Постанова
Іменем України
02 вересня 2019 року
м. Київ
справа № 466/4795/17
провадження № 61-38948 св 18
Верховний Суд у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду:
Усика Г. І. (суддя-доповідач), Гулейкова І. Ю., Ступак О. В.,
учасники справи:
позивач - ОСОБА_1,
відповідачі: Державна казначейська служба України, прокуратура Львівської області,
розглянув у попередньому судовому засіданні у порядку письмового провадження касаційну скаргу заступника прокурора Львівської області на рішення Шевченківського районного суду м. Львова від 12 вересня 2017 року у складі судді Донченко Ю. В. та постанову Апеляційного суду Львівської області від 31 травня 2018 року у складі колегії суддів: Копняк С. М., Бойко С. М., Ніткевича А. В.,
ВСТАНОВИВ:
Короткий зміст позовних вимог
У липні 2017 року ОСОБА_1 звернувся до суду з позовом до Державної казначейської служби України, прокуратури Львівської області про відшкодування моральної шкоди, завданої незаконними діями, рішеннями та бездіяльністю органів досудового розслідування та прокуратури.
На обгрунтування позовних вимог зазначав, що 19 вересня 2005 року слідчим прокуратури м. Львова відносно нього порушено кримінальну справу, того ж дня його було затримано за підозрою у вчиненні злочину.
Постановою Галицького районного суду м. Львова від 22 вересня 2005 року термін його затримання продовжено до десяти діб. Постановою Галицького районного суду м. Львова від 28 вересня 2005 року йому обрано запобіжний захід у вигляді підписки про невиїзд з постійного місця проживання.
Загалом досудове розслідування у вказаній кримінальній справі тривало 6 років.
Вироком Галицького районного суду м. Львова від 21 жовтня 2011 року його визнано винним у вчиненні злочинів, передбачених частиною першою статті 222, частиною першою статті 366 Кримінального кодексу України (далі - КК України), та виправдано за відсутністю у його діях складу злочину, передбаченого частиною другою статті 364 КК України. Звільнено від призначеного покарання за частиною першою статті 222, частиною першою статті 366 КК України. Запобіжний захід - підписку про невиїзд - залишено до вступу вироку у законну силу.
Ухвалою Апеляційного суду Львівської області від 21 лютого 2012 року зазначений вирок скасовано, справу передано на новий розгляд до суду першої інстанції.
Вироком Галицького районного суду м. Львова від 03 жовтня 2013 року його визнано винним у вчиненні злочинів, передбачених частиною другою статті 222, частиною першою статті 366, частиною другою статті 366 КК України та звільнено від відбування призначених покарань у зв`язку із закінченням строків давності.
У лютому 2014 року Апеляційним судом Львівської області вищевказаний вирок скасовано та передано справу на новий розгляд до суду першої інстанції.
Вироком Галицького районного суду м. Львова від 12 жовтня 2015 року, залишеним без змін ухвалою Апеляційного суду Львівської області від 06 червня 2017 року та ухвалою Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ від 06 червня 2017 року, ОСОБА_1 визнано невинуватим у вчиненні злочинів, передбачених частиною другою статті 222, частиною першою статті 366, частиною другою статті 366 КК України та виправдано у зв`язку з відсутністю у його діях складу зазначених злочинів.
Посилаючись на те, що внаслідок протиправних дій органу досудового розслідування та прокуратури він незаконно перебував під судом і слідством понад 128 місяців, більше 10 років був обмежений у пересуванні внаслідок застосування запобіжного заходу у вигляді арешту та підписки про невиїзд, у зв`язку з чим він був позбавлений можливості відвідувати своїх родичів за межами України, підірвано його професійну репутацію та заподіяно погіршення стану його здоров`я, позивач просив відшкодувати за рахунок коштів Державного бюджету України завдану йому моральну шкоду у розмірі 1 000 000,00 грн.
Короткий зміст рішення суду першої інстанції
Рішенням Шевченківського районного суду м. Львова від 12 вересня 2017 року позов задоволено частково.
Стягнуто з Державної казначейської служби України за рахунок коштів Державного бюджету України на користь ОСОБА_1 на відшкодування моральної шкоди 600 000,00 грн.
Рішення суду першої інстанції мотивовано тим, що позивач перебував під слідством та судом 128 місяців, що є підставою для відшкодування йому моральної шкоди у розмірі, що не може бути меншим за 409 600,00 грн, виходячи з розміру мінімальної заробітної плати, яка на час розгляду справи становить
3 200,00 грн. Ураховуючи наведене, а також тривалість та глибину моральних страждань позивача та суттєве погіршення стану його здоров`я, суд дійшов висновку, що мінімально можливий розмір відшкодування моральної шкоди, виходячи із засад розумності та справедливості становить 600 000,00 грн.
Короткий зміст рішення суду апеляційної інстанції
Постановою Апеляційного суду м. Києва від 31 травня 2018 року апеляційні скарги прокуратури Львівської області та Державної казначейської служби України задоволено частково. Рішення Шевченківського районного суду
м. Львова від 12 вересня 2017 року у частині визначення розміру відшкодування моральної шкоди змінено, шляхом зменшення суми відшкодування моральної шкоди. Стягнуто з Державної казначейської служби України за рахунок коштів Державного бюджету України на користь ОСОБА_1 450 000,00 грн на відшкодування моральної шкоди шляхом списання цієї суми з єдиного казначейського рахунку на якому обліковуються кошти Державного бюджету України. У решті рішення суду першої інстанції залишено без змін.
