1 ст. 186 КК на ст. 356 КК та призначенопокарання у виді штрафу в розмірі 50 неоподатковуваних мінімумів доходів громадян. В іншій частині вирок Вознесенського міськрайонного суду Миколаївської області залишено без змін.
Мотивуючи своє рішення, апеляційний суд зазначив, що обвинувачена ОСОБА_1 заволоділа телефоном потерпілої не з корисливих мотивів, а її дії не вказують на бажання збагатитися за рахунок потерпілої ОСОБА_2 .
У зв`язку з цим зроблено висновок, що суд першої інстанції помилково кваліфікував дії ОСОБА_1 за ч.1 ст. 186 КК України як грабіж, тоді як її дії необхідно кваліфікувати за ст.356 КК (як самоуправство, тобто самовільне, всупереч установленому законом порядку, вчинення будь-яких дій, правомірність яких оспорюється окремими громадянами або підприємством, установою чи організацією, якщо такими діями була заподіяна значна шкода інтересам громадянина, державним чи громадським інтересам або інтересам власника).
Таким чином, апеляційний суд установив, що 14 квітня 2018 року близько 13-ої години обвинувачена ОСОБА_1, перебуваючи в м. Вознесенську Миколаївської області на зупинці громадського транспорту на вул. Центральній, де також перебувала потерпіла ОСОБА_2, в руках якої знаходився мобільний телефон моделі "Samsung Galaxy J3" чорного кольору, самоправно, всупереч волі потерпілої вилучила в неї вказаний мобільний телефон з метою зобов`язати потерпілу перерахувати кошти своїй онуці, чим заподіяла останній значної шкоди.
Вимоги касаційної скарги і доводи особи, яка її подала
Прокурор, який брав участь у розгляді кримінального провадження судом апеляційної інстанцій, просить ухвалу Миколаївського апеляційного суду від 19 березня 2019 року скасувати у зв`язку з істотним порушенням вимог кримінального процесуального закону та неправильним застосуванням закону України про кримінальну відповідальність і призначити новий розгляд у суді апеляційної інстанції.
На обґрунтування своїх вимог прокурор посилається на те, що суд апеляційної інстанції, усупереч вимогам ст. 26 КПК за власною ініціативою, без визначених ч. 3 ст. 404 Кримінального процесуального кодексу України (далі-КПК) підстав частково повторно дослідив докази, якими обґрунтовано рішення суду першої інстанції і дійшов висновку щодо іншої юридичної оцінки дій ОСОБА_1, тобто незаконно перекваліфікував дії ОСОБА_1 з ч. 1 ст. 186 КК на ст. 356 КК.
Також прокурор зазначає, що питання про притягнення ОСОБА_1 до кримінальної відповідальності за ст. 356 КК апеляційним судом вирішено всупереч вимогам ст. 26, п. 1 ч. 1 ст. 477 КПК, а саме за відсутності заяви або згоди потерпілої щодо притягнення ОСОБА_1 до кримінальної відповідальності у формі приватного обвинувачення за ст. 356 КК. Суд апеляційної інстанції в ухвалі зазначив лише позицію потерпілої, яка не заперечувала проти перекваліфікації дій ОСОБА_1 Однак згідно з технічним носієм у судовому провадженні апеляційної інстанції вказаної позиції потерпілої з`ясовано не було.
Крім цього, прокурор вказує, що суд апеляційної інстанції дійшов іншого висновку щодо юридичної оцінки дій ОСОБА_1, який не ґрунтується на дослідженні всіх обставин кримінального провадження, не оцінив кожен доказ із точки зору належності, допустимості, достовірності, а сукупність зібраних доказів - з точки зору достатності та взаємозв`язку, чим порушив вимоги ст. 94 КПК.
На думку прокурора, суд безпідставно перекваліфікував дії ОСОБА_1, оскільки в діях останньої відсутні обов`язкові ознаки злочину, передбаченого ст. 356 КК.
Крім цього, прокурор вказує, що судом апеляційної інстанції не дотримано положень ст. 419 КПК, а саме належним чином не проаналізовано доводів в апеляційній скарзі захисника та не надано на них вмотивованих відповідей.
До Касаційного кримінального суду надійшли заяви засудженої ОСОБА_1 та захисника Лукіянчина І.П., в яких вони просять відмовити в задоволенні касаційної скарги прокурора.
Від представника потерпілої - адвоката Мальченко І.О. надійшла заява про проведення касаційного розгляду без його участі.
Від потерпілої ОСОБА_2 заперечень на касаційну скаргу та заяв до суду касаційної інстанції не надходило.
Позиції учасників судового провадження
У судовому засіданні прокурор підтримала доводи, викладені в касаційній скарзі, та просила цю скаргу задовольнити і призначити новий розгляд у суді апеляційної інстанції.
Також прокурор зазначила, що судом апеляційної інстанції під час допиту малолітнього свідка ОСОБА_3 допущено порушення вимог ст. 354 КПК.
Іншим учасникам судового провадження було належним чином повідомлено про дату, час і місце касаційного розгляду, однак у судове засідання вони не з`явилися.
Мотиви Суду
Заслухавши доповідь судді, доводи прокурора та перевіривши матеріали кримінального провадження, колегія суддів вважає, що касаційна скарга підлягає частковому задоволенню на таких підставах.
Зі змісту ст. 370 КПК, якою визначено вимоги щодо законності, обґрунтованості та вмотивованості судового рішення, убачається, що законним є рішення, ухвалене компетентним судом згідно з нормами матеріального права з дотриманням вимог щодо кримінального провадження, передбачених цим Кодексом; обґрунтованим є рішення, ухвалене судом на підставі об`єктивно з`ясованих обставин, які підтверджені доказами, дослідженими під час судового розгляду та оціненими судом відповідно до ст. 94 цього Кодексу; вмотивованим є рішення, в якому наведені належні і достатні мотиви та підстави його ухвалення.