Постанова
Іменем України
02 вересня 2019 року
м. Київ
справа № 637/992/15-ц
провадження № 61-18971св18
Верховний Суд у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду: Гулейкова І. Ю. (суддя-доповідач), Ступак О. В., Усика Г. І.,
учасники справи:
позивач - ОСОБА_1 ,
відповідач - ОСОБА_2 ,
третя особа - Старовірівська сільська рада Шевченківського району Харківської області,
розглянув у попередньому судовому засіданні у порядку письмового провадження касаційну скаргу ОСОБА_1 на рішення Шевченківського районного суду Харківської області від 01 листопада 2016 року у складі судді Островської Н. І. та ухвалу Апеляційного суду Харківської області
від 16 березня 2017 року у складі колегії суддів: Кругової С. С., Піддубного Р. М., Пилипчук Н. П.,
ВСТАНОВИВ:
Короткий зміст позовних вимог і рішень судів
У вересні 2015 року ОСОБА_1 звернувся до суду з позовом до ОСОБА_2, третя особа - Старовірівська сільська рада Шевченківського району Харківської області, про захист майнових прав та зобов`язання вчинити певні дії.
Позовні вимоги обґрунтовував тим, що на підставі свідоцтва про право власності
від 12 січня 1995 року він є власником та 1/3 частини житлового будинку АДРЕСА_1, а 1/3 частини зазначеного будинку належить йому на праві власності на підставі свідоцтва про право на спадщину за заповітом від 09 лютого 2010 року. Крім того, 1/3 частина будинку АДРЕСА_1 належить його матері ОСОБА_3 на підставі свідоцтва про право власності від 12 січня 1995 року.
Зазначав, що для обслуговування житлового будинку ним була приватизована земельна ділянка площею 0,25 га, що підтверджується свідоцтвом про право власності від 12 вересня 2013 року.
Звертав увагу на те, що при виготовленні технічної документації на земельну ділянку ним були узгоджені межі земельної ділянки з власниками суміжних земельних ділянок. Разом з тим, власник домоволодіння, що розташовано за адресою: АДРЕСА_1, відповідач ОСОБА_2 побудував господарське приміщення, яке на 0,15 м вийшло на належну йому та його матері земельну ділянку.
Вважає, що ОСОБА_2 порушено його право власності на земельну ділянку, у зв`язку із чим він звертався до Старовірівської сільської ради Шевченківського району Харківської області, якою було складено акт щодо неправомірності дій з боку ОСОБА_2, проте відповідач не здійснив заходів щодо демонтування стіни приміщення.
Посилаючись на те, що в позасудовому порядку вирішити спірне питання відповідач відмовляється, позивач, з урахуванням уточнень, просив зобов`язати ОСОБА_2 привести побудовану господарську будівлю у відповідність до законодавства, а саме: демонтувати стінки господарського приміщення, які знаходяться на його земельній ділянці та ближче ніж 1 м від межі, а також стягнути з відповідача витрати зі сплати судового збору.
Рішенням Шевченківського районного суду Харківської області від 01 листопада
2016 року у задоволенні позову відмовлено.
Відмовляючи у задоволенні позову, суд першої інстанції виходив з того, що позивачем не надано суду належних та допустимих доказів на підтвердження позовних вимог.
При цьому судом першої інстанції зазначено, що в судовому засіданні сторонам неодноразово було роз`яснено положення статей 60, 143 ЦПК України 2004 року та надавалась можливість заявити клопотання про призначення експертизи у справі, проте своїми правами сторони та їх представники не скористались.
Ухвалою Апеляційного суду Харківської області від 16 березня 2017 року апеляційну скаргу представника ОСОБА_1 - ОСОБА_4 відхилено, рішення суду першої інстанції залишено без змін.
Залишаючи без змін рішення суду першої інстанції, апеляційний суд виходив з того, що висновки суду першої інстанції про недоведеність позову є правильними, оскілки акт обстеження земельних ділянок (без дати) складений з врахуванням раніше встановлених меж актом від 03 липня 2013 року, які не були узгоджені з відповідачем і ним не визнаються. Факт знаходження господарського приміщення відповідача на земельній ділянці позивача спростовується технічною документацією, виготовленою на домоволодіння як позивача так і відповідача, з якої вбачається, що спірна побудова знаходиться на відстані від межі земельної ділянки позивача.
