Постанова
Іменем України
05 вересня 2019 року
м. Київ
справа № 571/672/16-ц
провадження № 61-17420св18
Верховний Суд у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду:
Яремка В. В. (суддя-доповідач), Олійник А. С., Погрібного С. О.,
учасники справи:
позивач - ОСОБА_1,
відповідачі: Дошкільний навчальний заклад №1 "Теремок", Рокитнівська селищна рада Рокитнівського району Рівненської області,
розглянув у порядку письмового позовного провадження касаційну скаргу ОСОБА_1 на рішення Рокитнівського районного суду Рівненської області від 26 грудня 2016 року у складі судді Комзюк А. Ф. та ухвалу Апеляційного суду Рівненської області від 06 квітня 2017 року у складі колегії суддів: Шимківа С. С., Гордійчук С. О., Григоренка М. П.,
ВСТАНОВИВ:
ОПИСОВА ЧАСТИНА
Короткий зміст позовних вимог та рішень судів
У червня 2016 року ОСОБА_1 звернулася до суду з позовом до дошкільного навчального закладу №1 "Теремок" (далі - ДНЗ № 1 "Теремок"), Рокитнівської селищної ради Рівненської області (далі - селищна рада) із позовними вимогами про стягнення середнього заробітку у розмірі 3 006,72 грн за період її працевлаштування з 07 грудня 2015 року до 07 березня 2016 року, середнього заробітку за час затримки виконання рішення Рокитнівського районного суду Рівненської області від 14 січня 2016 року в частині зобов`язання працевлаштування за період з 06 квітня 2016 року до дня ухвалення судом рішення.
На обґрунтування позовних вимог зазначала таке. Наказом від 01 лютого 2011 року № 4 позивач прийнята на посаду практичного психолога ДНЗ № 1 "Теремок" на період відпустки по догляду за дитиною іншої працівниці. Наказом від 04 грудня 2015 року № 78 її звільнено з роботи у зв`язку із закінченням строку трудового договору. Вважаючи звільнення незаконним, вона звернулася з позовом до суду про поновлення на роботі, стягнення заробітку за час вимушеного прогулу, відшкодування моральної шкоди, зобов`язання працевлаштувати її. Рішенням Рокитнівського районного суду Рівненської області від 14 січня 2016 року у справі №571/1604/15-ц позов ОСОБА_1 до ДНЗ № 1 "Теремок", третя особа - селищна рада, задоволено частково, визнанано незаконним та скасовано наказ завідувача ДНЗ № 1 "Теремок" від 04 грудня 2015 року № 78 про звільнення позивача з посади практичного психолога у зв`язку з закінченням строку дії трудової угоди, зобов`язано ДНЗ № 1 "Теремок" працевлаштувати позивача відповідно до вимог законодавства про працю. Стягнуто з ДНЗ № 1 Теремок" на користь позивача середній заробіток за період з 07 грудня 2015 року до 14 січня 2016 року у розмірі 1 221,48 грн та моральну шкоду у розмірі 1 218,00 грн. В іншій частині позовних вимог відмовлено. Рішенням Апеляційного суду Рівненської області від 06 квітня 2016 року вказане рішення суду першої інстанції скасовано в частині визнання незаконним та скасування наказу завідувача ДНЗ № 1 "Теремок" від 04 грудня 2015 року № 78 про звільнення позивача з посади практичного психолога та стягнення з ДНЗ № 1 "Теремок" на користь позивача середнього заробітку у розмірі 1 221,48 грн за період з 07 грудня 2015 року до 14 січня 2016 року та моральної шкоди у розмірі 1 218 грн. У решті рішення залишено без змін.
Посилаючись на невиконання ДНЗ № 1 "Теремок" рішення Рокитнянського районного суду від 14 січня 2016 року в частині зобов`язання працевлаштування, невиплату їй середнього заробітку за період працевлаштування, а отже порушення вимог частини третьої статті 184 Кодексу законів про працю України (далі - КЗпП України). ОСОБА_1, після уточнення позовних вимог, просила стягнути з ДНЗ № 1 "Теремок" на її користь середній заробіток за період її працевлаштування з 07 грудня 2015 року до 07 березня 2016 року та середній заробіток за весь час затримки зазначеної виплати, починаючи з 07 січня 2016 року до дня ухвалення рішення суду у цій справі.
Рішенням Рокитнівського районного суду Рівненської області від 26 грудня 2016 року позов ОСОБА_1 до ДНЗ № 1 "Теремок", селищної ради про стягнення середньої заробітної плати за період працевлаштування та за час затримки виконання рішення суду задоволено частково.
