Постанова
іменем України
3 вересня 2019 року
м. Київ
справа № 683/334/18
провадження № 51-1446 км 19
Верховний Суд колегією суддів Другої судової палати Касаційного кримінального суду у складі:
головуючого Щепоткіної В. В.,
суддів Остапука В. І., Слинька С. С.,
за участю:
секретаря судового засідання Ткаченка М. С.,
прокурора Ковальчука О. С.,
розглянув у відкритому судовому засіданні касаційну скаргу захисника Козака І. О. на вирок Хмельницького апеляційного суду від 21 грудня 2018 року у кримінальному провадженні, внесеному до Єдиного реєстру досудових розслідувань за № 12018240220000002, за обвинуваченням
ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1, громадянина України, котрий народився у с. Яргорів Монастирського району Тернопільської області, зареєстрований та проживає за адресою: АДРЕСА_1, раніше не судимого,
у вчиненні злочинів, передбачених ч. 2 ст. 286, ч. 3 ст. 135 Кримінального кодексу України (далі - КК).
Зміст оскаржених судових рішень і встановлені судами
першої та апеляційної інстанцій обставини
Вироком Старокостянтинівського районного суду Хмельницької області від 22 червня 2018 року ОСОБА_1 засуджено за ч. 2 ст. 286 КК до покарання у виді позбавлення волі на строк 4 роки з позбавленням права керувати транспортними засобами строком на 3 роки; за ч. 1 ст. 135 КК до покарання у виді позбавлення волі на строк 1 рік 6 місяців. На підставі ч. 1 ст. 70 КК за сукупністю злочинів шляхом поглинання менш суворого покарання більш суворим ОСОБА_1 визначено остаточне покарання у виді позбавлення волі на строк 4 роки з позбавленням права керувати транспортними засобами на строк 3 роки. Стягнуто з ОСОБА_1 на користь потерпілих ОСОБА_2 та ОСОБА_3 по 386 500 грн кожному в рахунок відшкодування моральної шкоди. Прийняте рішення щодо речових доказів.
Згідно з вироком ОСОБА_1 визнано винуватим у тому, що він 1 січня 2018 року о 2 годині 40 хвилин, керуючи у стані алкогольного сп`яніння автомобілем "FIAT DUKATO", державний номерний знак НОМЕР_1, рухаючись в нічну пору доби з обмеженою видимістю по частково засніженій дорозі сполученням "Житомир - Теребляче - Чернівці" зі швидкістю 100 км/год, проїжджаючи с. Ладиги Старокостянтинівського району Хмельницької області, в порушення вимог пунктів 2.9 (а), 10.1, 11.1, 11.3, 12.1, 12.4 Правил дорожнього руху керував транспортним засобом у стані алкогольного сп`яніння, не обрав безпечної швидкості руху, не врахував дорожньої обстановки, щоб мати можливість постійно контролювати рух автомобіля та безпечно керувати ним, перевищив дозволену швидкість руху у населених пунктах, не врахував ширини проїзної частини, габаритів транспортного засобу та безпечного бокового інтервалу, перед зміною напрямку руху не переконався, що це буде безпечним і не створить небезпеки іншим учасникам руху, внаслідок чого, не впоравшись з керуванням, виїхав на зустрічний напрямок руху, де скоїв наїзд на пішохода ОСОБА_4, який рухався по лівому краю проїзної частини дороги в попутному напрямку. У результаті дорожньо-транспортної пригоди потерпілий ОСОБА_4 отримав тяжкі тілесні ушкодження, що спричинили смерть.
Також, достовірно знаючи, що у результаті скоєного 1 січня 2018 року о 2 годині 40 хвилин наїзду він поставив потерпілого ОСОБА_4 в небезпечний для життя стан, у зв`язку з чим той був позбавлений можливості вжити заходів до самозбереження, та маючи змогу надати потерпілому допомогу, ОСОБА_1 не виконав покладеного на нього обов`язку, не зупинився, не переконався чи потребує потерпілий допомоги, не викликав швидку медичну допомогу, не відвіз потерпілого до найближчого лікувального закладу, натомість умисно залишив ОСОБА_4 в небезпеці та зник з місця події.
