Постанова
Іменем України
05 вересня 2019 року
м. Київ
справа № 369/12454/15-ц
провадження № 61-29839св18
Верховний Суд у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду: Ступак О. В. (суддя-доповідач), Гулейкова І. Ю., Усика Г. І.,
учасники справи:
позивач - ОСОБА_1,
відповідачі: ОСОБА_2, ОСОБА_3, ОСОБА_4, ОСОБА_5,
третя особа - приватний нотаріус Києво-Святошинського районного нотаріального округу Київської області Селіверстов Владислав Олегович,
розглянув у попередньому судовому засіданні у порядку письмового провадженнякасаційну скаргу представника ОСОБА_2 - ОСОБА_6 на рішення Києво-Святошинського районного суду Київської області від 30 січня 2017 року у складі судді Волчка А. Я. та рішення Апеляційного суду Київської області від 21 вересня 2017 року у складі колегії суддів: Мельника Я. С., Олійника В. І., Сушко Л. П.,
ВСТАНОВИВ:
Короткий зміст позовних вимог і рішень судів
У листопаді 2015 року ОСОБА_1 звернувся до суду з позовом до ОСОБА_2, ОСОБА_3, ОСОБА_4, ОСОБА_5, третя особа - приватний нотаріус Києво-Святошинського районного нотаріального округу Київської області Селіверстов В. О., про визнання правочину недійсним, визнання права власності та витребування майна з чужого незаконного володіння.
Свої позовні вимоги позивач обґрунтовував тим, що на підставі договору купівлі-продажу від 30 грудня 2009 року він придбав у ОСОБА_2 житловий будинок із надвірними спорудами, що розташовані по АДРЕСА_1 , проте ОСОБА_2 своїх зобов`язань за договором не виконала, проданий нею будинок не звільнила, ключі від нього не передала, всіх прописаних у будинку осіб із реєстраційного обліку не зняла. У листопаді 2015 року він дізнався, що у серпні 2014 року право власності на спірний житловий будинок зареєстровано за ОСОБА_3 на підставі копії рішення Апеляційного суду Київської області від 13 серпня 2014 року, яке цим судом не ухвалювалося та у подальшому 06 жовтня 2015 року ОСОБА_3 передав у власність ОСОБА_2 спірне домоволодіння за договором купівлі-продажу. Крім того, спірний житловий будинок, на який судом накладено арешт, а також земельна ділянка площею 0,1000 га, що розташована за цією ж адресою, ОСОБА_2 відчужила ОСОБА_4 на підставі договору купівлі-продажу житлового будинку від 22 грудня 2015 року.
10 березня 2016 року на підставі копії рішення Апеляційного суду Київської області від 19 лютого 2016 року за ОСОБА_5 зареєстровано право власності на ці домоволодіння та земельну ділянку. Вказує, що з відповіді Апеляційного суду Київської області дізнався, що таке рішення цим судом не ухвалювалося і справа з такими позовними вимогами не розглядалася, тому вважає, що ОСОБА_5 неправомірним шляхом на підставі неіснуючого судового рішення зареєстрував за собою право власності на належні йому житловий будинок та земельну ділянку. Вважає, що укладені договори купівлі-продажу спірного нерухомого майна між ОСОБА_3 та ОСОБА_2 та між ОСОБА_2 та ОСОБА_4 є нікчемними в силу статей 228, 658 ЦК України, оскільки вони спрямовані на порушення його права власності та злочинне заволодіння його будинком. Крім того, реєстрація права власності на спірне нерухоме майно за ОСОБА_3, повторна реєстрація права власності за ОСОБА_2, реєстрація права власності на майно за ОСОБА_4 та за ОСОБА_5 підлягають скасуванню, оскільки вчинені незаконно та порушують його майнові права.
