Постанова
Іменем України
05 вересня 2019 року
м. Київ
справа № 487/4230/15
провадження № 61-785св18
Верховний Суд у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду:
Яремка В. В. (суддя-доповідач), Олійник А. С., Погрібного С. О.,
учасники справи:
позивач - ОСОБА_1,
відповідач - Товариство з обмеженою відповідальністю "Стівідорна компанія Нікмет-Термінал",
розглянув у порядку письмового провадження касаційну скаргу ОСОБА_1 на рішення Заводського районного суду м. Миколаєва від 05 жовтня 2015 року у складі судді Біцюка А. В. та ухвалу Апеляційного суду Миколаївської області від 19 жовтня 2016 року у складі колегії суддів: Бондаренко Т. З., Темнікової В. І., Крамаренко Т. В.,
ВСТАНОВИВ:
ОПИСОВА ЧАСТИНА
Короткий зміст позовних вимог та рішень судів
У червні 2015 року ОСОБА_1 звернувся до суду з позовом до Товариства з обмеженою відповідальністю "Стівідорна компанія Нікмет-Термінал" (далі - ТОВ "СКНМТ", товариство) про поновлення на роботі, стягнення середнього заробітку за час вимушеного прогулу та відшкодування моральної шкоди.
Позов обґрунтовував тим, що з 01 червня 2012 року до 07 травня 2015 року працював у відповідача докером-механізатором комплексної бригади на навантажувально-розвантажувальних роботах 3 класу. 07 травня 2015 року наказом виконуючого обов`язки генерального директора ТОВ "СКНМТ" звільнений з посади за систематичне невиконання обов`язків, покладених на нього трудовим договором та правилами внутрішнього трудового розпорядку без поважних причин, на підставі пункту 3 частини першої статті 40 Кодексу законів про працю України (далі - КЗпП України). Вважав зазначений наказ та його звільнення незаконним, оскільки систематичного невиконання без поважних причин обов`язків, покладених на нього трудовим договором і правил внутрішнього трудового розпорядку він не допускав. Просив визнати незаконним та скасувати наказ виконуючого обов`язки генерального директора ТОВ "СКНМТ" від 07 травня 2015 року, поновити його на посаді механізатора (докера-маханізатора) комплексної бригади на навантажувально-розвантажувальних роботах 3 класу ТОВ "СКНМТ", стягнути середній заробіток за весь час вимушеного прогулу та відшкодувати моральну шкоду у розмірі 60 000 грн.
Рішенням Заводського районного суду м. Миколаєва від 05 жовтня 2015 року у задоволенні позову ОСОБА_1 відмовлено.
Рішення суду першої інстанції мотивоване тим, що ТОВ "СКНМТ" довело невиконання ОСОБА_1 без поважних причин обов`язків, покладених на нього трудовим договором, до позивача раніше застосовувались заходи дисциплінарного стягнення за порушення правил охорони праці, а тому наявні підстави передбачені пунктом 3 частиною першою статті 40 КЗпП України для звільнення позивача.
Рішенням Апеляційного суду Миколаївської області від 09 листопада 2015 року рішення суду першої інстанції скасовано. Ухвалено нове рішення, яким позов ОСОБА_1 задоволено частково. Поновлено ОСОБА_1 на посаді механізатора (докера-механізатора) комплексної бригади на навантажувально-розвантажувальних роботах 3 класу у ТОВ "СКНМТ" з 07 травня 2015 року. Скасовано наказ від 07 травня 2015 року № 396/к про звільнення ОСОБА_1, як такий, що не відповідає вимогам закону. Стягнуто з ТОВ "СКНМТ" на користь ОСОБА_1 середній заробіток за час вимушеного прогулу у розмірі 63 340,80 грн, на відшкодування моральної шкоди - 100 грн. Вирішено питання про розподіл судових витрат.
Апеляційний суд, скасовуючи рішення суду першої інстанції, зазначив, що з урахуванням відсутності заподіяння позивачем шкоди, обставин, за яких вчинено проступок, у відповідача не було законних підстав для застосування до позивача крайнього заходу дисциплінарного стягнення, а тому ОСОБА_1 підлягає поновленню на роботі.
Ухвалою Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ від 21 вересня 2016 року рішення Апеляційного суду Миколаївської області від 09 листопада 2015 року скасовано, справу передано на новий розгляд до суду апеляційної інстанції.
