Постанова
Іменем України
05 вересня 2019 року
м. Київ
справа № 212/1873/16-ц
провадження № 61-13043св18
Верховний Суд у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду:
Яремка В. В. (суддя-доповідач), Олійник А. С., Погрібного С. О.,
учасники справи:
позивач - ОСОБА_1,
відповідач - Приватне акціонерне товариство "Центральний гірничо-збагачувальний комбінат",
розглянув у порядку письмового провадження касаційну скаргу Приватного акціонерного товариства "Центральний гірничо-збагачувальний комбінат" на рішення Жовтневого районного суду м. Кривого Рогу Дніпропетровської області від 29 грудня 2016 року у складі судді Борис О. Н. та ухвалу Апеляційного суду Дніпропетровської області від 06 березня 2017 року у складі колегії суддів: Митрофанової Л. В., Барильської А. П., Бондар Я. М.,
ВСТАНОВИВ:
ОПИСОВА ЧАСТИНА
Короткий зміст позовних вимог та рішень судів
У березні 2016 року ОСОБА_1 звернулась до суду з позовом, який надалі уточнила, до Приватного акціонерного товариства "Центральний гірничо-збагачувальний комбінат" (далі - ПрАТ "ЦГЗК"), про стягнення вихідної допомоги, середнього заробітку за час затримки розрахунку при звільненні та відшкодування моральної шкоди.
На обґрунтування своїх вимог посилалася на те, що з 28 червня 1982 року до 09 лютого 2004 року працювала у ПрАТ "ЦГЗК" сепараторником 4?го розряду на дробильній фабриці. Наказом ПрАТ "ЦГЗК" від 10 лютого 2004 року №24к/112 її звільнено із займаної посади за власним бажанням відповідно до статті 38 Кодексу законів про працю України (далі КЗпП України) у зв`язку із виходом на пенсію. При звільненні з нею був проведений розрахунок. Проте у січні 2016 року позивач дізналась, що відповідно до пункту 6.1 Галузевої угоди гірничо-металургійного комплексу України на 2003-2004 роки (далі - Галузева угода) відповідач при звільненні зобов`язаний був виплатити позивачу вихідну допомогу в розмірі тримісячної заробітної плати, оскільки позивач пропрацювала на підприємстві більше ніж 20 років, як передбачено Галузевою угодою. Зазначала, що невиплатою вихідної допомоги при звільненні їй також завдано моральну шкоду.
Посилаючись на указані обставини, просила стягнути з відповідача на свою користь грошову суму невиплаченої заробітної плати у вигляді одноразової допомоги при звільненні без урахування податків у розмірі 2 011,80 грн, середній заробіток за час затримки розрахунку при звільненні за період з 10 лютого 2004 року до 31 грудня 2009 року без урахування податків у розмірі 54 382,32 грн, відшкодувати моральну шкоду, завдану невиплатою вихідної допомоги, яку оцінила у 5 000 грн.
Рішенням Жовтневого районного суду м. Кривого Рогу від 29 грудня 2016 року позовні вимоги ОСОБА_1 задоволено частково.
Стягнуто з ПрАТ "ЦГЗБ" на користь ОСОБА_1 вихідну допомогу у розмірі 2 011,80 грн, середній заробіток за час затримки розрахунку при звільненні в розмірі 54 382,32 грн, відшкодування моральної шкоди у розмірі 2 000 грн.
Рішення суду першої інстанції мотивовано тим, що на день звільнення ОСОБА_1 із займаної посади 09 лютого 2004 року відповідач не провів виплату всіх належних сум, передбачених Галузевою угодою, у строки, зазначені в статті 116 КЗпП України, тому вихідна допомога, яка мала бути виплачена позивачу у зв`язку з виходом на пенсію за власним бажанням, входить до виплат, на які працівник має право згідно з умовами колективного договору при звільненні на пенсію. Враховуючи те, що з часу звільнення позивача відповідач не провів з нею повного розрахунку, вихідна допомога не була виплачена, наявні підстави для стягнення з ПрАТ "ЦГЗБ" середнього заробітку за час затримки розрахунку при звільненні з урахуванням меж позовних вимог та відшкодування моральної шкоди.
Ухвалою Апеляційного суду Дніпропетровської області від 06 березня 2017 року апеляційну скаргу ПрАТ "ЦГЗБ" відхилено, рішення Жовтневого районного суду м. Кривого Рогу від 29 грудня 2016 року залишено без змін.
Апеляційний суд погодився з висновками суду першої інстанції про те, що до спірних правовідносин необхідно застосовувати умови саме Галузевої угоди, виконання якої є обов`язком для відповідача, та що передбачена нею виплата є складовою заробітної плати, а позивач має право на звернення до суду без обмеження будь-яким строком. Зазначив, що оскільки ОСОБА_1, яка звільнена 09 лютого2004 року, не виплачені всі належні суми у строки, передбачені у статті 116 КЗпП України, повного розрахунку на момент ухвалення рішення судом проведено не було, розглядаючи справу в межах позовних вимог, суд першої інстанції дійшов правильного висновку про стягнення середнього заробітку за час затримки розрахунку.