Посилаючись на викладене, позивач, з урахуванням уточнених вимог, просив визнати факт набуття ОСОБА_3 права власності на житловий будинок із надвірними будівлями та спорудами, що знаходиться за адресою: АДРЕСА_1, та на земельну ділянку № НОМЕР_1, що знаходиться за цією ж адресою, площею 0,1000 га у межах згідно з планом, кадастровий номер 3222486201:01:019:0040 - неправомірним; скасувати за ОСОБА_3 проведену 26 серпня 2014 року Реєстраційною службою Києво-Святошинського районного управління юстиції Київської області державну реєстрацію права власності на вказаний житловий будинок із надвірними будівлями і спорудами та земельну ділянку; встановити факт нікчемності та визнати недійсними, укладені між ОСОБА_3 та ОСОБА_2 договори купівлі-продажу спірного житлового будинку та земельної ділянки, посвідчені 06 жовтня 2015 року приватним нотаріусом Києво-Святошинського районного нотаріального округу Київської області Селіверстовим В. О. за реєстровими номерами 715, 716, скасувати за ОСОБА_2 проведену 06 жовтня 2015 року державну реєстрацію права власності на вказане майно, кадастровий номер 3222486201:01:019:0040 ; встановити факт нікчемності та визнати недійсними укладені між ОСОБА_2 та ОСОБА_4 договори купівлі-продажу спірного житлового будинку та земельної ділянки, посвідчені 22 грудня 2015 року приватним нотаріусом Києво-Святошинського районного нотаріального округу Київської області Селіверстовим В. О. за реєстровими номерами 1083, 1085 та скасувати за ОСОБА_4 проведену 22 грудня 2015 року державну реєстрацію права власності на спірний житловий будинок із надвірними будівлями і спорудами та земельну ділянку, кадастровий номер 3222486201:01:019:0040 ; визнати факт набуття ОСОБА_5 на підставі підробленого рішення Апеляційного суду Київської області від 19 лютого 2016 року у справі № 369/10931/16-ц права власності на спірне нерухоме майно - неправомірним; скасувати за ОСОБА_5 проведену на підставі підробленого рішення Апеляційного суду Київської області від 19 лютого 2016 року у справі № 369/10931/16-ц, 10 березня 2016 року Реєстраційною службою Бучанського міського управління юстиції Київської області державну реєстрацію права власності на спірний житловий будинок із надвірними будівлями і спорудами та спірну земельну ділянку; визнати за ОСОБА_1 право власності на вказане майно і витребувати на його користь з чужого незаконного володіння ОСОБА_2 , ОСОБА_3, ОСОБА_4, ОСОБА_5 ; усунути йому перешкоди у користуванні житловим будинком та земельною ділянкою шляхом виселення з цього майна ОСОБА_2, ОСОБА_3, ОСОБА_4, ОСОБА_5 та звільнення цього нерухомого майна від їхніх речей; покласти на відповідачів понесені ним і документально підтверджені судові витрати у справі.
У серпні 2016 року ОСОБА_2 звернулася до суду із зустрічним позовом до ОСОБА_1 про визнання договору купівлі-продажу житлового будинку недійсним.
Свої вимоги обґрунтовувала тим, що договір купівлі-продажу спірного будинку, укладеного 30 грудня 2009 року між нею та ОСОБА_1, носить характер фіктивності, оскільки ОСОБА_1 не передавались грошові кошти, обумовлені договором, не оглядався будинок візуально, не вчинялись дії щодо реєстрації права власності в БТІ та жодних дій, направлених на реальний вступ у право володіння зазначеним будинком (покупець не зареєструвався за адресою знаходження цього об`єкта, не переоформив договори на постачання води, газу, обслуговування будинку, не сплачував комунальні та інші обов`язкові платежі з утримання будинку, не звертався до покупця з пропозицією/вимогою виконати зазначений договір, передати ключі від будинку та виселитись з нього).
Посилаючись на викладене, позивач просила визнати недійсним договір купівлі-продажу спірного будинку, укладеного 30 грудня 2009 року між нею та ОСОБА_1 .
Рішенням Києво-Святошинського районного суду Київської області від 30 січня 2017 року у задоволенні первісного та зустрічних позовів відмовлено.
Відмовляючи у задоволенні первісного позову ОСОБА_1, суд першої інстанції виходив із того, що предмет позову та спосіб захисту своїх прав, обраний позивачем за первісним позовом, у частині позовних вимог щодо визнання факту набуття ОСОБА_3 права власності на житловий будинок із надвірними будівлями та спорудами, що знаходиться за адресою: АДРЕСА_1, та на земельну ділянку № НОМЕР_1, що знаходиться за цією ж адресою, - неправомірним та визнання факту набуття ОСОБА_5 на підставі "підробленого" рішення Апеляційного суду Київської області від 19 лютого 2016 року у справі № 369/10931/16-ц права власності на спірний житловий будинок та земельну ділянку - неправомірним, не відповідає встановленим законом або договором способам захисту прав, а отже, підстав для задоволення позову в цій частині в обраний позивачем спосіб немає. Вказівка ОСОБА_1 на підроблення рішення Апеляційного суду Київської області від 19 лютого 2016 року, незважаючи на наявність висновку службової перевірки Апеляційного суду Київської області від 30 серпня 2016 року, не може бути покладена в основу рішення, враховуючи, що порядок встановлення факту підроблення документів передбачений кримінально-процесуальним законодавством, шляхом порушення кримінального провадження та постановлення вироку чи постанови суду. Тобто, підроблення рішення суду є способом вчинення злочину, а тому ця обставина встановлюється виключно порушенням кримінального провадження та постановленням вироку чи постанови суду. Суд, який повноважний розглядати цивільні справи позбавлений можливості оперувати поняття "підробленого" рішення за відсутності відповідних судових рішень у кримінальному процесі і тим більше позбавлений можливості встановлювати такий факт у цивільному процесі. Не є належним та правильно обраним позивачем за первісним позовом спосіб захисту права встановлення факту нікчемності правочинів між ОСОБА_3 та ОСОБА_2, між ОСОБА_2 та ОСОБА_4 та визнання таких договорів недійсними. Позовні вимоги про скасування державної реєстрації права власності на нерухоме майно є не вимогами щодо виникнення та припинення цивільних прав, а входять до компетенції суб`єкта владних повноважень, отже, відносяться до адміністративних спорів.
