Постанова
Іменем України
29 серпня 2019 року
м. Київ
справа № 756/10595/17
провадження № 61-8451св19
Верховний Суд у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду:
Луспеника Д. Д. (суддя-доповідач), Гулька Б. І., Кривцової Г. В.,
учасники справи:
позивач - ОСОБА_1,
представник позивача - ОСОБА_2,
відповідач - держава Україна в особі Державної казначейської служби України,
представник відповідача - Пальчик Віктор Олегович,
розглянув у попередньому судовому засіданні у порядку письмового провадження справу за позовом ОСОБА_1 до держави Україна в особі Державної казначейської служби України про відшкодування моральної шкоди, завданої незаконним притягненням до кримінальної відповідальності, за касаційною скаргою Державної казначейської служби України на рішення Оболонського районного суду м. Києва від 14 листопада 2018 року у складі судді Майбоженко А. М. та постанову Київського апеляційного суду від 28 березня 2019 року у складі колегії суддів: Іванченка М. М., Желепи О. В., Рубан С. М.,
ВСТАНОВИВ:
1. Описова частина
Короткий зміст позовної заяви
У серпні 2017 року ОСОБА_1 звернувся до суду з позовом до держави Україна в особі Державної казначейської служби України про відшкодування моральної шкоди, завданої незаконним притягненням до кримінальної відповідальності.
В обґрунтування позовної заяви ОСОБА_1 посилався на те, що протягом 4 років 2 місяців 12 днів він зазнав кримінального переслідування у межах розслідування кримінальної справи № 20-3943, порушеної відносно нього за ознаками організації фіктивного підприємництва, тобто створення суб`єктів підприємницької діяльності (юридичних осіб) з метою прикриття незаконної діяльності за ознаками в його діях складу злочину, передбаченого частиною третьою статті 27, частиною другою статті 205 КК України. У зазначений період його позбавлено волі, застосовано неправомірні обмеження розпорядження належною йому власністю, проведено ряд незаконних слідчих дій, внаслідок чого йому завдано моральної шкоди. Кримінальне провадження відносно нього закрито у зв`язку з відсутністю події кримінального правопорушення.
Ураховуючи викладене, ОСОБА_1 просив суд стягнути з відповідача за рахунок державного бюджету на його користь 2 000 000 грн на відшкодування моральної шкоди.
Короткий зміст рішення суду першої інстанції
Рішенням Оболонського районного суду м. Києва від 14 листопада 2018 року позов ОСОБА_1 задоволено.
Стягнуто з держави в особі Державної казначейської служби України на користь ОСОБА_1 2 000 000 грн на відшкодування моральної шкоди, 15 000 грн витрат, пов`язаних з проведенням психологічної експертизи.
Рішення суду першої інстанції мотивовано тим, що вимоги про відшкодування позивачу за рахунок Держави моральної шкоди у розмірі 2 000 000 грн, завданої незаконними діями органів дізнання, досудового слідства та суду при притягненні позивача до кримінальної відповідальності у 2011-2015 роках є обґрунтованими та доведеними. Розмір шкоди відповідає обсягу моральних втрат, завданих ОСОБА_1 .При визначенні розміру завданої моральної шкоди суд застосував принцип верховенства права, вимоги розумності, виваженості і справедливості, врахував характер та обсяг страждань позивача, тривалість та тяжкість змін у його життєвих та суспільних стосунках, ступінь зниження престижу, репутації, час та зусилля, необхідні для відновлення попереднього стану.
Короткий зміст постанови суду апеляційної інстанції
Постановою Київського апеляційного суду від 28 березня 2019 року апеляційну скаргу ОСОБА_3 в інтересах держави в особі Державної казначейської служби України задоволено частково.
Рішення Оболонського районного суду м. Києва ухваленого 14 листопада 2018 року скасовано.
Позов ОСОБА_1 задоволено частково.
Стягнуто з держави в особі Державної казначейської служби України за рахунок коштів Державного бюджету України шляхом списання коштів з Єдиного казначейського рахунку на користь ОСОБА_1 500 000 грн на відшкодування моральної шкоди, розмір витрат, пов`язаних з проведенням психологічної експертизи зменшено з 15 000 грн до 3 750 грн.
Апеляційний суд, скасовуючи рішення суду першої інстанції та частково задовольняючи позов ОСОБА_1 , виходив із того, що районний суд дійшов обґрунтованого висновку про те, що позивач має право на відшкодування моральної шкоди. Проте, визначаючи його розмір суд помилково прийняв, як підставу визначення такого розміру, лише висновок експерта від 02 липня 2018 року № 2547.
