Постанова
Іменем України
05 вересня 2019 року
м. Київ
справа № 522/793/13-ц
провадження № 61-33377св18
Верховний Суд у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду:
Яремка В. В. (суддя-доповідач), Олійник А. С., Погрібного С. О.,
учасники справи:
позивач - ОСОБА_1,
відповідачі - Державна казначейська служба України, Генеральна прокуратура України, прокуратура Херсонської області, прокуратура Білозерського району Херсонської області,
розглянув у порядку письмового провадження касаційну скаргу ОСОБА_1 на ухвалу Апеляційного суду Одеської області від 17 листопада 2016 року у складі суддів: Вадовської Л. М., Ващенко Л. Г., Плавич Н. Д.,
ВСТАНОВИВ:
ОПИСОВА ЧАСТИНА
Короткий зміст позовних вимог та рішень судів
У січні 2013 року ОСОБА_1 звернувся до суду із позовом, який неодноразово уточнював, і остаточно просив стягнути з Державного бюджету України шляхом списання відповідачем за рахунок коштів, призначених на відшкодування шкоди, завданої йому незаконними діями органів дізнання, досудового слідства, прокуратури і суду, упущену вигоду у розмірі 5 730 261,62 грн, а також суму заробітку у розмірі 33 118,45 грн.
Позов обґрунтовував тим, що внаслідок його незаконного засудження та взяття під варту він втратив заробіток в СП ТОВ "Співдружність" у розмірі 6 060,58 грн та в ТОВ "Чеколіс-ЛТД" у розмірі 27 057,87 грн, а всього на загальну суму 33 118,45 грн, що підтверджується довідкою аудитора ОСОБА_2 від 29 вересня 2009 року. Також внаслідок незаконних дій органів дізнання, досудового слідства, прокуратури і суду він був позбавлений можливості організувати своє зернопереробне виробництво, в результаті чого за період з 01 лютого 2002 року до 31 грудня 2009 року не отримав чистий прибуток у сумі 5 730 261,62 грн, що вважав упущеною вигодою відповідно до довідки аудитора ОСОБА_2 від 29 вересня 2009 року.
Справа розглядалася судами неодноразово.
Рішенням Приморського районного суду м. Одеси від 04 грудня 2014 року позов ОСОБА_1 задоволено. Стягнуто з Державного бюджету України шляхом списання Державною казначейською службою України за рахунок коштів, призначених на відшкодування шкоди, завданої незаконними діями органів дізнання, досудового слідства, прокуратури і суду, на користь ОСОБА_1 упущену вигоду у розмірі 5 730 261,62 грн та заробітну плату у розмірі 33 118,45 грн.
Ухвалою Апеляційного суду Одеської області від 28 травня 2015 року рішення Приморського районного суду м. Одеси від 04 грудня 2014 року в частині задоволення вимог ОСОБА_1 до Державної казначейської служби України, Генеральної прокуратури України, прокуратури Херсонської області, прокуратури Білозерського району Херсонської області про стягнення за рахунок коштів Державного бюджету України заробітної плати, неотриманої ним за час роботи в СП ТОВ "Співдружність" у розмірі 6 060,58 грн та в ТОВ "Чеколіс-ЛТД" у розмірі 27 057,87 грн, а всього на загальну суму 33 118,45 грн, скасовано та провадження у справі в частині вказаних позовних вимог та апеляційне провадження у цій частині за апеляційними скаргами Державної казначейської служби України та Генеральної прокуратури України закрито.
Рішенням Апеляційного суду Одеської області від 10 грудня 2015 року рішення суду першої інстанції в оскарженій частині скасовано та ухвалено нове рішення у справі, яким у задоволенні позовних вимог ОСОБА_1 про стягнення за рахунок коштів Державного бюджету України упущеної вигоди відмовлено.
Ухвалою Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ від 06 квітня 2016 року касаційну скаргу ОСОБА_1 відхилено. Рішення Апеляційного суду Одеської області від 10 грудня 2015 року залишено без змін.
У січні 2016 року ОСОБА_1 звернувся до Апеляційного суду Одеської області із заявою про перегляд у зв`язку з нововиявленими обставинами рішення Апеляційного суду Одеської області від 10 грудня 2015 року, в якій просив за результатами перегляду скасувати вказане рішення та ухвалити нове рішення, яким залишити без змін рішення Приморського районного суду м. Одеси від 04 грудня 2014 року в частині вимог про стягнення упущеної вигоди у розмірі 5 730 261,62 грн.
