Постанова
Іменем України
05 вересня 2019 року
м. Київ
справа № 627/114/17
провадження № 61-28059св18
Верховний Суд у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду:
Яремка В. В. (суддя-доповідач), Олійник А. С., Погрібного С. О.,
учасники справи:
позивач - ОСОБА_1,
відповідач - Товариство з обмеженою відповідальністю "Сільськогосподарське підприємство "Слобода",
третя особа - відділ Держгеокадастру у Краснокутському районі Харківської області,
розглянув у порядку письмового провадження касаційну скаргу ОСОБА_1 на ухвалу Апеляційного суду Харківської області від 22 серпня 2017 року у складі колегії суддів: Хорошевського О. М., Бровченка І. О., Кружиліної О. А.,
ВСТАНОВИВ:
ОПИСОВА ЧАСТИНА
Короткий зміст позовних вимог та рішень судів
У лютому 2017 року ОСОБА_1 звернулася до суду з позовом, який надалі уточнила, до Товариства з обмеженою відповідальністю "Сільськогосподарське підприємство "Слобода" (далі - ТОВ "СГП "Слобода", товариство), третя особа - відділ Держгеокадастру у Краснокутському районі Харківської області, про дострокове розірвання договору оренди землі.
Позов обґрунтовувала тим, що вона є власником земельної ділянки площею 4,6746 га, що розташована на території Рябоконівської сільської ради Краснокутського району Харківської області, яку успадкувала після смерті своєї матері ОСОБА_2. 12 грудня 2004 року її мати уклала договір оренди землі з ТОВ "СГП "Слобода" строком на п`ять років. ІНФОРМАЦІЯ_1 мати померла.
Посилаючись на те, що відповідач не в повному обсязі сплачує орендну плату, не має проекту сівозмін, підробив договір оренди землі, просила достроково розірвати договір оренди землі від 12 грудня 2004 року, укладений між ОСОБА_2 та ТОВ "СГП "Слобода" на оренду земельної ділянки площею 4,6746 га, яка розташована на території Рябоконівської сільської ради Краснокутського району Харківської області, що належить на праві власності ОСОБА_1 відповідно до рішення Краснокутського районного суду Харківської області від 05 червня 2012 року у справі № 2022/416/2012.
Рішенням Краснокутського районного суду Харківської області від 05 липня 2017 року у задоволенні позову відмовлено.
Рішення суду першої інстанції мотивоване тим, що позивачем не надано належних та допустимих доказів на підтвердження позовних вимог.
Ухвалою Апеляційного суду Харківської області від 22 серпня 2017 року рішення суду першої інстанції залишено без змін.
Рішення суду апеляційної інстанції мотивоване тим, що висновки суду першої інстанції відповідають вимогам закону, обставини справи встановлені повно, а доводи апеляційної скарги не підтверджені належними та допустимими доказами і не спростовують висновків суду першої інстанції.
Короткий зміст та узагальнені доводи касаційної скарги та позиції інших учасників
У вересні 2017 року ОСОБА_1 звернулася до Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ із касаційною скаргою, в якій просила скасувати ухвалу Апеляційного суду Харківської області від 22 серпня 2017 року, справу направити на новий розгляд до суду апеляційної інстанції.
Касаційну скаргу мотивовано тим, що орендна плата за землю, яка сплачена відповідачем за 2014-2016 роки, не відповідає умовам оспорюваного договору оренди землі, у зв`язку зі зміною розмірів земельного податку, підвищенням цін, тарифів, інфляції. Зазначає, що у пункті 8 договору оренди землі відповідачем власноручно виправлено строк дії договору з п`яти на двадцять п`ять років, однак судами не перевірялись та не досліджувались надані позивачем докази щодо підробки зазначеного пункту договору.
У жовтні 2017 року надійшли заперечення ТОВ "СГП "Слобода" на касаційну скаргу, в якій товариство просило відхилити касаційну скаргу ОСОБА_1, оскаржуване рішення суду апеляційної інстанції залишити без змін, посилаючись на те, що позивачем не надано жодного доказу на підтвердження обставин, на які вона посилається.
Рух справи в суді касаційної інстанції
Ухвалою Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ від 18 вересня 2017 року відкрито касаційне провадження в указаній цивільній справі.
Відповідно до підпункту 4 пункту 1 розділу XIII "Перехідні положення" Цивільного процесуального кодексу України (далі - ЦПК України) у редакції Закону України від 03 жовтня 2017 року № 2147-VIII "Про внесення змін до Господарського процесуального кодексу України, Цивільного процесуального кодексу України, Кодексу адміністративного судочинства України та інших законодавчих актів" касаційні скарги (подання) на судові рішення у цивільних справах, які подані і розгляд яких не закінчено до набрання чинності цією редакцією Кодексу, передаються до Касаційного цивільного суду та розглядаються спочатку за правилами, що діють після набрання чинності цією редакцією Кодексу.
Відповідно до статті 388 ЦПК України судом касаційної інстанції у цивільних справах є Верховний Суд.
У травні 2018 року справа надійшла до Верховного Суду.
МОТИВУВАЛЬНА ЧАСТИНА
Позиція Верховного Суду
Згідно з частиною третьою статті 3 ЦПК України провадження в цивільних справах здійснюється відповідно до законів, чинних на час вчинення окремих процесуальних дій, розгляду і вирішення справи.
Частиною першою статті 402 ЦПК України встановлено, що у суді касаційної інстанції скарга розглядається за правилами розгляду справи судом першої інстанції в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи з урахуванням статті 400 цього Кодексу.
Згідно з частиною другою статті 389 ЦПК України підставами касаційного оскарження є неправильне застосування судом норм матеріального права чи порушення норм процесуального права.
Вивчивши матеріали цивільної справи, перевіривши доводи касаційної скарги та відзиву на неї, Верховний Суд дійшов висновку, що касаційна скарга є необґрунтованою та підлягає залишенню без задоволенню з огляду на таке.
Мотиви, з яких виходить Верховний Суд, та застосовані норми права
Згідно зі статтею 2 Закону України від 06 жовтня 1998 року № 161-XIV "Про оренду землі" (далі - Закон № 161-XIV) відносини, пов`язані з орендою землі, регулюються Земельним Кодексом України (далі - ЗК України), Цивільним Кодексом України (далі - ЦК України), цим Законом, законами України, іншими нормативно-правовими актами, прийнятими відповідно до них, а також договором оренди землі.
За змістом статті 1 вказаного Закону № 161-XIV оренда землі - це засноване на договорі строкове платне володіння і користування земельною ділянкою, необхідною орендареві для проведення підприємницької та інших видів діяльності.
Відповідно до статті 13 Закону № 161-XIV договір оренди землі - це договір, за яким орендодавець зобов`язаний за плату передати орендареві земельну ділянку у володіння і користування на певний строк, а орендар зобов`язаний використовувати земельну ділянку відповідно до умов договору та вимог земельного законодавства.