Рішення апеляційного суду мотивоване тим, що здійснюючи розрахунок моральної шкоди, суд першої інстанції правильно визначив її мінімальний розмір з урахуванням мінімальної заробітної плати 3 200,00 грн, що становить 409 600,00 грн, зважаючи на незаконне перебування ОСОБА_1 під слідством і судом у період з 19 вересня 2005 року по 23 травня 2016 року. Разом з тим, розглядаючи вказаний спір, суд першої інстанції не в повній мірі урахував вимоги розумності та справедливості, з огляду на, що безпідставно завищив розмір такого відшкодування. Ураховуючи обсяг заподіяної позивачу шкоди, у тому числі шкоди його здоров`ю, глибину та тривалість моральних страждань, перебування ОСОБА_1 протягом тривалого часу під слідством і судом, що призвело до порушення нормальних життєвих зв`язків, апеляційний суд вважав наявними правові підстави для стягнення моральної шкоди у розмірі 450 000,00 грн, що є співмірним з мінімальним розміром заробітної плати, визначеної законодавством за кожен місяць перебування позивача під слідством та судом, виходячи з мінімальної заробітної плати встановленої законодавством на момент ухвалення судового рішення.
Узагальнені доводи касаційної скарги та аргументів інших учасників справи
У липні 2018 року до Верховного Суду надійшла касаційна скарга заступника прокурора Львівської області, у якій заявник просив скасувати рішення Шевченківського районного суду м. Львова від 12 вересня 2017 року та постанову Апеляційного суду Львівської області від 31 травня 2018 року, і направити справу на новий розгляд до суду першої інстанції у частині стягнення сум на відшкодування моральної шкоди, посилаючись на неправильне застосування судами попередніх інстанції норм матеріального права та порушення норм процесуального права.
Касаційна скарга мотивована тим, що суди першої та апеляційної інстанцій дійшли обгрунтованих висновків щодо тривалості незаконного перебування ОСОБА_1 під слідством та судом, що становить 128 місяців, унаслідок чого позивачу було завдано моральну шкоду. Водночас розмір відшкодування моральної шкоди розраховано судами попередніх інстанцій неправильно, оскільки відповідно до положень Закону України від 06 грудня 2016 року
№ 1774-VIII "Про внесення змін до деяких законодавчих актів України" (далі - Закон України від 06 грудня 2016 року № 1774-VIII) мінімальна заробітна плата після набрання чинності цим Законом не застосовується як розрахункова величина для визначення посадових окладів та заробітної плати працівників та інших виплат. До внесення змін до законів України щодо незастосування мінімальної заробітної плати як розрахункової величини вона застосовується у розмірі 1 600,00 грн. Оскільки визначення розміру відшкодування моральної шкоди законодавством прив`язано до мінімальної заробітної плати, яка у даному випадку є розрахунковою величиною, то для розрахунку розміру відшкодування такої шкоди необхідно брати за основу мінімальну заробітну плату у розмірі 1 600,00 грн. Норми Закону України від 06 грудня 2016 року № 1774-VIII у даному випадку мають розглядатися як спеціальні по відношенню до Закону України від 01 грудня 1994 року № 266/94-ВР "Про порядок відшкодування шкоди, завданої громадянинові незаконними діями органів дізнання досудового слідства, прокуратури і суду" (далі - Закон України від 01 грудня 1994 року № 266/94-ВР).
Відзив на касаційну скаргу не надійшов.
Рух справи у суді касаційної інстанції
Ухвалою Верховного Суду від 19 липня 2018 року відкрито касаційне провадження у справі.
Згідно частини другої статті 389 ЦПК України підставами касаційного оскарження є неправильне застосування судом норм матеріального права чи порушення норм процесуального права.
Відповідно до частини першої статті 400 ЦПК України під час розгляду справи в касаційному порядку суд перевіряє в межах касаційної скарги правильність застосування судом першої або апеляційної інстанції норм матеріального чи процесуального права і не може встановлювати або (та) вважати доведеними обставини, що не були встановлені в рішенні чи відкинуті ним, вирішувати питання про достовірність або недостовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими.
Фактичні обставини справи, установлені судами попередніх інстанцій
Судами попередніх інстанцій установлено, що 19 вересня 2005 року слідчим прокуратури м. Львова відносно ОСОБА_1 порушено кримінальну справу № 181-0649 за ознаками вчинення злочинів, передбачених частиною другою статті 222, частиною другою статті 364, частиною другою статті 366 КК України.
19 вересня 2005 року ОСОБА_1 затримано за підозрою у вчиненні злочину. Постановою Галицького районного суду м. Львова від 22 вересня
2005 року термін його затримання продовжено до десяти діб.
Постановою Галицького районного суду м. Львова від 28 вересня 2005 року позивачу обрано запобіжний захід у вигляді підписки про невиїзд з постійного місця проживання.
Вироком Галицького районного суду м. Львова від 21 жовтня 2011 року ОСОБА_1 визнано винним у вчиненні злочинів, передбачених частиною першою статті 222, частиною першою статті 366 КК України, а також виправдано за відсутністю у його діях складу злочину, передбаченого частиною другою статті 364 КК України. Звільнено його від призначеного покарання за частиною першою статті 222, частиною першою статті 366 КК України. Запобіжний захід - підписку про невиїзд - залишено до вступу вироку у законну силу.