У заяві про перегляд рішення ОСОБА_1 посилався на такі нововиявлені, на його думку, обставини:
показання ОСОБА_3, який, будучи допитаним як свідок, може підтвердити зайняття ним, ОСОБА_3 особисто у 2000-2002 роках закупівлею, перевезенням та поставкою зерна пшениці, зокрема, для ТОВ СП "Співдружність", ТОВ "Чеколіс-Лтд";
показання ОСОБА_5, який, будучи допитаним як свідок, може підтвердити намір його, ОСОБА_5 співпрацювати з ТОВ "Чеколіс-Лтд" у 2001-2002 роках щодо придбання муки та реалізації такої;
показання ОСОБА_6, який, будучи допитаним як свідок, може підтвердити обставини перемовин з ОСОБА_7 щодо поставки у листопаді 2001 року та встановлення обладнання для млину;
документи, що підтверджують домовленість з головою колгоспу "ім. Шевченка" про оренду ТОВ "Чеколіс-Лтд" у жовтні 2001 року приміщення під зернопереробне підприємство, що знаходилось на вул. Комунізму, 35 в с . Шевченкове Жовтневого району Миколаївської області ; купівлю ним у січні 2006 року цього приміщення, купівлю старого технічно несправного обладнання млину на запчастини;
документи, що підтверджують наявність у 2001 році при створенні зернопереробного виробництва у ТОВ "Чеколіс-Лтд" вантажного транспортного засобу автомобіля марки "Камаз"-5320;
показання ОСОБА_6, який, будучи допитаним як свідок, може підтвердити наявність у вересні-жовтні 2001 року у нього, ОСОБА_6 грошових коштів в сумі 250 000 грн для організації господарської діяльності ТОВ "Чеколіс-Лтд", в тому числі із закупівлі обладнання млину, зерна тощо.
Ухвалою Апеляційного суду Одеської області від 17 листопада 2016 року заяву ОСОБА_1 про перегляд у зв`язку з нововиявленими обставинами рішення Апеляційного суду Одеської області від 10 грудня 2015 року у цій справі залишено без задоволення.
Ухвала суду апеляційної інстанції мотивована тим, що показання свідків та письмові докази (документи) не є підставами для перегляду рішення в порядку глави 4 розділу V ЦПК України 2004 року, а є фактично новими доказами на підтвердження позовних вимог.
Короткий зміст та узагальнені доводи касаційної скарги та позиції інших учасників
У листопаді 2018 року ОСОБА_1 подав до Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ касаційну скаргу на ухвалу Апеляційного суду Одеської області від 17 листопада 2016 року, в якій, посилаючись на неправильне застосування судами норм матеріального права та порушення норм процесуального права, просив скасувати оскаржувану ухвалу апеляційного суду, ухвалене ним судове рішення по суті спору та залишити в силі рішення Приморського районного суду м. Одеси від 04 грудня 2014 року.
Касаційна скарга мотивована тим, що заявлені ним показання свідків та письмові докази (документи) мають важливе значення, є підставою для перегляду рішення апеляційного суду у зв`язку з нововиявленими обставинами. Названі ним обставини не були відомі заявнику та апеляційному суду під час розгляду справи по суті, і за умови їх дослідження вони у сукупності свідчать про те, що внаслідок незаконних дій органів дізнання, досудового слідства, прокуратури і суду заявнику завдані збитки у вигляді упущеної вигоди в сумі 5 730 261,62 грн.
У грудні 2017 року надійшли заперечення прокуратури Херсонської області, а в січні 2018 року - Генеральної прокуратури України на касаційну скаргу, в яких відповідачі просили відхилити касаційну скаргу ОСОБА_1, ухвалу суду апеляційної інстанції залишити без змін.
Рух справи в суді касаційної інстанції
Ухвалою Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ від 10 листопада 2017 року відкрито касаційне провадження в указаній цивільній справі.
Відповідно до підпункту 4 пункту 1 розділу XIII "Перехідні положення" Цивільного процесуального кодексу України (далі - ЦПК України) у редакції Закону України від 03 жовтня 2017 року № 2147-VIII "Про внесення змін до Господарського процесуального кодексу України, Цивільного процесуального кодексу України, Кодексу адміністративного судочинства України та інших законодавчих актів" касаційні скарги (подання) на судові рішення у цивільних справах, які подані і розгляд яких не закінчено до набрання чинності цією редакцією Кодексу, передаються до Касаційного цивільного суду та розглядаються спочатку за правилами, що діють після набрання чинності цією редакцією Кодексу.
Відповідно до статті 388 ЦПК України судом касаційної інстанції у цивільних справах є Верховний Суд.
У червні 2018 року справа надійшла до Верховного Суду.
МОТИВУВАЛЬНА ЧАСТИНА
Позиція Верховного Суду
Згідно з частиною третьою статті 3 ЦПК України провадження в цивільних справах здійснюється відповідно до законів, чинних на час вчинення окремих процесуальних дій, розгляду і вирішення справи.
Частиною першою статті 402 ЦПК України встановлено, що у суді касаційної інстанції скарга розглядається за правилами розгляду справи судом першої інстанції в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи з урахуванням статті 400 цього Кодексу.
Згідно з частиною другою статті 389 ЦПК України підставами касаційного оскарження є неправильне застосування судом норм матеріального права чи порушення норм процесуального права.