Короткий зміст та узагальнюючі доводи касаційної скарги, позиції інших учасників справи
У квітні 2017 року ОСОБА_1 звернувся до Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ із касаційної скаргою на рішення Шевченківського районного суду Харківської області від 01 листопада 2016 року та ухвалу Апеляційного суду Харківської області від 16 березня 2017 року, в якій просить скасувати оскаржувані судові, справу направити на новий розгляд до суду першої інстанції, посилаючись на неправильне застосування судами норм матеріального права та порушення норм процесуального права.
Вказує на те, що суди дійшли помилкового висновку про недоведеність позову, оскільки на підтвердження позовних вимог ним надано копію акта встановлення та погодження меж земельної ділянки від 03 липня 2013 року, який містить підпис відповідача, що ним не спростовано. Проте, судами зазначено, що відповідач не визнає встановлених у акті меж, оскільки він зазначений документ не підписував.
Суди також не сприяли повному та всебічному розгляду справи, не перевірили межі земельних ділянок, що належать сторонам у справі, не визначили розташування знаків на межі ділянок, не зв`язували фактичного місця розташування належних позивачу та відповідачу земельних ділянок і не надали оцінки усім доказам, поданих сторонами на підтвердження вимог та заперечень.
Також, суди дійшли помилкового висновку про те, що акт обстеження земельних ділянок, складений Старовірівською сільською радою Шевченківського району Харківської області, яким встановлення порушення відповідачем меж земельних ділянок, не є належним доказом у справі, допустивши при цьому порушення норм процесуального права, яке полягає в не з`ясуванні обставин, викладених у зазначеному акті шляхом вивчення технічної документації та призначення відповідної експертизи.
У травні та червні 2017 року ОСОБА_2 подав заперечення на касаційну скаргу, у яких зазначив про відсутність підстав для скасування оскаржуваних судових рішень, оскільки судами правильно зазначено про недоведеність позову. При цьому судами попередніх інстанцій встановлено, що спірне господарське приміщення розташоване на відставні від межі належної позивачу земельної ділянки, що спростовує обставини, викладені у позові.
Вважає доводи касаційної скарги необґрунтованими, а твердження позивача про не призначення судами експертизи у справі - безпідставними, оскільки експертиза у справі призначається судом за клопотання сторін, проте таким процесуальним правом позивач не скористався.
Рух справи у суді касаційної інстанції
Ухвалою Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ від 27 жовтня 2017 року відкрито касаційне провадження у справі.
У статті 388 Цивільного процесуального кодексу України (далі - ЦПК України), в редакції Закону України № 2147-VІІІ від 03 жовтня 2017 року "Про внесення змін до Господарського процесуального кодексу України, Цивільного процесуального кодексу України, Кодексу адміністративного судочинства України та інших законодавчих актів", який набрав чинності 15 грудня 2017 року, передбачено, що судом касаційної інстанції у цивільних справах є Верховний Суд.
На підставі підпункту 6 пункту 1 розділу XIII Перехідні положення ЦПК України справа передана до Верховного Суду.
Відповідно до протоколу автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 12 червня 2016 року справу призначено судді-доповідачу Гулейкову І. Ю.
Позиція Верховного Суду
Згідно із частиною другою статті 389 ЦПК України підставами касаційного оскарження є неправильне застосування судом норм матеріального права чи порушення норм процесуального права.
За змістом частини першої статті 410 ЦПК України суд касаційної інстанції залишає касаційну скаргу без задоволення, а судові рішення - без змін, якщо визнає, що рішення ухвалено з додержанням норм матеріального і процесуального права.
Вивчивши матеріали справи, перевіривши доводи касаційної скарги, Верховний Суд у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду дійшов висновку, що касаційна скарга підлягає залишенню без задоволення, арішення суду першої інстанції у не скасованій частині, та рішення апеляційного суду - без змін, оскільки їх ухвалено з додержанням норм матеріального і процесуального права.
Судами встановлено, що на підставі свідоцтва про право власності від 12 січня