Постанова
Іменем України
05 вересня 2019 року
місто Київ
справа № 334/7286/15-ц
провадження № 61-18921св18
Верховний Суд у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду: Погрібного С. О. (суддя-доповідач), Олійник А. С., Яремка В. В.,
учасники справи:
позивач - ОСОБА_1 в інтересах малолітньої ОСОБА_2,
відповідачі: ОСОБА_3, ОСОБА_4, ОСОБА_5,
третя особа, яка не заявляє самостійні вимоги щодо предмета спору, - приватний нотаріус Запорізького міського нотаріального округу Якіб`юк Юлія Арсенівна,
третя особа, яка заявляє самостійні вимоги щодо предмета спору, - ОСОБА_6 в інтересах малолітнього ОСОБА_7,
розглянув у попередньому судовому засіданні у порядку письмового провадження касаційні скарги ОСОБА_6 в інтересах малолітнього ОСОБА_7 та ОСОБА_1 в інтересах малолітньої ОСОБА_2 на рішення Апеляційного суду Запорізької області від 01 лютого 2017 року у складі колегії суддів: Кухаря С. В., Полякова О. З., Спас О. В.,
ВСТАНОВИВ:
І. ІСТОРІЯ СПРАВИ
Стислий виклад позиції позивача
ОСОБА_1 , діючи в інтересах малолітньої ОСОБА_2, звернулася до суду з позовом про визначення частки майна, належної спадкодавцю на праві спільної сумісної власності, та визнання права власності у порядку спадкування за законом.
Позивач обґрунтовувала заявлені вимоги тим, що ІНФОРМАЦІЯ_1 помер батько малолітньої ОСОБА_2, ОСОБА_9, який протягом періоду з 16 березня 1990 року до 21 січня 1999 року перебував у зареєстрованому шлюбі із ОСОБА_3 .
У період зареєстрованого шлюбу за договором купівлі-продажу державного майна за конкурсом від 29 грудня 1998 року № 146, посвідченим 10 січня 1999 року приватним нотаріусом Запорізького міського нотаріального округу Лучко Н. Г., ОСОБА_3 придбано нерухоме майно, що розташоване за адресою: АДРЕСА_1, а саме: приміщення V підвалу та приміщення VIII першого поверху літ. А-5.
ОСОБА_1 вважає, що придбання зазначених нежитлових приміщень відбулося одним із подружжя під час перебування у зареєстрованому шлюбі, а тому відповідно до статті 22 КпШС України, який діяв на той час, зазначене майно є спільною сумісною власністю подружжя і кожен з подружжя має рівні права володіння, користування і розпорядження цим майном. Так як частка ОСОБА_9 у зазначеному майні складає 1/2, то з урахуванням положень частини першої статті 1267 ЦК України, відповідно до якої частки у спадщині кожного із спадкоємців за законом є рівними, та з урахуванням загальної кількості спадкоємців за законом (4 особи), розмір частки ОСОБА_2 складає 1/8.
ОСОБА_1 просила суд визначити, що частка ОСОБА_9, який помер ІНФОРМАЦІЯ_1, у спільній сумісній власності на приміщення V підвалу літ. А-5, що розташоване за адресою: АДРЕСА_1, та приміщення VIII першого поверху літ. А-5, яке розташоване за адресою: АДРЕСА_1 становила 1/2; визнати за ОСОБА_2, ІНФОРМАЦІЯ_2, право власності в порядку спадкування за законом після смерті батька ОСОБА_9 на нерухоме майно: 1/8 частину приміщення V підвалу літ. А-5, що розташоване за адресою: АДРЕСА_1 і 1/8 частину приміщення VIII першого поверху літ. А-5, що розташоване за адресою: АДРЕСА_1 .
Стислий виклад заперечень сторони відповідача
ОСОБА_3 і ОСОБА_4 проти позову заперечували, просили відмовити у його задоволенні. Свої заперечення проти позову обґрунтовували тим, що спірне майно, а саме приміщення V підвалу літ. А-5, яке розташоване за адресою: АДРЕСА_1, та приміщення VIII першого поверху літ. А-5, яке розташоване за адресою: АДРЕСА_1, придбано ОСОБА_3 після припинення шлюбних стосунків та спільного проживання з ОСОБА_9 за власні кошти, які були отримані у позику та від продажу транспортного засобу, а тому це майно не може бути визнано об`єктом спільного майна подружжя, а отже не може бути успадковане спадкоємцями ОСОБА_9
Також ОСОБА_3 заявила про застосування позовної давності до спірних правовідносин.
