Постанова
Іменем України
05 вересня 2019 року
м. Київ
справа № 214/9998/13-ц
провадження № 61-1784св17
Верховний Суд у складі колегії суддів Другої судової палати Касаційного цивільного суду:
Стрільчука В. А. (суддя-доповідач), Жданової В. С., Тітова М. Ю.,
учасники справи:
позивачі: ОСОБА_1, ОСОБА_3,
відповідачі: ОСОБА_4, ОСОБА_5,
провівши у порядку письмового провадження попередній розгляд справи за касаційною скаргою ОСОБА_1 на ухвали Апеляційного суду Дніпропетровської області від 05 грудня 2017 року у складі колегії суддів: Зубакової В. П., Барильської А. П., Бондар Я. М.,
ВСТАНОВИВ:
Короткий зміст позовних вимог і судових рішень судів першої та апеляційної інстанцій.
У жовтні 2012 року ОСОБА_1 , ОСОБА_7 звернулися до суду з позовом, який уточнили у процесі розгляду справи, до ОСОБА_4, ОСОБА_5 про стягнення боргу кредиторами спадкодавця, посилаючись на те, що 15 січня 2011 року ОСОБА_8 отримав від них в борг грошові кошти в сумі 440 000 російських рублів (далі - руб.), які зобов`язався повернути до 25 грудня 2011 року, про що власноруч написав розписку. Крім того, у розписці зазначено, що в разі неповернення коштів у встановлений строк, позичальник має сплатити пеню в розмірі 40 руб. за кожний день прострочення. Не виконавши взятих на себе зобов`язань, ІНФОРМАЦІЯ_1 ОСОБА_8 помер, у зв`язку з чим вони звернулися до нотаріальної контори з вимогами кредитора. Спадкоємцями померлого є його дружина ОСОБА_4 та донька ОСОБА_5, які відмовилися повертати борг у добровільному порядку. Враховуючи викладене, ОСОБА_1 та ОСОБА_7 просили: стягнути в рівних частках з відповідачів на їх користь борг за договором позики в розмірі 440 000 руб., що станом на 25 грудня 2011 року еквівалентно 11 372,80 грн; неустойку (пеню) за прострочення виконання зобов`язання, виходячи з розрахунку 40 руб. за кожний день прострочення, яка станом на 01 жовтня 2015 року складає 55 280 руб., що еквівалентно 13 992 грн; проценти за обліковою ставкою Національного банку України (далі - НБУ) за період з 25 грудня 2011 року по 01 жовтня 2015 року - 35 245,70 грн; три проценти річних від простроченої суми - 4 818 грн, інфляційні втрати за період 01 січня 2013 року по травень 2015 року - 13 772 грн, а всього - 179 050 грн (по 89 525 грн з кожного спадкоємця). Вказаний борг просили стягнути за рахунок реалізації майна - житлового будинку та земельної ділянки, які розташовані по АДРЕСА_1 .
Рішенням Саксаганського районного суду міста Кривого Рогу від 27 листопада 2015 року, з урахуванням ухвали цього суду про виправлення описки від 14 грудня 2015 року, позов задоволено частково. Стягнуто з ОСОБА_4, ОСОБА_5 на користь ОСОБА_1, ОСОБА_7 в рівних частках борг за договором позики в розмірі 111 372,80 грн, пеню за період з 26 грудня 2011 року по 01 жовтня 2015 року -13 921,60 грн, проценти за обліковою ставкою НБУ за період з 26 грудня 2011 року по 01 жовтня 2015 року - 32 515,52 грн, що разом складає 157 809,92 грн, тобто з кожного з відповідачів - по 78 904,96 грн. В задоволенні решти позовних вимог відмовлено. Вирішено питання щодо розподілу судових витрат.
Рішенням Апеляційного суду Дніпропетровської області від 17 березня 2016 року рішення Саксаганського районного суду міста Кривого Рогу від 27 листопада 2015 року скасовано та ухвалено нове рішення, яким позов задоволено частково. Стягнуто з ОСОБА_4 та ОСОБА_5 на користь ОСОБА_1 , ОСОБА_7 в рівних частках заборгованість за договором позики від 15 січня 2011 року в загальному розмірі 457 467,67 руб., що за офіційним курсом НБУ на 06 квітня 2012 року складає 124 156,73 грн, по 62 078,36 грн з кожного відповідача. В задоволенні решти позовних вимог відмовлено. Вирішено питання щодо розподілу судових витрат.
Ухвалою Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ від 23 листопада 2016 року рішення Апеляційного суду Дніпропетровської області від 17 березня 2016 року в частині задоволення позову та розподілу судових витрат скасовано, справу в цій частині передано на новий апеляційний розгляд, а в решті (в частині відмови у зверненні стягнення на спадкове майно) - залишено без змін.