З моменту порушення відносно ОСОБА_1 кримінальної справи та до моменту її закриття у зв`язку з відсутністю події злочину (з 22 червня 2011 року по 3 вересня 2015 року) минуло 4 роки 2 місяці 12 днів, тому згідно із Законом України "Про порядок відшкодування шкоди, завданої громадянином незаконними діями органів, що здійснюють оперативно-розшукову діяльність, органів досудового розслідування, прокуратури і суду" мінімальний розмір завданої моральної шкоди становить 187 639,20 грн.
Таким чином, врахувавши характер правопорушення, тривалість та глибину моральних страждань, які зазнав позивач, оскільки змушений був докладати додаткових зусиль для організації свого життя, підтвердження своєї невинуватості у вчиненні злочину та відновлення ділової репутації, принцип розумності та справедливості, стягнув на відшкодування моральної шкоди 500 000 грн. При цьому зазначив, що такий розмір моральної шкоди не призводить до збагачення потерпілої особи, а є лише частковим відновленням попереднього стану, пов`язаним з тривалим кримінальним провадженням та компенсацією моральних страждань.
Короткий зміст вимог касаційної скарги
У квітні 2019 року до Верховного Суду надійшла касаційна скарга, у якій Державної казначейської служби України, посилаючись на неправильне застосування судами норм матеріального права та порушення норм процесуального права, просить оскаржувані судові рішення в частині задоволення позовних вимог скасувати і відмовити у задоволенні позову ОСОБА_1 у повному обсязі.
Аргументи учасників справи
Доводи особи, яка подала касаційну скаргу
Касаційна скарга мотивована тим, що позов подано виключно до Державної казначейської служби України, хоча остання не в змозі скористатися усіма процесуальними правами, наданими відповідачу, тому що згідно з функціональними обов`язками не є учасником спірних правовідносин та кримінального провадження, не володіє будь-якими фактичними даними, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин, що мають значення для правильного вирішення справи.
Крім того, пунктом 10-1 постанови Пленуму Верховного Суду України від 31 березня 1995 року № 4 "Про судову практику в справах про відшкодування моральної (немайнової) шкоди" передбачено, що при вирішенні спору про відшкодування моральної шкоди, заподіяної громадянинові незаконними рішеннями, діями чи бездіяльністю органу державної влади, його посадовими або службовими особами, судам слід виходити з того, що зазначений орган має бути відповідачем у такій справі, якщо це передбачено відповідним законом. Якщо ж відповідним законом чи іншим нормативним актом це не передбачено або в ньому зазначено, що шкода відшкодовується державою (за рахунок держави), топоряд із відповідним державним органом суд має притягнути як відповідача відповідний орган Державного казначейства України.
Проте суд першої інстанції у порушення вимог пункту 2 частини шостої статті 130 ЦПК України 2004 року не вирішив питання про склад осіб, які братимуть участь у справі, а апеляційний суд на вказані порушення закону уваги не звернув.
Зазначену правову позицію викладено у постанові Верховного Суду від 28 листопада 2018 року у справі № 202/6457/16-ц, провадження № 61-26176св18 та інших.
Також Велика Палата Верховного Суду усправі № 910/23967/16, провадження № 12-110гс18,дійшла висновку, що у таких категоріях справ відповідачем є держава, яка бере участь у справі через відповідний орган (органи) державної влади, у цій справі це Державна фіскальна служба України та Державна казначейська служба України, яка відповідно до законодавства є органом, який здійснює повернення коштів з державного бюджету.
Надходження касаційної скарги до суду касаційної інстанції
Ухвалою Верховного Суду у складі судді Касаційного цивільного суду від 11 червня 2019 року відкрито касаційне провадження у справі за поданою касаційною скаргою.
Витребувано з Оболонського районного суду м. Києва цивільну справу № 756/10595/17.
Клопотання Державної казначейської служби України про зупинення виконання судових рішень задоволено.
Зупинено виконання рішення Оболонського районного суду м. Києва від 14 листопада 2018 року та постанову Київського апеляційного суду від 28 березня 2019 рокудо закінчення касаційного провадження.
Відповідно до статті 388 ЦПК України судом касаційної інстанції у цивільних справах є Верховний Суд.
У червні 2019 року справа надійшла до Верховного Суду.
Доводи особи, яка подала відзив касаційну скаргу
У липні 2019 року представник позивача - ОСОБА_2 , подав до Верховного Суду відзив на касаційну скаргу, в якому зазначено, що оскаржувана постанова апеляційного суду є законною і обґрунтованою, суд правильно застосував норми матеріального та процесуального права відповідно до встановлених фактичних обставин справи, надав належну правову оцінку доказам, наданим сторонами.
2. Мотивувальна частина
Позиція Верховного Суду