Постанова
Іменем України
05 вересня 2019 року
м. Київ
справа № 661/2025/17
провадження № 51-7635 км 18
Верховний Суд колегією суддів Першої судової палати Касаційного кримінального суду у складі:
головуючого Маринича В.К.,
суддів Макаровець А.М., Марчук Н.О.,
за участю:
секретаря судового засідання Андрієнко М.В.,
прокурора Ткачук Г.В.,
розглянув у відкритому судовому засіданні касаційну скаргу засудженого ОСОБА_1 на вирок Новокаховського міського суду Херсонської області від 21 березня 2018 року та ухвалу Апеляційного суду Херсонської області від 12 червня 2018 року у кримінальному провадженні № 12016230070001215 від 22 травня 2016 року за обвинуваченням
ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1, громадянина України, уродженця с. Давидів Брід Великоолександрівського району Херсонської області, мешканця АДРЕСА_1 ),
у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 2 ст. 125 КК України.
Зміст оскаржуваних судових рішень і встановлені судами першої та апеляційної інстанцій обставини
За вироком Новокаховського міського суду Херсонської області від 21 березня 2018 року ОСОБА_1 засуджено за ч. 2 ст. 125 КК України до покарання у виді громадських робіт на строк сто п`ятдесят годин.
Цивільний позов потерпілого ОСОБА_2 задоволено частково.
Ухвалено стягнути з ОСОБА_1 на користь ОСОБА_2 на відшкодування заподіяної матеріальної шкоди 911 грн, моральної шкоди 2000 грн та витрати на правову допомогу 3000 грн.
В іншій частині позовних вимог відмовлено.
Згідно з вироком ОСОБА_1 визнано винуватим у тому, що він 20 травня 2016 року приблизно о 06:30, перебуваючи біля будинку за адресою АДРЕСА_1 , в ході конфлікту, на ґрунті неприязних відносин, діючи умисно, наніс потерпілому ОСОБА_2 три удари кулаком в область обличчя, чим заподіяв останньому легкі тілесні ушкодження, що спричинили короткочасний розлад здоров`я.
Ухвалою Апеляційного суду Херсонської області від 12 червня 2018 року апеляційну скаргу захисника Тарабаки М.Д. в інтересах ОСОБА_1 залишено без задоволення, а вирок місцевого суду - без зміни.
Вимоги касаційної скарги та узагальнені доводи особи, яка її подала
У касаційній скарзі засуджений ОСОБА_1, посилаючись на істотне порушення вимог кримінального процесуального закону, просить скасувати постановлені щодо нього судові рішення і закрити кримінальне провадження на підставі п. 3 ч. 1 ст. 284 КПК України.
Свої вимоги засуджений мотивує тим, що суд першої інстанції, з яким погодився й апеляційний суд, послався на показання свідка ОСОБА_3 як на доказ винуватості ОСОБА_1, який не допитувався безпосередньо в судовому засіданні; протокол пред`явлення особи для впізнання є недопустимим доказом, оскільки впізнання здійснювалося не за фотознімками, а за ксерокопією фотозображень; у матеріалах провадження відсутній додаток до протоколу слідчого експерименту та під час цього експерименту в якості понятої була залучена ОСОБА_4, яка є свідком сторони обвинувачення; в порушення вимог ст. 159 КПК України амбулаторна картка потерпілого ОСОБА_2 була вилучена без ухвали слідчого судді; наявна розбіжність в показаннях свідків ОСОБА_5 та ОСОБА_4 з матеріалами, що містяться у кримінальному провадженні; безпідставне неврахування судами першої та апеляційної інстанцій показань свідків ОСОБА_6 та ОСОБА_7 ; в порушення вимог ст. 344 КПК України судом не роз`яснено ОСОБА_1 право відводу прокурору.
Позиції інших учасників судового провадження
Від учасників судового провадження заперечень на касаційну скаргу захисника не надходило.
У судовому засіданні прокурор заперечував проти задоволення касаційної скарги, просив її залишити без задоволення, а оскаржувані рішення без зміни.
Заслухавши суддю-доповідача, з`ясувавши позиції учасників судового провадження, перевіривши наведені у касаційній скарзі доводи та дослідивши матеріали кримінального провадження, колегія суддів дійшла висновку, що касаційна скарга не підлягає задоволенню з таких підстав.
Мотиви суду
Згідно з ч. 1 ст. 433 КПК України суд касаційної інстанції перевіряє правильність застосування судами першої та апеляційної інстанцій норм матеріального та процесуального права, а також наявність правової оцінки обставин і не має права досліджувати докази, встановлювати й визнавати доведеними обставини, яких не було встановлено в оскарженому судовому рішенні, вирішувати питання про достовірність того чи іншого доказу.
Відповідно до вимог ст. 370 КПК України судове рішення повинно бути законним, обґрунтованим і вмотивованим. Законним є рішення, ухвалене компетентним судом згідно з нормами матеріального права з дотриманням вимог щодо кримінального провадження, передбачених цим Кодексом. Обґрунтованим є рішення, ухвалене судом на підставі об`єктивно з`ясованих обставин, які підтверджені доказами, дослідженими під час судового розгляду та оціненими судом відповідно до ст. 94 КПК України. Вмотивованим є рішення, в якому наведені належні і достатні мотиви та підстави його ухвалення.
Як убачається з матеріалів кримінального провадження, висновок суду першої інстанції, з чим погодився і суд апеляційної інстанції, про доведеність винуватості засудженого ОСОБА_1 у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 2 ст. 125 КК України, зроблено з додержанням ст. 23 КПК України на підставі об`єктивного з`ясування всіх обставин, які підтверджено доказами, дослідженими та перевіреними під час судового розгляду й оціненими відповідно до вимог ст. 94 цього Кодексу.
Зокрема, такого висновку місцевий суд дійшов на підставі аналізу досліджених в судовому засіданні доказів, а саме: показань потерпілого ОСОБА_2, свідків ОСОБА_8, ОСОБА_3, ОСОБА_4, щодо обставин подій; фактичних даних, що містяться у протоколах слідчого експерименту від 15 липня 2016 року та пред`явлення особи для впізнання за фотознімками від 30 травня 2016 року, а також на підставі висновку експерта від 14 червня 2017 року, та іншими доказами, дослідженими судом, які наведені у вироку і у своїй сукупності переконливо спростовують доводи засудженого про необхідність закриття кримінального провадження відповідно до п. 3 ч. 1 ст. 284 КПК України.