Постанова
Іменем України
04 вересня 2019 року
м. Київ
справа № 759/15273/15-ц
провадження № 61-10210св19
Верховний Суд у складі колегії суддів Другої судової палати Касаційного цивільного суду:
головуючого - Червинської М. Є.,
суддів: Бурлакова С. Ю., Зайцева А. Ю. (суддя-доповідач), Коротенка Є. В., Курило В. П.,
учасники справи:
позивач - Акціонерне товариство Комерційний банк "ПРИВАТБАНК",
відповідачі: ОСОБА_1, ОСОБА_2,
розглянув у порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників цивільну справу за позовом Акціонерного товариства Комерційний банк "ПРИВАТБАНК" до ОСОБА_1, ОСОБА_2 про стягнення заборгованості,
за касаційною скаргою представника ОСОБА_2 - адвоката Кириленка Олександра Михайловича на рішення Святошинського районного суду міста Києва від 23 жовтня 2018 року у складі судді Шум Л. М. та постанову Київського апеляційного суду від 03 квітня 2019 року у складі колегії суддів: Гаращенка Д. Р., Невідомої Т. О., Пікуль А. А.,
ВСТАНОВИВ:
1. Описова частина
Короткий зміст позовних вимог
У вересні 2015 року Публічне акціонерне товариство Комерційний банк "ПРИВАТБАНК" (далі - ПАТ КБ "ПРИВАТБАНК"), правонаступником якого є Акціонерне товариство Комерційний банк "ПРИВАТБАНК" (далі - АТ КБ "ПРИВАТБАНК", банк), звернулося до суду з указаним позовом, в якому просило стягнути солідарного з відповідачів на свою користь заборгованість за кредитним договором у сумі 70 352,32 доларів США, що за курсом Національного банку України (далі - НБУ) еквівалентно 1 490 765,59 грн.
Обґрунтовуючи позовні вимоги, АТ КБ "ПРИВАТБАНК" посилалося на те, що 25 січня 2008 року між Закритим акціонерним товариством Комерційний банк "ПРИВАТБАНК" (далі - ЗАТ КБ "ПРИВАТБАНК"), яке змінило назву на ПАТ КБ "ПРИВАТБАНК" та ОСОБА_1 був укладений кредитно-заставний договір № К2НСА800002220(далі - кредитний договір), за умовами якого позичальник отримав кредит у розмірі 17 550,75 доларів США зі сплатою процентів за користування кредитом у розмірі 9 % річних на суму залишку заборгованості, з кінцевим терміном повернення до 24 січня 2013 року. Для забезпечення виконання зобов`язань за кредитним договором 25 січня 2008 рокуміж банком та ОСОБА_2 було укладено договір поруки № К2НСА800002220/1, за яким поручитель відповідає перед кредитором в солідарному порядку в тому ж обсязі, що і позичальник. ОСОБА_1 не виконував взятих на себе зобов`язань, внаслідок чого станом на 26 червня 2015 року в нього утворилася заборгованість за кредитним договором у зазначеному вище розмірі. ОСОБА_2 як поручитель також не виконував прийняті на себе зобов`язання, через що заборгованість за кредитним договором слід стягувати з відповідачів у солідарному порядку.
Короткий зміст рішення суду першої інстанції
Святошинський районний суд міста Києва рішенням від 23 жовтня 2018 року позов задовольнив. Стягнув з ОСОБА_1 та ОСОБА_2 на користь АТ КБ "ПРИВАТБАНК" заборгованість за кредитним договором у розмірі 70 352,32 доларів США, що за офіційним курсом НБУ станом на 26 червня 2015 року еквівалентно 1 490 765,59 грн. Вирішив питання про розподіл судових витрат.
Мотивував рішення суд першої інстанції тим, що позивач довів факт наявності заборгованості за кредитними зобов`язаннями ОСОБА_1 на загальну суму 1 490 765,59 грн, а тому саме ця сума підлягала стягненню з відповідачів як солідарних боржників.
Короткий зміст судового рішення апеляційного суду
Київський апеляційний суд постановою від 03 квітня 2019 року рішення Святошинського районного суду міста Києва від 23 жовтня 2018 року залишив без змін.
Мотивував рішення апеляційний суд тим, що висновки місцевого суду по суті вирішеного спору є правильними, підтверджуються наявними у справі доказами, яким суд дав належну правову оцінку. Доводи апеляційної скарги не спростовують цих висновків і не свідчать про порушення судом норм матеріального та процесуального права. При цьому суд виходив з того, що банком не було пропущено п`ятирічний строк встановлений в договорі поруки, а тому підстави для визнання поруки припиненою відсутні.