Відмовляючи у задоволенні зустрічного позову ОСОБА_2, суд першої інстанції виходив із того, що обставини, на які посилається позивач не свідчать про те, що договір купівлі-продажу був фіктивним та укладався без наміру створити правові наслідки. Позивачем також не доведено, що саме діям обох сторін властива ознака фіктивності (що обидві сторони діяли лише для вигляду). Матеріали справи не містять будь-яких докази щодо відсутності у сторін наміру створити правові наслідки укладеного правочину, які обумовлювалися цим правочином.
Рішенням Апеляційного суду Київської області від 21 вересня 2017 року рішення суду першої інстанції у частині відмови у задоволенні позовних вимог ОСОБА_1 про витребування спірного нерухомого майна із чужого незаконного володіння скасовано та ухвалено у цій частині нове рішення про задоволення позову. Витребувано у ОСОБА_5 на користь ОСОБА_1 житловий будинок та земельну ділянку площею 0,1000 га, кадастровий номер 3222486201:01:019:0040, що розташовані по АДРЕСА_1 . В іншій частині рішення суду залишено без змін. Вирішено питання розподілу судових витрат.
Скасовуючи рішення в частині первісного позову та витребовуючи квартиру з чужого незаконного володіння, суд апеляційної інстанції виходив із того, що реєстрація права власності за ОСОБА_3 та ОСОБА_5 на спірне майно здійснювалася на підставі копій судових рішень, які в встановленому законом порядку не ухвалювалися зазначеним у них судом. Позивач, будучи володільцем спірного майна на підставі нотаріально посвідченого договору, з володіння якого майно вибуло не з його волі, має право захисту порушеного права на рівні з власником відповідно до вимог статті 396 ЦК України.
Короткий зміст та узагальнюючі доводи касаційної скарги
У жовтні 2017 року представник ОСОБА_2 - ОСОБА_6 подала до Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ касаційну скаргу на рішення Києво-Святошинського районного суду Київської області від 30 січня 2017 року та рішення Апеляційного суду Київської області від 21 вересня 2017 року, в якій просить скасувати рішення суду першої та апеляційної інстанцій у частині відмови у задоволенні зустрічного позову ОСОБА_2 ; рішення суду апеляційної інстанції в частині часткового задоволення первісного позову ОСОБА_1 скасувати та ухвалити нове рішення про відмову у задоволенні позову ОСОБА_1 та задоволення зустрічного позову ОСОБА_2, посилаючись на неправильне застосування судами норм матеріального права та порушення норм процесуального права. Вказує на те, що ОСОБА_1 ніколи не був власником спірного будинку, він не зареєстрував право власності на нього, а тому не має жодних прав. При укладенні договору купівлі-продажу будинку між ОСОБА_2 і ОСОБА_1 не було реального наміру (умислу) на настання правових наслідків, обумовлених цим договором.
У своїй касаційній скарзі заявник просив прийняти участь у судовому засіданні.
Підстави для задоволення клопотання відсутні, виходячи з наступного.
Згідно з частиною першою статті 402 ЦПК України у суді касаційної інстанції скарга розглядається за правилами розгляду справи судом першої інстанції в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи з урахуванням статті 400 цього Кодексу. У разі необхідності учасники справи можуть бути викликані для надання пояснень у справі.
Разом із тим, як зазначено у частині тринадцятій статті 7 ЦПК України, розгляд справи здійснюється в порядку письмового провадження за наявними у справі матеріалами, якщо цим Кодексом не передбачено повідомлення учасників справи. У такому випадку судове засідання не проводиться.