Скасовуючи рішення суду апеляційної інстанції та направляючи справу на новий розгляд до суду апеляційної інстанції, суд касаційної інстанції своє рішення мотивував тим, що апеляційний суд дійшов передчасного висновку про відсутність у роботодавця підстав для звільнення позивача у зв`язку з тим, що порушення ним правил внутрішнього трудового розпорядку є незначним, оскільки таке рішення є припущенням, що заборонено частиною четвертою статті 60 Цивільного процесуального кодексу України 2004 року (далі - ЦПК України).
Ухвалою Апеляційного суду Миколаївської області від 19 жовтня 2016 року рішення Заводського районного суду м. Миколаєва від 05 жовтня 2015 року залишено без змін.
Рішення суду апеляційної інстанції мотивоване тим, що 17 квітня 2015 року позивачем допущено невиконання службових обов`язків без поважних причин, а саме залишено робоче місце до закінчення зміни, що з урахуванням дисциплінарного стягнення від 10 лютого 2015 року утворило систематичне невиконання без поважних причин обов`язків, покладених на нього правилами внутрішнього трудового розпорядку. Враховуючи обставини порушень трудової дисципліни, допущених позивачем, його поведінку, а також характер діяльності ТОВ "СКНМТ", який пов`язаний з використанням джерел підвищеної небезпеки, накладення такого дисциплінарного стягнення, як звільнення за систематичне невиконання працівником обов`язків, покладених на нього трудовим договором та правилами внутрішнього трудового розпорядку, є співмірним із вчиненим правопорушенням.
Короткий зміст та узагальнені доводи касаційної скарги та позиції інших учасників
У листопаді 2016 року ОСОБА_1 звернувся до Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ із касаційною скаргою, в якій просив скасувати рішення Заводського районного суду м. Миколаєва від 05 жовтня 2015 року та ухвалу Апеляційного суду Миколаївської області від 19 жовтня 2016 року, справу направити на новий розгляд до суду першої інстанції.
Касаційну скаргу мотивовано тим, що суди першої та апеляційної інстанцій не врахували та не з`ясували наявність факту порушення трудової дисципліни - залишення позивачем робочого місця (причалу) вранці 17 квітня 2015 року. Зазначає, що 17 квітня 2015 року відбувся нещасний випадок, а саме ОСОБА_2 отримав травму і їх ланка не змогла продовжувати розвантажувально-навантажувальні роботи і приблизно за годину до кінця зміни закінчила перевантаження. Він разом з ланкою своєї бригади прийшов до роздягальні, де між ним і виконуючим обов`язки директора з експлуатації ОСОБА_3 виник конфлікт. Крім того зазначає, що суди належним чином не дослідили, чи було допущено позивачем систематичне невиконання без поважних причин обов`язків, покладених на нього трудовим договором під час застосування до нього дисциплінарного стягнення. Порушення судами першої та апеляційної інстанцій норм процесуального права унеможливили встановлення фактичних обставин справи, що мають значення для правильного вирішення справи.
У грудні 2016 року надійшли заперечення ТОВ "СКНМТ" на касаційну скаргу, в яких товариство просило відхилити касаційну скаргу ОСОБА_1, оскаржувані рішення суду першої та апеляційної інстанцій залишити без змін.
Рух справи в суді касаційної інстанції
Ухвалою Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ від 17 листопада 2016 року відкрито касаційне провадження в указаній цивільній справі.
Відповідно до підпункту 4 пункту 1 розділу XIII "Перехідні положення" ЦПК України у редакції Закону України від 03 жовтня 2017 року № 2147-VIII "Про внесення змін до Господарського процесуального кодексу України, Цивільного процесуального кодексу України, Кодексу адміністративного судочинства України та інших законодавчих актів" касаційні скарги (подання) на судові рішення у цивільних справах, які подані і розгляд яких не закінчено до набрання чинності цією редакцією Кодексу, передаються до Касаційного цивільного суду та розглядаються спочатку за правилами, що діють після набрання чинності цією редакцією Кодексу.
Відповідно до статті 388 ЦПК України судом касаційної інстанції у цивільних справах є Верховний Суд.
У січні 2018 року справа надійшла до Верховного Суду.
МОТИВУВАЛЬНА ЧАСТИНА
Позиція Верховного Суду
Згідно з частиною третьою статті 3 ЦПК України провадження в цивільних справах здійснюється відповідно до законів, чинних на час вчинення окремих процесуальних дій, розгляду і вирішення справи.
Частиною першою статті 402 ЦПК України встановлено, що у суді касаційної інстанції скарга розглядається за правилами розгляду справи судом першої інстанції в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи з урахуванням статті 400 цього Кодексу.
Згідно з частиною другою статті 389 ЦПК України підставами касаційного оскарження є неправильне застосування судом норм матеріального права чи порушення норм процесуального права.