21 грудня 2018 року Хмельницький апеляційний суд скасував вирок місцевого суду в частині призначеного ОСОБА_1 покарання та ухвалив у цій частині новий вирок, яким призначив ОСОБА_1 покарання за ч. 2 ст. 286 КК у виді позбавлення волі на строк 6 років з позбавленням права керувати транспортними засобами на строк 3 роки; за ч. 1 ст. 135 КК у виді позбавлення волі на строк 1 рік 6 місяців. На підставі ч. 1 ст. 70 КК за сукупністю злочинів шляхом поглинання менш суворого покарання більш суворим ОСОБА_1 визначено остаточне покарання у виді позбавлення волі на строк 6 років з позбавленням права керувати транспортними засобами на строк 3 роки. У решті вирок суду першої інстанції залишено без зміни.
Вимоги касаційної скарги і узагальнені доводи особи, яка її подала
У касаційній скарзі захисник Козак І. О., посилаючись на істотне порушення вимог кримінального процесуального закону, неправильне застосування закону України про кримінальну відповідальність та невідповідність призначеного покарання ступеню тяжкості кримінального правопорушення і особі засудженого внаслідок суворості, просить вирок апеляційного суду скасувати і призначити новий розгляд в суді апеляційної інстанції. Вважає, що положення ч. 1 ст. 135 КК до ОСОБА_1 застосовані неправильно. Згідно з ч. 1 ст. 477 Кримінального процесуального кодексу України (далі - КПК) вказаний злочин належить до злочинів приватного обвинувачення, кримінальне провадження щодо яких може бути розпочате лише на підставі заяви потерпілого. Оскільки з заявою про притягнення ОСОБА_1 до кримінальної відповідальності за ч. 1 ст. 135 КК на момент розгляду справи судом першої інстанції потерпілі не звертались, тому суд не міг постановити обвинувальний вирок за ч. 1 ст. 135 КК, натомість повинен був закрити кримінальне провадження у цій частині. Вказує на безпідставне незастосування апеляційним судом положень ст. 69-1 КК при призначенні ОСОБА_1 покарання за ч. 2 ст. 286 КК. На думку захисника, таке покарання не може перевищувати двох третин максимального строку, передбаченого санкцією ч. 2 ст. 286 КК. З урахуванням тяжкості вчиненого злочину та даних про особу винного, виправлення ОСОБА_1 вважає можливим зі звільненням засудженого від відбування покарання з випробуванням на підставі ст. 75 КК. Також посилається на необґрунтовано великий, на його думку, розмір моральної шкоди, який згідно вироку суду підлягає стягненню з засудженого на користь потерпілих.
Позиції учасників судового провадження
Потерпілі ОСОБА_3 та ОСОБА_2 направили заперечення на касаційну скаргу захисника, в яких вказали на законність і обґрунтованість вироку апеляційного суду щодо ОСОБА_1 та просили залишити його без зміни.
В судовому засіданні прокурор Ковальчук О. С. заперечив проти задоволення касаційної скарги.
Мотиви Суду
Відповідно до вимог ч. 2 ст. 433 КПК суд касаційної інстанції переглядає судові рішення судів першої та апеляційної інстанцій у межах касаційної скарги. При цьому, вправі вийти за межі касаційних вимог, якщо цим не погіршується становище засудженого.
Подія злочину, доведеність винуватості ОСОБА_1 у порушенні правил безпеки дорожнього руху при керуванні транспортним засобом, що спричинило смерть потерпілого, кримінально-правова кваліфікація діяння за ч. 2 ст. 286 КК у касаційній скарзі не оспорюються.
Доводи захисника про неправильне застосування щодо ОСОБА_1 положень ч. 1 ст. 135 КК та необхідність закриття кримінального провадження у цій частині у зв`язку з відсутністю заяви потерпілих про здійснення кримінального провадження у формі приватного обвинувачення є безпідставними з огляду на таке.
Згідно приписів ч. 4 ст. 26 КПК кримінальне провадження у формі приватного обвинувачення може бути розпочате лише на підставі заяви потерпілого, а в разі відмови потерпілого від обвинувачення підлягає безумовному закриттю, крім кримінального провадження щодо злочину, пов`язаного з домашнім насильством (п. 7 ч. 1 ст. 284 КПК).
Відповідно до вимог процесуального закону обов`язковою умовою здійснення кримінального провадження у формі приватного обвинувачення є позиція потерпілого по відношенню до вчиненого щодо нього діяння, виражена у певній процесуальній формі, зокрема у формі заяви. Так, обираючи спосіб реагування на злочин, потерпілий, користуючись свободою розсуду, самостійно вирішує питання про те, наскільки це протиправне діяння зачіпає його інтереси, наскільки ефективним для їх захисту буде звернення до процедури кримінального судочинства, а в разі початку такої процедури - чи доцільно її продовжувати. Заява потерпілого свідчить про його рішення захистити власні інтереси шляхом здійснення кримінального провадження.