Короткий зміст касаційної скарги та її узагальнені аргументи, позиції інших учасників справи
У травні 2019 року представник ОСОБА_2 - адвокат Кириленко О. М. подав до Верховного Суду касаційну скаргу, в якій, посилаючись на неправильне застосування судами норм матеріального права та порушення норм процесуального права, просив скасувати рішення Святошинського районного суду міста Києва від 23 жовтня 2018 року та постанову Київського апеляційного суду від 03 квітня 2019 року і направити справу на новий розгляд до суду першої інстанції.
Касаційна скарга мотивована неврахуванням судами попередніх інстанцій того, що договір поруки від 25 січня 2008 року № К2НСА800002220/1 укладений між банком та ОСОБА_2 є припиненим в силу статті 559 Цивільного кодексу України (далі - ЦК України), оскільки пред`явивши вимогу про дострокове повернення кредиту шляхом звернення стягнення на предмет застави, а саме автомобіль кредитор змінив строк виконання основного зобов`язання й міг пред`явити позов до поручителя протягом шести місяців, починаючи від дати порушення позичальником встановленого банком строку для дострокового повернення кредиту. Рішенням Індустріального районного суду міста Дніпропетровська від 29 грудня 2015 року у справі № 202/34069/13-ц за позовом ПАТ КБ "ПРИВАТБАНК" до Публічного акціонерного товариства "Акцент-Банк", ОСОБА_1 про звернення стягнення та за зустрічним позовом ОСОБА_1 до ПАТ КБ "ПРИВАТБАНК", Публічного акціонерного товариства "Акцент-Банк" про визнання договору поруки недійсним, позов банку було задоволено та в рахунок погашення заборгованості звернено стягнення на предмет застави, в задоволенні зустрічного позову відмовлено. Позов у вказаній справі був поданий банком ще у лютому 2012 року, а з вимогою до суду про стягнення існуючої заборгованості, саме з поручителя у шість місяців з моменту невиконання своїх обов`язків боржником, банк не звертався, а отже порука є припиненою і відповідно з ОСОБА_2 кошти не підлягають стягненню.
У липні 2019 року ПАТ КБ "ПРИВАТБАНК" подало відзив на касаційну скаргу, в якому просило залишити її без задоволення, а оскаржувані судові рішення - залишити без змін, посилаючись на те, що ці рішення є законними і обґрунтованими. Аргументи касаційної скарги про припинення поруки є безпідставними, оскільки судами попередніх інстанцій правильно встановлено, що банком не пропущено п`ятирічний строк, встановлений в договорі поруки, а тому поручитель повинен відповідати в тому обсязі, що і позичальник.
Рух справи в суді касаційної інстанції
Ухвалою Верховного Суду від 26 червня 2019 року відкрито касаційне провадження у цій справі та витребувано її матеріали із суду першої інстанції.
08 липня 2019 року справа № 759/15273/15-ц надійшла до Верховного Суду.
Ухвалою Верховного Суду від 27 серпня 2019 року справу призначено до судового розгляду.
Фактичні обставини справи
Судами встановлено, що 25 січня 2008 року між ЗАТ КБ "ПРИВАТБАНК", яке змінило назву на ПАТ КБ "ПРИВАТБАНК" та ОСОБА_1 був укладений кредитний договір, за умовами якого позичальник отримав кредит у розмірі 17 550,75 доларів США зі сплатою процентів за користування кредитом у розмірі 9 % річних на суму залишку заборгованості, з кінцевим терміном повернення до 24 січня 2013 року.
Для забезпечення виконання зобов`язань за кредитним договором 25 січня 2008 рокуміж банком та ОСОБА_2 було укладено договір поруки № К2НСА800002220/1, за яким поручитель відповідає перед кредитором в солідарному порядку в тому ж обсязі, що і позичальник.
Через неналежне виконання ОСОБА_1 взятих на себе зобов`язань станом на 26 червня 2015 року утворилася заборгованість в розмірі 70 352,32 доларів США, з яких: 13 701,75 доларів США - заборгованість за кредитом; 2 515,54 доларів США - заборгованість за відсоткам; 4 519,20 доларів США - заборгованість з комісії за користування кредитом, 46 254,48 доларів США - пеня за несвоєчасність виконання зобов`язань; 11,80 доларів США - штраф (фіксована частина); 3 349,55 доларів США -штраф (процентна складова).
