Постанова
Іменем України
05 вересня 2019 року
м. Київ
справа № 489/3978/17
провадження № 61-10507св19
Верховний Суд у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду: Гулейкова І. Ю. (суддя-доповідач), Ступак О. В., Усика Г. І.,
учасники справи:
позивач - ОСОБА_1,
представник позивача - ОСОБА_2,
відповідач - ОСОБА_3,
третя особа - приватний нотаріус Миколаївського міського нотаріального округу Миколаївської області Власова Світлана Яківна,
розглянув у попередньому судовому засіданні у порядку письмового провадження касаційну скаргу Свергунова Олега Юрійовича в інтересах ОСОБА_1 на рішення Ленінського районного суду м. Миколаєва від 14 лютого 2019 року у складі судді Рум`янцевої Н. О. та постанову Миколаївського апеляційного суду від 17 квітня 2019 року у складі колегії суддів: Ямкової О. О., Локтіонової О. В., Колосовського С. Ю.,
ВСТАНОВИВ:
Короткий зміст позовних вимог і рішень судів
У серпні 2017 року ОСОБА_1 звернулася до суду з позовом ОСОБА_3, третя особа - приватний нотаріус Миколаївського міського нотаріального округу Миколаївської області Власова С. Я., про визначення додаткового строку для подання заяви про прийняття спадщини.
Позовні вимоги ОСОБА_1 обґрунтовані тим, що вона пропустила строк для прийняття спадщини з поважних причин, оскільки постійно проживає за кордоном, про те, що ІНФОРМАЦІЯ_1 помер її батько, дізналася лише 30 червня 2017 року від хрещеної матері ОСОБА_4 .
Посилаючись на викладене, ОСОБА_1 просила визначити їй додатковий строк для прийняття спадщини, що відкрилася після смерті батька ОСОБА_5, який помер ІНФОРМАЦІЯ_1 .
Рішенням Ленінського районного суду м. Миколаєва від 14 лютого 2019 року у задоволенні позовних вимог ОСОБА_1 відмолено
Ухвалюючи рішення про відмову у задоволенні позову ОСОБА_1, суд першої інстанції виходив з того, що поважність причин пропущення строку для прийняття спадщини після спливу встановленого законом шестимісячного строку позивачем не доведена. Посилання на те, що про смерть батька вона випадково дізналася у червні 2017 року не є безперечним свідченням того, що у неї не було можливості дізнатися про смерть батька раніше.
Постановою Миколаївського апеляційного суду від 17 квітня 2019 року рішення суду першої інстанції залишено без змін.
Залишаючи без змін рішення суду першої інстанції, суд апеляційної інстанції виходив із того, що рішення суду першої інстанції ухвалено з дотриманням норм матеріального та процесуального права, доводи апеляційної скарги Свергунова О. Ю. в інтересах ОСОБА_1 правильність висновків суду не спростовують.
Короткий зміст та узагальнюючі доводи касаційної скарги, позиції інших учасників справи
У травні 2019 року Свергунов О. Ю. в інтересах ОСОБА_1 звернувся до Верховного Суду із касаційної скаргою на рішення Ленінського районного суду м. Миколаєва від 14 лютого 2019 року та постанову Миколаївського апеляційного суду від 17 квітня 2019 року, в якій просить скасувати оскаржувані судові рішення та передати справу на новий розгляд, посилаючись на неправильне застосування судами норм матеріального права та порушення норм процесуального права.
Зазначає, що суд першої інстанції не провів обов`язкове підготовче засідання, внаслідок чого позбавив його та позивача можливості заявити клопотання про допит свідків, не повідомив про дати розгляду справи та розглянув справу за їх відсутністю, чим позбавив їх можливості надати пояснення по суті справи.
Якщо б позивач або її представник брали участь у судовому засіданні, суду стало б відомо про те, що позивач спілкувалася з батьком, надавала йому матеріальну допомогу, незважаючи на проживання за кордоном, а введення її в оману відповідачем про факт смерті ОСОБА_5 стало перешкодою для своєчасного звернення з відповідною заявою до нотаріуса.
У червні 2019 року ОСОБА_3 подала відзив на касаційну скаргу, у якому зазначила про відсутність підстав для скасування оскаржуваних судових рішень, оскільки проживання позивача за кордоном не є поважною причиною пропущення строку для прийняття спадщини.
Рух справи у суді касаційної інстанції
У статті 388 Цивільного процесуального кодексу України (далі - ЦПК України) в редакції Закону України від 03 жовтня 2017 року № 2147-VІІІ "Про внесення змін до Господарського процесуального кодексу України, Цивільного процесуального кодексу України, Кодексу адміністративного судочинства України та інших законодавчих актів", який набрав чинності 15 грудня 2017 року, передбачено, що судом касаційної інстанції у цивільних справах є Верховний Суд.
Ухвалою Верховного Суду від 07 червня 2019 року відкрито касаційне провадження у справі.
Позиція Верховного Суду
Згідно із частиною другою статті 389 ЦПК України підставами касаційного оскарження є неправильне застосування судом норм матеріального права чи порушення норм процесуального права.
За змістом частини першої статті 410 ЦПК України суд касаційної інстанції залишає касаційну скаргу без задоволення, а судові рішення - без змін, якщо визнає, що рішення ухвалено з додержанням норм матеріального і процесуального права.
Вивчивши матеріали справи, перевіривши доводи касаційної скарги, Верховний Суд у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду дійшов висновку, що касаційна скарга підлягає залишенню без задоволення, аоскаржувані судові рішення - без змін, оскільки їх ухвалено з додержанням норм матеріального і процесуального права. Судові рішення судів першої й апеляційної інстанцій відповідають вимогам законодавства щодо законності та обґрунтованості.
Судом встановлено, що після смерті ІНФОРМАЦІЯ_1 ОСОБА_5 відкрилася спадщина у виді квартири АДРЕСА_1 . Спадкодавець ОСОБА_5 за життя заповіт не склав, на момент смерті у шлюбі не перебував.
Спадкоємцем за законом першої черги є його дочка ОСОБА_1, яка з 2007 року постійно проживає у Чеській республіці. Спадкоємцем другої черги є його сестра ОСОБА_3, яка проживає у м. Миколаєві.
Нормативно-правове обґрунтування
Частиною першою статті 15 Цивільного кодексу України (далі - ЦК України) визначено право кожної особи на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання.
Відповідно до частини першої статті 16 ЦК України кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів.
Згідно зі статтею 1216 ЦК України спадкуванням є перехід прав та обов`язків (спадщини) від фізичної особи, яка померла (спадкодавця), до інших осіб (спадкоємців).
Спадщина відкривається внаслідок смерті особи або оголошення її померлою. Часом відкриття спадщини є день смерті особи (частини перша, друга статті 1220 ЦК України).
Частиною першою та другою статті 1269 ЦК України передбачено, що спадкоємець, який бажає прийняти спадщину, але на час відкриття спадщини не проживав постійно із спадкодавцем, має подати нотаріусу або в сільських населених пунктах - уповноваженій на це посадовій особі відповідного органу місцевого самоврядування заяву про прийняття спадщини. Заява про прийняття спадщини подається спадкоємцем особисто.
Для прийняття спадщини встановлюється строк у шість місяців, який починається з часу відкриття спадщини (частина перша статті 1270 ЦК України).