Стягнуто з селищної ради на користь ОСОБА_1 середній заробіток за період працевлаштування з 07 грудня 2015 року до 31 січня 2016 року у розмірі 1 785,24 грн. Вирішено питання про розподіл судових витрат. В іншій частині позовних вимог відмовлено.
Частково задовольняючи позовні вимоги до селищної ради, суд першої інстанції, з висновками якого погодився й суд апеляційної інстанції, виходив з того, що стягнення з селищної ради середнього заробітку за період працевлаштування позивача з 07 грудня 2015 року до 31 січня 2016 року у розмірі 1 785,24 грн, відповідає нормі частини третьої статті 184 КЗпП України, селищна рада є засновником ДНЗ № А1 "Теремок", що утримується за рахунок селищного бюджету. Відмовляючи у частині вимог про стягнення середнього заробітку за весь час затримки зазначеної виплати, суди виходили з того, що законодавством про працю відповідальності роботодавця за затримку виплати середньої заробітної плати за період працевлаштування не передбачено, а аналогія закону до спірних правовідносин, зокрема щодо застосування статті 117 КЗпП України застосуванню не підлягає.
Короткий зміст та узагальнені доводи касаційної скарги та позиції інших учасників
У червні 2017 року ОСОБА_1 звернулась до суду із касаційною скаргою, в якій посилаючись на неправильне застосування норм матеріального та порушення норм процесуального права, просила скасувати судові рішення першої та апеляційної інстанцій, ухвалити нове рішення про задоволення позовних вимог у повному обсязі
Касаційну скаргу мотивовано тим, що суди до спірних правовідносин безпідставно не застосували за аналогією норму статті 117 КЗпП України, оскільки середня заробітна плата за три місяці, яка відповідно до частини третьої статті 184 КЗпП України зберігається за працівником на період працевлаштування, за своєю правовою природою є подібною до вихідної допомоги, виплата якої передбачена пунктом 6 частини першої статті 36 та пунктами 1, 2 і 6 частини першої статті 40 КЗпП України, а наслідки її несвоєчасної виплати, передбачені статтею 117 КЗпП України.
Заявник також вважає, що спірні суми мають стягувати з ДНЗ № 1 "Теремок", а не з селищної ради, оскільки вона є неналежним відповідачем у справі.
Заперечення на касаційну скаргу не надходили.
Рух справи в суді касаційної інстанції
Ухвалою Вищого Спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ від 03 липня 2017 року відкрито касаційне провадження в указаній цивільній справі.
Відповідно до підпункту 4 пункту 1 розділу ХІІІ "Перехідні положення" Цивільного процесуального кодексу України (далі - ЦПК України) у редакції Закону України від 03 жовтня 2017 року № 2147-VIII "Про внесення змін до Господарського процесуального кодексу України, Кодексу адміністративного судочинства України та інших законодавчих актів" касаційні скарги (подання) на судові рішення у цивільних справах, які подані і розгляд яких не закінчено до набрання чинності цією редакцією Кодексу передаються до Касаційного цивільного суду та розглядаються спочатку за правилами, що діють після набрання чинності цією редакцією Кодексу.
Відповідно до статті 388 ЦПК України судом касаційної інстанції у цивільних справах є Верховний Суд.
МОТИВУВАЛЬНА ЧАСТИНА
Позиція Верховного Суду
Згідно з частиною третьою статті 3 ЦПК України провадження в цивільних справах здійснюється відповідно до законів, чинних на час вчинення окремих процесуальних дій, розгляду і вирішення справи.
Частиною першою статті 402 ЦПК України встановлено, що у суді касаційної інстанції скарга розглядається за правилами розгляду справи судом першої інстанції в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи з урахуванням статті 400 цього Кодексу.
Згідно з частиною другою статті 389 ЦПК України підставами касаційного оскарження є неправильне застосування судом норм матеріального права чи порушення норм процесуального права.
Вивчивши матеріали цивільної справи, перевіривши доводи касаційної скарги, Верховний Суд дійшов висновку, що касаційна скарга є необґрунтованою та не підлягає задоволенню з огляду на таке.
Мотиви, з яких виходить Верховний Суд, та застосовані норми права
Судами встановлено, що наказом від 01 лютого 2011 року № 4 ОСОБА_1 прийнята на посаду практичного психолога ДНЗ № 1 "Теремок" на період відпустки по догляду за дитиною іншої працівниці.