У лютому 2012 року ПАТ КБ "ПРИВАТБАНК" звернувся до суду з позовом до Публічного акціонерного товариства "Акцент-Банк", ОСОБА_1 про звернення стягнення, а ОСОБА_1 звернувся до суду з зустрічним позовом до ПАТ КБ "ПРИВАТБАНК", ПАТ "Акцент-Банк" про визнання договору поруки недійсним.
Рішенням Індустріального районного суду міста Дніпропетровська від 29 грудня 2015 року позов ПАТ КБ "ПРИВАТБАНК" задоволено частково. В рахунок погашення заборгованості ОСОБА_1 за кредитним договором в розмірі 20 221,76 доларів США, що еквівалентно за курсом НБУ станом на 19 січня 2012 року - 161 571,86 грн, з яких: 13 701,75 доларів США - заборгованість за кредитом; 2 264,41 доларів США - заборгованість за процентами за користування кредитом; 3 255,60 доларів США - заборгованість за комісією за користування кредитом; 1 000 доларів США - пеня за несвоєчасне виконання зобов`язань за договором, звернуто стягнення на предмет застави автомобіль: Mitsubishi, модель Lancer, рік випуску 2007, тип ТЗ: легковий седан, № кузова/шасі: НОМЕР_1, реєстраційний номер НОМЕР_2, що належить на праві власності ОСОБА_1 шляхом продажу вказаного автомобіля ПАТ КБ "Приватбанк" з укладенням від імені ОСОБА_1 договору купівлі-продажу будь-яким способом з іншою особою-покупцем, зі зняттям вказаного автомобіля з обліку в органах ДАІ України, а також наданням ПАТ КБ "Приватбанк" всіх повноважень, необхідних для здійснення продажу. В іншій частині позову відмовлено. В задоволенні зустрічного позову ОСОБА_1 відмовлено. Вирішено питання про розподіл судових витрат.
2. Мотивувальна частина
Позиція Верховного Суду
Згідно з частиною другою статті 389 Цивільного процесуального кодексу України (далі - ЦПК України) підставами касаційного оскарження є неправильне застосування судом норм матеріального права чи порушення норм процесуального права.
Відповідно до частини першої статті 400 ЦПК України під час розгляду справи в касаційному порядку суд перевіряє в межах касаційної скарги правильність застосування судом першої або апеляційної інстанції норм матеріального чи процесуального права і не може встановлювати або (та) вважати доведеними обставини, що не були встановлені в рішенні чи відкинуті ним, вирішувати питання про достовірність або недостовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими.
Вивчивши матеріали справи, перевіривши доводи касаційної скарги, Верховний Суд у складі колегії суддів Другої судової палати Касаційного цивільного суду дійшов висновку, що касаційна скарга підлягає частковому задоволенню з таких підстав.
Мотиви і доводи Верховного Суду та застосовані норми права
Частиною першою статті 1054 ЦК України передбачено, що за кредитним договором банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобов`язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірах та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов`язується повернути кредит та сплатити проценти.
Відповідно до статті 1049 ЦК України позичальник зобов`язаний повернути позикодавцеві позику у строк та в порядку, що встановлені договором.
Згідно з частиною першою статті 546 ЦК України виконання зобов`язання може забезпечуватися неустойкою, порукою, гарантією, заставою, притриманням, завдатком.
Згідно з частиною першою статті 526 ЦК України зобов`язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.
Відповідно до статті 611 ЦК України в редакції, чинній на час виникнення спірних правовідносин, у разі порушення зобов`язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом, зокрема: 1) припинення зобов`язання внаслідок односторонньої відмови від зобов`язання, якщо це встановлено договором або законом, або розірвання договору; 2) зміна умов зобов`язання; 3) сплата неустойки; 4) відшкодування збитків та моральної шкоди.
Якщо в зобов`язанні встановлено строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню в цей строк (термін).
Поручитель відповідає перед кредитором за порушення зобов`язання боржником (частина перша статті 553 ЦК України).
У разі порушення боржником зобов`язання, забезпеченого порукою, боржник і поручитель відповідають перед кредитором як солідарні боржники, якщо договором поруки не встановлено додаткову (субсидіарну) відповідальність поручителя.
Поручитель відповідає перед кредитором у тому ж обсязі, що і боржник, включаючи сплату основного боргу, процентів, неустойки, відшкодування збитків, якщо інше не встановлено договором поруки (частини перша, друга статті 554 ЦК України).