Постанова
Іменем України
05 вересня 2019 року
м. Київ
справа № 175/4888/15-ц
провадження № 61-18535св18
Верховний Суд у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду: Гулейкова І. Ю. (суддя-доповідач), Ступак О. В., Усика Г. І.,
учасники справи:
позивач - Публічне акціонерне товариство комерційний банк "ПриватБанк",
відповідач - ОСОБА_1,
розглянув у попередньому судовому засіданні у порядку письмового провадження касаційну скаргу Публічного акціонерного товариства комерційного банку "ПриватБанк" на рішення Дніпропетровського районного суду Дніпропетровської області від 15 вересня 2016 року у складі судді Шабанова А. М. та рішення Апеляційного суду Дніпропетровської області від 14 лютого 2017 року у складі колегії суддів: Максюти Ж. І., Куценко Т. Р., Макарова М. О.,
ВСТАНОВИВ:
Короткий зміст позовних вимог і рішень судів
Публічне акціонерне товариство комерційний банк "ПриватБанк"(далі - ПАТ "ПриватБанк") звернулося до суду з позовом до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості, який 12 січня 2016 року уточнило.
Заочним рішенням Дніпропетровського районного суду Дніпропетровської області від 02 березня 2016 року позовні вимоги ПАТ "ПриватБанк" задоволено. Стягнуто з ОСОБА_1 на користь ПАТ "ПриватБанк" заборгованість за кредитним договором від 07 серпня 2006 року № DNI0AL00000207 у розмірі 14 403,80 дол. США, що еквівалентно 344 826,97 грн, вирішено питання про розподіл судових витрат.
Ухвалою Дніпропетровського районного суду Дніпропетровської області від 16 березня 2016 року заочне рішення Дніпропетровського районного суду Дніпропетровської області від 02 березня 2016 року скасовано.
Позовні вимоги ПАТ "ПриватБанк" обґрунтовані тим, що 07 серпня 2006 року між сторонами укладено договір № DNI0AL00000207 про надання кредиту у розмірі 14 500,00 дол. США терміном до 07 серпня 2011 року. На порушення умов кредитного договору відповідач свої зобов`язання не виконує.
Посилаючись на викладене, ПАТ "ПриватБанк" просило, уточнивши позовні вимоги у січні 2016 року, стягнути з відповідача заборгованість у розмірі 14 403,80 дол. США, що еквівалентно 344 826,97 грн, та судові витрати.
Рішенням Дніпропетровського районного суду Дніпропетровської області від 15 вересня 2016 року у задоволенні позову ПАТ "ПриватБанк" відмовлено.
Ухвалюючи рішення про відмову у задоволенні позову ПАТ "ПриватБанк", суд першої інстанції виходив з того, що позивач звернувся до суду поза межами позовної давності, а відповідачем заявлено про застосування позовної давності, що відповідно до статті 267 Цивільного кодексу України (далі - ЦК України) є підставою для відмови у позові. Позивач не звернув уваги на те, що мало місце дострокове стягнення всієї кредитної заборгованості, а, відтак, строк договору закінчився, між сторонами існують лише невиконані зобов`язальні правовідносини.
Рішенням Апеляційного суду Дніпропетровської області від 14 лютого 2017 року рішення Дніпропетровського районного суду Дніпропетровської області від 15 вересня 2016 року змінено в частині обґрунтування. У решті рішення залишено без змін.
Змінюючи рішення суду першої інстанції в частині обґрунтування, суд апеляційної інстанції виходив із того, що пропущення строку позовної давності є підставою для відмови в позові в разі доведеності позовних вимог. Проте, відмовляючи в задоволенні позову з вищевказаної підстави, суд першої інстанції не навів в рішенні висновків та мотивів щодо доведеності чи недоведеності позовних вимог ПАТ "ПриватБанк".
Короткий зміст та узагальнюючі доводи касаційної скарги, позиції інших учасників справи
У березні 2017 року ПАТ "ПриватБанк" звернувся до Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ із касаційної скаргою на рішення Дніпропетровського районного суду Дніпропетровської області від 15 вересня 2016 року та рішення Апеляційного суду Дніпропетровської області від 14 лютого 2017 року, в якій просить скасувати оскаржувані судові рішення в частині відмови у задоволенні позову ПАТ КБ "ПриватБанк" про стягнення процентів у розмірі 6 226,08 дол. США, що становить 149 052,35 грн, та штрафів в межах позовної давності в розмірі 57 778,71 грн, та ухвалити в цій частині нове рішення про стягнення з відповідача на користь позивача процентів та неустойки в межах позовної давності в загальному розмірі 206 831,06 грн, посилаючись на неправильне застосування судами норм матеріального права та порушення норм процесуального права.