ОСОБА_5 просив прийняти рішення відповідно до чинного законодавства.
Стислий виклад позиції третьої особи, яка заявляє самостійні вимоги щодо предмета спору
ОСОБА_6 , діючи в інтересах малолітнього ОСОБА_7, заявила самостійні вимоги щодо предмета спору.
Вимоги позову третьої особи обґрунтовувались тим, що ОСОБА_6 перебувала з ОСОБА_9 у фактичних шлюбних відносинах, від яких вони мають малолітнього сина ОСОБА_7, ІНФОРМАЦІЯ_3, а тому просила суд визначити, що частка ОСОБА_9, який помер ІНФОРМАЦІЯ_1, у спільній сумісній власності на приміщення V підвалу літ. А-5, яке розташоване за адресою: АДРЕСА_1, та приміщення VIII першого поверху літ. А-5, яке розташоване за адресою: АДРЕСА_1 становила 1/2; визнати за ОСОБА_7, ІНФОРМАЦІЯ_3, право власності в порядку спадкування за законом після смерті батька ОСОБА_9 на нерухоме майно: 1/8 частину приміщення V підвалу літ. А-5, яке розташоване за адресою: АДРЕСА_1 і 1/8 частину приміщення VIII першого поверху літ. А-5, яке розташоване за адресою: АДРЕСА_1 .
Стислий виклад змісту рішень судів першої та апеляційної інстанцій
Рішенням Ленінського районного суду м. Запоріжжя від 29 листопада 2016 року позов ОСОБА_1 в інтересах малолітньої ОСОБА_2 задоволено. Визначено, що частка ОСОБА_9, який помер ІНФОРМАЦІЯ_1, у спільній сумісній власності на приміщення V підвалу літ. А-5, яке розташоване за адресою: АДРЕСА_1, та приміщення VIII першого поверху літ. А-5, яке розташоване за адресою: АДРЕСА_1, становила 1/2 частину. Визнано за ОСОБА_2, ІНФОРМАЦІЯ_2, право власності в порядку спадкування за законом після смерті батька ОСОБА_9, який помер ІНФОРМАЦІЯ_1, на нерухоме майно: 1/8 частину приміщення V підвалу літ. А-5 і 1/8 частину приміщення VIII першого поверху літ. А-5, які розташовані за адресою: АДРЕСА_1 . Вирішено питання розподілу судових витрат.
Позов ОСОБА_6 в інтересах малолітнього ОСОБА_7 задоволено. Визначено, що частка ОСОБА_9, який помер ІНФОРМАЦІЯ_1, у спільній сумісній власності на приміщення V підвалу літ. А-5, яке розташоване за адресою: АДРЕСА_1, та приміщення VIII першого поверху літ. А-5, яке розташоване за адресою: АДРЕСА_1, становила 1/2 частину. Визнано за ОСОБА_7, ІНФОРМАЦІЯ_3, право власності в порядку спадкування за законом після смерті батька ОСОБА_9, який помер ІНФОРМАЦІЯ_1, на нерухоме майно: 1/8 частину приміщення V підвалу літ. А-5 і 1/8 частину приміщення VIII першого поверху літ. А-5, які розташовані за адресою: АДРЕСА_1 . Вирішено питання розподілу судових витрат.
Суд першої інстанції, дослідивши зібрані у справі докази, зробив висновок, що придбане за договором спірне майно - приміщення V підвалу та приміщення VIII першого поверху літ. А-5, які розташовані за адресою: АДРЕСА_1, є об`єктом права спільної сумісної власності подружжя ОСОБА_9 і ОСОБА_3, і частки кожного з подружжя в ньому є рівними. Враховуючи, що заповіту ОСОБА_9 не залишив, отже, спадкування здійснюється за законом.
Рішенням Апеляційного суду Запорізької області від 01 лютого 2017 року апеляційну скаргу ОСОБА_3 задоволено. Рішення Ленінського районного суду м. Запоріжжя від 29 листопада 2016 року скасовано та ухвалено нове рішення. У задоволенні позову ОСОБА_1 в інтересах малолітньої ОСОБА_2 та позову ОСОБА_6 в інтересах малолітнього ОСОБА_7 про визначення частки майна, належної спадкодавцю на праві спільної сумісної власності, та визнання права власності у порядку спадкування за законом відмовлено.