Останнім рішенням Апеляційного суду Дніпропетровської області від 21 березня 2017 року апеляційні скарги ОСОБА_1, ОСОБА_7 та представника ОСОБА_4 - ОСОБА_9 задоволено частково. Рішення Саксаганського районного суду міста Кривого Рогу від 27 листопада 2015 року в частині задоволення позовних вимог про стягнення боргу та розподілу судових витрат скасовано та ухвалено в цій частині нове рішення, яким позов задоволено частково. Стягнуто з ОСОБА_4, ОСОБА_5 на користь ОСОБА_1 , ОСОБА_7 заборгованість за договором позики в рівних частках в загальному розмірі 476 432,88 руб., що за офіційним курсом НБУ на 06 квітня 2012 року складає 129 303,88 грн, по 64 651,96 грн з кожного відповідача. Стягнуто з ОСОБА_4, ОСОБА_5 на користь ОСОБА_1 3 389,60 грн судового збору, 1 300 грн витрат за проведення судової будівельно-технічної експертизи, а всього - 4 689,60 грн, по 2 344,30 грн з кожного відповідача. В задоволенні решти позовних вимог відмовлено.
20 жовтня 2017 року ОСОБА_1 звернувся до апеляційного суду із заявою про ухвалення додаткового рішення або роз`яснення рішення Апеляційного суду Дніпропетровської області від 21 березня 2017 року, в якій просив зазначити, що позивачі мають право на стягнення грошових коштів в солідарному порядку або стягнути з відповідачів борг в наступних частинах: ОСОБА_1 - 109 303,76 грн, ОСОБА_7 - 20 000 грн. Заяви мотивовані тим, що між ним та ОСОБА_7 було досягнуто згоди щодо іншого порядку розподілу боргу за договором позики.
Ухвалами Апеляційного суду Дніпропетровської області від 05 грудня 2017 року в задоволенні заяв ОСОБА_1 про ухвалення додаткового рішення у справі та про роз`яснення рішення Апеляційного суду Дніпропетровської області від 21 березня 2017 року відмовлено.
Судові рішення апеляційного суду мотивовані тим, що рішення суду, яке заявник просив роз`яснити, є зрозумілим та чітким,прийнятним відповідно до вимог чинного законодавства. Підстави для винесення додаткового рішення також відсутні, оскільки при ухваленні рішення від 21 березня 2017 року апеляційним судом були розглянуті всі позовні вимоги, які у своїй заяві ОСОБА_1 фактично просить змінити.
Короткий зміст та узагальнені доводи касаційної скарги, позиції інших учасників справи.
У грудні 2017 року ОСОБА_1 подавдо Верховного Суду касаційну скаргу, в якій, посилаючись на порушення апеляційним судом норм процесуального права, просив скасувати ухвали Апеляційного суду Дніпропетровської області від 05 грудня 2017 року, а справу направити на новий апеляційний розгляд.
Касаційна скарга ОСОБА_1 мотивована тим, що апеляційний суд вирішив справу 05 грудня 2017 року, хоча він просив її розглянути після 20 грудня 2017 року за його участю. Він не отримував судової повістки та не знає, чий підпис у ній стоїть. Ще 31 березня 2014 рокуміж ним та ОСОБА_7 було досягнуто згоди щодо іншого порядку розподілу боргу за договором позики (ОСОБА_7 мала отримати лише 20 000 грн, а він - решту грошових коштів).
У березні 2018 року ОСОБА_4 подала відзив на касаційну скаргу, в якому просила відмовити в її задоволенні, посилаючись на те, що угода про розподіл боргу між ОСОБА_1 та ОСОБА_7 не була предметом розгляду в судах попередніх інстанцій. Позивачі просили стягнути на свою користь заборгованість за договором позики в рівних частинах. Заявник фактично хоче не отримати роз`яснення рішення суду, а змінити його резолютивну частину. Крім того, станом на 23 жовтня 2017 року рішення апеляційного суду було виконане в повному обсязі, про що свідчать розписки позивачів.
Рух справи в суді касаційної інстанції.
Ухвалою Верховного Суду у складі судді Касаційного цивільного суду від 27 лютого 2018 року відкрито касаційне провадження у цій справі та витребувано її матеріали із Саксаганського районного суду міста Кривого Рогу.
17 травня 2018 року справа № 214/9998/13-ц надійшла до Верховного Суду.
Позиція Верховного Суду.
Згідно з частиною третьою статті 3 Цивільного процесуального кодексу України (далі - ЦПК України) провадження в цивільних справах здійснюється відповідно до законів, чинних на час вчинення окремих процесуальних дій, розгляду і вирішення справи.
Вивчивши матеріали справи, перевіривши доводи касаційної скарги, Верховний Суд у складі колегії суддів Другої судової палати Касаційного цивільного суду дійшов висновку, що касаційна скарга не підлягає задоволенню з таких підстав.
Відповідно до частини другої статті 389 ЦПК України підставами касаційного оскарження є неправильне застосування судом норм матеріального права чи порушення норм процесуального права.
Згідно з частиною першою статті 263 ЦПК України судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим.
Під час розгляду справи в касаційному порядку суд перевіряє в межах касаційної скарги правильність застосування судом першої або апеляційної інстанції норм матеріального чи процесуального права і не може встановлювати або (та) вважати доведеними обставини, що не були встановлені в рішенні чи відкинуті ним, вирішувати питання про достовірність або недостовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими (частина перша статті 400 ЦПК України).