Постанова
Іменем України
05 вересня 2019 року
м. Київ
справа № 752/13869/15-ц
провадження № 61-24052св18
Верховний Суд у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду: Гулейкова І. Ю. (суддя-доповідач), Ступак О. В., Усика Г. І.,
учасники справи:
позивач - Публічне акціонерне товариство "Дельта Банк",
відповідачі: ОСОБА_1, ОСОБА_2,
представник відповідачів - ОСОБА_3,
відповідач - ОСОБА_4,
третя особа - Національний банк України,
розглянув у попередньому судовому засіданні у порядку письмового провадження касаційну скаргу Публічного акціонерного товариства "Дельта Банк" на рішення Голосіївського районного суду м. Києва від 21 листопада 2016 року у складі судді Колдіної О. О. та ухвалу Апеляційного суду міста Києва від 19 квітня 2017 року у складі колегії суддів: Невідомої Т. О., Гаращенка Д. Р., Ратнікової В. М.,
ВСТАНОВИВ:
Короткий зміст позовних вимог і рішень судів
Публічне акціонерне товариство "Дельта Банк" (далі - ПАТ "Дельта Банк") звернулося до суду з позовом до ОСОБА_1, ОСОБА_4, ОСОБА_2, третя особа - Національний банк України, про звернення стягнення на предмет іпотеки.
Позовні вимоги ПАТ "Дельта Банк" обґрунтовані тим, що 18 вересня 2007 року між Акціонерним комерційним банком "ТАС-Комерцбанк" (далі - АКБ "ТАС-Комерцбанк"), правонаступником якого є Публічне акціонерне товариство "Сведбанк" (далі - ПАТ "Сведбанк"), та ОСОБА_1 укладений кредитний договір № 2706/0907/88-353, відповідно до умов якого позичальник отримав грошові кошти у виді кредитної лінії, що не поновлюється, у розмірі 50 000,00 дол. США. Відповідно до заяв про видачу готівки позичальник отримав кошти в розмірі 37 000,00 дол. США з розрахунку 12,5 % річних за користування кредитом терміном з 18 вересня 2007 року до 18 вересня 2017 року.
25 травня 2012 року між ПАТ "Сведбанк" та ПАТ "Дельта Банк" укладено договір купівлі-продажу прав вимоги за кредитами, відповідно до умов якого в порядку, обсязі та на умовах, визначених цим договором, ПАТ "Сведбанк" передав ПАТ "Дельта Банк" права вимоги за кредитними та забезпечувальними договорами, внаслідок чого до ПАТ "Дельта Банк" перейшло право вимагати від боржників повного, належного та реального виконання обов`язків за кредитними та забезпечувальними договорами.
Позивач зазначав, що виконання позичальником зобов`язань за кредитним договором забезпечувалось іпотекою відповідно до укладеного між АКБ "ТАС-Комерцбанк" та ОСОБА_1, ОСОБА_2, ОСОБА_4 договору іпотеки № 2706/0907/88-353-Z-1, згідно з яким предметом іпотеки є квартира АДРЕСА_1 .
ОСОБА_1 , як позичальник, умови кредитного договору належним чином не виконав, про що неодноразово повідомлявся, в тому числі шляхом направлення письмової вимоги про виконання зобов`язань, в зв`язку з чим станом на 28 липня 2015 року наявна заборгованість в сумі 471 542,80 грн, з яких: заборгованість за тілом кредиту - 400 908,21 грн, заборгованість за відсотками - 70 536,59 грн.
Позивач просить в рахунок виконання основного зобов`язання звернути стягнення на предмет іпотеки шляхом набуття предмета іпотеки у власність згідно із застереженням про задоволення вимог іпотекодержателя, що міститься в іпотечному договорі, у порядку, передбаченому статтями 36, 37 Закону України "Про іпотеку" (далі - Закон).
Рішенням Голосіївського районного суду м. Києва від 21 листопада 2016 року у задоволенні позову ПАТ "Дельта Банк" відмовлено.
Ухвалюючи рішення про відмову у задоволенні позову ПАТ "Дельта Банк", суд першої інстанції виходив з того, що набуття ПАТ "Дельта Банк" права власності на предмет іпотеки, у разі наявності підстав для звернення стягнення на предмет іпотеки, повинно відбуватись в позасудовому порядку на підставі погодженого застереження про задоволення вимог іпотекодержателя. Якщо іпотекодавець не визнає чи оспорює факт набуття права власності іпотекодержателем в позасудовому порядку, таке право може стати предметом судового захисту.
Ухвалою Апеляційного суду міста Києва від 19 квітня 2017 року рішення суду першої інстанції залишено без змін.
Залишаючи без змін рішення суду першої інстанції, суд апеляційної інстанції виходив із того, що задоволення вимог ПАТ "Дельта Банк" шляхом набуття права власності на предмет іпотеки має бути здійснене в позасудовому порядку.