Короткий зміст та узагальнені доводи касаційної скарги та позиції інших учасників
У березні 2017 року ПрАТ "ЦГЗБ" подало до Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ касаційну скаргу на рішення Жовтневого районного суду м. Кривого Рогу Дніпропетровської області від 29 грудня 2016 року та ухвалу Апеляційного суду Дніпропетровської області від 06 березня 2017 року, в якій, посилаючись на неправильне застосування судами норм матеріального права та порушення норм процесуального права, просило скасувати оскаржувані судові рішення, ухвалити нове, яким відмовити ОСОБА_1 у задоволенні позовних вимог.
Касаційна скарга мотивована тим, що судами належно не досліджено положення Галузевої угоди, якою визначено, що виплата одноразової допомоги при звільненні мала здійснюватися власником за рахунок коштів підприємства у порядку та на умовах, передбачених колективним договором. Суди також не врахували того, що предметом позовних вимог є стягнення одноразової допомоги працівникам, які виходять на пенсію, що не є оплатою праці, а тому неправильно застосували норми статті 233 КЗпП України щодо перебігу строку звернення до суду у разі порушення законодавства про оплату праці, оскільки працівник вправі звернутися до суду на підставі зазначеної статті у тримісячний строк з дня, коли він дізнався або повинен був дізнатися про порушення свого права.
У травні 2017 року надійшли заперечення ОСОБА_1 на касаційну скаргу, в яких позивач просила відхилити касаційну скаргу ПрАТ "ЦГЗК", оскаржувані рішення судів першої та апеляційної інстанцій залишити без змін.
Зазначає, що суди попередніх інстанцій всебічно, повно, об`єктивно дослідили обставини справи та дійшли обґрунтованого висновку про наявність підстав для задоволення позову.
Рух справи в суді касаційної інстанції
Ухвалою Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ від 07 квітня 2017 року відкрито касаційне провадження в указаній цивільній справі.
Відповідно до підпункту 4 пункту 1 розділу XIII "Перехідні положення" Цивільного процесуального кодексу України (далі - ЦПК України) у редакції Закону України від 03 жовтня 2017 року № 2147-VIII "Про внесення змін до Господарського процесуального кодексу України, Цивільного процесуального кодексу України, Кодексу адміністративного судочинства України та інших законодавчих актів" касаційні скарги (подання) на судові рішення у цивільних справах, які подані і розгляд яких не закінчено до набрання чинності цією редакцією Кодексу, передаються до Касаційного цивільного суду та розглядаються спочатку за правилами, що діють після набрання чинності цією редакцією Кодексу.
Відповідно до статті 388 ЦПК України судом касаційної інстанції у цивільних справах є Верховний Суд.
У березні 2018 року справа надійшла до Верховного Суду.
МОТИВУВАЛЬНА ЧАСТИНА
Позиція Верховного Суду
Згідно з частиною третьою статті 3 ЦПК України провадження в цивільних справах здійснюється відповідно до законів, чинних на час вчинення окремих процесуальних дій, розгляду і вирішення справи.
Частиною першою статті 402 ЦПК України встановлено, що у суді касаційної інстанції скарга розглядається за правилами розгляду справи судом першої інстанції в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи з урахуванням статті 400 цього Кодексу.
Згідно з частиною другою статті 389 ЦПК України підставами касаційного оскарження є неправильне застосування судом норм матеріального права чи порушення норм процесуального права.
Вивчивши матеріали цивільної справи, перевіривши доводи касаційної скарги, Верховний Суд дійшов висновку, що касаційна скарги є необґрунтованою та підлягає залишенню без задоволення з огляду на таке.
Мотиви, з яких виходить Верховний Суд, та застосовані норми права
Судами попередніх інстанцій встановлено, що ОСОБА_1, ІНФОРМАЦІЯ_1, працювала на дробильній фабриці Криворізького Державного Центрального гірничо - збагачувального комбінату, який з 17 січня 1997 року перетворений на Відкрите акціонерне товариство "Центральний гірничо-збагачувальний комбінат" (далі - ВАТ "ЦГЗК"), правонаступником якого є ПрАТ "ЦГЗК", на посаді сепараторника 4-го розряду у період з 28 червня 1982 року до 09 лютого 2004 року. Наказом від 10 лютого 2004 року № 24к/112 вона звільнена за власним бажанням відповідно до статті 38 КЗпП України у зв`язку із виходом на пенсію .
Відповідно до статті 97 КЗпП України форми і система оплати праці, норми праці, розцінки, тарифні сітки, ставки, схеми посадових окладів, умови запровадження та розміри надбавок, доплат, премій, винагород та інших заохочувальних, компенсаційних і гарантійних виплат встановлюються підприємствами, установами, організаціями самостійно у колективному договорі з дотриманням норм і гарантій, передбачених законодавством, генеральною та галузевими (регіональними) угодами.