Рух справи у суді касаційної інстанції
Ухвалою Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ від 06 листопада 2017 року відкрито касаційне провадження у справі, витребувано цивільну справу та надано строк для подання заперечень на касаційну скаргу.
15 грудня 2017 року набрав чинності Закон України від 03 жовтня 2017 року "Про внесення змін до Господарського процесуального кодексу України, Цивільного процесуального кодексу України, Кодексу адміністративного судочинства України та інших законодавчих актів", за яким судом касаційної інстанції у цивільних справах є Верховний Суд (стаття 388 ЦПК України).
Згідно з частиною третьою статті 3 ЦПК України провадження в цивільних справах здійснюється відповідно до законів, чинних на час вчинення окремих процесуальних дій, розгляду і вирішення справи.
Відповідно до підпункту 4 пункту 1 розділу XIII "Перехідні положення" ЦПК України касаційні скарги (подання) на судові рішення у цивільних справах, які подані і розгляд яких не закінчено до набрання чинності цією редакцією Кодексу, передаються до Касаційного цивільного суду та розглядаються спочатку за правилами, що діють після набрання чинності цією редакцією Кодексу.
У травні 2018 року Вищим спеціалізованим судом України з розгляду цивільних і кримінальних справ передано указану справу до Верховного Суду.
Згідно із частиною другою статті 389 ЦПК України підставами касаційного оскарження є неправильне застосування судом норм матеріального права чи порушення норм процесуального права.
За змістом частини першої статті 410 ЦПК України суд касаційної інстанції залишає касаційну скаргу без задоволення, а судові рішення - без змін, якщо визнає, що рішення ухвалено з додержанням норм матеріального і процесуального права.
Позиція Верховного Суду
Вивчивши матеріали справи, перевіривши доводи касаційної скарги, Верховний Суд у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду дійшов висновку, що касаційна скарга підлягає залишенню без задоволення, а оскаржуване рішення суду першої інстанції у нескасованій частині та рішення апеляційного суду - без змін.
Судом встановлено, що на підставі договору купівлі-продажу житлового будинку, посвідченого 15 лютого 2008 року приватним нотаріусом Києво-Святошинського районного нотаріального округу Київської області Тимчуком В. О. за реєстровим номером 939, ОСОБА_2 придбала житловий будинок із надвірними будівлями та спорудами, що знаходяться з адресою: АДРЕСА_1 .
30 грудня 2009 року на підставі договору купівлі-продажу, посвідченого приватним нотаріусом Києво-Святошинського районного нотаріального округу Київської області Біккінеєвою І. А. та зареєстрованого у реєстрі за номером 2650, ОСОБА_1 придбав у ОСОБА_2 цей житловий будинок, зареєструвавши правочин у Державному реєстрі правочинів за № 3789541, що підтверджується копією витягу з Державного реєстру правочинів від 30 грудня 2009 року № 8153651.
Згідно з пунктом 4 цього договору купівлі-продажу, продаж будинку вчинено за 1 195 500,00 грн, які ОСОБА_2 одержала особисто від позивача готівкою в повному розмірі до моменту підписання договору.
Відповідно до пункту 13 договору купівлі-продажу будинку, сторони підтвердили, що цей договір спрямований на реальне настання правових наслідків, що обумовлені ними, відповідає справжній волі, вчинений без будь-яких погроз, фізичного та психологічного тиску, не приховує іншого правочину, не укладається під впливом тяжкої для будь-якої зі сторін обставини, у тексті договору зафіксовано усі істотні умови, що стосуються купівлі-продажу будинку. Пунктом 14 договору сторони визнали, що укладений ними договір не носить характеру фіктивного або удаваного правочину.
Згідно з пунктом 8 договору ОСОБА_2 зобов`язалася звільнити проданий нею будинок із членами її сім`ї, виписати (зняти з реєстраційного обліку) усіх приписаних там осіб, вилучити ключі від відчужуваного будинку в осіб, які їх мали, передати будинок із його приладдям та документами (технічний паспорт на будинок, будинкову книгу, квитанції про сплату комунальних послуг тощо) не пізніше 14 січня 2010 року, а покупець дає згоду на звільнення будинку та на проживання продавця з членами сім`ї у зазначеному будинку до цього терміну.
06 жовтня 2015 року між ОСОБА_3 (продавець) та ОСОБА_2 (покупець) укладений договір купівлі-продажу спірного житлового будинку, посвідчений приватним нотаріусом Києво-Святошинського районного нотаріального округу Київської області Селіверстовим В. О. та зареєстровано за ОСОБА_2 право власності на спірний будинок, що підтверджується витягом з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно про реєстрацію права власності за № 45148579.