Вказує на те, що суди дійшли помилкового висновку про відмову у задоволенні позову ПАТ КБ "ПриватБанк", оскільки наявність рішення суду за відсутності належного виконання боржником свого зобов`язання (добровільного чи примусового) не свідчить про припинення договірних правовідносин між сторонами та не звільняє боржника від відповідальності за невиконання грошового зобов`язання.
Заперечення на касаційну скаргу від учасників справи не надходили.
Рух справи у суді касаційної інстанції
Ухвалою Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ від 09 червня 2017 року відкрито касаційне провадження у справі.
У статті 388 Цивільного процесуального кодексу України (далі - ЦПК України) в редакції Закону України від 03 жовтня 2017 року № 2147-VІІІ "Про внесення змін до Господарського процесуального кодексу України, Цивільного процесуального кодексу України, Кодексу адміністративного судочинства України та інших законодавчих актів", який набрав чинності 15 грудня 2017 року, передбачено, що судом касаційної інстанції у цивільних справах є Верховний Суд.
На підставі підпункту 6 пункту 1 розділу XIII Перехідні положення ЦПК України справа передана до Верховного Суду.
Позиція Верховного Суду
Згідно із частиною другою статті 389 ЦПК України підставами касаційного оскарження є неправильне застосування судом норм матеріального права чи порушення норм процесуального права.
За змістом частини першої статті 410 ЦПК України суд касаційної інстанції залишає касаційну скаргу без задоволення, а судові рішення - без змін, якщо визнає, що рішення ухвалено з додержанням норм матеріального і процесуального права.
Вивчивши матеріали справи, перевіривши доводи касаційної скарги, Верховний Суд у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду дійшов висновку, що касаційна скарга підлягає залишенню без задоволення, а рішення суду апеляційної інстанції - без змін, оскільки їх ухвалено з додержанням норм матеріального і процесуального права.
Судами попередніх інстанцій встановлено, що 07 серпня 2006 року між ПАТ "ПриватБанк" та ОСОБА_1 укладено договір № DNI0AL00000207 про надання кредиту у розмірі 14 500,00 дол. США терміном до 07 серпня 2011 року.
Як відомо з розрахунку заборгованості за кредитним договором станом на 25 листопада 2015 року, на думку ПАТ "ПриватБанк", виникла заборгованість, яка становить 27 082,52 дол. США, у тому числі: заборгованість за кредитом - 10 260,40 дол. США; заборгованість за процентами за користування кредитом - 6 226,08 дол. США; заборгованість за комісією - 188,50 дол. США; пеня - 10 407,54 дол. США.
Рішенням Дніпропетровського районного суду Дніпропетровської області від 22 липня 2011 року з відповідача на користь позивача стягнуто заборгованість за кредитним договором від 07 серпня 2006 року № DNI0AL00000207, яка становила 13 375,00 дол. США, з яких: 10 237,26 дол. США - заборгованість за кредитом; 1 861,00 дол. США - заборгованість за процентами за користування кредитом; 87,00 дол. США - заборгованість за комісією за користуванням кредитом; 492,49 дол. США - пеня за несвоєчасність виконання зобов`язань за договором; 63,19 дол. США - штраф (фіксована частина); 633,94 дол. США - штраф (процентна складова).
Нормативно-правове обґрунтування
Згідно з частини п`ятою статті 124 Конституції України судові рішення ухвалюються судами іменем України і є обов`язковими до виконання на всій території України.
Однією з основних засад судочинства згідно з пунктом 9 частини третьої статті 129 Конституції України встановлено обов`язковість судових рішень.
Відповідно до частини першої статті 14 ЦПК України 2004 року судові рішення, що набрали законної сили, обов`язкові для всіх органів державної влади і органів місцевого самоврядування, підприємств, установ, організацій, посадових чи службових осіб та громадян і підлягають виконанню на всій території України, а у випадках, встановлених міжнародними договорами, згода на обов`язковість яких надана Верховною Радою України, - і за її межами.
Відповідно до частини третьої статті 61 ЦПК України 2004 року обставини, встановлені судовим рішенням у цивільній, господарській або адміністративній справі, що набрало законної сили, не доказуються при розгляді інших справ, у яких беруть участь ті самі особи або особа, щодо якої встановлено ці обставини.
Частиною першою статті 509 ЦК України передбачено, що зобов`язання - це правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов`язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов`язку.