Постанова
Іменем України
05 вересня 2019 року
м. Київ
справа № 333/1516/17-ц
провадження № 61-40974св18
Верховний Суд у складі колегії суддів Третьої судової палати Касаційного цивільного суду: Мартєва С. Ю. (суддя-доповідач), Петрова Є. В., Сімоненко В. М.,
учасники справи:
позивач - ОСОБА_1,
відповідач - фізична особа-підприємець ОСОБА_2,
розглянув у попередньому судовому засіданні у порядку письмового провадження касаційну скаргу ОСОБА_1 на рішення Комунарського районного суду м. Запоріжжя від 19 березня 2018 року в складі судді Кулик В. Б. та постанову Апеляційного суду Запорізької області від 20 червня 2018 року в складі колегії суддів: Бєлки В. Ю., Онищенко Е. А., Воробйової І. А.,
ВСТАНОВИВ:
Описова частина
Короткий зміст позовних вимог
У березні 2017 року ОСОБА_1 звернулася до суду з позовом до фізичної особи-підприємця ОСОБА_3 (далі - ФОП ОСОБА_3 ) про поновлення на роботі та стягнення середнього заробітку за час вимушеного прогулу.
Позовна заява мотивована тим, що відповідно до трудового договору від 19 червня 2015 року вона прийнята на роботу до магазину "ІНФОРМАЦІЯ_1", розташованого за адресою: АДРЕСА_1, на посаду продавця продовольчих товарів з оплатою не нижче законодавчо встановленого розміру мінімальної заробітної плати.
Директорами та власниками цього магазину є ФОП ОСОБА_3 та його дружина ОСОБА_4
30 жовтня 2016 року її відсторонено від роботи без будь-яких пояснень з боку відповідача. В цей же час відповідач забрав у неї паспорт, а також вимагав сплатити йому 5 000,00 грн, погрожуючи розправою з членами її родини.
З наказом (розпорядженням) про відсторонення від роботи вона ознайомлена не була у зв`язку з його відсутністю, тому не могла оскаржити цей наказ (розпорядження) у встановленому законом порядку.
13 березня 2017 року вона отримала лист, з якого дізналася, що розпорядженням від 09 березня 2017 року № 1 її звільнено з займаної посади з 31 листопада 2016 року згідно з пунктом 4 статті 40 КЗпП України.
ОСОБА_1 вважала звільнення незаконним, оскільки з наказом про звільнення з роботи її ознайомлено не було та копія не видавалась, а лише надіслано поштою, що є порушенням статті 47 КЗпП України.
Причини її невиходу на роботу є виключно волевиявлення відповідача (відсторонення її від роботи), ці причини є поважними та не можуть вважатись прогулом в розумінні пункту 4 статті 40 КЗпП України.
У результаті незаконного звільнення їй не було нараховано середньомісячну заробітну плату, відповідач при поновленні її на роботі на раніше займаній посаді зобов`язаний виплатити їй середній заробіток за час вимушеного прогулу, який станом на 19 березня 2018 року становить 15 835,50 грн.
Крім того, незаконними діями відповідача їй спричинено моральну шкоду в розмірі 4 000,00 грн.
Короткий зміст рішення суду першої інстанції
Рішенням Комунарського районного суду м. Запоріжжя від 19 березня 2018 року у задоволенні позову відмовлено.
Рішення суду першої інстанції мотивоване тим, що вимоги позивача є недоведеними, а звільнення проведено відповідно до трудового законодавства.
Короткий зміст постанови суду апеляційної інстанції
Постановою Апеляційного суду Запорізької області від 20 червня 2018 року рішення Комунарського районного суду м. Запоріжжя від 19 березня 2018 року залишено без змін.
Постанова суду апеляційної інстанції мотивована тим, що рішення суду першої інстанції ухвалено з дотриманням норм матеріального та процесуального права, доводи апеляційної скарги правильність висновків суду не спростовують.
Короткий зміст вимог касаційної скарги
У касаційній скарзі ОСОБА_1 просить зазначені судові рішення скасувати, посилаючись на неправильне застосування судами норм матеріального права та порушення норм процесуального права.
Аргументи учасників справи
Доводи особи, яка подала касаційну скаргу
Касаційна скарга мотивована тим, що суд не врахував ту обставину, що на роботу вона не виходила у зв`язку з її відстороненням, причини її відсторонення від роботи є безпідставними, не перевірив дотримання строків накладення дисциплінарного стягнення.
ФОП Багдасарян К. В. надав відзив на касаційну скаргу, в якому просить касаційну скаргу залишити без задоволення, судові рішення - без змін.
Фактичні обставини справи, встановлені судами
Суд установив, що 19 червня 2015 року між сторонами укладений договір між працівником та фізичною особою, яка використовує найману працю б/н, безстроково, згідно з пунктом 2 якого позивач зобов`язана реалізовувати продовольчі товари.
31 жовтня 2016 року ОСОБА_1 була відсутня на робочому місці, що підтверджено дослідженим судом першої інстанції актом про відсутність на роботі продавця магазину "ІНФОРМАЦІЯ_1" ФОП ОСОБА_3 - ОСОБА_1 від 31 жовтня 2016 року та поясненнями свідка ОСОБА_6 . Крім того, зазначена обставина не оспорюється позивачем.
19 грудня 2016 року відповідач поштою направив, а позивач 24 грудня 2016 року отримала лист про необхідність надати пояснення та відповідні документи, що підтверджують поважність причин відсутності на роботі з 31 жовтня до 19 грудня 2016 року (дата підписання та відправки листа поштою).