Короткий зміст та узагальнюючі доводи касаційної скарги, позиції інших учасників справи
У травні 2017 року ПАТ "Дельта Банк" звернувся до Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ із касаційної скаргою на рішення Голосіївського районного суду м. Києва від 21 листопада 2016 року та ухвалу Апеляційного суду міста Києва від 19 квітня 2017 року, в якій просить скасувати оскаржувані судові рішення та ухвалити нове рішення про задоволення позову, посилаючись на неправильне застосування судами норм матеріального права та порушення норм процесуального права.
Вказує на те, що суди дійшли помилкового висновку про відмову у задоволенні позову, неправильно застосували положення Закону та правові висновки Верховного Суду України, викладені в постановах від 30 березня 2016 року (провадження № 6-1851цс15), від 02 листопада 2016 року (справа № 359/4092/15-ц).
Можливість позасудового вирішення питання про передання іпотекодержателю у власність предмета іпотеки на підставі статті 36 Закону не виключає можливість ухвалення судом рішення про визнання за ним права власності на предмет іпотеки.
У липні 2017 року ОСОБА_3 в інтересах ОСОБА_1, ОСОБА_2 подав заперечення на касаційну скаргу, у якому зазначив про відсутність підстав для скасування оскаржуваних судових рішень, оскільки касаційна скарга не містить посилань на неправильне застосування судами норм матеріального права чи порушення норм процесуального права.
Рух справи у суді касаційної інстанції
Ухвалою Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ від 09 червня 2017 року відкрито касаційне провадження у справі.
У статті 388 Цивільного процесуального кодексу України (далі - ЦПК України) в редакції Закону України від 03 жовтня 2017 року № 2147-VІІІ "Про внесення змін до Господарського процесуального кодексу України, Цивільного процесуального кодексу України, Кодексу адміністративного судочинства України та інших законодавчих актів", який набрав чинності 15 грудня 2017 року, передбачено, що судом касаційної інстанції у цивільних справах є Верховний Суд.
На підставі підпункту 6 пункту 1 розділу XIII Перехідні положення ЦПК України справа передана до Верховного Суду.
Позиція Верховного Суду
Згідно із частиною другою статті 389 ЦПК України підставами касаційного оскарження є неправильне застосування судом норм матеріального права чи порушення норм процесуального права.
За змістом частини першої статті 410 ЦПК України суд касаційної інстанції залишає касаційну скаргу без задоволення, а судові рішення - без змін, якщо визнає, що рішення ухвалено з додержанням норм матеріального і процесуального права.
Вивчивши матеріали справи, перевіривши доводи касаційної скарги, Верховний Суд у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду дійшов висновку, що касаційна скарга підлягає залишенню без задоволення, аоскаржувані судові рішення - без змін, оскільки їх ухвалено з додержанням норм матеріального і процесуального права. Судові рішення судів першої й апеляційної інстанцій відповідають вимогам законодавства щодо законності та обґрунтованості.
Судом встановлено, що 18 вересня 2007 року між АКБ "ТАС-Комерцбанк", правонаступником якого є ПАТ "Сведбанк", та ОСОБА_1 (позичальник) укладений кредитний договір № 2706/0907/88-353, відповідно до умов якого позичальник отримав грошові кошти у виді кредитної лінії, що не поновлюється, у розмірі 50 000,00 дол. США.
Відповідно до заяв про видачу готівки позичальник отримав кошти в розмірі 37 000,00 дол. США з розрахунку 12,5 % річних за користування кредитом терміном з 18 вересня 2007 року до 18 вересня 2017 року.
Пунктом 3.1 кредитного договору передбачено, що позичальник зобов`язався погашати заборгованість за кредитом шляхом внесення щомісяця коштів на позичковий рахунок № НОМЕР_1 через касу банку відповідно до додатку 1, що є невід`ємною частиною договору.
Пунктом 3.2 кредитного договору передбачено, що проценти за користування кредитом нараховуються виходячи з фактичної кількості днів користування кредитом, на суму щоденного залишку заборгованості за кредитом, починаючи з дати надання кредиту до моменту його повернення. Проценти за користування кредитом підлягають сплаті позичальником щомісяця з 01 до 20 числа за попередній місяць та на момент повернення кредиту на рахунок відсотків № НОМЕР_2 через касу банку.
Відповідно до додаткової угоди № 1 до кредитного договору від 18 жовтня 2007 року № 2706/0907/88-353 сторони погодили новий графік погашення заборгованості, що є додатком 2 до кредитного договору.
На забезпечення виконання зобов`язань за кредитним договором між АКБ "ТАС-Комерцбанк" та ОСОБА_1 , ОСОБА_2, ОСОБА_4 укладено договір іпотеки № 2706/0907/88-353-2-1, згідно з яким ОСОБА_1, ОСОБА_2, ОСОБА_4 передали в іпотеку банку квартиру АДРЕСА_1 .