Рішення апеляційного суду обґрунтовувалось тим, що сам по собі факт придбання спірного майна в період шлюбу не є безумовною підставою для надання такому майну статусу спільної сумісної власності подружжя. У матеріалах справи відсутні докази, що спірне майно було нажите подружжям, а тому відсутні підстави для визнання майна спільною сумісною власністю. Окрім цього, ОСОБА_9 за життя, протягом більше 15 років, право власності ОСОБА_3 на зазначену нерухомість не оспорював.
ІІ. АРГУМЕНТИ УЧАСНИКІВ СПРАВИ
Короткий зміст вимог касаційної скарги ОСОБА_6 в інтересах малолітнього ОСОБА_7 .
У касаційній скарзі, поданій до Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ засобами поштового зв`язку у лютому 2017 року, ОСОБА_6 в інтересах малолітнього ОСОБА_7 просить скасувати рішення Апеляційного суду Запорізької області від 01 лютого 2017 року та залишити в силі рішення Ленінського районного суду м. Запоріжжя від 29 листопада 2016 року.
Узагальнені доводи особи, яка подала касаційну скаргу, ОСОБА_6 в інтересах малолітнього ОСОБА_7
Касаційна скарга обґрунтовується тим, що апеляційний суд скасував рішення суду першої інстанції, яке відповідало вимогам законності та обґрунтованості, оскільки висновки суду першої інстанції відповідають обставинам справи, судом правильно застосовані норми права.
Узагальнений виклад позиції інших учасників справи щодо касаційної скарги ОСОБА_6 в інтересах малолітнього ОСОБА_7
Відзиви на касаційну скаргу не надходили.
Короткий зміст вимог касаційної скарги ОСОБА_1 в інтересах малолітньої ОСОБА_2 .
У касаційній скарзі, поданій до Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ засобами поштового зв`язку у лютому 2017 року, ОСОБА_1 в інтересах малолітньої ОСОБА_2 просить скасувати рішення Апеляційного суду Запорізької області від 01 лютого 2017 року та залишити в силі рішення Ленінського районного суду м. Запоріжжя від 29 листопада 2016 року.
Узагальнені доводи особи, яка подала касаційну скаргу, ОСОБА_1 в інтересах малолітньої ОСОБА_2
Касаційна скарга обґрунтовується тим, що апеляційний суд скасував рішення суду першої інстанції, яке відповідало вимогам законності та обґрунтованості, оскільки висновки суду першої інстанції відповідають обставинам справи, судом правильно застосовані норми права.
ІІІ. ВІДОМОСТІ ПРО РУХ СПРАВИ У СУДАХ КАСАЦІЙНОЇ ІНСТАНЦІЇ ТА МЕЖІ РОЗГЛЯДУ СПРАВИ СУДОМ
Ухвалами Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ від 09 березня 2017 року відкрито касаційні провадження у справі.
Згідно зі статтею 388 ЦПК України (в редакції Закону України від 03 жовтня 2017 року № 2147-VIII, що набрав чинності 15 грудня 2017 року, далі - ЦПК України) судом касаційної інстанції у цивільних справах є Верховний Суд.
Відповідно до підпункту 4 пункту 1 розділу ХІІІ "Перехідні положення" ЦПК України касаційні скарги (подання) на судові рішення у цивільних справах, які подані і розгляд яких не закінчено до набрання чинності цією редакцією Кодексу, передаються до Касаційного цивільного суду та розглядаються спочатку за правилами, що діють після набрання чинності цією редакцією Кодексу.
Справу разом із матеріалами касаційного провадження передано до Верховного Суду у квітні 2018 року.
Відповідно до частини третьої статті 3 ЦПК України провадження у цивільних справах здійснюється відповідно до законів, чинних на час вчинення окремих процесуальних дій, розгляду і вирішення справи.
З метою визначення меж розгляду справи Верховним Судом застосовані правила статті 400 ЦПК України, відповідно до яких під час розгляду справи в касаційному порядку суд перевіряє в межах касаційної скарги правильність застосування судом першої або апеляційної інстанції норм матеріального чи процесуального права і не може встановлювати або (та) вважати доведеними обставини, що не були встановлені в рішенні чи відкинуті ним, вирішувати питання про достовірність або недостовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими. Суд касаційної інстанції перевіряє законність судових рішень лише в межах позовних вимог, заявлених у суді першої інстанції. Суд не обмежений доводами та вимогами касаційної скарги, якщо під час розгляду справи буде виявлено порушення норм процесуального права, які є обов`язковою підставою для скасування рішення, або неправильне застосування норм матеріального права.